Ухвала

від 12.01.2021 по справі 760/336/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/336/21

Провадження №1-кс/760/323/21

УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотання про арешт

12січня 2021року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва

ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арештуна майно у кримінальному провадженні № 42020000000002206 від 11.11.2020 за ознаками кримінального правопору шення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України (далі КК України),

В С Т А Н О В И В :

11.01.2021 до Солом`янського районного суду надійшло вказане клопотання в якому ставиться питання про арешт майна.

Протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 11.01.2021 для розгляду зазначеного клопотання визначено слідчого суддю ОСОБА_1 . Клопотання фактично передано слідчому судді по реєстру 11.01.2021 о 16 год 30 хв.

У вказані клопотанні прокурор просить:

- Накласти арештна коштиу сумі31,65млн грнта заборонитиїх відчужувати (в частині видаткових операцій, крім обов`язкових платежів до бюджету ти виплати заробітної плати) з банківських рахунків наступних суб`єктів господарювання:

ТОВ «АЛЬВЕСТА» (код ЄДРПОУ 43168163):

-№ НОМЕР_1 , який відкрито у банківській установі АТ «СБЕРБАНК» (МФО 320627);

-№ НОМЕР_2 , який відкрито у банківській установі АТ «СБЕРБАНК» (МФО 320627);

-№ НОМЕР_3 , який відкрито у банківській установі АТ «СБЕРБАНК» (МФО 320627);

-№ НОМЕР_1 , який відкрито у банківській установі АТ «СБЕРБАНК» (МФО 320627);

-№ НОМЕР_4 , який відкрито у банківській установі ПАТ «БАНК «УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ» (МФО 320371);

-№ НОМЕР_5 , який відкрито у банківській установі ПАТ «БАНК «УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ» (МФО 320371);

-№ НОМЕР_6 , який відкрито у банківській установі АБ «УКРГАЗБАНК» (МФО 320478);

ТОВ «СІГРАНД» (код ЄДРПОУ 43783512):

-№ НОМЕР_7 , який відкрито у банківській установі ПАТ «МТБ БАНК» (МФО 328168);

-№ НОМЕР_8 , який відкрито у банківській установі АБ «УКРГАЗБАНК» (МФО 320478):

ТОВ «ПРЕСТИЖ ЛІМІТЕД» (код ЄДРПОУ 42587769):

-№ НОМЕР_9 , який відкрито у банківській установі ПАТ «КБ «АКОРДБАНК» (МФО 380634);

-Зобов`язати банківськіустанови АТ «СБЕРБАНК» (МФО 320627), ПАТ «БАНК «УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ» (МФО 3 320371), АБ «УКРГАЗБАНК» (МФО 320478), ПАТ «МТБ БАНК» (МФО 328168), ПАТ «КБ «АКОРДБАНК» (МФО 380634) негайно (протягом робочого дня) надати співробітникам слідчого управління ГУ ДФС у м. Києві, прокурорам у кримінальному провадженні інформацію у письмовому вигляді про суму коштів, що будуть знаходитись на рахунку на час надання ухвали для виконання;

-Розглянути клопотаннябез викликуособи,у володінніякої знаходятьсяречі та документи, оскільки наявні достатні підстави вважати, що існує загроза зміни чи знищення вказаних речей та документів.

В обґрунтування клопотання вказано, що досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлена групаосіб у період з 2019 року по теперішній час, діючи в порушення ст.ст. 81, 87, 89 Цивільного кодексу України, ст.ст. 56, 57, 62, 79, 80, 89 Господарського кодексу України та ст.ст. 8, 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», з метою прикриття незаконної діяльності, а саме: незаконного переведення у готівку грошових коштів та сприяння вухиленні відсплати податків суб`єктам реального сектору економіки за рахунок формування ризикового податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат, шляхом оформлення безтоварних господарських операцій, перерахування безготівкових грошових коштів по рахункам з метою подальшого переведення у готівку без відображення у податковій та бухгалтерській звітності, зареєстровано та придбано на підставних осіб ряд ризикових суб`єктів підприємницької діяльності.

Під час досудового розслідування встановлено, що у ризикових суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), відсутні трудові ресурси, офісні, торгівельні та складські приміщення, виробниче обладнання, сировина, матеріали, що вказує на відсутність факту реального здійснення фінансово-господарської діяльності. Відповідно до показників податкової звітності протягом 2019-2020 років суми амортизаційних відрахувань відсутні. На ризикових підприємствах у період 2019-2020 років доходи отримували лише директори підприємств, які також одноосібно займали посади головного бухгалтера та здійснювали реєстрацію підприємств, наймані працівники відсутні. Ризикові підприємства за податковими адресами не знаходяться. Податкова звітність до податкових органів надавалась виключно в електронному вигляді, з використанням однакових ІР-адрес, які знаходяться за межами України, або взагалі не подавалась.

Також, прокурор вказує, що злочинна схема, направлена на надання суб`єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки послуг по ухиленню від сплати податків функціонує за наступним алгоритмом.

Невстановлені особи, діючи умисно, створили/придбали ряд суб`єктів господарювання, а саме: ТОВ «АЛЬВЕСТА» (код ЄДРПОУ 43168163.), ТОВ «ПРЕСТИЖ ЛІМІТЕД» (код ЄДРПОУ 42587769), ТОВ «СІГРАНД «(код ЄДРПОУ 43783512) та інші, використовуючи підставних осіб, за грошову винагороду. Службові особи вказаних ризикових суб`єктів господарювання з метою отримання грошової винагороди, достовірно знаючи про те, що фактично не будуть здійснювати фінансово-господарську діяльність на підприємствах, відкрили ряд рахунків у банківських установах.

У подальшому, невстановлені особи, які використовують реквізити ризикових суб`єктів господарювання, вступивши в злочинну змову з іншими невстановленими особам та/або службовим особам суб`єктів господарювання реального сектору економіки надали останнім банківські реквізити підконтрольних суб`єктів господарювання, з метою перерахування безготівкових грошових коштів, з метою подальшого переведення у готівку без відображення у податковій та бухгалтерській звітності.

Прокурор зазначає, що Державною службою фінансового моніторингу України на виконання вимог частини третьої статті 23 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» зупинено проведення видаткових фінансових операцій, що можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом за рахунком № НОМЕР_5 , який відкрито ТОВ «АЛЬВЕСТА» (код ЄДРПОУ 43168163) в банківській установі АТ «БАНК «Український Капітал» (МФО 320371) перераховано безготівкові грошові кошти у сумі 31,65 млн грн, які у подальшому у період з 08 по 23 грудня 2020 року перераховано на рахунки ТОВ «ПРЕСТИЖ ЛІМІТЕД» (код ЄДРПОУ 42587769) та ТОВ «СІГРАНД» (код ЄДРПОУ 43783512).

Під час огляду баз даних ДПС України слідством встановлено, що ТОВ «АЛЬВЕСТА» зареєстровано за адресою: Одеська обл., пр-т Небесної сотні, буд. 4/7, однак фактично там не знаходиться. Розрахункові рахунки відкриті у банківських установах, а саме:

у АТ «СБЕРБАНК» (МФО 320627) наступні розрахункові рахунки:

-№ НОМЕР_1 ;

-№ НОМЕР_2 ;

-№ НОМЕР_3 ;

-№ НОМЕР_1 ;

у ПАТ «БАНК «УКРАЇНСЬКИЙ КАПІТАЛ» (МФО 320371) наступні розрахункові рахунки:

-№ НОМЕР_4 ;

-№ НОМЕР_5 ;

у АБ «УКРГАЗБАНК» (МФО 320478) наступний розрахунковий рахунок:

-№ НОМЕР_6 .

При цьому прокурором зазначається про те, що подальшим оглядом встановлено, що податкові звітність за період 2019-2020 років взагалі не подавалась.

Крім того, вказується під час огляду баз даних встановлено, що ТОВ «СІГРАНД» (код ЄДРПОУ 43783512) зареєстровано за адресою: Одеська обл., вул. Новощепний ряд, буд. 15/17, директор ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_10 ), податкова звітність відсутня, однак, відкриті наступні банківські рахунки у банківських установах:

-у ПАТ «МТБ БАНК» (МФО 328168) розрахунковий рахунок № НОМЕР_7 ;

-у АБ «УКРГАЗБАНК» (МФО 320478) розрахунковий рахунок № НОМЕР_8 .

Також, вказує, що ТОВ «ПРЕСТИЖ ЛІМІТЕД» у період січня 2019 - квітня 2020 здійснювало імпорт товарно-матеріальних цінностей, зокрема іграшок, риболовного обладнання тощо, та у подальшому у податковій та бухгалтерській звітності відображало нібито реалізацію вказаних ТМЦ на адресу ризикових та транзитних суб`єктів господарювання, а саме: TOB «С.К.С» (код ЄДРПОУ 38591109), ТОВ «ЛКО ГРУП» (код ЄДРПОУ 40762306), ТОВ «ТД ДІТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 41737583), ТОВ «ПРОДМАРКЕТ ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 41737595), на загальну суму ПДВ 24 049 тис. грн, при цьому на підприємстві під час здійснення діяльності працевлаштована 1 особа - ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_11 ). Остання податкова звітність подана у липні 2020 року.

Далі прокурор вказує, що 21.10.2020 ТОВ «Престиж Лімітед» змінено керівника на інших підставних осіб та змінено реєстрацію підприємства на адресу: АДРЕСА_1 , однак, фактично там не знаходиться. Головний бухгалтер ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_12 ) є директором та/або засновником на більше, як 80 суб`єктах господарювання.

Поряд з цим, у ТОВ «ПРЕСТИЖ ЛІМІТЕД» відкрито розрахунковий рахунок № НОМЕР_9 у банківській установі ПАТ «КБ «АКОРДБАНК» (МФО 380634).

Прокурор підсумковує, що у зв`язку з тим, що існує сукупність підстав, розумних підозр вважати, що грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «АЛЬВЕСТА», ТОВ «ПРЕСТИЖ ЛІМІТЕД», TOB «СІГРАНД» можуть бути використані як доказ вчинення кримінального правопорушення, слідчим слідчої групи у порядку ст.ст. 93, 98, 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) винесено постанову про визнання речовими доказами грошових коштів, які знаходяться на рахунках вказаних суб`єктів господарювання.

Враховуючи викладене, сторона обвинувачення з метою збереження речових доказів, які мають значення для встановлення істини в кримінальному провадженні № 42020000000002206 та підтверджує факт вчинення кримінального правопорушення звернулась до суду з даним клопотанням про арешт майна (грошових коштів).

До клопотання додані копії документів та інших матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Про дату, час та місце судового засідання прокурора, який підписав відповідне клопотання, повідомлено належним чином (що підтверджується телефонограмою від 12.01.2021).

У судове засідання 12.01.2021 прокурор не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізнішедвох днівз дняйого надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджаєрозгляду клопотання. Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Враховуючи наведене, відповідно до вимог ст. 172 КПК України слідчий суддя ухвалив проводити судовий розгляд клопотання у відсутності прокурора.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалось у зв`язку з неприбуттям у судове засідання осіб, які беруть участь у судовому провадженні.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом п.п. 1, 15 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Главою 10 розділу ІІ КПК України визначено заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування. Згідно зі ст. 131 цього Кодексу одним із таких заходів, що застосовується з метою досягнення дієвості кримінального провадження, є арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якогоіснує сукупністьпідстав чирозумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

В клопотанні прокурор наводить підставу застосування арешту відповідність грошових коштів на рахунках зазначених підприємств критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, щодо речових доказів.Необхідність накладення арешту пов`язується з метою збереження грошових коштів як речових доказів.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Забороняється накладати арешт на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеномустаттею 35-1Податкового кодексу України, на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно достатті 15-1Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно достатті 19-1Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно достатті 26-1Закону України "Про теплопостачання" істатті 18-1Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно доЗакону України"Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки.

Статтею 98 КПК України передбачено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 10 ст. 170 КПК передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

При цьому ч. 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Проте клопотання, що розглядається, не містить посилань на зазначені у ч. 11 ст. 170 КПК України обставини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно з ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Не допускається арешт майна/коштів банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначенихстаттею 77Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), майна/коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також заборона вчинення дій іншим особам під час реалізації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб майна банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, та банку, що ліквідується відповідно доЗакону України"Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частиною 2ст.173КПК Українипередбачено,що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність таспіврозмірність обмеженняправа власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арештумайна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При цьому у ч. 4 ст. 173 КПК України встановлено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

При цьому слідчий суддя зазначає, що клопотання прокурора фактично не містить обгрунтувань щодо розумності обмеження права власності та щодо співрозмірності виду обтяження, який він просить застосувати, завданням кримінального провадження.

Також, суд враховує, що за змістом положень чинного КПК України основним призначенням слідчого судді є здійснення судовогозахисту праві законнихінтересів учасниківкримінального провадження під час досудового розслідування.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Згідно із ч. 5 цієї статті кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 1 Протоколу до Конвенціі? про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своі?м маи?ном. Ніхто не може бути позбавлении? свого маи?на, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Протоколу до Конвенціі? є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскаціі?, експропріаціі? та іншим порушенням принципу безперешкодного користування своі?м маи?ном.

Європейський суд з прав людини у своі?х рішеннях нагадує: незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєі? власності, позбавлення останньоі?, навіть якщо воно має законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті першої Протоколу, якщо не була дотримана розумна пропорціи?ністьміж втручанняму права фізичноі? чи юридичноі? особи та інтересами суспільства. Також буде мати місце порушення статті першої Протоколу и? у випадку, коли наявнии? істотнии? дисбаланс між тягарем, якии? довелося понести приватніи? особі, та цілями щодо інтересів суспільства.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає свободу відсвавілля (рішення у справах «Антріш проти Франції» (Hentrich v. France)» від 22 вересня 1994 року, серія А № 296-А, пункт 42, та «Кушоглу проти Болгарії» від

10 травня 2007 року, заява № 48191/99, підпункти 4962). Будь-яке втручання державного органу у права осіб повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансуне вдастьсядосягти,якщо навідповідну особубуде покладеноіндивідуальний танадмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, пункти 69, 73, серія A № 52).

Відповідно до даних, внесених до ЄРДР 11.11.2020, відомості внесені до реєстру з приводу факту подій, які мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Враховуючи встановлені під час розгляду клопотання обставини, слідчий суддя приходить висновку, що заходи забезпечення кримінального провадження які просить застосувати прокурор, а саме накладення арешту на кошти у сумі 31,65 млн грн та заборона їх відчужувати з банківських рахунків визначених суб`єктів господарювання, є неспівмірними із санкцією ч. 3 ст. 212 КПК України.

Слідчий суддявважає,що такідії невідповідають метізастосування арештумайна та можуть призвели до явно непропорційного втручання у право власності відповідних осіб.

Крім того, з матеріалів клопотання не вбачається, що грошові кошти на рахунках юридичних осіб у визначеному розмірі можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні в тому числі за фактом ухилення від сплати податків за ч. 3 ст. 212 КПК України. Також не доведено, що грошові кошти на рахунках вказаних юридичних осіб мають значення та відповідають критеріям ст. 98 КПК України для кримінального провадження.

Прокурор посилається на те, що грошові кошти на рахунках вказаних юридичних осіб відповідають критеріям ст. 98 КПК України, відповідно до якої речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Однак такі доводи клопотання є необґрунтованими при тому, що предметом злочину, передбаченого ст. 212 КК України, є конкретні, визначені податки, збори та інші обов`язкові платежі, що входять в систему оподаткування, безпосереднім об`єктом злочину є суспільні відносини у сфері податкового регулювання. Таким чином наразі відсутні підстави вважати, що грошові кошти на рахунках вказаних юридичних та фізичних осіб, відповідаютькритеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України, в даному кримінальному провадженні.

Крім того, матеріали клопотання в обґрунтування доводів про необхідність накладення арешту не містять достатніх фактичних даних на підтвердження факту ухилення від сплат податків, зборів (обов`язкових платежів), в особливо великих розмірах. Відповідними достовірними даними, отриманими в межах досудового розслідування в даному кримінальному провадженні, шляхом проведення слідчих (розшукових) дій, такі обставини не підтверджуються.

Отже надані матеріали клопотання не є достатніми для вжиття такого виду обмеження як арешт майна на даній стадії кримінального провадження.

При цьому враховується, що при накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатись на підтвердження вчинення кримінального правопорушення в наявності доказів, які мають давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведене, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування таких заходів забезпечення кримінального провадження.

Таким чином доводи в клопотанні про те, що грошові кошти на рахунках визначеного переліку юридичних осіб, відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КК України, у кримінальному провадженні, в якому ведеться досудове розслідування, - ґрунтуються на припущеннях.

З огляду на наведене, слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність необхідності накладення арешту, такий вид забезпечення не відповідає завданням кримінального провадження та є неспівмірним.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, зокрема про арешт майна або відмову у ньому.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 309, 310, 395 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням органів Державної фіскальної служби України Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42020000000002206 від 11.11.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1