Рішення

від 31.12.2020 по справі 574/1573/19

БУРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 574/1573/19 Провадження №2/574/105/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 грудня 2020 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Куцана В.М.

з участю секретаря судового засідання Курявої Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Дяківської сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

Представник ОСОБА_2 адвокат Ломака Ю.М., звернувся до суду з цим позовом, в якому просив визначити ОСОБА_2 додатковий строк для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , оскільки остання пропустила встановлений законом строк для вчинення вказаних дій з поважних причин.

Представник позивача ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримав, просив розгляд справи провести без його участі, про що повідомив суд заявою.

Відповідачка ОСОБА_3 позов визнала повністю, просила розгляд справи провести без її участі, що вбачається з її письмового відзиву на позовну заяву (а.с.52)

Представник відповідача Дяківської сільської ради Буринського району Сумської області в задоволенні позову заперечень не мав, просив розгляд справи провести без його участі, що вбачається з його письмового відзиву на позовну заяву ь(а.с.53,54).

Враховуючи, що особи, які беруть участь у справі в судове засідання не явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши обставини справи, представлені докази та давши їм оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , яка проживала в с. Дяківка, Буринського району, Сумської області, у зв`язку з чим відкрилася спадщина, до складу якої увійшли усі права та обов`язки, що належали їй на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті, що підтверджується свідоцтвом про смерть спадкодавця (а.с.9).

З довідки Дяківської сільської ради вбачається, що на день смерті із ОСОБА_5 проживав та був зареєстрований її чоловік ОСОБА_6 , заповіт від імені ОСОБА_5 не посвідчувався (а.с.11).

Вказані обставини свідчать, що останній, будучи спадкоємцем першої черги за законом в силу ст.529 ЦК Української РСР (положення якого діяли на час відкриття спадщини), прийняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_5 відповідно до п.1) ч.1 ст.549 цього Кодексу, оскільки він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, що також підтверджується свідоцтвом про одруження (а.с.10).

30.06.2004 року ОСОБА_4 склав заповіт, який був посвідчений секретарем виконавчого комітету Дяківської сільської ради Кондрух С.Б. та зареєстрований в реєстрі за №33 (а.с.21).

Цим заповітом ОСОБА_4 належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва заповів ОСОБА_3 ..

В подальшому, ОСОБА_4 склав заповіт, який був посвідчений 21.07.2005 року приватним нотаріусом Буринського районного нотаріального округу Сумської області Черниш Д.М., яким зробив нове розпорядження на випадок своєї смерті, зокрема. Все своє майно заповів ОСОБА_7 , 1927 року народження (а.с.46).

За змістом ст.1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Вказані положення закону свідчать, що заповіт на користь ОСОБА_3 , посвідчений Сілівановим П.П. 30.06.2004 за №33, був скасований, так як спадкодавець посвідчив 21.07.2005 року новий заповіт на користь ОСОБА_7 ..

Відповідачі визнали доводи позивача, що ОСОБА_7 померла не прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_4 і це вбачається з письмових відзивів останніх на позовну заяву.

Так як це також підтверджується витягом зі Спадкового реєстру (а.с.22), то ці обставини не підлягають доказуванню в силу ч.1 ст.82 ЦПК України, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності чи добровільності їх визнання.

Враховуючи, що спадкоємець за заповітом помер не прийнявши спадщину, а спадкодавець не підпризначив іншого спадкоємця на такий випадок (ст.1244 ЦК), має місце спадкування за законом.

До кола спадкоємців першої черги за законом належить син ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до відкриття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_4 , що вбачається із свідоцтва про народження та свідоцтва про смерть (а.с.16,17)

Як вбачається із свідоцтв про народження та свідоцтва про шлюб (а.с.18-20) ОСОБА_8 має двох дочок ОСОБА_2 (дівоче прізвище ОСОБА_9 ) та ОСОБА_3 , які є внуками ОСОБА_4 та, згідно ч.1 ст.1266 ЦК України, мають право на спадкування тієї частки, яка належала б їхньому батьку (спадкування за правом представлення).

Частиною 1 статті 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. При цьому спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.1, ч.2 ст.1220 ЦК України).

В силу ч. 3 ст. 1272 ЦК України за заявою спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Як вбачається з роз`яснень, які містяться в п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30.05.2008 року №7, та сформованої відповідно до рішень цього Суду правової позиції, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , маючи право на спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 свого діда ОСОБА_4 частки, що належала б її батьку (якби він був живий на час відкриття спадщини), не подала у встановлений законом строк заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , оскільки вважала, що її прийняла спадкоємець за заповітом.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 не подала своєчасно заяви про прийняття спадщини, оскільки була необізнаною, що набула права на спадкування за правом представлення і спадщина після смерті ОСОБА_4 до теперішнього часу залишається відкритою, органами нотаріату свідоцтва про право на спадщину не видавалися, що підтверджується витягом із Спадкового реєстру (а.с.22).

Також вбачається, що остання проживає не за місцем відкриття спадщини і про своє право на прийняття спадщини, дізналася лише наприкінці 2019 року.

Стаття 2 Цивільного процесуального кодексу України закріплює, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав , свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В силу ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З рішення Європейського суду з прав людини по справі Ілхан проти Туреччини від 27.06.2000 року вбачається, що при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Виходячи із сталої практики цього ж Суду, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, по своїй суті, є гарантом права власності, оскільки визнає право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

При цьому, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй Постанові від 17.10.2018 року в справі №681/203/17-ц, принцип пропорційності тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності , натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що спадщина до теперішнього часу є відкритою і судом не встановлено фактичних даних про її оформлення іншими особами, а ОСОБА_2 пов`язана зі спадкодавцем кровним походженням, усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини в розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції, становитиме її майно виходячи із законодавчого визначення спадкових правовідносин, суб`єктом яких вона є, суд приходить до переконання, що строк подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори був пропущений нею з поважних причин наведених вище, так як вони були для неї об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, що завадили їй своєчасно звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Таким чином зібрані по справі докази, встановлені судом фактичні обставини справи, з урахуванням норм європейського законодавства по правам людини, дозволяють задовольнити позов в повному обсязі і таке рішення, на думку суду, буде відповідати не тільки принципу законності, а і справедливості.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 7, 10, 12, 13, 23, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Дяківської сільської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) додатковий строк для подання в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини, що відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_5 після смерті ОСОБА_4 - один місяць з моменту набрання цим рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд (а з початком функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Сумського апеляційного суду) шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: