Постанова

від 09.12.2020 по справі 904/5036/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2020 р. Справа№ 904/5036/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі Пнюшкову В.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 09.12.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Латифундія Захід Корп"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 13.03.2020 (повний текст рішення складено 23.03.2020)

у справі №904/5036/19 (суддя Чевгуз О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандеро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Латифундія Захід Корп"

про розірвання договору купівлі-продажу програмних продуктів та стягнення попередньої оплати в сумі 178483,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сандеро" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Латифундія Захід Корп"( далі - відповідач, скаржник/стара назва - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ін-Агро Корп") про розірвання договору купівлі-продажу програмних продуктів № 0304/18Ко від 03.04.2018 та стягнення попередньої оплати в сумі 178483,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині передачі у власність позивача програмного продукту і невиключного права його використання.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.03.2020 позов задоволено повністю.

Розірвано договір №0304/18Ко купівлі-продажу програмних продуктів, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "САНДЕРО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІН-АГРО КОРП" 03.04.2018.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідністю "Ін-Агро Корп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандеро" 178483 грн. 00 коп. попередньої оплати, 2677 грн. 24 коп. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Латифундія Захід Корп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2020 у справі № 904/5036/19 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що скаржник належно і своєчасно виконав свої договірні зобов`язання перед позивачем в частині передання програмного продукту (товару). Так, 19.04.2019 через відділення ТОВ "Нова пошта" № 9 (м. Черкаси, вул. Остафія Дашкевич, буд. 34) на ім`я директора ТОВ "Сандеро" Ремпена Артема Сергійовича (відділення ТОВ "Нова пошта" № 39 (м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, буд. 40) було відправлено визначений договором програмний продукт (упаковки з дисками та супровідною документацією) за товарно-транспортною експрес-накладною № 59000332063304, яка у відповідача не збереглася. Через веб-сайт ТОВ "Нова пошта" відповідач встановив, що відправлення отримано директором ТОВ "Сандеро" 25.04.2018.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Латифундія Захід Корп" на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2020 у справі №904/5036/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (судді-доповідача) Куксов В.В., судді Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Латифундія Захід Корп" на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2020 у справі №904/5036/19 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

14.08.2020 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано квитанцію № 35_12 в підтвердження сплати судового збору в сумі 3897,40 грн.

Головуючий суддя Куксов В.В. перебував у щорічній відпустці з 10.08.2020 по 04.09.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Латифундія Захід Корп" на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2020 у справі № 904/5036/19. Призначено справу до розгляду на 28.10.2020.

22.10.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2020 у справі №904/5036/19 без змін.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді Куксова В.В. з 27.10.2020 по 12.11.2020 на лікарняному, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Латифундія Захід Корп" на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2020 у справі №904/5036/19 не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2020 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Латифундія Захід Корп" на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2020 у справі № 904/5036/19 на 09.12.2020.

23.11.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 заяву представника скаржника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

07.12.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скарну на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2020 у справі №904/5036/19.

В судовому засіданні 09.12.2020 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2020 у справі № 904/5036/19 повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 09.12.2020 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2020 у справі № 904/5036/19 залишити без змін.

В судовому засіданні 09.12.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 03.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Латифундія Захід Корп"(стара назва - ТОВ "Ін-Агро Корп"/Продавець за договором) в особі директора Атамась Констянтина Васильовича, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю "САНДЕРО" (ТОВ "САНДЕРО", Покупець за договором) в особі директора Ремпен Артема Сергійовича, що діє на підставі Статуту, з іншої було укладено договір №0304/18Ко купівлі-продажу програмних продуктів (далі - Договір).

Вказаний Договір підписаний представниками обох сторін, копія договору міститься у матеріалах справи.

За умовами п. 1.1. продавець зобов`язався передати у власність "програмний продукт" і невиключне право його використання, а покупець прийняти і оплатити "програмний продукт" і невиключне право на його використання на умовах договору, з наданням ліцензії і гарантії у відповідності з цим договором.

Згідно п. 1.2. договору програмними продуктами для цілей договору були визначені:

1."Ін-Агро: Управління елеватором та переробкою зерна" -1 штука, за ціною 22 941,50 грн.

2."Ін-Агро: Управління елеватором та переробкою зерна, додаткова ліцензія на 10 робочих місць" -1 штука, за ціною 56 091,51грн.;

3."Ін-Агро: Управління торгівлею зерном і логістикою" -1 штука, за ціною 99 450 грн.

1.6. Продавець гарантує, що продаж Примірників Програмної продукції і використання документації, не порушує ніяких авторських прав, патентів, торгових секретів або інших складових прав власності будь-яких третіх осіб, і що Продавцю невідомо жодних фактів, з яких може випливати порушення таких прав.

1.7. Крім явно зазначених тут, Продавець не надає жодних гарантій, неявних або інших, щодо Примірників Програмної продукції, її високих ринкових властивостей або її придатності для досягнення іншої специфічної мети.

Відповідно до пункту 3.1.1. Договору Продавець зобов`язаний передати покупцеві програмний продукт по видатковій накладній протягом 10 робочих днів з моменту отримання від покупця 100% передплати.

Відповідно до пункту 2.1.Договору загальна сума Договору складає 178483,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до пункту 2.2. Договору Покупець сплачує 100 % вартості Програмного продукту на умовах 100% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на рахунок Продавця протягом 10 робочих днів з моменту виставлення Продавцем рахунку. Фактом оплати є день надходження грошей на рахунок Продавця.

Відповідно до пункту 3.2.1. Договору Покупець зобов`язаний прийняти Програмний продукт по видатковій накладній та підписати видаткову накладну.

3.2.2. Оплатити вартість Програмного продукту в строк, встановлений даним Договором.

3.3. Покупець зобов`язується не допускати порушення авторських прав Продавця на Програмний продукт.

3.4. Покупець зобов`язується не передавати Програмний продукт третім особам.

3.5. Покупець зобов`язується суворо дотримуватись умов конфіденційності у відношенні інформації про Продавця і умов придбання Програмного продукту та невиключного права на його використання.

3.6. Покупець зобов`язується використовувати Програмний продукт з метою комерційного використання та розповсюдження виключно за письмової згоди Продавця.

Відповідно до розділу 8 Договору даний Договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками та скріплення мокрими печатками та діє 3 (три) місяці з моменту передачі ПП, а в частині невиконаних зобов`язань за Договором - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань згідно Договору.

Таким чином сторони погодили предмет, ціну та строк дії договору.

04.04.2018, на виконання п. 2.2. договору, ТОВ "Сандеро" сплатило 100% вартості програмного продукту на умовах 100% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням № 475 в розмірі 178 483,00 гривень.

Проте, в порушення умов вищевказаного Договору відповідач своїх обов`язків не виконав, за видатковою накладною програмні продукти не направив.

З квітня 2018 року по серпень 2018 року між сторонами тривали переговори щодо врегулювання спірної ситуації, проте спільного досудового рішення сторони не знайшли.

У серпні 2018 року ТОВ "Сандеро" направило листа із пропозицією про повернення грошових коштів сплачених в якості передплати за договором.

У відповідь відповідач повідомив, що не вбачає підстав для повернення отриманих коштів та попросив уточнити підстави для повернення грошових коштів.

31.10.2018 позивач направив відповідачу пропозицію про розірвання договору та повернення грошових коштів попередньої оплати.

У відповідь на пропозицію щодо розірвання спірного договору, відповідач повідомив, що на його думку, за договором виконано всі взяті зобов`язання та підстав для розірвання договору та повернення переплати за договором немає.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджував, що належним чином, всупереч п.3.1.1. Договору, програмний продукт позивачем не отримано, в зв`язку з чим просив суд розірвати спірний договір та стягнути 178 483, 00 грн. попередньої оплати з відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання з перерахування відповідачеві передоплати на загальну суму 178483,00 грн., водночас відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з поставки товару, які встановлені умовами договору купівлі-продажу № 0304/18Ко від 03.04.2018, що є істотним порушенням Договору відповідачем, оскільки відповідач значною мірою позбавив позивача можливості на отримання товару, на який він розраховував при укладенні договору, чим порушив права позивача.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Латифундія Захід Корп", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Частиною 1 ст. 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені положеннями ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з нормами статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Стаття 664 ЦК України передбачає, що товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Як зазначалось судовою колегією вище, господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладеного 03.04.2018 договору № 0304/18Ко купівлі-продажу програмних продуктів.

За умовами п. 1.1. продавець зобов`язався передати у власність "програмний продукт" і невиключне право його використання, а покупець прийняти і оплатити "програмний продукт" і невиключне право на його використання на умовах договору, з наданням ліцензії і гарантії у відповідності з цим договором.

Сторони у вищевказаному правочині погодили предмет, ціну та строк дії договору.

Укладений між сторонами договір оренди з огляду на ст. 174 ГК України, ст. 11 ЦК України, є підставою для виникнення у його сторін прав та обов`язків, визначених ним.

04.04.2018, на виконання п. 2.2. договору, ТОВ "Сандеро" сплатило 100% вартості програмного продукту на умовах 100% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням № 475 в розмірі 178 483,00 гривень.

Проте, в порушення умов вищевказаного Договору відповідач своїх обов`язків не виконав, за видатковою накладною програмні продукти не направив.

Скаржник у своїй апеляційній скарзі зазначає, що 19.04.2019 через відділення ТОВ "Нова пошта" № 9 (м. Черкаси, вул. Остафія Дашкевич, буд. 34) на ім`я директора ТОВ "Сандеро" Ремпена Артема Сергійовича (відділення ТОВ "Нова пошта" № 39 (м. Дніпро, вул. Запорізьке шосе, буд. 40) останнім було відправлено визначений договором програмний продукт (упаковки з дисками та супровідною документацією):

- "Ін-Агро: Управління елеватором та переробкою зерна" (1 штука);

- "Ін-Агро: Управління елеватором та переробкою зерна, додаткова ліцензія на 10 робочих місць" (1 штука);

- "Ін-Агро: Управління торгівлею зерном і логістикою" (1 штука) (далі - Програмні продукти). Також до вищевказаного відправлення було приєднано видаткову накладну № 79 від 18.04.2018, підписану зі сторони Відповідача.

Відправлення програмного продукту та видаткової накладної здійснювалося за товарно-транспортною експрес - накладною №59000332063304.

Також, скаржник зазначає, що 28.11.2019 з метою перевірки факту направлення товару на адресу позивача керівництвом та представником скаржника у присутності Булах (Рибак) В.А. (особа , яка здійснювала контроль своєчасності надсилання та отримання комп`ютерних програм відповідно спірного договору) було проведено огляд веб - сайту ТОВ "Нова пошта". У процесі огляду було встановлено рух відправлення за експрес - накладною № 59000332063304.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, 24.02.2020 на виконання ухвали суду першої інстанції від 06.02.2020, ТОВ "Нова пошта" направило роздруковану з логістичної програми копію експрес-накладної № 59000332063304.

Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судова колегія зазначає, що з наданого відповідачем акту огляду веб-сторінки, заяви свідка та копії експерс-накладної № 59000332063304 судова колегія не має можливості встановити, що саме направлялось скаржником позивачу, оскільки дане відправлення не містить опису вкладення, акт огляду та заява свідка дають можливість лише відстежити та встановити рух відправлення, тому вказані вище документи не можуть бути прийняті судовою колегією як доказ направлення скаржником позивачу товару - "програмного продукту" відповідно до умов вищевказаного договору.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем всупереч ст. 74 ГПК України не було доведено факту належного виконання зобов`язання щодо поставки товару.

Доводи позивача скаржник у своїй апеляційній скарзі жодними належними доказами не спростував.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписом п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Так, статтею 188 ГК України передбачено порядок зміни та розірвання господарських договорів, відповідно до якого зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження так як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч. 4 ст. 188 ГК України).

Розірванням договору є припинення договірного зобов`язання, тобто зникнення правового зв`язку між сторонами договірного зобов`язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи 31.10.2018 позивачем направлено відповідачу пропозицію про розірвання договору та повернення грошових коштів попередньої оплати.

У відповідь на пропозицію щодо розірвання спірного договору, відповідач повідомив, що на його думку, за договором виконано всі взяті зобов`язання та підстав для розірвання договору та повернення переплати за договором немає.

Відповідно до статі 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до вимог ч.2-5 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Таким чином, частина третя статті 653 ЦК України, частина четверта статті 188 ГК України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі №6-75цс13.

Разом з тим сторона, яка ставить питання про розірвання договору має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладанні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склались у сторони, яка вимагає розірвання договору. Вина сторони, що припустилась порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і взагалі для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Судовою колегією встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання з перерахування відповідачеві передоплати на загальну суму 178483,00 грн., водночас скаржник не виконав взяті на себе зобов`язання з поставки товару, які встановлені умовами договору купівлі-продажу № 0304/18Ко від 03.04.2018, що є істотним порушенням Договору останнім, оскільки відповідач значною мірою позбавив позивача можливості на отримання товару, на який він розраховував при укладенні договору, чим порушив права позивача.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого та правомірного висновку, що вимоги позивача про розірвання договору купівлі-продажу № 0304/18Ко від 03.04.2018 є обґрунтованими та позов у зазначеній частині підлягає задоволенню.

Згідно з частинами 1 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частинами 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

При цьому, статтями 525 та 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями статті 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, з урахуванням порушення відповідачем прав позивача щодо повернення позивачеві суми попередньої оплати за непоставлений товар, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача грошової суми (суми передоплати) в розмірі 178483,00 грн. є обґрунтованими та у даній частині позов також підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2020 у справі №904/5036/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Латифундія Захід Корп" на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2020 у справі №904/5036/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Латифундія Захід Корп" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 13.03.2020 у справі №904/5036/19 - залишити без змін.

Матеріали справи №904/5036/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України

Повний текст постанови підписано 11.01.2021 (після виходу судді-учасника Шаптали Є.Ю. з лікарняного)

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

Є.Ю. Шаптала