Постанова

від 11.01.2021 по справі 905/2137/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" січня 2021 р. Справа № 905/2137/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В., суддя Попков Д.О.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників:

від позивача - Буняк Ю.І. (адвокат), за ордером та свідоцтвом;

від відповідача - Варічева Л.С. (адвокат), за ордером та свідоцтвом;

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Кондитерська фабрика Ярич , с. Старий Яричів Львівської області, вх. № 3249 Д/З та № 3377 Д/З на рішення господарського суду Донецької області від 16.10.2020 р. у справі № 905/2137/19 (суддя - Говорун О.В., повний текст складено та підписано 26.10.2020 р.) і на додаткове рішення господарського суду Донецької області від 10.11.2020 р. у справі № 905/2137/19 (суддя - Говорун О.В., повний текст складено та підписано 20.11.2020 р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кондитерська фабрика Ярич , с. Старий Яричів Львівської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Телерадіокомпанія Україна , м. Маріуполь

про зобов`язання здійснити спростування недостовірної інформації

ВСТАНОВИЛА:

15.11.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Ярич" (далі - ТОВ "Кондитерська фабрика "Ярич", позивач) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна" (далі - ТОВ "Телерадіокомпанія "Україна", відповідач) про зобов`язання здійснити спростування недостовірної інформації, а саме: здійснити спростування недостовірної інформації в такій же формі і в такий же спосіб, в якій вона була поширена, та встановити такий порядок виконання рішення:

1) спростування має бути розміщене: в ефірі телеканалу "Україна" передачі "Сьогодні", а також - у мережі Інтернет на Youtube-каналі передачі "Сьогодні";

2) спростування має бути зроблене: у вигляді відеозапису усної заяви ведучої телепрограми "Сьогодні" ОСОБА_1 із спростуванням, зробленим у передачі "Сьогодні" із надписом "Спростування", який (надпис) має бути розміщений у правому верхньому куті екрану (кадру), виконаний великими літерами червоного кольору, а розмір надпису повинен займати не менше, ніж 10% екрану (кадру);

3) запис спростування має бути оприлюднений у такі проміжки часу:

- в ефірі телеканалу "Україна" - з 19.00 до 20.00 год у середу;

- розміщення відеозапису спростування на Youtube-каналі передачі "Сьогодні" - не пізніше закінчення дати виходу передачі із спростуванням в ефірі телеканалу і забезпечення відкритого та вільного доступу до нього впродовж 12 місяців з моменту оприлюднення.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 19 годині в ефірі телеканалу Україна здійснено показ передачі Сьогодні , до складу якої увійшов сюжет ІНФОРМАЦІЯ_4 , який містив недостовірну інформацію про склад продукції, яка виробляється позивачем, що може вплинути на наміри споживачів щодо придбання цього товару. Крім того, відеозапис передачі "Сьогодні" та окремого сюжету "ІНФОРМАЦІЯ_4" було опубліковано на офіційному Youtube каналі передачі "Сьогодні" телеканалу "Україна".

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.10.2020 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що позивач не довів допустимими доказами факт розповсюдження відповідачем інформації у вигляді, яка міститься на компакт-диску (т. 2, а.с. 62), а також того, що саме відповідач є власником Youtube-каналу, на якому був розміщений відеозапис ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Додатковим рішенням господарського суду Донецької області від 10.11.2020 р. з позивача на користь відповідача стягнуто 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, 186,84 грн. витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, а також 1 545,23 грн. витрат з оплати посадочних документів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

На думку скаржника, норма ч. 4 ст. 48 Закону України Про телебачення і радіомовлення не містить імперативної вимоги щодо підтвердження факту трансляції виключно записом самої телеорганізації, тобто вона встановлює лише обов`язок відповідача зберігати запис, але не регулює відносини щодо створення та зберігання записів іншими особами, відтак і не виключає такого.

За доводами апеляційної скарги, позивач 07.08.2019 р. надіслав заяву-вимогу про спростування недостовірної інформації від 07.08.2019 р. не тільки на юридичну та фактичну адресу місцезнаходження відповідача, а й на електронну пошту відповідача, у зв`язку з чим є всі підстави вважати, що позивач не лише вчасно подав скаргу, але й відповідач вчасно, в межах 14-денного строку, встановленого ч. 3 ст. 64 Закону України Про телебачення і радіомовлення , отримав її 07.08.2019 р.

Скаржник стверджує, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини звернення позивача із запитом копії фрагменту передачі та відповіді відповідача на нього, не врахувавши надані позивачем докази та обґрунтування протиправності такої відмови відповідача, і як наслідок - об`єктивну відсутність можливості у позивача надати запис передачі, здійснений самим відповідачем.

Позивач зазначає, що у сюжеті відповідача демонструються крупним планом етикетки печива, яке виробляється ТОВ Кондитерська фабрика Ярич , яку можна впізнати за розміщеним на ній зображенням знаку для товарів і послуг Ярич, а також безумовно впізнаються композиція, кольорова гама та інші елементи упаковки продукції позивача, а інформація у сюжеті містить фактичні дані про вміст продукції, яку можна перевірити, чого відповідач не зробив, в той час як позивач надав суду прямі докази відсутності у складі продукції заявлених відповідачем харчових домішок.

З огляду на те, що позивач вважає основне рішення суду від 16.10.2020 р. необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, тому ним оскаржено і додаткове рішення господарського суду Донецької області від 10.11.2020 р. у даній справі.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги на додаткове рішення суду скаржник посилається на те, що:

- обсяг наданих послуг видається штучно збільшеним та неспівмірним із звичайним судовим розглядом справи в господарському суді;

- надані адвокатом послуги не відповідають критерію необхідності - їх вчинення не було обов`язковим та доцільним, а буквальне консультування відповідача стосовно повторюваного клопотання про відеоконференції не впливало на перебіг розгляду справи;

- сума судових витрат відповідача, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку.

17.12.2020 р. на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач стверджує, що на підтвердження факту сповіщення сюжету в ефірі відповідача позивач має навести докази розповсюдження сюжету саме в ефірі, а посилання на розміщення його у мережі Інтернет не є допустимим доказом у даній справі.

Відповідач у відзиві звертає увагу на те, що позивачем зазначено лише спосіб, у який має відбуватися спростування спірної інформації, але не сформульовано в якому вигляді має відбуватися спростування - шляхом оголошення певної інформації (і якої саме), чи рішення суду, чи текст спростування відповідач має викласти на власний розсуд.

30.12.2020 р. від позивача надійшло клопотання про видачу судового доручення, яке обґрунтовано необхідністю витребування у Google LLC, як компанії, яка надає послуги платформи Youtube, інформації щодо повного найменування (ім`я) та адреси особи власника Youtube-каналу Сьогодні , а також будь-якої іншої інформації, яка могла б ідентифікувати особу власника Youtube-каналу Сьогодні .

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заявляючи означене клопотання позивач не надав доказів неможливості подання як наведеного у ньому адвокатського запиту, так і відповіді на цей запит суду першої інстанції, як і доказів неможливості заявлення даного клопотання під час розгляду справи господарським судом Донецької області, у зв`язку з чим клопотання ТОВ Кондитерська фабрика Ярич не може бути задоволено.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав апеляційні скарги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти апеляційних скарг заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційних скарг в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача звернувся до відповідача із запитом на інформацію та вимогою копії запису фрагменту телепередачі від 31.07.2019, в якому просив відповідача надати: письмовий витяг із журналу обліку передач стосовно передачі "Сьогодні", яка транслювалася в ефірі телеканалу "Україна" ІНФОРМАЦІЯ_2 з 19 години; ефірну довідку щодо сюжету "ІНФОРМАЦІЯ_4" передачі " Сьогодні ", яка транслювалася в ефірі телеканалу "Україна" ІНФОРМАЦІЯ_2 з 19 години; копію запису фрагменту передачі "Сьогодні" з сюжетом "ІНФОРМАЦІЯ_4" та фрагменту анонсу цього сюжету на початку передачі, а також інформацію щодо відповідної оплати запису (т.1 а.с.53). Проте, докази надсилання даного запиту позивачем до позовної заяви не додані, незважаючи на зазначення таких доказів відправлення у додатках до позовної заяви.

14.08.2019 відповідач листом №К-0734 від 14.08.2019 повідомив позивача, що адвокатський запит, який зареєстрований ним за вх.№К-0619 від 08.08.2019, не відповідає вимогам Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", тому в наданні запитуваної інформації відмовлено.

07.08.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою-вимогою про спростування недостовірної інформації від 07.08.2019 р., у якій вимагав на підставі ст.64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" у встановлений законом строк спростувати недостовірну інформацію щодо продукції ТОВ "Кондитерська фабрика "Ярич", розповсюджену на телеканалі "Україна" ІНФОРМАЦІЯ_2 в сюжеті "ІНФОРМАЦІЯ_4" передачі " Сьогодні " за 19 годину, зазначивши, що повідомлені в сюжеті відомості не відповідають дійсності, тоді як насправді в печиві "Petit Beurre "Yarych" 155 г, відсутня харчова домішка "Е 523" та в печиві затяжному "Марія класична "Yarych" відсутня харчова домішка "Е 558" (т.1 а.с.37-38). Доказів надсилання відповідачеві даної заяви позивачем до своєї позовної заяви також не надано.

У відповідь відповідач листом №К-0735 від 14.08.2019 сповістив позивача про те, що заява-вимога ТОВ "Кондитерська фабрика "Ярич", яка зареєстрована 08.08.2019 за вх.№К-0619, на може розглядатися по суті, оскільки відеозапис сюжету збережено не було, у зв`язку з тим, що відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" передачі у повній та незмінній формі повинні бути записані та зберігатися протягом 14 днів від дати розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту. В той же час, протягом вказаного строку скарг не надходило (т.1 а.с.39).

Судова колегія зауважує, що у позові позивач посилається на розповсюдження відповідачем у спірному сюжеті недостовірної інформації щодо печива затяжного Марія з молоком та кальцієм Yarych .

На підтвердження надсилання позивачем 07.08.2019 р. на електронну пошту відповідача заяви-вимоги про спростування недостовірної інформації від 07.08.2019 р. ним до апеляційної скарги додано роздруківку листа, в якому серед іншого зазначено про описку в найменуванні продукції (помилково зазначено Марія класична Yarych замість вірного Марія з молоком та кальцієм Yarych ).

При цьому, про наявність такої описки позивач не наголошував ані у позовній заяві, ані у відповіді на відзив, ані в самому тексті апеляційної скарги.

Крім того, до апеляційної скарги скаржником додані роздруківки з сайту АТ Укрпошта щодо відстеження поштових надсилань № 0304009593780 та № 0304009593798 в якості доказів надсилання згаданого запиту на інформацію від 31.07.2019 р.

Згідно з ч. 1 ст. 200 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про інформацію", інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно з ст. 94 ЦК України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

У ч. 2 ст. 34 ГК України закріплено, що дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Статтею 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

За змістом приписів ст. 91 ЦК України, право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, а і юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб`єкта.

За сталою позицією Верховного Суду, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: доведення обставин поширення спірної інформації; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширена інформація є недостовірною, тобто такою, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

У частинах четвертій, п`ятій статті 48 Закону України Про телебачення і радіомовлення передбачено, що усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту. У разі подання скарги щодо змісту передачі її записи зберігаються до того часу, поки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку.

Відповідно до статті 59 Закону України Про телебачення і радіомовлення , телерадіоорганізація, зокрема, зобов`язана: а) дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії; в) поширювати об`єктивну інформацію.

Телерадіоорганізація та її працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, у разі якщо ця інформація розповсюджувалася без попереднього запису та містилася у виступах осіб, які не є працівниками телерадіоорганізації (пункт в частини першої статті 67 Закону України Про телебачення і радіомовлення ).

Пряма трансляція - безпосередня трансляція теле- або радіопередач без попереднього запису і монтажу (стаття 67 Закону України Про телебачення і радіомовлення ).

Згідно з ч. 3 ст. 64 Закону України Про телебачення і радіомовлення , заяву з вимогою спростування має бути подано до телерадіоорганізації у письмовій формі протягом 14 днів з дня поширення таких відомостей з письмовим повідомленням про це Національної ради.

За приписами п. 19 постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27.02.2009 р. Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Судовою колегією враховується, що журналістська свобода та громадська діяльність також включають можливість перебільшень або навіть провокацій. Повідомлення новин, засноване на інтерв`ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль сторожового пса суспільства (рішення Європейського суду з прав людини у справі The Observer and The Guardian v. the United Kingdom , від 26 листопада 1991 року). У таких справах необхідно розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту, і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у поширенні висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин (рішення Європейського суду з прав людини у справі Газета Україна-Центр проти України заява № 16695/04 від 15 липня 2010 року, остаточне 15 жовтня 2010 року).

Частинами першою та третьою статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим, матеріали справи не містять даних про те, що відповідач поширював спірну інформацію щодо позивача.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивачем не надано доказів виходу у телевізійний ефір телеканалу Україна випуску програми Сьогодні із сюжетом ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо ТОВ Кондитерська фабрика Ярич , а наданий позивачем компакт-диск (т. 2, а.с. 62) не є належним та допустимим доказом такого поширення.

Посилання позивача в апеляційній скарзі щодо неможливості отримання копії ефірного запису спірного сюжету через неправомірне зволікання відповідача та його відмову у запиті на інформацію від 31.07.2019 р. не спростовують означеного висновку місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Як зазначено вище, позивачем до своєї позовної заяви не надано доказів надсилання цього запиту від 31.07.2019 р. відповідачеві, а додані до апеляційної скарги роздруківки відстеження поштових відправлень № 0304009593780 та № 0304009593798 за відсутності описів вкладення не доводять цей факт.

Передача "Сьогодні" від ІНФОРМАЦІЯ_2, виходячи зі змісту ч.4 ст.48 Закону України "Про телебачення та радіомовлення", мала б бути записана та збережена відповідачем у повній та незмінній формі до 07.08.2019 р. включно.

В той же час, позивачем не надано доказів подання відповідачу в 14-денний строк скарги щодо змісту передачі "Сьогодні" від ІНФОРМАЦІЯ_2

Позивач стверджує, що 07.08.2019 р. звернувся до відповідача з вимогою про спростування недостовірної інформації, проте доказів надсилання цієї вимоги відповідачеві ним так само не надано, що унеможливлює встановлення обставини щодо звернення позивача в межах 14-денного строку, встановленого статтею 64 Закону України Про телебачення і радіомовлення . Крім того, позивачем до матеріалів справи не надано доказів повідомленням Національної ради на виконання вимог ч. 3 ст. 64 Закону України Про телебачення і радіомовлення .

Дана вимога позивача зареєстрована відповідачем 08.08.2019 р. за вх. № К-0619.

Посилання в апеляційній скарзі на надсилання 07.08.2019 р. вимоги про спростування недостовірної інформації електронною поштою за відсутності відповідного підтвердження про доставку листа не приймаються до уваги, оскільки сама по собі роздруківка такого листа ще не свідчить про його дійсне надсилання відповідачеві.

Внаслідок того, що наведений лист (т. 4, а.с. 83) не визнається судовою колегією належним та допустимим доказом на підтвердження надсилання відповідачеві вимоги про спростування недостовірної інформації в межах встановленого ст. 64 Закону України Про телебачення і радіомовлення строку, тому твердження позивача про допущену описку в назві печива, щодо якого була поширена недостовірна інформація у спірному сюжеті залишаються судовою колегією без уваги.

Тобто, позивачем не доведено факту звернення до відповідача з відповідною скаргою в межах 14-денного строку зберігання ефірного запису як сюжету, так і самої телевізійної програми (ст. 48 Закону), а також факту звернення до відповідача з вимогою про спростування недостовірної інформації з дотриманням вимог ч. 3 ст. 64 Закону та у визначений цією нормою строк.

Враховуючи викладені обставини, в оскаржуваному рішенні суду правомірно зазначено про відсутність у відповідача обов`язку щодо збереження запису передачі "Сьогодні" від ІНФОРМАЦІЯ_2 після 07.08.2019 р. включно.

При цьому, судовою колегією враховано правову позицію Верховного Суду про те, що відео файл, отриманий позивачем самостійно з мережі Інтернет не є належним доказом поширення інформації в ефірі телеканалу (постанови від 09.09.2020 р. у справі № 759/6513/17, від 20.06.2019 р. у справі № 404/1691/16-ц, від 19.11.2020 р. у справі № 757/58702/17-ц).

Так само не заслуговують на увагу доводи скаржника, що відповідач не заперечував можливості виходу спірної інформації в ефір, а лише безпідставно посилався на те, що архівна копія запису не збереглася, тому ці обставини, на думку позивача, свідчать про обґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідач протягом 14 днів після виходу в ефір ІНФОРМАЦІЯ_2 передачі Сьогодні не отримував від позивача скарг щодо змісту цієї телепередачі, відтак у відповідача не було необхідності зберігати ефірну версію телепередачі довше цього терміну.

Звертаючись з даним позовом до суду позивачем залишено поза увагою, що у вимозі про спростування недостовірної інформації від 07.08.2019 р., яка зареєстрована відповідачем 08.08.2019 р., він вимагав спростувати недостовірну інформацію щодо печива затяжного Марія класична Yarych , натомість у позові позивач вимагає господарський суд спростувати недостовірну інформацію щодо печива Марія з молоком та кальцієм Yarych .

Також при зверненні з цим позовом до суду позивачем не взято до уваги, що в наданому ним записі сюжету ІНФОРМАЦІЯ_6 (після оголошення диктором особи цієї громадянки в нижній частині екрану з`являється запис ІНФОРМАЦІЯ_5 ) демонструє певні продукти, які знаходяться на її кухні, та викладає свої особисті переконання щодо змісту цих продуктів, не оголошуючи їхніх виробників.

Оскільки наданий відповідачем диск не є належним та допустимим доказом того, що в ефірі транслювався спірний сюжет саме в тому вигляді, в якому він записаний на диск самостійно позивачем, тому відсутні підстави вважати, що в ефірі киянкою Наталею було продемонстровано торговельну марку позивача, яка міститься на упаковці печива, тобто, доводи позивача про зворотнє є недоведеними.

До того ж, позивачем не доведено не тільки факту поширення відповідачем недостовірної інформації відносно продукції позивача, а й того, що наведена у спірному сюжеті інформація є недостовірною, а не оціночним особистим судженням киянки Наталі .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, наявність якого обумовлює відповідальність у виді спростування інформації, у разі її невідповідності дійсним обставинам, а отже підстави для задоволення вимоги про спростування недостовірної інформації в ефірі телеканалу "Україна" передачі "Сьогодні" відсутні, а доводи апеляційної скарги не спростовують ґрунтовності даного висновку.

Щодо вимоги позивача про спростування недостовірної інформації у мережі Інтернет на Youtube каналі телепередачі "Сьогодні" судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.6.5 - п.6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 р. у справі № 904/4494/18, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника вебсайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про авторське право і суміжні права , власник вебсайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання вебсайту. За відсутності доказів іншого власником вебсайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до вебсайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

Відповідно до частини одинадцятої статті 52-1 Закону України Про авторське право і суміжні права , власники вебсайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних вебсайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе: а) повне ім`я або найменування власника вебсайту та постачальника послуг хостингу; б) повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника вебсайту та постачальника послуг хостингу; в) контактну інформацію власника вебсайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв`язатися. Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на вебсайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника вебсайту, передбачену пунктом в цієї частини.

За доводами позивача, відеосюжет, який містить недостовірну інформацію, був розміщений на Youtube каналі телепередачі " Сьогодні ", власником якого є відповідач.

Сервіс Youtube є платформою на якій власники каналів можуть завантажувати контент.

Відповідно до умов користування платформою Youtube, які розміщені в мережі Інтернет (ІНФОРМАЦІЯ_7), "власники каналів YouTube можуть завантажувати Контент у Сервіс. Ви можете використовувати власний Контент для просування своєї компанії чи творчого підприємства. Увесь Контент, який ви вирішили завантажити в Сервіс, має відповідати цій Угоді та законодавству. Наприклад, надісланий Контент не має містити об`єктів права інтелектуальної власності третіх осіб (як-от матеріалів, захищених авторським правом), якщо це не дозволено відповідною особою чи в інший законний спосіб. Ви несете юридичну відповідальність за надісланий у Сервіс Контент. Ми можемо використовувати автоматизовані системи для аналізу вашого Контенту, щоб виявляти порушення та зловживання, як-от спам, шкідливе програмне забезпечення та незаконний контент".

Отже, відповідальність на надісланий у сервіс контент має нести саме власник відповідного каналу YouTube, оскільки лише власник каналу має до нього доступ, відповідає за надісланий контент та може завантажувати контент на його каналі, зокрема, про спростування недостовірної інформації.

Також, цими умовами користування встановлені обмеження відповідальності Youtube: "У межах, установлених чинним законодавством, YouTube і Партнери не несуть відповідальність, зокрема за контент, надісланий будь-яким користувачем, а також наклепницьку, образливу чи протизаконну поведінку будь-якого користувача".

Таким чином, судом першої інстанції правомірно встановлено, що у разі поширення оспорюваної інформації на YouTube каналі належним відповідачем є автор поширеної інформації та власник відповідного YouTube каналу.

В той же час, на підтвердження належності відповідачу Youtube каналу телепередачі "Сьогодні", позивачем надана роздруківка з сайту відповідача з посиланням на Youtube канал, що не є належним та достатнім доказом на підтвердження цієї обставини.

Отже, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.11.2019 р. у справі № 904/4494/18, позивачем не доведено, що власником Youtube каналу, на якому був розміщений відеозапис сюжету "ІНФОРМАЦІЯ_4", є саме відповідач.

На теперішній час оспорюваний сюжет є недоступним на згаданому Youtube каналі для перегляду.

Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів факту розповсюдження інформації відповідачем у вигляді, який розміщений на згаданому диску, а також приймаючи до уваги, що позивачем не доведено, що саме відповідач є власником Youtube каналу, на якому був розміщений відеозапис сюжету "ІНФОРМАЦІЯ_4", суд першої інстанції на законних підставах дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про спростування недостовірної інформації у мережі Інтернет на Youtube каналі телепередачі "Сьогодні", чим обумовлюється відмова у задоволенні позову у повному обсязі.

Підставою апеляційного оскарження додаткового рішення господарського суду Донецької області від 10.11.2020 р. стало непогодження позивача з відмовою у задоволенні позову рішенням суду від 16.10.2020 р.

На підтвердження надання відповідачу правничої допомоги ТОВ Телерадіокомпанія Україна до матеріалів справи надані: витяг з договору про надання правової допомоги 23.11.2018; витяг з додаткового провочину до договору від 23.11.2018; заявка №01-55/20; пропозиція (оферта) від 16.10.2020 №К-0899/1 (у якій, запропоновано визначити оплату послуг у сумі 2000 грн за один календарний місяць в якому надаватимуться такі роботи (послуги) протягом строку розгляду цієї справи в суді першої інстанції, який триватиме до закінчення терміну дії договору від 23.11.2018 про надання правової допомоги); повідомлення (акцепт) про прийняття адвокатом вказаної пропозиції; довідки-рахунки за період грудень 2019 року - жовтень 2020 року; акти за період грудень 2019 року - серпень 2020 року; платіжні доручення за період грудень 2019 року - серпень 2020 року. Загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 22 000,00 грн (т.3 а.с. 202-237).

Також, представником відповідача наданий детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ТОВ "Телерадіокомпанія "Україна" у справі №905/2137/19 за період з грудня 2019 по жовтень 2020 року (т.4 а.с.20-22).

Крім того, на підтвердження понесення відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, до суду надані, зокрема, фіскальні чеки АТ "Укрпошта" та відповідні описи вкладення у цінні листи на загальну суму 289,44 грн (т.3 а.с. 174-201, т.4 а.с. 27-29), та залізничні квитки (т. 3, а.с.182-183) на суму 1 545,23 грн.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, згідно з ч.4 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Окрім того, судова колегія зауважує, що відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, необхідно брати до уваги наступне:

- відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. та п.268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

- відповідно до ст.28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017р.) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Наразі, пропорційність є складовим елементом закріпленого ст.8 Конституції України принципом верховенства права, якому за змістом ч.1 ст.11, ч.1 ст.236 Господарського процесуального кодексу України має відповідати будь-яке судове рішення, тоді як покладання на сторону тягарю компенсації неспівмірного розміру понесених іншою стороною витрат на оплату послуг адвоката є несумісним із визначеним ч.1 ст.2 цього Кодексу завданням господарського судочинства, адже матиме фактичний наслідок, тотожний до накладання штрафу.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.11.2019 р. у справі № 910/1586/18, положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо дійсності надання відповідачеві послуг адвокатом, пов`язаних з розглядом цієї справи та правомірністю зменшення заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу до 10 000,00 грн. за клопотанням позивача, а також зі стягненням з позивача на користь відповідача поштових витрат в сумі 186,84 грн. та вартості залізничних квитків в сумі 1 545,23 грн.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду від 16.10.2020 р. та додаткове рішення суду від 10.11.2020 р. ґрунтуються на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законними та обґрунтованими, а тому, підлягають залишенню без змін, а апеляційні скарги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 221, 244, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Донецької області від 16.10.2020 р. у справі № 905/2137/19 та додаткове рішення господарського суду Донецької області від 10.11.2020 р. у справі № 905/2137/19 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 13.01.2021 р.

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя С.В. Барбашова

Суддя Д.О. Попков