Рішення

від 13.01.2021 по справі 910/15702/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.01.2021Справа № 910/15702/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОМРЕСУРСПОСТАЧ"

про стягнення 23213,62 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОМРЕСУРСПОСТАЧ" про стягнення 23213,62 грн, з яких: 22521,60 грн - основний боргу, 554,10 грн - пені, 137,92 грн - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання майданчика для експлуатація, утримання та облаштування №ДНП-2020-05/09 від 22.05.2020.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.11.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/15702/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 позовну заяву Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" залишено без руху.

01.12.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява на виконання ухвали суду від 23.11.2020.

02.12.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення по справ.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.12.2020 продовжив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч.2 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Про розгляд справи відповідача було повідомлено ухвалою суду від 02.11.2020, направленою на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на час відкриття провадження у справі.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 02.11.2020 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку з посиланням на відсутність відповідача за адресою місцезнаходження.

Отже, у відповідності до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ураховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.05.2020 між Комунальним підприємством "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (позивач, сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОМРЕСУРСПОСТАЧ" (відповідач, сторона-2) укладений договір №ДНП-2020-05/09 про надання майданчика для експлуатація, утримання та облаштування (надалі - договір) відповідно до умов якого Сторона-1 передає за плату Стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Дарницький район, шосе Харківське, 160-а, в межах III територіальної зони для паркування м. Києва (надалі - майданчик для паркування), що включає 32 (тридцять два) місця для платного паркування транспортних засобів, а також 3 (три) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних засобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

Строк дії договору становить 1096 календарних днів від дати підписання акту приймання передачі Стороною-1 в експлуатацію Стороні-2 майданчика для паркування (п.7.2 договору).

Відповідно до п.3.1. договору, майданчик для паркування вважається переданим в експлуатацію Стороні-2 з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майданчика для паркування в експлуатацію.

22.05.2020 між сторонами підписаний Акт приймання-передачі паркувального майданчика, згідно із яким позивач передав, в відповідач прийняв в експлуатацію паркувальний майданчик на 35 машино-місця за адресою: м.Київ, Дарницький р-н., шосе Харківське, 160-а, в межах III територіальної зони паркування м. Києва.

У пункті 3.4. договору передбачено, що щомісяця до 10 числа сторони підписують акт приймання - передачі послуг наданих в попередньому місяці. Підписання акту приймання - передачі послуг здійснюється за місцезнаходженням Сторони-1. У випадку не підписання Стороною-2 акту приймання - передачі наданих послуг в строк до 10 числа акт приймання - передачі послуг наданих в попередньому місяці вважається підписаним Стороною-2 без зауважень.

Вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, визначена за результатами аукціону та становить 6,90 грн (п.4.2 договору).

Загальна ціна договору становить 241996,80 грн (п.4.3 договору).

У пункті 4.5. договору сторони погодили, що оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання - передачі Стороною-1 в експлуатацію Стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється Стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок Сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахуванням кількості календарних днів в місяці, за який проводиться оплата не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць, в якому підписано акт приймання-передачі здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі порушення Стороною-2 строків здійснення оплати щомісячних платежів, встановлених Договором, Сторона-1 набуває право вимоги у Сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором та передав паркувальний майданчик на 35 машино-місця за адресою: м.Київ, Дарницький р-н., шосе Харківське, 160-а, в межах III територіальної зони паркування м. Києва, однак відповідач, в свою чергу, грошові зобов`язання не виконав, у період з травня по серпень 2020 року за користування паркувальним майданчиком оплати не здійснив, у зв`язку із чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 22521,60 грн.

Внаслідок прострочення відповідачем грошового зобов`язання позивачем здійснено нарахування пені у сумі 554,10 грн та 3% річних у сумі 137,92 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підтвердження заборгованості по договору №ДНП-2020-05/09 від 22.05.2020 про надання майданчика для експлуатація, утримання та облаштування за період з травня по серпень 2020 року позивач надав у матеріали справи акти надання послуг №5311 від 30.06.2020 на суму 6624,00 грн, №5940 від 31.07.2020 на суму 6844,80 грн, №7031 від 31.08.2020 на суму 6844,80 грн та рахунки на оплату №5068 від 22.05.2020 на суму 2208,00 грн, №5051 від 01.06.2020 на суму 6624,00 грн, №5876 від 07.07.2020 на суму 6844,00 грн, №6820 від 1.08.2020 на суму 6844,80 грн.

Зазначені вище акти надання послуг підписані в односторонньому порядку позивачем та скріплені його печаткою.

Водночас пунктом п.3.4 договору передбачено, що щомісяця до 10 числа сторони підписують акт приймання - передачі послуг наданих в попередньому місяці. Підписання акту приймання - передачі послуг здійснюється за місцезнаходженням позивача. У випадку не підписання відповідачем акту приймання - передачі наданих послуг в строк до 10 числа акт приймання - передачі послуг наданих в попередньому місяці вважається підписаним відповідачем без зауважень. З огляду на наведене, суд зазначає, що у зв`язку з непідписанням відповідачем щомісяця до 10 числа актів приймання - передачі наданих послуг за місцезнаходженням позивача, такі акти надання послуг за договором вважаються підписаними відповідачем без зауважень.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Умовами договору передбачено, що оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання - передачі позивачем в експлуатацію відповідачу майданчика для паркування та здійснюється відповідачем щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок позивача у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахуванням кількості календарних днів в місяці, за який проводиться оплата не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць, в якому підписано акт приймання-передачі здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця.

Оскільки акт приймання-передачі паркувального майданчика підписаний 22.05.2020, у відповідності до умов договору відповідач зобов`язаний здійснити оплату послуг за травень 2020 року до 1 (першого числа) наступного місяця. Згідно із пункту 4.5. договору оплата здійснюється не пізніше 15 числа місяця, за який здійснюється розрахунок.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Доказів у спростування заборгованості за користування паркувальним майданчиком у період з травня по серпень 2020 року у сумі 22521,60 грн відповідачем суду не надано.

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за договором у сумі 22521,60 грн належним чином доведена, відповідачем належними доказами не спростована, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 22521,60 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем здійснено нарахування пені у сумі 554,10 грн (нараховані за періоди з 02.06.2020 по 24.09.2020, з 16.06.2020 по 24.09.2020, з 16.07.2020 по 24.09.2020, з 16.08.2020 по 24.09.2020) та 3% річних у сумі 137,92 грн (нараховані за періоди з 02.06.2020 по 24.09.2020, з 16.06.2020 по 24.09.2020, з 16.07.2020 по 24.09.2020, з 16.08.2020 по 24.09.2020).

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені та процентів річних.

Відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати щомісячних платежів передбачена у п.5.2. договору, згідно із яким, за у разі порушення відповідачем строків здійснення оплати щомісячних платежів, встановлених договором, позивач набуває право вимоги у відповідача сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач здійснює нарахування пені та 3% річних за періоди: з 02.06.2020 по 24.09.2020, з 16.06.2020 по 24.09.2020, з 16.07.2020 по 24.09.2020, з 16.08.2020 по 24.09.2020.

Водночас, відповідно до ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Судом встановлено, що нарахування пені та 3% річних на заборгованість за серпень 2020 року здійснено позивачем без врахування приписів ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, оскільки строк оплати припадає на вихідний день (субота). За таких обставин, останнім днем закінчення строку оплати є перший робочий день - 17.08.2020 та нарахування пені та 3% річних за серпень 2020 року слід здійснювати з 18.08.2020.

За перерахунком суду сума пені становить 549,61 грн та 3% річних - 136,80 грн, а тому позовні вимоги у частині стягнення пені та 3% річних суд задовольняє частково.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, враховуючи встановлені вище судом обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРОМРЕСУРСПОСТАЧ" (04071, місто Київ, ВУЛИЦЯ НАБЕРЕЖНА ЛУГОВА, будинок 2-Д; ідентифікаційний номер 40942215) на користь Комунального підприємства "КИЇВТРАНСПАРКСЕРВІС" (01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЛЕОНТОВИЧА, будинок 6, ідентифікаційний код 35210739) заборгованість у сумі 22521,60 грн, пеню у сумі 549,61 грн, 3% річних у сумі 136,80 грн та судовий збір у сумі 2101,49 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 13.01.2021.

Суддя С.О. Турчин