Рішення

від 21.12.2020 по справі 915/1159/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року Справа № 915/1159/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі судового засідання Матвєєвої В.В.,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: прокурор Яценко В.А., за посвідченням

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: заступника керівника Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області (56101, Миколаївська область, м. Баштанка, пров. Пожежний, 3) в інтересах держави в особі

позивача: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м.Миколаїв, вул. Миру, 34, ідентифікаційний код 39825404)

до відповідача-1: Новобузького дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 6 "Джерельце" (55601, Миколаївська область, м. Новий Буг, вул. Спиридона Черкасенка, 51, ідентифікаційний код 26172661)

до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Остапенка Володимира Юрійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про: визнання недійсними договору про спільний обробіток землі

В С Т А Н О В И В:

09.09.2020 заступник керівника Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 33/3-5118вих-20 від 02.09.2020 (вх. № 11144/20) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області) до Новобузького дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 6 "Джерельце" (далі - Новобузьким ДНЗ № 6) та фізичної особи-підприємця Остапенка Володимира Юрійовича (далі - ФОП Остапенко В.Ю.), в якій просить:

"1. Визнати недійсним договір про спільний обробіток землі від 19.12.2018, укладений між Новобузьким ДНЗ № 6 та ФОП Остапенко В.Ю.

2. Зобов`язати ФОП Остапенко В.Ю. (РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4824510100:16:000:0011 площею 8,9999 га, вартістю 289162,35 грн., що розташована в межах території Новобузької міської ради Новобузького району Миколаївської області, у розпорядження держави в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області з правом оренди Новобузького ДНЗ № 6.

3. Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області (р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) сплачений судовий збір за подачу позову.

4. Про дату, час та місце розгляду справи повідомити прокуратуру Миколаївської області".

Як на підстави позову прокурор посилається на приписи статті 14, 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 15-17, 203, 215, 235, 256, 257, 261, 319, 386, 837, 843, 854, 1139, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 15-1, 22, 78, 92, 95, 96 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 8, 16, 21, 22 Закону України "Про оренду землі", ст. 80 "Про освіту" та обґрунтовує позовні вимоги тим, що спірний договір укладено з порушенням вимог законодавства, з метою приховання іншого правочину - договору суборенди землі. Оскільки під час укладення спірного договору сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства особливий порядок передачі земельної ділянки державної форми власності в суборенду у зв`язку з чим, на думку прокурора, є підстави для визнання його недійсним відповідно до ст. ст. 215, 203 ЦК України та повернення землі навчальному закладу згідно приписів ст. 1212 ЦК України. Органом, який на даний час розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території області є ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, яке має право звернутись до суду за захистом порушеного права. Проте наявні порушення вимог земельного законодавства органом контролю ігноруються, що свідчить про усвідомлену пасивну поведінку органу державної влади щодо захисту ним інтересів держави та є підставою для подання позову прокурором в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області.

Ухвалою суду від 14.09.2020 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1159/20 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 13.10.2020 об 11:30; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

01.10.2020 від відповідача-1 та 07.10.2020 від відповідача-2 до суду надійшли заяви про розгляд справи без присутності їх представників.

Ухвалою суду від 13.10.2020, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 12.11.2020, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 13.10.2020.

16.10.2020 від позивача до суду надійшли пояснення № 9-14-0.62-7208/2-20 від 13.10.2020, в яких ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області підтримує позовні вимоги прокурора в частині визнання недійсним договору про спільний обробіток землі від 19.12.2018, укладений між Новобузьким ДНЗ № 6 та ФОП Остапенко В.Ю., а стосовно позовних вимог щодо зобов`язання ФОП Остапенка В.Ю. повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4824510100:16:000:0011 площею 8,9999 га, вартістю 289162,35 грн., що розташована в межах території Новобузької міської ради Новобузького району Миколаївської області, у розпорядження держави в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області з правом оренди Новобузького ДНЗ № 6 повідомляє, що матеріали справи не містять інформації про те, що земельна ділянка вибула з розпорядження держави та з постійного користування відповідача-1.

28.10.2020 від прокуратури до суду надійшла заява № 33/3-5897вих-20 від 22.10.2020 про закриття провадження у справі в частині зобов`язання повернути земельну ділянку на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутності предмету спору та вирішення питання про повернення з державного бюджету судового збору.

11.11.2020 від Миколаївської обласної прокуратури до суду надійшла заява № 15.33/3-48/4-4372-20 від 11.11.2020 про відкладення судового засідання через неможливість участі в ньому представника Миколаївської обласної прокуратури.

Ухвалою суду від 12.11.2020, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду та відкладено підготовче засідання на 01.12.2020 о 10:00, про що повідомлено учасників справи ухвалою суду від 13.11.2020.

Ухвалами суду від 01.12.2020 задоволено заяву Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області № 33/3-5897вих-20 від 22.10.2020; закрито провадження у справі №915/1159/20 в частині позовної вимоги про зобов`язання ФОП Остапенка В.Ю. повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4824510100:16:000:0011 площею 8,9999 га, вартістю 289162,35 грн., що розташована в межах території Новобузької міської ради Новобузького району Миколаївської області, у розпорядження держави в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області з правом оренди Новобузького ДНЗ (ясла-садок) № 6 "Джерельце", у зв`язку з відсутністю предмета спору; повернуто Миколаївській обласній прокуратурі з Державного бюджету України сплачений, згідно платіжного доручення від 06.08.2020 №1316 судовий збір у сумі 4337,50 грн.; закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.12.2020 о 14:30.

Відповідачі правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористалися.

Так, як уже було наведено, ухвалою суду від 14.09.2020 відповідачам було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Копії вказаної ухвали були отримані відповідачами 22.09.2020, що підтверджується відмітками на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення зі штрихкодовими ідентифікаторами 5400141509892, 5400141509884.

Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву, з урахуванням вихідних днів для обох відповідачів мав тривати до 07.10.2020 включно.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідачі відзивів на позовну заяву не надали. Крім того, відповідачі намірів щодо бажання оформити відзив, або надати час для цієї процесуальної дії суду не заявляли.

В судове засідання 21.12.2020 з`явився лише прокурор, якого суд заслухав. Інші учасники справи своїх представників в судове засідання не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать відмітки про отримання позивачем та відповідачами 10.12.2020 копій ухвали Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2020 у справі № 915/1159/20 на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення за штрихкодовими ідентифікаторами 5400142133500, 5400142133497, 5400142133489.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за участю прокурора та за відсутності представників позивача та відповідачів.

В судовому засіданні 21.12.2020 прокурор доповів предмет та підстави заявлених вимог, підтвердив актуальність правової позиції прокуратури, викладеної в письмових заявах по суті справи з урахуванням ухвали суду від 01.12.2020 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 21.12.2020 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Додатково суд зауважує, що оскільки головуючий у даній справі суддя Адаховська В.С. перебувала у відпустці відповідно до наказів Господарського суду Миколаївської області №308-б від 23.12.2020 та № 315-б від 28.12.2020, датою складання та підписання рішення суду у даній справі є саме 11.01.2021.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Статтею 131 1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Згідно ст. 14 Конституції України та ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 2 Закону України "Про охорону земель" визначено, що об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням публічного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур набуття прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти публічного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

Законність відчуження прав на землю та її раціональне використання становлять посилений суспільний інтерес. Додержання законності при набутті прав користування земельними ділянками є невід`ємними складовими земельної реформи. Протидія незаконному заволодінню правами на землі державної власності має важливе значення для економіки та безпеки держави.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

Звернення прокурора до суду з даним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про законність розпорядження належними державі земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

Згідно зі ст. 15 1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, встановлено, що вказаний орган розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Отже, органом, який на даний час розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території області є ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області.

За приписами ст. ст. 15, 16, 17, 319, 386 ЦК України власник має право володіти, користуватись і розпоряджатись своїм майном та захищати свої порушені права, в тому числі у судовому порядку.

Враховуючи викладене, ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області має право звернутись до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель сільськогосподарського призначення.

Баштанська місцева прокуратура 21.07.2020 зверталась до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області щодо порушення вимог земельного законодавства при укладанні спірного договору.

У відповіді ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 28.07.2020 вказано про відсутність порушень вимог законодавства при укладанні спірного договору та зазначено, що будь-які заходи, спрямовані на усунення порушень не вживалися.

Отже, викладене свідчить про нездійснення ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області захисту інтересів держави, що й стало підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з даним позовом.

25.09.2006 між Новобузькою районною державною адміністрацією Миколаївської області та Новобузьким ДНЗ № 6 укладено договір оренди землі (далі - договір оренди), який зареєстровано у Новобузькому окрузі реєстрації 09.10.2006 за № 040602001170.

Відповідно до умов договору Новобузькому ДНЗ № 6 передано в оренду земельну ділянку площею 9 га ріллі для ведення підсобного господарства строком на 10 років.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області № 14-9470/14-16-СГ від 05.10.2016 вказаний договір поновлено, 01.11.2016 між вказаним управлінням та Новобузьким ДНЗ № 6 укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 25.09.2006, щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 8,9999 га з кадастровий номером 4824510100:16:000:0011 із цільовим призначенням для введення підсобного господарства, розташованої в межах території Новобузької міської ради Новобузького району Миколаївської області терміном на 7 років. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 289162,35 грн.

В подальшому 19.12.2018 між Новобузьким ДНЗ № 6 та ФОП Остапенко В.Ю. укладено договір про спільний обробіток землі (далі - Договір) строком на 5 років.

Відповідно до п. 1.1 Договору, сторони зобов`язалися спільно діяти для досягнення загальних господарських заходів по проведенню комплексу сільськогосподарських робіт на земельній ділянці площею 8,9999 га, кадастровий номер 4824510100:16:000:0011, розташованої на території Новобузької міської ради з метою отримання врожаю.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що керівництво виробничою діяльністю покладається на ФОП Остапенка В.Ю.

Згідно пунктів 2.1, 2.2 Договору, Новобузький ДНЗ № 6 зобов`язується своєчасно надавати земельну ділянку для проведення обробітку. ФОП Остапенко В.Ю. зобов`язується якісно та своєчасно, з використанням власної техніки здійснити комплекс агротехнічних заходів по обробітку землі та забезпечення власними силами збір врожаю.

Порядок проведення між сторонами розрахунків передбачений п. п. 1.6, 1.7, 1.8 Договору відповідно до яких плата на рік складає 28916,23 грн., яку ФОП Остапенко В.Ю. сплачує на користь Новобузького ДНЗ № 6. Розрахунок здійснюється щомісячно до 15 числа рівними частинами. В разі несвоєчасного розрахунку за обробіток землі нараховується пеня в розмірі 0,2 % за кожний прострочений день від вартості несплаченої суми.

При цьому, обов`язків дошкільного навчального закладу щодо проведення розрахунків за цим договором, або іншої майнової участі при співпраці в області спільного обробітку землі, не передбачено.

Прокурор вважає, що такий Договір укладено з грубим порушенням вимог законодавства, у зв`язку із чим він підлягає визнанню недійсним.

Предметом даного позову виступали дві позовні вимоги немайнового характеру щодо визнання недійсним договору про спільний обробіток землі та щодо зобов`язання повернути у розпорядження держави земельну ділянку.

Як вже зазначалося, ухвалою суду від 01.12.2020 задоволено заяву Баштанської місцевої прокуратури Миколаївської області № 33/3-5897вих-20 від 22.10.2020; закрито провадження у справі №915/1159/20 в частині позовної вимоги про зобов`язання ФОП Остапенка В.Ю. повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4824510100:16:000:0011 площею 8,9999 га, вартістю 289162,35 грн., що розташована в межах території Новобузької міської ради Новобузького району Миколаївської області, у розпорядження держави в особі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області з правом оренди Новобузького ДНЗ (ясла-садок) № 6 "Джерельце", у зв`язку з відсутністю предмета спору; повернуто Миколаївській обласній прокуратурі з Державного бюджету України сплачений, згідно платіжного доручення від 06.08.2020 №1316 судовий збір у сумі 4337,50 грн.

Таким чином, предметом даного позову залишилася одна позовна вимога немайнового характеру щодо визнання недійсним договору про спільний обробіток землі.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з положень ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Згідно ч. 1 ст. 1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність. За домовленістю сторін у договорі про спільну діяльність визначається досягнута домовленість сторін діяти спільно з метою отримання прибутку, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, вклади сторін, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови.

За змістом положень глави 77 ЦК України сторони договору про спільну діяльність прагнуть досягти спільної мети та не виступають стосовно один одного як боржник і кредитор. Договір про спільну діяльність характеризується спільністю мети, яку ставлять перед собою сторони, що домовляються. Предметом договору є спільна діяльність сторін для досягнення певної мети без створення юридичної особи.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Отже, сторонами такого договору можуть бути тільки суб`єкти підприємництва - фізичні особи та/або комерційні організації. Некомерційна організація може бути учасником такого договору, якщо ця діяльність не суперечить її статутній меті.

Суд зазначає, що в даному випадку в спільній діяльності приймають участь дві сторони, одна з яких - фізична особа-підприємець - є особою, що здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, тобто, відповідно до ст. ст. 42, 128 ГК України, має на меті отримання прибутку.

Натомість, Новобузький ДНЗ № 6 є неприбутковою установою.

Так, відповідно до п. п. 1.5., 1.6, 1.8., 1.9. Статуту Новобузького ДНЗ № 6, затвердженого рішенням сесії Новобузької міської ради від № 102 від 26.07.2016, вказаний дошкільний навчальний заклад є юридичною особою та знаходиться у комунальній власності Новобузької міської територіальної громади в особі Новобузької міської ради. Головною метою діяльності дошкільного закладу є забезпечення реалізації права громадян на здобуття дошкільної освіти, задоволення потреб громадян у нагляді, догляді та оздоровленні дітей, створення умов для їх фізичного, розумового і духовного розвитку.

Тобто, мета, яку переслідують Сторони договору, є різною, що неприпустимо для учасників спільної діяльності та суперечить змісту договору про спільну діяльність.

Відповідно до п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України, дошкільний навчальний заклад не є платником податків, оскільки є неприбутковим.

Крім того, п. 10.6. Статуту передбачено, що за рішенням власника закладу бухгалтерський облік здійснюється централізованою бухгалтерією Новобузької міської ради.

Отже, Новобузький ДНЗ №6, як на момент укладення договору, так і на теперішній час, не має можливості вести бухгалтерський облік такої діяльності та здійснювати спільну діяльність з метою отримання прибутку.

За таких обставин, дошкільний освітній заклад не може бути учасником спільної діяльності з метою отримання прибутку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 23.10.2019 у справі № 904/8549/17.

Відповідно до п. 2.4 Договору, Новобузький ДНЗ № 6 сприяє фактичній реалізації вказаного договору та здійснює контроль за виконанням сторонами покладених на них обов`язків.

Водночас, за інформацією Новобузького ДНЗ № 6 від 18.06.2020 заклад не приймав участі у співпраці в області обробки та збирання сільськогосподарських культур по спірному договору, матеріальна база, придатна для спільної діяльності по обробітку землі у навчального закладу відсутня, працівники закладу не залучались до робіт, пов`язаних зі спільним обробітком землі, протоколи та інші документи щодо ходу сільськогосподарських робіт не складались.

Вказане унеможливлює будь-яку участь дошкільного закладу в сумісному використанні земельної ділянки, а отже і у досягненні мети спірного договору.

Як вказувалось вище, згідно Договору сторони зобов`язуються спільно діяти для досягнення загальних господарських заходів по проведенню комплексу сільськогосподарських робіт на земельній ділянці площею 8,9999 га, кадастровий номер 4824510100:16:000:0011, розташованої на території Новобузької міської ради, з метою отримання врожаю.

У той же час, ним не узгоджено і не може бути узгоджено спільних дій сторін заради досягнення цієї мети, оскільки сама по собі така мета виражена у виконанні робіт ФОП Остапенко В.Ю. на користь землекористувача - Новобузького ДНЗ № 6.

Отже, у виниклих правовідносинах фізична особа-підприємець є виконавцем, а дошкільний навчальний заклад - замовником робіт із сільськогосподарського обробітку землі.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ч. ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України).

Кінцевим етапом реалізації договору підряду, відповідно до положень ч. 1 ст. 853 ЦК України, є прийняття замовником роботи, виконаної підрядником відповідно до договору підряду.

Отже, договір підряду передбачає виконання підрядником за завданням замовника конкретних робіт та сплату останнім на користь виконавця коштів - відшкодування витрат і плату за виконану роботу, - за результатами її прийняття. Зміст договору визначає порядок і умови виконання певних робіт на замовлення іншої сторони.

У той же час, спірним договором не визначено, які саме послуги ФОП Остапенко В.Ю. зобов`язаний виконувати та яким чином їх повинен приймати замовник - Новобузький ДНЗ № 6.

Крім того, Договір сплату коштів замовником за виконану роботу на користь ФОП Остапенко В.Ю. (підрядника) не передбачає. Більш того, такий договір передбачає сплату саме фізичною особою-підприємцем коштів на користь учбового закладу у твердій сумі в розмірі 28916,23 грн. на рік.

Таким чином, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою не забезпечує оплачуване виконання робіт на користь замовника, а тому договором підряду також не являється.

Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Як вказувалось вище, порядок проведення між сторонами розрахунків передбачений п.п. 1.6, 1.7, 1.8 Договору, відповідно до яких плата на рік складає 28916,23 грн., яку ФОП Остапенко В.Ю. сплачує на користь Новобузького ДНЗ № 6. Розрахунок здійснюється щомісячно до 15 числа рівними частинами. В разі несвоєчасного розрахунку за обробіток землі нараховується пеня в розмірі 0,2 % за кожний прострочений день від вартості несплаченої суми.

Отже, визначення сум для проведення розрахунків за Договором не залежить від наслідків здійснення господарської діяльності сторін, а тому є всі підстави стверджувати, що вказані розрахунки проведено за аналогією обчислення орендної плати за землю, що суперечить положенням ст. 1139 ЦК України та свідчить про фактичне укладення між сторонами договору суборенди землі.

Таким чином, суд доходить до висновку, що Договір про спільний обробіток землі укладено відповідачами з метою приховання іншого правочину - договору суборенди землі, а отже він, відповідно до ч. 1 ст. 235 ЦК України, є удаваним.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009, зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Аналогічна правова позиція висловлена у п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 8 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

У той же час, умовами додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, укладеного 25.09.2006, зареєстрованого в Новобузькому окрузі реєстрації 09.10.2006 за №040602001170, не передбачено можливість передачі такої земельної ділянки в суборенду, орендарю відповідно до положень пункту 28 надано право лише самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

З огляду на викладене, Новобузький ДНЗ № 6, як користувач земельної ділянки державної власності, не наділений правами передавати ці землі в користування третім особам.

У той же час, дошкільним навчальним закладом, у порушення вимог чинного земельного законодавства та з перевищенням обсягу прав, які він мав на спірні землі, укладено договір про спільний обробіток землі від 19.12.2018.

Крім того, всупереч вимогам ч. 2 ст. 8 Закону України "Про оренду землі", умови Договору не обмежені та суперечать умовам додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, укладеного 25.09.2006 та зареєстрованого в Новобузькому окрузі реєстрації 09.10.2006 за №040602001170.

Так, розмір плати за спірним договором становить 28916,23 грн., в той час, як відповідно до додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, укладеного 25.09.2006 та зареєстрованого в Новобузькому окрузі реєстрації 09.10.2006 за №040602001170, орендна плата становить 23132,99 грн. на рік.

Отже, така істотна умова договору оренди землі, як орендна плата, у Договорі є більшою за визначену договором оренди землі, що свідчить про недодержання вимог законодавства щодо форми і змісту договору суборенди.

Частиною 5 ст. 8 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Передача права користування земельною ділянкою іншій особі оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Проте, Договір, який фактично є договором суборенди землі, - укладений між Новобузьким ДНЗ № 6 та ФОП Остапенко В.Ю. - у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстровано не було.

Враховуючи, що дошкільним навчальним закладом незаконно передано землі у користування на умовах суборенди фізичній особі-підприємцю в порушення умов договору оренди землі, а також без проведення реєстрації права користування, Договір підлягає визнанню недійсним.

Вказане повністю узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 915/188/17.

Крім того, внаслідок укладення спірного договору фактично змінено цільове призначення земельної ділянки з ведення підсобного господарства на товарне сільгоспвиробництво, що не належить до повноважень навчального закладу.

Зокрема, згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306, спірна земельна ділянка є землею сільськогосподарського призначення (має код 01 та підрозділ 04 - для ведення підсобного господарства).

Між тим, ФОП Остапенко В.Ю. використовується земельна ділянка для вирощування зернових культур. Указаний вид використання земель сільськогосподарського призначення відноситься до підрозділів 01.01 Класифікатора видів цільового призначення земель.

Відтак, ФОП Остапенко В.Ю. використовує земельну ділянку для ведення товарного сільгоспвиробництва (код КВЦПЗ 01.01), тоді як земельна ділянка школі передана для ведення підсобного господарства (код КВЦПЗ 01.04).

Таким чином, внаслідок укладення спірного договору відповідачами фактично змінено цільове призначення земельної ділянки з ведення підсобного господарства на товарне сільгоспвиробництво.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із вимогами п. п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом визнання угоди недійсною.

Враховуючи викладене, а також те, що Новобузьким ДНЗ № 6 незаконно передано землю у користування іншій особі - ФОП Остапенко В.Ю. в порушення умов договору оренди землі та без додержання обмежень, визначених умовами договорів оренди землі, а також без проведення державної реєстрації переходу права користування, Договір підлягає визнанню недійсним.

Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсним договору про спільний обробіток землі від 19.12.2018, укладений між Новобузьким дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) № 6 "Джерельце" та фізичною особою-підприємцем Остапенко Володимиром Юрійовичем є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 129 ГПК України сплачений прокуратурою судовий збір у розмірі 2102,00 грн. за немайнову вимогу підлягає покладенню на відповідачів порівну.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір про спільний обробіток землі від 19.12.2018, укладений між Новобузьким дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) № 6 "Джерельце" та фізичною особою-підприємцем Остапенко Володимиром Юрійовичем.

3. Стягнути з Новобузького дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 6 "Джерельце" (55601, Миколаївська область, м. Новий Буг, вул. Спиридона Черкасенка, 51, ідентифікаційний код 26172661) та Фізичної особи-підприємця Остапенка Володимира Юрійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м.Києва, МФО 820172) сплачений судовий збір за подачу позову в сумі 2102,00 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення суду складено та підписано 11.01.2021.

Суддя В.С. Адаховська