Рішення

від 05.01.2021 по справі 920/904/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.01.2021 Справа № 920/904/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участю секретаря судового засідання Галашан І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/904/20 у порядку загального позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Омега-Автопоставка (62495, Харківська область, Харківський район, смт Васищеве, вул. Промислова, буд. 1, ідентифікаційний код 33010822),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю РІШАС (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Чернігівська, буд. 3, ідентифікаційний код 33219017),

про стягнення 2 090 385, 02 грн,

представники учасників справи:

позивача: не з`явився,

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

01.09.2020 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Омега-Автопоставка (62495, Харківська область, Харківський район, смт Васищеве, вул. Промислова, буд. 1, ідентифікаційний код 33010822) звернулось до суду з позовною заявою від 07.08.2020 вих. № 18453 (вх. № 2670), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю РІШАС (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Чернігівська, буд. 3, ідентифікаційний код 33219017) на свою користь заборгованість за договором поставки товару від 18.09.2018 № 047931-18 на загальну суму 2 090 385,02 грн, з них: основний борг в сумі 1 495 220,16 грн, пеня в сумі 117 326,64 грн, інфляційні втрати в сумі 21 296,55 грн, 24 % річних від простроченої суми в сумі 162 968,17 грн та 20 % штрафу в сумі 293 573,50 грн; а також 31 355,78 грн витрат по сплаті судового збору.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем було порушено умови договору поставки від 18.09.2018 № 047931-18 щодо оплати поставленого товару, а тому наявні підстави для нарахування інфляційних втрат, 24 % річних від простроченої суми основної заборгованості, пені та 20 % штрафу відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 5.1 договору поставки від 18.09.2018 № 047931-18.

Ухвалою суду від 07.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/904/20; постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засіданні на 29.10.2020, 12:00.

Від позивача до суду надійшли заяви від 15.10.2020 б/н (вх. № 9198/20 від 20.10.2020 та вх. № 9344/20 від 21.10.2020) про розгляд справи без участі представника позивача та неотримання від відповідача відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 29.09.2020 у справі № 920/904/20 постановлено продовжити строк проведення підготовчого провадження у справі № 920/904/20 на тридцять днів з 06 листопада 2020 року до 08 грудня 2020 року; відкласти підготовче засідання на 08.12.2020, 10:30; зобов`язати позивача надати суду роздруковані примірники перелічений у позовній заяві видаткових накладних, а також здійснити та надати суду чітко визначений розрахунок інфляційних та 24 % річних окремо із зазначенням періодів нарахування. Витребувані судом документи подати до суду до 01.12.2020.

18.11.2020 на виконання вимог суду позивачем подано клопотання від 16.11.2020 б/н (вх. № 10194/20) про долучення до матеріалів справи коригування розрахунку інфляційних збитків та відсотків річних, а також роздруковані примірники, перелічених у позовній заяві видаткових накладних.

Надані позивачем розрахунок інфляційних збитків та відсотків річних, а також роздруковані примірники видаткових накладних прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів цієї справи.

26.11.2020 від представника позивача надійшло клопотання від 19.11 2020 № б/н про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції у справі № 920/904/20, відповідно до якого остання просить суд постановити ухвалу про участь представника позивача - адвоката Вершигори О.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у судовому засіданні у даній справі у режимі відеоконференції та забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в Системі EasyCon на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою www.court.gov.ua, відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 № 196.

Ухвалою від 02.12.2020 у справі № 920/904/20 постановлено клопотання представника позивача - адвоката Вершигори О.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 19.11 2020 № б/н про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задовольнити; провести підготовче засідання у справі № 920/904/20, призначене на 08.12.2020, 10:30 за участю представника позивача - адвоката Вершигори О.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua).

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 08.12.2020 у справі № 920/904/20 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 920/904/20 до судового розгляду по суті в судове засідання на 05.01.2021, 11:00 за участі представника позивача - адвоката Вершигори О.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення EasyCon (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua).

Представники учасників справи в судове засідання по суті не з`явилися. Письмових заяв чи клопотань по суті справи суду не подали. Відповідач відзиву на позов не подав.

Судом у відповідності до статті 11 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за запитом від 05.01.2021 за кодом 235520107242 станом на 05.01.2021 отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого за ідентифікаційним кодом 33219017 (ідентифікаційний код відповідача у справі) зареєстровано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю РІШАС (ідентифікаційний код 33219017); місцезнаходження: 41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Чернігівська, буд. 3.

Копії ухвал суду від 07.09.2020 про відкриття провадження у справі № 920/904/20, від 29.10.2020 та від 08.12.2020 у цій справі, які надіслані судом на адресу державної реєстрації відповідача, а саме: 41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Чернігівська, буд. 3, повернуто на адресу суду відділенням поштового зв`язку з відмітками пошти адресат відсутній за вказаною адресою , неправильно зазначена (відсутня) адреса .

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.

Враховуючи нез`явлення представника відповідача у судове засідання, не подання ним відзиву на позов та не повідомлення суду поважності причин неявки в судове засідання по суті, а також враховуючи, що розгляд цієї справи неодноразово відкладався у зв`язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, суд вважає за доцільне зазначити, що учасникам справи надано достатньо часу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів. Приймаючи до уваги наведене та принципи змагальності і диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 ГПК України, за відсутності представників учасників справи.

Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

Між сторонами 18.09.2018 укладено договір поставки № 047931-18 (надалі - договір), зазначений факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією договору поставки та сторонами не спростовується (а.с. 46-48), відповідно до пункту 1.1 якого позивач зобов`язався поставити відповідачу товари (запчастини та/або шини до транспортних засобів) в асортименті, кількості та за ціною згідно з заявками відповідача, що узгоджуються сторонами за допомогою факсимільного або електронного зв`язку, програми Web система Програма підбору і замовлення автокомпонентів OSP (Omega Selection Program) чи в усній формі, а відповідач зобов`язався прийняти і оплатити товар на умовах даного договору. За достовірність всіх даних, що заявляються для доставки товару, відповідальність несе виключно відповідач. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості та ціни товару є прийняття відповідачем товару по видатковій накладній, виданій позивачем, яка після її підписання сторонами має юридичну силу специфікації в розумінні статті 266 Господарського кодексу України. Товар, прийнятий відповідачем по видатковій накладній не підлягає поверненню за ініціативи відповідача, окрім випадків його невідповідності якості, або якщо кількість переданого товару перевищує кількість, що заявлена відповідачем, або у випадку, передбаченому пунктом 7 правил прийому відповідачем партії товару по номенклатурі, кількості і якості від позивача та порядку пред`явлення позивачем претензій, що виникли в результаті прийому партії товару і оформлення повернення товару позивачеві, які розміщені на сайті позивача за наступним посиланням: http:www.omega-auto.biz/media/397183/pravila_priimu_pokupcem_partii_tovaru_porydok_predyavlennya_pokupcem _ pretenzii.docx.

Згідно з пунктом 1.2 договору по заявці відповідача, узгодженій сторонами в порядку, передбаченому пунктом 1.1 договору, позивач може надавати відповідачу складські послуги щодо швидкісного формування замовлення відповідача з конкретної заявки. Підтвердженням факту узгодження і надання послуги є підписання відповідачем видаткової накладної, окремим рядком в якій вказана надана послуга або відповідного акту про надання послуг.

Відповідно до пункту 2.1 договору умови поставки товару: СРТ (Інкотермс 2010) склад відповідача. Адреса складу відповідача узгоджується сторонами в заявці в порядку, передбаченому пунктом 1.1 договору.

Пунктами 2.2, 2.3 договору визначено, що моментом поставки вважається дата підписання представникам відповідача видаткової накладної на товар, що поставляється. Моментом переходу права власності на товар є момент передачі товару першому перевізнику або представнику відповідача в залежності від базисних умов поставки. При поставці товару за допомогою кур`єрської служби, моментом поставки та моментом переходу права власності є момент передачі позивачем товару кур`єрській службі. Товар поставляється протягом семи днів з моменту підтвердження позивачем заявки відповідача.

У відповідності до пункту 4.4 договору оплата здійснюється на умовах 100 % відстрочення платежу в строк, вказаний у видатковій накладній, згідно з якою поставлено товар (надана послуга). Якщо у видатковій накладній не вказано строк оплати, то товар (надана послуга) має бути сплачені відповідачем протягом тридцяти календарних днів з моменту поставки. Якщо між сторонами підписувався акт про надання послуг, строк оплати таких послуг не може перевищувати тридцяти календарних днів з дати підписання сторонами відповідного акту.

Відповідно до пункту 10.3 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором. У разі, коли жодна із сторін за п`ятнадцять календарних днів до закінчення строку дії договору письмово не повідомить іншу сторону про розірвання договору, дія цього договору автоматично продовжується на кожен наступний календарний рік.

28.03.2018 між сторонами укладено угоду про застосування електронно го документообігу (далі - ЕДО-угода) (а.с. 49-52), якою запровадили в своїх господарських стосунках електронний документообіг за певними правилами та погодили зміни в дії деяких пунктів договору.

Згідно із частино другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі...

Відповідно до статті 8 Закону України Про електронні документи та електронний доку ментообіг юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно із абзацом першим пункту 1.1 ЕДО-угоди ЕДО-договір, ЕДО-договори - догово ри, укладені між сторонами, які були чинними на момент укладення ЕДО-угоди або набули чинності після її укладення, за якими позивач передає у власність відповідача товари (до говори поставки, договори купівлі-продажу тощо), а також на договори, за якими позивач надає відповідачу будь-якого виду послуги або роялті. Не є ЕДО-договорами такі дого вори, за якими відповідач передає у власність товар позивачу, або за якими відповідач надає позивачу послуги або роялті.

Таким чином сторони дійшли взаємної згоди розповсюдити дію ЕДО-угоди на договір поставки товару від 18.09.2018 № 047931-18 (набув статус ЕДО-договору), що був укладений після набуття чинності ЕДО-угоди.

Також згідно із пунктом 5.2 ЕДО-угоди положення дійсної ЕДО-угоди з питань, що врегульовані ЕДО-договорами, ма ють перевагу проти відповідних положень ЕДО-договорів. Всі положення ЕДО-договорів (разом з додатковими угодами до таких ЕДО-договорів, якщо такі укладалися), які не супе речать дійсній ЕДО-угоді, є чинними і підлягають обов`язковому виконанню сторонами.

Зокрема, згідно із положеннями ЕДО-угоди, які змінюють деякі пункти договору та мають пріоритет у застосуванні, сторони погодили наступний порядок та умови переходу права власності, ризиків псування або знищення товару та умов поставки, а разом з цим по рядок, строки та обов`язки сторін із складання та оформлення видаткових накладних в ЕДО, наступним чином:

4.2 Якщо сторони не домовилися про інше, товар за ЕДО-договорами поставляється на умовах СРТ. За окремою письмово оформленою домовленістю сторін товар за ЕДО-договорами може поставлятися на умовах FСА або ЕХW. Під час поставки товару відповідачу на умовах СРТ, або FСА, або ЕХW позивач у день передачі товару перевізнику напра вляє відповідачу підписану зі свого боку електронну накладну. Право власності на товар і ри зики втрати товару переходять від позивача до відповідача в момент передачі товару пе ревізнику (за умов СРТ чи FСА) або відповідачу чи його представнику (за умов ЕХW). Датою складення і оформлення електронної накладної і датою поставки товару вважається дата складення електронної накладної з боку позивача. Позивач зо бов`язаний передати перевізнику товар у день складення і оформлення електронної наклад ної. Якщо з якої-небудь причини, як правило, не залежної від позивача, у день скла дення і оформлення електронної накладної передача товару перевізнику не відбулася, позивач зобов`язаний анулювати таку електронну накладну не пізніше наступного робочо го дня.

4.3 Відповідач зобов`язаний підписати електронну накладну протягом трьох ро бочих днів після її надходження. Підписання відповідачем електронної накладної не є да тою її складення, або датою переходу права власності, або моментом поставки. Підпис відповідача на електронній накладній означає підтвердження участі відповідача в оформленні пе рвинного документа. З третього дня, наступного за днем надіслання електронної накладної, позивач має право надсилати відповідачу повідомлення або нагадування про необхід ність підписання електронних накладних.

4.5 Якщо позивач направив електронну накладну відповідачу, а останній не під писав її у десятиденний строк з дня отримання, або ж не відхилив із зауваженнями, на оди надцятий день електронна накладна вважається такою, що прийнята відповідачем без за уважень. Момент одержання електронної накладної відповідачем фіксується програмним за безпеченням шляхом присвоєння електронній накладній відповідного статусу, який дозволяє відповідачу прийняти і підписати електронну накладну, або ж відхилити, зазначивши заува ження. .

Частиною другою статті 7 Закону України Про електронні документи та електронний докуме нтообіг передбачено, що у разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірни ків вважається оригіналом електронного документа.

Відтак на СD диску, що додано позивачем до позовної заяви, знаходяться оригіна льні примірники видаткових накладних та акту наданих послуг (а.с. 53), які досліджено судом в судовому засіданні по суті 05.01.2021.

Згідно із статтею 12 Закону України Про електронні документи та електронний до кументообіг перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.

Перевірку цілісності і дійсності видаткових накладних та акта на даних послуг, виконаних у формі електронних документів, як повідомив позивач, можна здійснити за до помогою сервісу Міністерства Юстиції України, що доступний за посиланням https://czo.gov.ua/verify шляхом перетягування ярлика файлу у відповідне поле веб-сторінки.

Згідно із пунктом 4.2. ЕДО-угоди, беручи до уваги, що згідно із пунктом 5.2 ЕДО-угоди ви ключається можливість застосування пункту 2.2 договору, а отже встановлює, що датою скла дення і оформлення електронної накладної і датою поставки товару вважається дата складення електронної накладної з боку позивача, що вказана по кожній видат ковій накладній.

Позивач на виконання умов договору в період з 31.10.2019 по 15.07.2020 поставив відповідачу товар (надав послуги) на суму 1 500 070,92 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних та копією акту наданих послуг № #ХВ-0032556 від 01.06.2020 (а.с. 82-216) та оригіналами цих видаткових накладних та акту наданих послуг № #ХВ-0032556 від 01.06.2020, які знаходяться на СD (а.с. 53).

На момент звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем сплачено вартість поставленого товару (наданих послуг) частково, і станом на 07.08.2020 заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки складає 1 495 220, 16 грн.

Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 712 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 цього ж кодексу визначено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар (надані послуги) на суму 1 495 220,16 грн повністю підтверджується матеріалами справи, а саме: копіями видаткових накладних та акту надання послуг № #ХВ-0032556 від 01.06.2020 (а.с. 82-216), оригінали яких знаходяться на СD (а.с. 53), зазначені видаткові накладні та акт підписано електронними підписами сторін.

Відповідач отримав поставлений позивачем товар (надані послуги) без будь-яких заперечень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, в порушення умов договорів та вимог статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар (надані послуги) не розрахувався в повному обсязі та у встановлені договором строки, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи те, що факт наявності заборгованості перед позивачем в сумі 1 495 220,16 грн не заперечується та не спростовується відповідачем (відзиву на позов чи письмових заперечень по суті позовних вимог відповідач до суду не подав), а також те, що фактично на момент розгляду справи зобов`язання з оплати отриманого товару за договором поставки відповідачем не виконано, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 1 495 220,16 грн визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 117 326,64 грн пені, 21 296,55 грн інфляційних втрат, 162 968,17 грн - 24 % річних та 293 573,50 грн - 20 % штрафу, нарахованих за загальний період з 30.11.2019 по 07.08.2020 суд зазначає наступне.

Згідно з статей 526, 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 цього Кодексу).

Згідно статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами частин першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 5.1 договору, що у разі порушення строків оплати поставленого то вару та/або наданих послуг, передбачених в пункті 4.4 договору, пункті 7.4 правил прийому відповідачем партії товару по номенклатурі, кількості і якості від позивача, порядку пред`явлення відповідачем претензій, що виникли в результаті прийому партії товару і оформлення повернення товару позивачеві, які розміщені на сайті позивача за наступним посиланням: http:www.omega-auto.biz/media/397183/pravila_priimu_pokupcem_partii_tovaru_porydok_predyavlennya_pokupcem _ pretenzii.docx відповідач, насамперед, зобов`язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календар ний день прострочення протягом всього часу прострочення, також відповідно до статті 625 ЦК України 24 % річних від простроченої суми протягом всього часу прострочення, а потім сплатити суму основного боргу. Відповідач погоджується з тим, що позивач під час надходження грошових коштів від відповідача, спочатку зараховує нарахо вану суму пені і річних. Окрім вищезазначених пені і річних у разі прострочення плате жу строком понад тридцяти календарних днів, відповідач зобов`язаний сплатити додатково штраф у розмірі 20 % від простроченої суми. Нарахування пені і штрафу за прострочення оплати припиняється через дванадцять місяців з дня, коли грошове зобов`язання мало бути виконане.

Як встановлено судом, відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання перед позивачем за договором поставки, права позивача щодо нарахування 24 % річних, пені та 20 % штрафу передбачені сторонами у договорі, і розраховані позивачем арифметично вірно, з урахуванням положень пунктів 4.4 та 5.1 договору що до умов та строків оплати вартості поставленого товару за видатковими накладними, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 117 326,64 грн пені, 293 573,50 грн штрафу та 162 968,17 грн - 24 % річних, нарахованих за загальний період з 30.11.2019 по 07.08.2020 є правомірними, обґрунтованими та підлягаю задоволенню в повному обсязі.

Крім наведеного позивачем заявлено до стягнення також інфляційні втрати в сумі 21 296,55 грн нарахованих за загальний період з 30.11.2019 по 07.08.2020.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до доданого позивачем до позовної заяви розрахунку інфляційних втрат, позивачем нараховано відповідачеві інфляційні втрати в сумі 21 296,55 грн за загальний період з 30.11.2019 по 07.08.2020.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат за загальний період з 30.11.2019 по 07.08.2020 суд вважає арифметично вірним.

Оскільки судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на його користь інфляційних втрат в сумі 21 296,57 грн за вказаний вище період визнаються судом правомірними, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 31 355,78 грн покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РІШАС (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Чернігівська, буд. 3, ідентифікаційний код 33219017) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова компанія Омега-Автопоставка (62495, Харківська область, Харківський район, смт Васищеве, вул. Промислова, буд. 1, ідентифікаційний код 33010822) заборгованість за договором поставки від 18.09.2018 № 047931-18 в сумі 1495220,16 грн (один мільйон чотириста дев`яносто п`ять тисяч двісті двадцять гривень 16 коп.), пеню в сумі 117326,64 грн (сто сімнадцять тисяч триста двадцять шість гривень 64 коп.), штраф в сумі 293573,50 грн (двісті дев`яносто три тисячі п`ятсот сімдесят три гривні 50 коп.), інфляційні втрати в сумі 21296,55 грн (двадцять одна тисяча двісті дев`яносто шість гривень 55 коп.), 24 % річних від простроченої суми в сумі 162968,17 грн (сто шістдесят дві тисячі дев`ятсот шістдесят вісім гривень 17 коп.) та відшкодування судового збору в сумі 31355,78 грн (тридцять одна тисяча триста п`ятдесят п`ять гривень 78 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 13 січня 2021 року.

Суддя Ю.А. Джепа