Рішення

від 05.01.2021 по справі 924/1002/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" січня 2021 р. Справа №924/1002/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Потербі О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтех" м. Славута

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" м. Нетішин

про стягнення 201861,00 грн. заборгованості, 2807,46 грн. пені, 10368,37 грн. інфляційних та 2164,06 грн. 3% річних

Представники сторін:

від позивача: Ярмольчук В.С. за ордером серії ВК №1007014 від 06.09.2020р.

від відповідача: не з`явився

Рішення виноситься 05.01.2021р., оскільки в судовому засіданні 07.12.2020р. та 22.12.2020р. оголошувалась перерва.

Процесуальні дії:

Ухвалою суду від 21.09.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.11.2020р. вирішено продовжити строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів; закрити підготовче провадження по справі №924/1002/20 та призначити справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 07.12.2020р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінтех" звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить суд стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (юридична особа: вул. Енергетиків, 20 м. Нетішин Хмельницької області, 30100, код ЄДРПОУ - 21313677) 201861,00 грн. заборгованості, 2807,46 грн. пені, 10368,37 грн. інфляційних та 2164,06 грн. 3% річних.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем договору поставки №16373/53-124-01-20-12072 від 28.04.2020р.

У відзиві на позов відповідач не заперечував щодо наявності заборгованості в розмірі 201861,00 грн. Повідомив про визнання позову в цій частині. Однак, в частині стягнення 2807,46 грн. пені, 10368,37 грн. інфляційних, 2164,06 грн. 3% річних, 3258,01 грн. судового збору та 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування зазначеного посилається на положення розділу 7 договору, ЗУ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України спрямованих на запобігання виникненню і поширенню корона вірусної інфекційної хвороби (COVID - 19), Постанову КМ України від 28.04.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2 установлено з 12.03.2020р. карантин на всі території України. Також зазначає, що відповідач як суб`єкт господарювання не мав змоги вчасно та в повному розмірі здійснити оплату поставленого позивачем товару з незалежних від нього обставин. Зокрема, відповідно до процедури платежів, існуючої у ДП "НАЕК" "Енергоатом", заявка на оплату одержаної продукції була своєчасно включена до реєстру платежів компанії, але ВП ХАЕС не був профінансований через відсутність грошових коштів, оскільки ДП "НАЕК" "Енергоатом" у зв`язку із реалізацією нової моделі енергоринку відповідно до норм ЗУ "Про ринок електричної енергії", діючого з 01.07.2019р. не отримало за відпущену електроенергію від ДП "Гарантовани покупець" та НЕК "Енергоатом" за підсумками січня - серпня 2019 року близько 11 млрд. грн.

04.01.2021р. канцелярією суду зареєстровано клопотання, у якому просить суд розгляд справи 05.01.2021р. проводити за відсутності представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ухвали-повідомлення направлялися на адресу м. Нетішин Хмельницької області, вул. Енергетиків, 20 та м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3.

Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

28.04.2020р. між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (Відокремлений підрозділ "Хмельницька Атомна Електрична Станція") (іменоване покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінтех" (іменоване постачальник) укладено договір поставки №16373/53-124-01-20-12072 відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити бітум дорожній БНД 60/90 (надані "товар"). Кількість виробник, ціна та код товару згідно з УКТ ЗЕД зазначається в специфікації №1 (додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору.

За п.1.2 договору обсяги закупівлі Товару та загальну ціну за договором може бути зменшено залежно від реального фінансування видатків. У такому разі Сторони вносять відповідні зміни до договору, шляхом укладення додаткової угоди до договору.

Згідно з п. п. 3.1-3.3, п. 3.6 договору строк поставки Товару протягом 10 календарних днів з дати надання письмової заявки на поставку Товару, яка направляється з електронної адреси Покупця на електронну адресу Постачальника, в подальшому направляється поштою на адресу Постачальника 30100, м. Нетішин, а/я 239, Хмельницької обл. Поставка Товару здійснюється транспортом і за рахунок Постачальника на умовах DPP згідно з ІНКОТЕРМС 2020 на складі Покупця за адресою: 30100, м. Нетішин, Хмельницька обл., вул. Енергетиків, 20. Постачальник за 2 дні до відвантаження направляє Покупцю письмове повідомлення про готовність Товару до відвантаження на електронну пошту. При поставці Товару допускається відхилення фактичних показників щодо загальних об`ємів від зазначених в Специфікації в меншу сторону, пов`язане з особливостями транспортування (перевезення). При цьому, максимальний розмір відхилення не може перевищувати 5% від встановленого Специфікацією показника та обов`язково має бути узгоджений листом безпосередньо з Покупцем за умови, що суму Договору не буде перевищено.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 договору ціна по договору становить 169599,50 грн. (сто шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять грн. 50 коп.), крім того ПДВ 20% - 33919,90 грн. (тридцять три тисячі дев`ятсот дев`ятнадцять грн. 40 коп.). Всього: 203519,40 грн. (двісті три тисячі п`ятсот дев`ятнадцять грн. 20 коп.). Ціна за одиницю Товару, кількість та загальна ціна Товару по договору визначається специфікацією № 1 (додаток №1 до договору).

Згідно з п.5.1 договору оплату за поставлений Товар Покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки Товару на склад Вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого Товару вимогам договору, щодо його кількості та якості.

За п. п. 6.2, 6.3 договору датою поставки Товару вважається дата підписання Вантажоотримувачем видаткової накладної. З Товаром Постачальник надає Покупцю видаткову накладну (в 3-х примірниках); та паспорт (сертифікат) якості та сертифікат відповідності на Товар.

Згідно з п. п. 8.1, 8.2 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України. За порушення строку поставки Товару Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк Товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф в розмірі 7 % від вказаної вартості. Постачальник несе відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту поставки неякісного Товару.

Всі спірні питання, пов`язані з виконанням сторонами умов цього договору, вирішуються сторонами в досудовому порядку шляхом пред`явлення претензій. У випадку не вирішення спірних питань в досудовому порядку, спори передаються на розгляд в господарський суд згідно з чинним законодавством України (п.п. 9.1, 9.2 договору).

Згідно з п. 11.1 договору він вважається укладеним і набирає чинності з дати його реєстрації в ДП "НАЕК" Енергоатом" за умови підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 31.12.2020р.

Договір підписано представниками сторін та скріплено відтисками їх печаток.

Додатком № 1 до договору сторонами підписано специфікацію №1 на суму 203519,40 грн. (з ПДВ).

Позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 201861,00 грн. на підставі видаткових накладних: №14 від 14.05.2020р. на суму 164181,60 грн., №15 від 21.05.2020р. на суму 7311,00 грн., №16 від 21.05.2020р. на суму 12822,00 грн., №22 від 22.05.2020р. на суму 17546,40 грн. Видаткові накладні підписані представником відповідача.

До матеріалів справи долучено довіреність від 05.02.2020р., за якою Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" уповноважило генерального директора відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" Козюру А.Р. здійснювати від імені ДП "НАЕК "Енергоатом" повноваження, передбачені Положенням відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", в тому числі здійснювати всі процесуальні дії та захист законних інтересів ДП "НАЕК "Енергоатом" в: правоохоронних органах, судах всіх інстанцій та спеціалізацій (з повним обсягом прав позивача, відповідача, третьої особи, іншого учасника судового процесу, зокрема: з правом подання позовних заяв, заяв у справах про банкрутство та інших заяв, скарг, з правом повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмету або підстав позову, укладання мирової угоди, оскарження рішень суду); здійснювати всі дії, що пов`язані з виконанням вказаних повноважень, в тому числі засвідчувати копії документів, підписувати заяви (в тому числі позовні), скарги (в тому числі апеляційні та касаційні), відзиви, клопотання та інші процесуальні документи, а також підписувати претензії та відповіді на претензії.

Також до матеріалів справи долучено довіреність від 18.02.2020р., за якою генеральний директор відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" Козюру А.Р., діючий від імені Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", уповноважив провідного юристконсульта юридичного відділу ВП ХАЕС "НАЕК "Енергоатом" Пашинського А.А. здійснювати від імені ДП "НАЕК "Енергоатом" повноваження, а саме: здійснювати всі процесуальні дії та захист законних інтересів ДП "НАЕК "Енергоатом" в: правоохоронних органах, судах всіх інстанцій та спеціалізацій (з повним обсягом прав позивача, відповідача, третьої особи, іншого учасника судового процесу, зокрема: з правом подання позовних заяв, заяв у справах про банкрутство та інших заяв, скарг, з правом повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмету або підстав позову, укладання мирової угоди, оскарження рішень суду); здійснювати всі дії, що пов`язані з виконанням вказаних повноважень, в тому числі засвідчувати копії документів, підписувати заяви (в тому числі позовні), скарги (в тому числі апеляційні та касаційні), відзиви, клопотання та інші процесуальні документи, а також підписувати претензії та відповіді на претензії.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини з договору поставки № 16373/53-124-01-20-12072 від 28.04.2020р., згідно умов якого сторони взяли на себе зобов`язання з поставки та оплати товару.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Матеріалами справи підтверджено поставку позивачем відповідачу на підставі видаткових накладних №14 від 14.05.2020р., №15 від 21.05.2020р., №16 від 21.05.2020р., №22 від 22.05.2020р. товару на загальну суму 201861,00 грн.

При цьому, відповідач у відзиві на позов визнав наявність заборгованості та не заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 201861,00 грн. заборгованості.

Судом береться до уваги, що відзив на позов підписаний провідним юристконсультом юридичного відділу ВП ХАЕС "НАЕК "Енергоатом" Пашинським А.А., який, відповідно до довіреності ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від 18.02.2020р. має право, в тому числі, здійснювати всі процесуальні дії та захист законних інтересів ДП "НАЕК "Енергоатом" в судах всіх інстанцій з повним обсягом прав відповідача - визнання позову.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 201861,00 грн. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі здійснював оплату поставлених позивачем товарів, останнім нараховані та заявлені до стягнення 2807,46 грн. пені, нарахованої за період з 20.06.2020р. по 07.09.2020р., 10368,37 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 13.06.2020р. по 07.09.2020р. та 2164,06 грн. 3% річних, нарахованих за період з 13.06.2020р. по 07.09.2020р.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказує на наявність незалежних від нього причин які потягли за собою невчасне виконання обов`язків щодо сплати вартості товару, пов`язаних із відповідною процедурою платежів існуючої у ДП НАЕК "Енергоатом". Однак дані доводи судом до уваги не приймаються, оскільки суб`єкт господарювання здійснює господарську діяльність на свій страх та ризик, при цьому особливості здійснення господарської діяльності того чи іншого суб`єкта господарювання не є підставою невиконання зобов`язання у визначений договором строк. Крім того, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів.

Судом також враховується, що на момент отримання товару за накладними №14 від 14.05.2020р., №15 від 21.05.2020р., №16 від 21.05.2020р., №22 від 22.05.2020р. відповідачу було відомо про введення карантину, набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" (17.03.2020р.). Таким чином, укладаючи договір та отримуючи продукцію на його виконання відповідач усвідомлював усі можливі ризики, пов`язані з його виконанням. Тому посилання на наявність форс-мажорних обставин (карантин), як на підставу для невиконання зобов`язань у встановлений договором строк є необґрунтованим та безпідставним.

При цьому, сам факт встановлення карантину як форс-мажорної обставини не може бути самостійною підставою для невиконання зобов`язань у встановлений договором строк, оскільки повинен бути доведений причинно-наслідковий зв`язок між карантином та неможливістю виконання договору. Крім того, пунктом 7.5 договору встановлено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи (сертифікат).

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною першою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

З огляду на викладене, виходячи з наведених норм законодавства та умов договору, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України, який в матеріалах справи відсутній, як і відсутні докази на підтвердження наміру його отримати позивачем (листи, звернення, тощо).

Тому посилання відповідача на наявність карантину, як на форс-мажорну обставину, не є підставою для невиконання зобов`язань за договором у термін, встановлений в ньому. Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.05.2020р. у справі №918/289/19.

Крім цього, відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 8.2 договору за порушення строку поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення, а за прострочення поставки понад 30 днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 7 % від вказаної вартості.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем поставки товару, суд, перевіривши правильність розрахунку позивача, приходить до висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 2807,46 грн. пені, нарахованої за період з 20.06.2020р. по 07.09.2020р.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Суд, здійснивши перевірку поданого розрахунку 3% річних в системі "Законодавство" дійшов висновку, що позов в частині вимог про стягнення 2164,06 грн. 3% річних, нарахованих за період з 13.06.2020р. по 07.09.2020р. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 (на застосуванні висновку якої наголосив ВС у постановах від 25.08.2020 року у справі №924/534/19, від 25.08.2020 року у справі №920/710/19, від 20.08.2020 року у справі №904/3546/19, від 13.08.2020 року у справі №905/1302/18) викладений правовий висновок про те, що при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19). Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100% (п. 28 постанови у справі №905/21/19).

Судом встановлено, що у розрахунку інфляційних втрат позивача визначено період з 13.06.2020р. по 07.09.2020р.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Суд не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.

Аналогічна правова позиція щодо порядку розрахунку інфляційних втрат наведена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020р. по справі №910/13071/19.

З поданого позивачем розрахунку можна зробити висновок, що період нарахувань по інфляційних втратах з 13.06.2020р. по 07.09.2020р. охоплює місяці червень, липень, серпень та вересень 2020 року.

Оскільки заборгованість мала місце у червні 2020 року та кількість днів у червні склала більше 15, інфляційні втрати на такий місяць можуть бути нараховані, однак, з огляду на визначену позивачем дату кінця періоду нарахування інфляційних втрат 07.09.2020р., нарахування інфляційних втрат за вересень 2020 року не вбачається за можливе.

В свою чергу, з огляду на перемножені послідовно індекси інфляції за весь період: за червень 2020 року (100,2), липень 2020 року (99,4), серпень 2020 року (99,8), загальне мінусове значення індексу інфляції склало 0,99399602, тобто мала місце дефляція.

Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Відповідно, у позові в частині стягнення 10368,37 грн. інфляційних втрат належить відмовити.

Розглянувши заяву про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн., суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).

Згідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, відповідно до даних Єдиного реєстру адвокатів України Ярмольчуку Віталію Сергійовичу 01.02.2008р. видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №597.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За частинами 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В підтвердження заявленого розміру витрат на правову допомогу, представником позивача надано укладений 01.07.2020р. між ОСОБА_1 (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінтех" (клієнт) договір про надання правової допомоги.

Пунктом 1.1 договору погоджено, що клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу та здійснювати представництво клієнта у всіх державних установах, організаціях, судах, третейських судах щодо спору між ТОВ "Укрінтех" та ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Хмельницька атомна електрична станція" з приводу невиконання останнім умов договору поставки №16373/53-124-01-20-12072 від 28.04.2020р. Адвокату надаються повноваження на надання консультацій, ознайомлення з документами, складання заяв, скарг, позовних заяв, апеляційних скарг, касаційних скарг, запитів та інших дій, необхідних для надання правової допомоги.

За умовами п.4.1 договору, клієнт здійснює сплату шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний рахунок адвоката, після складання акту виконаних робіт. Вартість послуг адвоката становить 10000,00 грн.

У матеріалах справи наявна копія ордеру на надання правової допомоги серії ВК №1007014 від 06.09.2020р.

Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг №1, в якому зазначено перелік виконаних адвокатом робіт та встановлено гонорар у розмірі 10000,00 грн., а їх оплата підтверджена платіжними дорученнями №2532 від 29.09.2020р. та №2670 від 26.11.2020р.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст.126 ГПК України та у ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Отже, оцінивши заявлені до стягнення витрати, суд встановив, що сума гонорару в розмірі 10000,00 грн. є співмірною із предметом позову, наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом таких послуг.

Також судом прийнято до уваги, що заявлена сума на професійну правничу допомогу визначена за погодженням сторін договору про надання правової допомоги, як гонорар адвоката, без будь-яких застережень, зокрема, як щодо об`єму виконаних робіт, так і щодо результату вирішення спору.

За вказаного, відповідно ст.129 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, в тому числі судовий збір в розмірі 3102,48 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9522,64 грн.

При прийнятті позовної заяви до розгляду, судом враховувалося, що договір укладено зі сторони відповідача Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із зазначенням відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція".

За ч. 3 ст. 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

При цьому, оскільки позивач в позові зазначив в якості відповідача саме Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція", вказуючи адресу та код ЄДРПОУ Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (Хмельницька область, м. Нетішин, вул. Енергетиків, буд. 20, код ЄДРПОУ 21313677), суд не вправі самостійно змінювати найменування відповідача, його місцезнаходження та ідентифікаційний код, а тому в резолютивній частині рішення слід зазначити дані відповідача, які вказані позивачем при подачі позовної заяви до суду.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція" (вул. Енергетиків, 20, м. Нетішин Хмельницької області, 30100, код ЄДРПОУ - 21313677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтех" (30000, Хмельницька область, м. Славута, вул. Садова, 17, кв.51, код ЄДРПОУ 30160715) 201861,00 грн. (двісті одна тисяча вісімсот шістдесят одна гривня 00 коп.) заборгованості, 2807,46 грн. (дві тисячі вісімсот сім гривень 46 коп.) пені, 2164,06 грн. (дві тисячі сто шістдесят чотири гривні 06 коп.) 3% річних, 3102,48 грн. (три тисячі сто дві гривні 48 коп.) витрат по сплаті судового збору та 9522,64 грн. (дев`ять тисяч п`ятсот двадцять дві гривні 64 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

У частині позовних вимог про стягнення 10368,37 грн. інфляційних втрат відмовити.

Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення складено 13.01.2021р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя В.В. Димбовський

Віддрук 5 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул. Садова, 17, кв. 51, м. Славута Хмельницької області, 30000) - рекоменд.;

3 - представнику позивача (35705, Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Василя Жука, 4) рекоменд.;

4,5 - відповідачу (вул. Енергетиків, 20 м. Нетішин Хмельницької області, 30100; вул. Назарівська, буд.3, м. Київ, 301032) рекоменд. з повідомленням.