Рішення

від 19.08.2020 по справі 925/1395/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 року

м. Черкаси справа № 925/1395/18

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Довганя К.І., з секретарем судового засідання Макарченко Н.П. за участю представників: позивача - Ярмака Г.М. адвоката за довіреністю, відповідача - Котьол О.В. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор - Агро ЛТД" до приватного підприємства "Золотоніська птахофабрика" про стягнення 173526,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення 173526,13 гривень пені, інфляційних та річних нарахованих в зв`язку з невиконанням зобов`язань по договору купівлі - продажу №19/04/2016 від 19.04.2016.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе грошові зобов`язання щодо оплати вартості придбаного та отриманого товару по Договору купівлі-продажу.

Справа розглядається в порядку загального позовного провадження.

22.01.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач вважав заявлені вимоги безпідставними та просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач зазначив, що позивач всупереч положень ч.6 ст.232 ГК України, нарахував пеню понад шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідач вважає, що строк позовної давності в один рік до вимоги позивача про стягнення пені (штрафних санкцій) за весь час прострочення грошового зобов`язання, передбачений Договором, сплив на підставі п.4 ст.267 ЦК України, у зв`язку з чим просив суд застосувати строк позовної давності по цій вимозі.

Також, відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань через неправильне та необґрунтоване нарахування.

28.01.2019 відповідачем була подана до суду зустрічна позовна заява про визнання недійсним договір купівлі - продажу №19/04/2016 від 19.04.2016.

Ухвалою суду від 31.01.2019 зустрічну позовну заяву з доданими до неї документами повернуто приватному підприємству "Золотоніська птахофабрика" та підготовче засідання відкладено на 05.03.2019.

Ухвалою суду від 20.01.2020 провадження у справі було зупинено та направлено справу на запит до Північного апеляційного господарського суду.

30.01.2020 від позивача до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач:

- в сумі стягнення пені зменшив розмір заявлених вимог до 17052,59 грн., здійснивши перерахунок за період з 16.12.2016 по 16.01.2017;

- в сумі стягнення 3% річних та втрат внаслідок інфляції збільшив їх розмір, здійснивши перерахунок за період з 16.12.2016 по 29.01.2020. Розмір нарахованих позивачем господарських санкцій, який він просить суд стягнути з відповідача склав: 65260,43 грн. 3% річних і 207855,89 грн. інфляційних нарахувань.

Загальна сума, нарахована позивачем до стягнення, становила 290168,91 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у задоволенні заяви Приватного підприємства "Золотоніська птахофабрика" про ухвалення додаткового рішення відмовлено та повернуто справу до Господарського суду Черкаської області.

Ухвалою від 03.03.2020 провадження у справі було поновлено та призначено підготовче засідання на 19 березня 2020 р.

Ухвалою від 19.03.2020 підготовче засідання у справі відкладалося до закінчення оголошеного на території України карантину.

У зв`язку із послабленням протиепідемічних заходів ухвалою суду від 01.06.2020 було призначено підготовче засідання у справі на 23 червня 2020 р.

Ухвалою суду від 23.06.2020 прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог, підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 11 год. 00 хв. 18 серпня 2020 року.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені до стягнення зменшений розмір пені та збільшений розмір 3% річних і інфляційних нарахувань підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні по вимозі щодо стягнення пені просив суд застосувати строк позовної давності, в іншій частині заявлених вимог (3% річних і інфляційних втрат) заперечував через невірний розрахунок.

18.08.2020 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 09:00 год. 19 серпня 2020 р.

19.08.2020 під час оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін були відсутні.

Суд, вислухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 19.04.2016 між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 19/04/2016 (далі - Договір), на виконання якого позивач зобов`язався поставити у власність покупця (відповідача) сільськогосподарську продукцію висівку кукурудзяну та інший товар, що вказаний у видаткових накладних, а відповідач зобов`язався оплатити одержаний згідно видаткових накладних товар.

В період з липня 2016 року по 08 серпня 2016 року позивачем був поставлений відповідачу Товар на загальну суму 755 045,51 грн.

Відповідач поставлений товар оплатив частково в сумі 58477,10 грн., заборгованість складала 696568,41 грн.

Сторони домовились, що асортимент, одиниця виміру товару, кількість товару, ціна за одиницю товару визначаються у видаткових накладних. Оплата товару проводиться в безготівковому порядку на розрахунковий/поточний рахунок Постачальника в день отримання Товару у повному розмірі (100% вартості).

П.3.4. Договору передбачено, що датою поставки Товару є дата, вказана у видатковій накладній.

За умовами п.5.3. Договору підписання видаткової накладної є підтвердженням прийняття Товару належної якості.

П. 7.2. Договору сторони узгодили, що всі оплати за Товар зараховуються по першій поставці - в послідовності, в якій вони надійшли на підприємство незалежно від призначення платежу; всі оплати за Товар від Покупця спочатку закривають попередні неоплачені поставки, починаючи з першої неоплаченої поставки повністю.

В грудні 2016 року позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з відповідача 696568,41 грн. основного боргу, 83492,43 грн. пені, 8420,00 грн. 3% річних, 47689,69 грн. інфляційних збитків та 12542,56 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.01.2017 у справі № 925/1566/16 позов ТОВ "Вектор-Агро ЛТД" був задоволений повністю, стягнуто з ПП "Золотоніська Птахофабрика" 696568,41 грн. основного боргу, 83492,43 грн. пені, 8420,00 грн. 3% річних, 47689,69 грн. інфляційних збитків та 12542,56 грн. витрат по сплаті судового збору.

30.01.2017 Господарським судом Черкаської області було видано наказ про примусове виконання зазначеного рішення.

На підставі вказаного вище наказу, 30.01.2018 було відкрито виконавче провадження за № 55677904.

Через відсутність виконання зазначеного рішення суду та надходження від відповідача до позивача грошових коштів, позивач просить суд стягнути на його користь з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог - 290168,91 грн., з яких:

- 17 052,59 пені за період з 16.12.2016 по 16.01.2017;

- 65 260,43 грн. 3% річних за період з 16.12.2016 по 29.01.2020;

- 207 588,89 грн. втрат внаслідок інфляції за період з 16.12.2016 по 29.01.2020.

За приписами ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Ч.1 ст.181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Ч.1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ст.ст. 173, 174, 181, 193 ГК України, ст.ст. 526, 530, 655, 692, 712 ЦК України містять такі положення.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк ( термін ) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін ).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншим строк оплати товару, та сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи вищенаведеного законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладеного договору купівлі-продажу № 19/04/2016 від 19.04.2016. Свої зобов`язання за цим Договором позивач виконав належним чином та передав відповідачу Товар, що не оспорюється відповідачем, а також встановлені обставини рішенням суду від 17.01.2017 в господарській справі № 925/1566/16.

Згідно положень ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 17.01.2016 у справі № 925/1566/16 має преюдиційне значення для розгляду справи, а тому ці факти повторного доведення не потребують.

Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені в розмірі 17052,59 грн., приходить до наступного.

За приписами ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що остання товарно-транспортна накладна, на підставі якої відповідач отримав Товар, датована - 08 серпня 2016 р., тобто у позивача виникло право для нарахування відповідачу пені з 09 серпня 2017 р. (за період з 09.08.2016 по 08.02.2017).

Ст.253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд вважає, що оскільки відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, то позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. Тобто, позивач мав звернутися із вимогою щодо стягнення з відповідача пені до суду у строк з 16.01.2017 по 16.01.2018.

Натомість, позивач звернувся із позовом до господарського суду лише 28 грудня 2018 року.

Відтак, суд вважає за необхідне застосувати вимоги п.4 ст.267 ЦК України щодо спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, і в частині заявлених вимог про стягнення пені у розмірі 17052,59 грн. за період з 16.12.2016 по 16.01.2017 відмовити.

Згідно поданого розрахунку, позивачем відповідачу відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України нараховано за період з 16.12.2016 по 29.01.2020:

- 65 260,43 грн. 3% річних;

- 207 588,89 грн. втрат внаслідок інфляції, а всього 273 116,32 грн.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, враховуючи пояснення представників сторін, суд приходить до наступного.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому право кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Суд враховує, що відповідач має грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджується вищевказаним рішенням Господарського суду від 17.01.2017 про стягнення з відповідача на користь позивача боргу, пені та штрафних санкцій. Грошове зобов`язання по сплаті коштів за рішенням суду на даний час повністю не виконано.

З огляду на те, що відповідач порушив вказане грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно із ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При цьому іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв`язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено.

Зволікання відповідача з виконанням судового рішення, що набрало законної сили, призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих з нього судовим рішенням, та інших втрат, а отже, позивач вправі вимагати від відповідача сплати не тільки суми боргового зобов`язання, що набуло грошового виразу, а й з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Суд враховує, що інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (п.2 Методологічних положень щодо організації статистичних спостережень за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, що затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519). Показником, який характеризує рівень інфляції, є індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді у порівнянні з базовим.

Таким чином, у ст.625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання, то його невиконання зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 № 6-1946цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Ці висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Суд вважає, що права та інтереси стягувача у випадку невиконання боржником рішення суду про стягнення коштів забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання будь-якого грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат на грошові кошти за неналежне виконання судового рішення, є законним та узгоджується з зазначеними вище нормами матеріального права.

Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та втрат внаслідок інфляції відповідають приписам ч.2 ст.625 ЦК України, розрахунок позивача є вірним та обґрунтованим.

З огляду на вище викладені обставини справи і приписи законодавства суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення.

З відповідача на користь позивача підлягають до стягнення понесені останнім судові витрати на оплату судового збору пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 4096,74 грн.

Судом з`ясовано, що позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом - в сумі 6743,33 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 20.12.2018 № 321.

Зайво сплачена сума з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог становить 2390,80 грн.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Клопотання щодо повернення судового збору до суду не подане. Отже, повернення судового збору без відповідного клопотання не допускається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, ст.ст.233, 236-241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Золотоніська птахофабрика" (код ЄДРПОУ: 32908049; с.Ковтуни, Золотоніський район, Черкаська область, 19732) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор - Агро ЛТД" (код ЄДРПОУ: 39228163; вул.Казацька,49, с.Розсуховатка, Катеринопільський район, Черкаська область, 20507) - 65 260,43 грн. (шістдесят п`ять тисяч двісті шістдесят грн. 43 коп.) 3% річних; 207 588,89 грн. (двісті сім тисяч п`ятсот вісімдесят вісім грн. 89 коп.) втрат внаслідок інфляції та 4096,74 грн. (чотири тисячі дев`яносто шість грн. 74 коп.) витрат на сплату судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.01.2021.

Суддя К.І. Довгань