Ухвала

від 21.12.2020 по справі 15/172-б

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 15/172-б

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Огороднік К.М.

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 04.08.2020 року

та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 року

у справі № 15/172-б

за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (правонаступник Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Управління Пенсійного фонду України у Солом`янському районі міста Києва)

до Промислової академії (код 14315017)

про банкрутство,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.08.2020 року задоволено клопотання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Замінено учасника у справі № 15/172-б Міністерство економічного розвитку та торгівлі України його правонаступником -Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Відмовлено ГУ ДПС у м. Києві в задоволенні заяви про відсторонення ліквідатора боржника. Відмовлено ГУ ДПС у м. Києві в задоволенні клопотання про винесення окремої ухвали. Відмовлено ГУ ДПС у м. Києві в задоволенні заяви про накладення арешту на майно боржника. Відмовлено в задоволенні клопотання представника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 79/7-11 від 05.05.2020 року. Заяву АК Реверука П.К. про участь у справі, залишено без задоволення. Задоволено клопотання ліквідатора боржника № 01-16/265 від 03.08.2020. Затверджено звіт ліквідатора боржника про нарахування грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат у справі № 15/172-б на загальну суму 628.706, 80 грн. Затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс станом на 04.08.2020. Ліквідовано банкрута - Промислову академію (ідентифікаційний код 14315017), як юридичну особу у зв`язку з банкрутством. Закрито провадження у справі № 15/172-б.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.08.2020 року про закриття провадження у справі №15/172-б в частині затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та ліквідацію боржника, залишено без змін.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві (надіслана 30.11.2020 року, що підтверджується конвертом з штрих кодом 0411631751679) на ухвалу Господарського суду м. Києва від 04.08.2020 року та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 року у справі № 15/172-б, в якій просить суд скасувати оскаржувані процесуальні рішення суду першої та апеляційної інстанції; ухвалити нове рішення про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції на стадію ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суддею-доповідачем встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.ст. 287-291 ГПК України , з огляду на таке.

08.02.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-ІХ, згідно з яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до пункту п`ятого частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту четвертого частини другої статті 287 ГПК України на скаржника покладається обов`язок обґрунтування неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). При цьому касаційна скарга має містити мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для касаційного оскарження судових рішень, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

В цілому доводи касаційної скарги фактично зводяться до власного викладення обставин справи стороною по справі а саме, неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права. Скаржник чітко не вказав правову підставу касаційного оскарження згідно з частиною другою статті 287 ГПК України , не визначив який саме висновок та щодо застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду, не враховано судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, або ж не зазначив норму права, єдину практику застосування якої необхідно врахувати/сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та не обґрунтував, в чому полягає непогодження із ним, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень та виконанням вимог процесуального закону.

Крім того, скаржником не наводиться обґрунтування порушення яких саме норм матеріального та процесуального права припустилися суди першої та апеляційної інстанції, тобто у чому конкретно полягало порушення норм матеріального та процесуального права та чи є таке порушення підставою для відкриття касаційного провадження на підставі відповідного пункту частини другої статті 287 ГПК України у контексті статті 310 ГПК України (частини першої та/або відповідного пункту (пунктів) частини третьої). Доводи касаційної скарги фактично зводяться до власного викладення скаржником обставин справи.

Отже, перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки у порушення цього пункту у ній не зазначено конкретно передбачений пункт (пункти) частини другої статті 287 цього Кодексу як підставу касаційного оскарження з належним обґрунтуванням у чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального та/або порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Крім того відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір" .

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.7 ч.2 ст. статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 року становить 2 102 грн.

Таким чином, за подання до Верховного Суду касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 року у справі скаржник мав сплатити судовий збір в сумі 2102 грн.

Проте до матеріалів касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.

Крім того, відповідно до статті 291 ГПК України особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Як вбачається з касаційної скарги, Головне управління ДПС у м. Києві не надало доказів щодо направлення копії касаційної скарги і доданих до неї документів іншим учасникам у справі № 15/172-б.

Неповідомлення інших учасників справи про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цих учасників, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені у статті 2 ГПК України .

Відповідно до частин 2, 5 ст. 292 та ст. 174 ГПК України , у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу , така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 статті 292 ГПК України .

Керуючись статтями 174 , 234 , 235 , 288 , 290 , 292 ГПК України , Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Господарського суду м. Києва від 04.08.2020 року та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 року у справі № 15/172-б - залишити без руху.

2.Надати Головному управлінню ДПС у м. Києві строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2102 грн. і надати Суду відповідні докази здійснення такої оплати; виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), надати докази надіслання копії касаційної скарги і доданих до неї документів іншим учасникам у справі №15/172-б.

3.Роз`яснити скаржнику, що невиконання вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Касаційного господарського суду

у складі Верховного Суду Огороднік К.М.