Ухвала

від 12.01.2021 по справі 910/10640/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/10640/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Релігійної організації "Київська патріархія Української православної церкви Київського патріархату"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у справі

за позовом Релігійної організації "Київська патріархія Української православної церкви Київського патріархату"

до 1) Релігійної організації "Київська Митрополія Української Православної Церкви"

2) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігора Вікторовича

про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора,

ВСТАНОВИВ:

24.12.2020 до Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга Релігійної організації "Київська патріархія Української православної церкви Київського патріархату" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у справі № 910/10640/20.

Відповідно до частини третьої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.

Частиною першою статті 58 ГПК України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

За змістом частини третьої статті 56 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

В порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами.

Подана касаційна скарга Релігійної організації "Київська патріархія Української православної церкви Київського патріархату" підписана керівником, Філаретом - Патріархом Київським і всієї Руси-України.

Однак, до поданої касаційної скарги не додано документів, які б підтверджували повноваження Філарета представляти Релігійну організацію "Київська патріархія Української православної церкви Київського патріархату" відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи).

Якщо до поданої заяви (скарги) не додано установчих документів, що підтверджують повноваження особи станом на момент подання заяви (скарги), і такі документи відсутні в матеріалах справи, то касаційний суд не позбавлений права перевірити відомості щодо: прізвища, ім`я, по батькові, дати обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, а також дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр).

Перевіривши у Реєстрі відомості щодо Релігійної організації "Київська патріархія Української православної церкви Київського патріархату" (ідентифікаційний код 22894788), суд встановив, що діяльність Релігійної організації "Київська патріархія Української православної церкви Київського патріархату" (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 36; ідентифікаційний код 22894788) припинено з 13.12.2019.

Водночас, її правонаступником визначено релігійну організацію "Київська митрополія Української православної церкви" (01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 6, ідентифікаційний код юридичної особи 42783113), керівником якої є Думенко Сергій Петрович.

Частиною другою статті 4 ГПК України визначено, що, зокрема, юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. При цьому за змістом статті 80 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що учасники справи для звернення до суду, з метою захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, повинні мати господарську процесуальну правоздатність (здатність мати процесуальні права та нести обов`язки сторони, третьої особи, заявника) і господарську процесуальну дієздатність (здатність особи своїми діями реалізовувати процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, які були покладені на неї законом або господарським судом).

Отже, передумовою участі юридичних осіб, передбачених частиною першою статті 41 ГПК України (сторін, третіх осіб), в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу осіб, яким законом надано право звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів й наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку, визначаються як господарські організації (пункт 1 частини другої статті 55 Господарського кодексу України).

Суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення релігійної організація врегульовано Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23.04.1991 № 987-XII (далі - Закон № 987-XII).

Релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій (стаття 7 Закону № 987-XII).

При цьому релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації (частина перша статті 13 Закону № 987-XII), а її діяльність може бути припинено у зв`язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією (частина перша статті 16 Закону № 987-XII).

Частиною другою статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV (далі - Закон № 755-IV) встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: 1) найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); 2) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (далі - ідентифікаційний код); 3) організаційно-правова форма; 3.1) вид релігійної організації; 3.2) віросповідна приналежність релігійної організації.

Згідно зі статтею 10 Закону № 755-IV, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Приписами пункту 1 частини четвертої статті 292 ГПК України визначено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо, касаційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Таким чином, суд вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження та встановивши, що касаційну скаргу подано особою, яка на момент звернення до суду зі скаргою є припиненою та не має процесуальної дієздатності, дійшов висновку, що на підставі пункту 1 частини четвертої статті 292 ГПК України подана касаційна скарга Релігійної організації "Київська патріархія Української православної церкви Київського патріархату" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у справі № 910/10640/20 не приймається до розгляду і підлягає поверненню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, пунктом 1 частини четвертої статті 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Релігійної організації "Київська патріархія Української православної церкви Київського патріархату" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у справі № 910/10640/20 повернути без розгляду.

2. Надіслати скаржнику копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з доданими до скарги матеріалами на 2 (двох) аркушах.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ