Рішення

від 13.01.2021 по справі 200/10741/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2021 р. Справа№200/10741/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича розглянувши за участю секретаря судового засідання Купріян В.Ю. в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85500, Донецька область, смт Велика Новосілка, вул. Центральна, 103)

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просив суд: визнати протиправними та скасувати рішення Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 173 від 14.07.2020 року про відмову в зарахуванні періоду стажу та рішення № 333 від 06.10.2020 року про неврахування довідок про стаж та заробітну плату; зобов`язати Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області з урахуванням підтвердженого стажу в період з 19.06.1984 року по 06.07.1988 року та виплачених сум заробітної плати, відповідно до довідок, виданих ТОВ КРОК ЄДРПОУ 31004513 за № 560, 561, 562 від 17.06.2014 року, повторно розглянути заяви позивача зареєстровані за № 2379 від 10.07.2020 року та за № 26836 Ф-10 від 25.09.2020 року про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058 від 09.07.2003 року.

23 листопада 2020 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху та надано позивачу строк не більше п`яти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

30 листопада 2020 року до суду засобами електронного зв`язку надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви та надано власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Ухвалою від 30 листопада 2020 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 22 грудня 2020 року.

22 грудня 2020 року розгляд справи відкладено на 13 січня 2021 року.

23 грудня 2020 року представник відповідача надав засобами електронного зв`язку через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволені позовних вимог.

13 січня 2021 року сторони повідомлені належним чином в судове засідання не з`явились про причини неявки не повідомили.

Дослідивши матеріали адміністративного позову та відзиву на адміністративний позов, суд дійшов висновку про їх достатність для вирішення адміністративного спору.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Позивач є пенсіонером за віком на обліку в Великоновосілківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.

В липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою № 2379 від 10.07.2020 року про призначення пенсії за віком згідно ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058, до якої було додано копію трудової книжки від 27.08.1982 року.

14.07.2020 року заступником начальника Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області винесено Рішення № 173 про відмову в зарахуванні періоду стажу з 19.06.1984 року по 06.07.1988 року, оскільки в наказі про звільнення наявне виправлення, що порушує п. 2.4 розділу II Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та рекомендовано надати підтверджуючу довідку про вищевказані періоди стажу для врахування при призначенні пенсії.

В серпні 2020 року з метою підтвердження трудового стажу позивачем надано до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області заяву, зареєстровану за № 26836 Ф-10 від 25.09.2020 року, до якої долучено: довідку № 559 від 17.06.2014 року ТОВ КРОК (ЄДРПОУ 31004513), відповідно до якої ОСОБА_1 дійсно працював в Курахівському АТП треста Південелектромережбуд в спірні періоди.

Вказаною довідкою засвідчено, що автотранспортне підприємство треста Мосспецатоменергомонтаж з 30.12.1991 року змінило назву на Курахівське АТП треста Південелектромережбуд (наказ Міненерго України № 82 від 04.12.1991 р.), яке у 1994 році реорганізоване в філію ВАТ Південелектромережбуд наказ № 28 від 23.03.1994 року). Філіал ВАТ Південелектромережбуд Курахівського АТП ліквідовано відповідно до наказу № 43 від 15.10.2001 року. Правонаступником Курахівського АТП є ВАТ Південелектромережбуд ; у зв`язку з процесом ліквідації ВАТ Південелектромережбуд (Постанова Господарського суду Донецької області від 16.10.2002 року у справі № 24/115Б) документи щодо особового складу та заробітної плати передані на архівне зберігання товариству з обмеженою відповідальністю КРОК згідно договору по архівному обслуговуванню № 01-06/07 від 01.06.2007 року.

Також позивачем було надано відповідачу копію наказу по автотранспортному підприємству трест Мосспецатоменергомонтаж № 122/к від 19.06.1984 р., відповідно до якого ОСОБА_1 прийнято на посаду старшого майстра з 19.06.1984 з посадовим окладом 140 руб.; копію наказу по автотранспортному підприємству трест Мосспецатоменергомонтаж № 195А/к від 02.10.1984 р., відповідно до якого ОСОБА_1 з 03.10.1984 р. переведено на посаду головного механіка з посадовим окладом 160 руб.; копію наказу по автотранспортному підприємству трест Мосспецатоменергомонтаж № 210/к від 06.07.1988 р., відповідно до якого позивача звільнено з 06.07.1988 року у зв`язку із виїздом у закордонне відрядження; довідку № 560 від 17.06.2014 року ТОВ КРОК ЄДРПОУ 31004513, щодо виплаченої заробітної плати в період з 1989 року по 1995 рік; довідку № 561 від 17.06.2014 року ТОВ КРОК ЄДРПОУ 31004513, щодо виплаченої заробітної плати в період з 1996 року по 2002 рік; довідку № 562 від 17.06.2014 року ТОВ КРОК ЄДРПОУ 31004513, щодо виплаченої заробітної плати в період з 1982 року по 1988 рік; копію особової картки № 951 на ім`я позивача.

06.10.2020 року рішенням відповідача за № 333 позивачу було відмовлено в допризначенні пенсії та врахуванні довідок про стаж роботи та заробітну плату, оскільки довідки та копії наказів видані у м. Донецьку більш ранньою датою, архіви підприємства знаходяться на території, непідконтрольній українській владі, тому перевірити достовірність наданої інформації немає можливості.

Позивач з такими діями відповідача не погоджується, вважає рішення позивача протиправними та просить відновити його права шляхом скасування рішень відповідача та зобов`язання його повторно розглянути заяви позивача з урахуванням спірного періоду.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з огляду на те, що при відпрацюванні заяви 10.07.2020 за №2379 (Ф-10) та вивчені доданих документів управлінням виявлено порушення при заповненні трудової книжки позивача в запису № 6, а саме наявні виправлення у графі 4, некоректно виправлена дата наказу про звільнення позивача.

Відповідач посилається на те, що відповідно до пункту 2.9 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях від 20.06.1974 № 162, у розділах Відомості про роботу , Відомості про нагородження , Відомості про заохочення трудової книжки закреслювання раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

Оскільки Інструкцією № 162 не передбачено порядок виправлення даної помилки, а прописано тільки заборона закреслювати записи та вимога робити запис акуратно, управлінням запропоновано Позивачу надати докази для підтвердження роботи в наведений період, тобто довідки або виписки з наказу.

Також відповідач зазначив, що надані позивачем довідки видані підприємством, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території у м. Донецьку.

Посилаючись на положення ст. 9 Закону України №1207-VII Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України відповідач зазначив, що усі документи, видані на непідконтрольній українській владі території, вважаються недійсними, у тому числі, всі свідоцтва, довідки та інші документи, також ті, на яких стоїть українська печатка, на території України вважаються недійсними та не мають сили.

Крім того, відповідач зазначив, що в порушення п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №595 Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей , ТОВ Крок не пройшло перереєстрацію на території України, що на його думку є підставою для неврахування наданих позивачем довідок.

Трудовий стаж позивача підтверджується трудовою книжкою, виданою 27.08.1982 року на ім`я ОСОБА_2 , 1960 року народження, з якої суд встановив, що спірний період роботи позивача підтверджується записами №№ 4-6.

Згідно запису № 4, позивача 19.06.1984 року прийнято на посаду старшого майстра Курахівської автоколони №5 (Наказ № 122/к від 18.06.1984 року).

Згідно запису № 6, 06.07.1988 року позивача звільнено у зв`язку з виїздом в країну Ефіопію в закордонне відрядження (Наказ № 210к від 06.07.1988 року).

Запис № 6 трудової книжки містить виправлення в даті наказу, з якого вбачається, що місяць видання наказу змінено з 08 на 07 .

Згідно інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю Крок , зареєстроване за адресою: 83117, Донецька обл., місто Донецьк, вул. Бахметьєва, будинок 34.

Надані позивачем довідки на підтвердження спірного періоду роботи датовані 17.06.2014 року.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, обставини та підстави винесення оскаржуваного рішення визнаються відповідачем, та підтверджуються відповідними доказами, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї.

Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 1 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2.5.-2.9. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 № 162, в редакції постанови Держкомпраці СРСР від 2 серпня 1985 р № 252 зі змінами внесеними постановою Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань від 19 жовтня 1990 № 412, та чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція № 162), у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. Виправлення виробляється адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівникові в цьому необхідну допомогу.

У разі необхідності адміністрація підприємства видає робітникам і службовцям на їх прохання завірені виписки відомостей про роботу з трудових книжок.

Якщо підприємство, що внесло неправильний або неточний запис, ліквідоване, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане ліквідоване підприємство.

Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. Повинні повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці.

Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення внесених раніше записів.

У розділах "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

На виконання ст. 62 Закону № 1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" затвердив Порядок № 637.

Згідно п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку № 637).

В п. 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

У пункті 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

У даному адміністративному спорі відповідач піддав сумніву достовірність записів у трудовій книжці щодо окремого періоду роботи позивача.

Суд наголошує, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Тож, право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 307/541/17 року, який виклав у постанові від 19.12.2019 року.

Дослідивши матеріали справи, обставини спірних правовідносин, доводи сторін, надавши оцінку наданих доказів, суд дійшов висновку, що недоліки записів трудової книжки, якими посвідчено спірний період роботи не є такими, з яких неможливо встановити факт роботи позивача на відповідних посадах у відповідний спірний період часу.

За приписами ч. 3 ст. 44 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Суд звертає увагу, що саме відповідачу Законом надано право щодо отримання відповідних документів від підприємств, організацій і окремих осіб (у тому числі позивача, але не виключно), видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевірка обґрунтованості їх видачі, достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню тощо.

За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України , громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Трудовий стаж позивач набув у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснюють господарську діяльність, перебували під контролем легітимної на той час влади, і зазначене підприємство також утворено відповідно до діючого на той час законодавства

Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, були сформовані до проведення антитерористичної операції і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув пільговий стаж роботи.

Тобто, відомості, які зафіксовані у довідці, випливають зі змісту документів, які були складені до тимчасової окупації території України.

При цьому, суд зазначає, що доказів щодо їх недостовірності відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не надано.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки : документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності довідки, у зв`язку з наданням зазначеної довідки підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.

Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, « Loizidouv. Turkey» , « Cyprusv. Turkey» ), проти Молдови та Росії (зокрема, « Mozerv/the Republic of Moldova and Russia» , « Ilascu and Othersv. Moldova and Russia» ), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII, державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Міністерство юстиції України у листі від 18.10.2013 р. № 610-0-2-13/7.2 надало роз`яснення порядку тлумачення понять "службова особа" та "посадова особа" та зазначило, що під час з`ясування підстав для віднесення осіб до категорій посадових або службових осіб слід керуватися відповідним законодавством, що регулює певні відносини.

Кримінальний кодекс України (далі - КК) оперує поняттям службова особа (згідно зі ст. 18 КК, службовими особами визнаються особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальними повноваженнями здійснюють функції представників влади або місцевого самоврядування, а також постійно або тимчасово займають в органах держвлади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, якими особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління зі спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом).

Виходячи з системного аналізу викладеного, ст. 9 Закону № 1207-VII визнає недійсним та таким, що не створює правових наслідків, акт (рішення, документ), якщо він виданий органами публічного управління псевдодержавних утворень на тимчасово непідконтрольній території, які створені у порядку, не передбаченому Конституцією та Законами України.

Крім цього, суд звертає увагу відповідача, що ТОВ Крок є господарським товариством, поряд з цим постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №595 Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей , на яку посилається відповідач, не передбачає обов`язку перереєстрації на підконтрольній українській владі території для юридичних осіб приватного права.

Тому висновки відповідача про те, що нездійснення підприємством перереєстрації на підконтрольній території є виключною підставою для неврахування спірних довідок є помилковими.

Враховуючи викладене, за даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за неможливість проведення ним перевірки відомостей трудової книжки на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періоду роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Дискреційні повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для виплати пенсії документами, - зарахування стажу, що свідчить про те, що за законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Враховуючи фактичні обставини даної справи, суд вважає, що зарахування спірних періодів до страхового стажу є варіантом правомірної поведінки, від якого відповідач безпідставно ухилився, тому це питання не може бути віднесено до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.

Аналогічні висновки викладено в постановах Першого ААС у справі № 360/4366/19 від 22 січня 2020 року, у справі № 360/4452/19, у справі № 200/11405/19-а.

Враховуючи викладене, суд вирішив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права є ефективним.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції №0.0.1903342619.1 від 13.11.2020 року за подання ОСОБА_1 позову сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Враховуючи викладене, суд стягує судовий збір на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85500, Донецька область, Великоновосілківський район, смт Велика Новосілка, вул. Центральна, 103, ЄДРПОУ 42171290) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 173 від 14.07.2020 року про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні періоду стажу та рішення № 333 від 06.10.2020 року про неврахування довідок про стаж та заробітну плату.

Зобов`язати Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 , зареєстровані за № 2379 від 10.07.2020 року та за № 26836 Ф-10 від 25.09.2020 року про призначення пенсії за віком. згідно ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування № 1058 від 09.07.2003 року, з урахуванням підтвердженого стажу в період з 19.06.1984 року по 06.07.1988 року та виплачених сум заробітної плати, відповідно до довідок, виданих ТОВ КРОК за № 560, 561, 562 від 17.06.2014 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Великоновосілківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 840 (Вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 13 січня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.М. Кониченко