Рішення

від 12.01.2021 по справі 420/9799/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/9799/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою Приватного підприємства Лакі Фенікс (код ЄДРПОУ 40151843; адреса: вул. Осипова, 37, офіс 551, м. Одеса, 65012) до Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459; адреса: вул. Івана та Юрія Лип, 21, м. Одеса, 65078) про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства Лакі Фенікс до Одеської митниці Держмитслужби, у якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості №UA500490/2020/500011/2 від 08.09.2020 року;

визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2020/00029 від 08.09.2020 року.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа №420/9799/20 о 12:37:34 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст.262 КАС України.

В обґрунтування вимог позову та у відповіді на відзив (вх.№48915/20 від 18.11.2020 року) зазначається, що під час здійснення господарської діяльності на виконання умов зовнішньоекономічного контракту №2804-16 від 28.04.2016 року було імпортовано товар. Під час переміщення товару через митний кордон України позивачем до Одеської митниці Держмитслужби була подана митна декларація з детальним описом імпортованого товару та визначеною декларантом вартістю товару за ціною договору. Відповідачем було відмовлено у прийнятті наданої позивачем митної декларації та прийнято рішення про визначення вартості товару за митною декларацією, у якій вартість товару за одиницю відрізнялась від вказаної позивачем із застосуванням другорядного методу - за ціною договору ідентичних товарів. Одеською митницею Держмитслужби прийнято Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500490/2020/00029 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500490/2020/500011/2 від 08.09.2020 року. Позивач з даними рішеннями не згоден, вважає їх протиправними та такими, що порушують норми чинного законодавства, оскільки:

по-перше, витребування у декларанта додаткових документів на підтвердження митної вартості товару не може здійснюватись на підставі спрацювання профілю ризику автоматизованої системи аналізу та управління ризиками, оскільки ч.3 ст.53 МК України містить виключні підстави для витребування документів, серед яких вказаного вище не визначено;

по-друге, доводи оскаржуваного рішення в частині ненадання інвойсу до митного органу спростовується твердженням уповноваженої особи відповідача в цьому ж рішенні щодо надання такого інвойсу у відповідь на запит про надання додаткових документів для проведення митного оформлення;

по-третє, невірне визначення комерційного інвойсу в митній декларації країни відправлення не може ставитись у провину позивачу. Більше того, у вказаному відправником комерційному інвойсі містяться відомості про вагу товару та контейнер, якому такий товар переміщувався, аналогічні тим, що містяться у комерційному інвойсі, наданому позивачем;

по-четверте, всупереч доводам митного органу документи щодо транспортування товару, надані до митного оформлення, містять дані щодо номеру контейнера, який було переміщено, а тому вказані документи можливо віднести до факту переміщення товару, опосередкованого наданою до митного оформлення митною декларацією;

по-п`яте, інформація про виробника товарів чи торгівельну марку не є обов`язковою для проведення митного оформлення товару, а відсутність такої інформації не перешкоджає встановленню та перевірці митної вартості такого товару.

На підставі викладеного позивач вважає, що митним органом в підстави оскаржуваних рішень покладено формальні причини відмови у прийнятті митної декларації, не проаналізовано надану документацію та не співставлено із вартістю фактично переміщеного товару, у зв`язку із чим Одеська митниця Держмитслужби дійшла хибного висновку про необхідність коригування митної вартості товару у бік збільшення, що призвело до донарахуванням позивачу митних платежів у сумі 17781,71грн.

09.09.2020 року за вх.№47295/20 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Митний орган заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог. Обґрунтовуючи свою правову позицію, відповідач наголошує, що при прийнятті оскаржуваного рішення Одеська митниця Держмитслужби діяла у відповідності до чинного законодавства, а саме у відповідності до ст. 1, 67, 68, 69, 266 Митного кодексу України. Згідно зазначених норм Одеською митницею Держмитслужби було вжито всіх законних заходів на здійснення контролю правильності визначення вартості товарів, які передбачені чинним законодавством України, тому порушення в діях митного органу відсутні, а рішення та картка відмови є правомірними та законними.

Розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 28.04.2016 між Приватним підприємством Лакі Фенікс (Україна), яке є Покупцем за контрактом, та Компанією Heris Seramik ve Turizm Sanayi A.S. (Туреччина), яка є Постачальником за контрактом, укладено зовнішньоекономічний Контракт №2804-16 про поставку непродовольчих промислових товарів відповідно до умов цього Контракту (а.с.30-33)

Пунктом 4.1. Контракту встановлено, що поставка Продукції здійснюється на умовах FСА, пункт поставки Кютах`я, Туреччина (Інкотермс 2010).

Згідно до п. 5.3. Контракту загальна вартість кожної певної партії Продукції, а також ціни за кожну одиницю партії Продукції вказуються у відповідних інвойсах.

Розділом 6 Контракту сторонами визначено умови оплати вартості поставленого товару. Як зазначено у п. 6.1. Контракту, оплата здійснюється банківським переказом таким чином: передоплата у розмір 50 % чергової партії Продукції здійснюється протягом 10 календарних днів із виставлення Постачальником Покупцю проформи на цю партію Продукції; остаточний платіж за цю партію Продукції здійснюється після повідомлення Постачальником Покупця електронною поштою про готовність даної партії Продукції до відвантаження Покупцю.

У відповідності до п.7.4. Контракту після поставки кожної партії продукції Постачальник відправляє Покупцю експрес-доставкою таку документацію: інвойси (у 3-х примірниках); пакувальні аркуші (у 2-х примірниках); сертифікат походження продукції (в 1 примірнику).

Згідно до п. 7.6. Контракту приймання-передача продукції здійснюється по кількості - згідно з тoвapocyпpoвoджyвaльними документами; по якості - згідно з документами, що підтверджують якість Продукції.

На виконання умов контракту №2804-16 від 28.04.2016 на митну територію України відповідно до інвойсу №GPR2020000004634 від 24.08.2020 та пакувального аркушу б/н від 24.08.2020 Позивачем до морського порту Одеса ввезено партію товару.

08.09.2020 до Одеської митниці Держмитслужби було подано електронну митну декларацію №500490/2020/501912, в якій зазначена вартість товару - 14 182,86 евро, що складає 496 537,28 грн. (а.с.58), а також додаткові документи:

пакувальний аркуш б/н від 24.08.2020 (а.с.62-63),

рахунок-фактуру (інвойс) № GPR2020000004634 від 24.08.2020 (а.с.23),

коносамент № 2020/08/ЕХР/002016 від 28.08.2020 (а.с.24),

міжнародну автотранспортну накладну (CMR) № 4864 від 04.09.2020 (а.с.25),

навантажувальний документ (наряд) №1142 від 01.09.2020 (а.с.68),

сертифікат про походження товару форми А (Certificate of origin form A) № D0151328 від 25.08.2020 (а.с.69),

платіжний документ про оплату товару № 3 від 04.08.2020 (а.с.70);

довідку про транспортні витрати № 0709-1 від 07.09.2020 (а.с.71),

зовнішньоекономічний контракт №2804-16 від 28.04.2016 з Додатковою угодою № 6 від 19.08.2019 до даного Контракту (а.с.73-80),

договір транспортної експедиції № UA-28/12/2017-1 від 28.12.2017 (а.с.81-85),

звіт про навантаження №РК-27215198 від 03.09.2020 (а.с.37),

копія митної декларації країни експорту № 20410300ЕХ083379 від 25.08.2020 (а.с.40).

Митний орган повідомив Позивача про необхідність надати додаткові документи (а.с.87-88).

На виконання даної вимоги до митного органу разом з супровідним листом № 1/0809 від 08.09.2020 відповідачу були додатково надані документи: проформа-інвойс № 445154 від 28.07.2020 (а.с.38-39).

Відповідач не погодився із задекларованою за ціною Контракту митною вартістю товару та оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2020/00029 від 07.09.2020 (а.с.20) та прийняв Рішення про коригування митної вартості №UA500490/2020/500011/2 від 08.09.2020 (а.с.17-19), яким підвищив митну вартість товару.

В результаті такого коригування митна вартість товару збільшилась з 3,11 дол. США за 1 кг до 3,46 дол. США за 1 кг, що потягло донарахування мита на суму 5556,78 грн. та ПДВ на суму 12 224,92 грн., а загалом - на суму 17 781,71 грн. митних платежів.

Вважаючи вказані рішення та картку відмови протиправними, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з частинами першою - другою статті 57 вказаного Кодексу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції").

За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися па раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Аналізуючи наведені у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару №UA500490/2020/500011/2 підстави його прийняття та доводи учасників процесу у даній справі, суд зазначає наступне.

По-перше, у рішенні про коригування заявленої митної вартості крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів , умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною щодо подібних товарів.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Натомість, у п.33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначено лише посилання на митну декларацію, в порівнянні з якою співставлялась вартість товару. Визначити який саме товар переміщувався через митний кордон за вказаною декларацією, хто був контрагентом та на підставі яких документів визначалась вартість товару не видається можливим, оскільки використана Декларація не надана відповідачем до матеріалів справи (від 17.08.2020р. №UA5000490/2020/500867 та від 31.08.2020 року №UA500490/2020/501554).

В оскаржуваному рішенні зазначено, що в результаті проведеної оцінки митної декларації обрано другорядний метод визначення митної вартості, у зв`язку із чим проведено аналіз баз ЄАІС, проте суд не може перевірити ці дані за відсутністю МД від 17.08.2020 року та 31.08.2020 року серед поданих відповідачем доказів.

Згідно до приписів пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за вартістю операцій з подібними (аналогічними) товарами.

По-друге, суд не залишає поза уваги ту обставину, що до митного оформлення позивачем надавались документи на підтвердження митної вартості товару, що переміщається через митний кордон України. Перелік наданих до оформлення документів наводився судом вище.

Також позивач на вимогу митного органу надав пояснення та документи, зокрема лист №1/0809 від 08.09.2020р., підстави неприйняття до уваги в оскаржуваному рішенні свідчать про формальний підхід відповідача та невмотивовану вимогу надання ще інших документів.

У п. 1. графи 33 Рішення про коригування митний орган зазначає, що відповідно до банківського платіжного доручення від 04.08.2020 № 3 оплата за товари здійснена відповідно до інвойсу, який до митного оформлення не надавався (invoice № 445154 від 28.07.2020). Натомість, такий документ надано позивачем на вимогу митного органу про надання додаткових документів. Поруч із цим, нижче у цій же графі 33 митний орган вказує, що на запит щодо надання додаткових документів декларантом листом від 08.09.2020 № №1/0809 була надана проформа-інвойс від 28.07.2020 № 445154, однак зміст такого документу не відтворено, а підстави його неприйняття не визначені.

У п.2. графи 33 Рішення про коригування митний орган зазначає, що відомості щодо рахунка-фактури (Commercial invoice) від 24.08.2020 № GPR2020000004634, який наданий до митного оформлення, відсутні у відповідній графі митної декларації країни відправлення від 25.08.2020 № 20410300ЕХ083379, і що інвойс, відомості про який містяться у відповідній графі зазначеної митної декларації країни відправлення до митного оформлення не надавався.

В цьому питанні суд погоджується із позивачем, що останній не несе відповідальності за правильність заповнення митної декларації країни походження, а митний орган не уповноважений надавати таку оцінку.

У згадуваній митній декларації країни відправлення №20410300EXQ83379 від 25.08.2020 вказаний контейнер №RFCU2104864 з вагою 6124,61 кг, що відповідає номеру і вазі контейнера, які зазначені у коносаменті №2020/08/ЕХР/002016 від 28.08.2020, та дозволяє встановити зв`язок між цими документами. Вказаного у оскаржуваному рішенні не проаналізовано.

У п.3 графи 33 Рішення про коригування митний орган вказує, що у наданій довідці від 07.09.2020 № 0709-1 про транспортні витрати, яку видав перевізник - ТОВ Октопус-В , відсутні жодні відомості щодо документів (транспортних, комерційних тощо) або контрагентів, які б дали змогу пов`язати таку довідку із даною поставкою. Суд звертає увагу, що у вказаній довідці від 07.09.2020 № 0709-1 повідомляється, що транспортні витрати при доставці контейнера № RFCU2104864 по маршруту Кютах`я (Туреччина) - Одеса (Україна) на умовах FCA Kutahya становили суму 31 199,06 грн. Номер контейнера, зазначений у цій довідці, відповідає номеру контейнера, вказаному у коносаменті № 2020/08/ЕХР/002016 від 28.08.2020, а сума 31 199,06 грн. врахована у складі вартості товару (графа 12 митної декларації № UA500490/2020/501989 від 08.09.2020, за якою було здійснено митне оформлення товару).

У п. 4. графи 33 Рішення про коригування митний орган зазначив, що відомості щодо торгівельної марки товарів, які наведені у графах митної декларації, у наданих декларантом до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутні.

Суд зауважує, що згідно ч.8 ст.257 Митного кодексу України відомості щодо торгівельної марки товарів вносяться лише за їх наявності у товаросупровідних та комерційних документах. За змістом вказаної норми така документація не є обов`язковою. Більше того, митний орган не зазначив, яким чином відсутність вказаної інформації не дає змогу підтвердити заявлену митну вартість товару.

Суд погоджується із тим, що посилання Відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС Держмитслужби України не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору (що є основним методом визначення митної вартості).

Верховний Суд сформував правову позицію, зазначивши, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанови від 21.02.2018 у справі №820/17417/14, від 04.09.2018 у справі №818/1186/17).

Позивач надав повний перелік документації, яка необхідна для визначення митної вартості товару за першим методом - за ціною договору, а також відреагував на запити митного органу, однак внаслідок формального підходу митного органу до дослідження змісту наданих документів суб`єкт владних повноважень дійшов необґрунтованих висновків, які мали наслідком порушення прав позивача на сплату митних платежів з вартості товару за ціною Контракту.

Суд вважає, що митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Згідно з положеннями статті 318 Митного кодексу України, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція щодо застосування відповідних норм права, зокрема, у постановах від 02.07.2019 року по справі №160/8573/18, від 18.07.2019 року по справі №821/829/18, від 29.07.2019 року по справі №815/5354/16.

Згідно ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням того, що судом встановлено протиправність оскаржуваних рішень, то належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме скасування рішень суб`єкта владних повноважень як необґрунтованих, а тому позов Приватного підприємства Лакі Фенікс підлягає задоволенню.

Відповідачем не викладено аргументів та не надано доказів на противагу позиції позивача, не доведено, що митна вартість задекларованого товару не могла бути визначена за ціною договору (за основним методом), отже позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 4204 грн. (а.с.14), ці витрати суд покладає на відповідача, присуджуючи до стягнення з Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства Лакі Фенікс (код ЄДРПОУ 40151843) судового збору у сумі 4204 (чотири тисячі двісті чотири) грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255,260, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства Лакі Фенікс (код ЄДРПОУ 40151843; адреса: вул. Осипова, 37, офіс 551, м. Одеса, 65012) до Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459; адреса: вул. Івана та Юрія Лип, 21, м. Одеса, 65078) про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості №UA500490/2020/500011/2 від 08.09.2020 року Одеської митниці Держмитслужби.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2020/00029 від 08.09.2020 року Одеської митниці Держмитслужби.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства Лакі Фенікс (код ЄДРПОУ 40151843) судовий збір у сумі 4204(чотири тисячі двісті чотири)грн. 00коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян