Ухвала

від 13.01.2021 по справі зп/620/2/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 січня 2021 року Чернігів Справа № ЗП/620/2/21

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить заборонити Височанській об`єднаній територіальній громаді проводити земельні торги (аукціон) з продажу права оренди земельних ділянок площею 20,3079 га, кадастровий номер 7420881600:05:002:1201, яка розташована на території Головеньківської сільської ради Борзнянського району Чернігівської області до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Заява обґрунтована тим, що позивачем замовлено розроблення проекту землеустрою, в той же час, ігноруючи заяви та повідомлення позивача, Височанська об`єднана територіальна громада оголосила земельні торги з продажу права оренди на земельну ділянку, за рахунок якої планується відведення земельної ділянки у власність позивачу. Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову щодо заборони проводити торги з продажу права оренди може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він в подальшому буде вимушений звертатися до суду.

Відповідно до ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Беручи до уваги положення ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку про розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, суд зазначає про таке.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно п.2 ч.1 та ч.2 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В розумінні наведених норми закону, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Розглядаючи та вирішуючи подану заяву, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може ускладнити або призвести до неможливості виконання судового рішення. Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Насамперед, суд звертає увагу, що заявник має намір звернутися до суду з позовом, проте не наводить підстав, внаслідок чого ним може бути подано такий позов.

Позаяк, суд вказує, що згідно абз.3 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.

Проте, цією нормою закріплено виключно право, а не обов`язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.07.2018 в справі №806/3095/17).

Аналіз положень абзацу 3 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України дає підстави для висновку, що зацікавлена особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу протягом одного місяця від дня закінчення місячного строку з часу реєстрації клопотання у відповідному уповноваженому органі. Місячний строк, упродовж якого особа може реалізувати це право, є присічним. Відтак, нездійснення права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у цей строк призводить до припинення цього права.

Використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов`язку відповідача розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.

Відтак, якщо зацікавлена особа замовила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу у встановлений строк, вона не позбавляється права на оскарження бездіяльності відповідного органу.

Проте, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в тому числі і за результатами судового оскарження бездіяльності, не буде означати позитивного рішення про надання її у користування в подальшому.

Зокрема, така позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.03.2018 у справі №463/3375/15-а (адміністративне провадження №К/9901/15205/18); від 19.06.2018 у справі №750/8511/17 (адміністративне провадження № /9901/49700/18); від 05.03.2019 у справі №360/2334/17 (адміністративне провадження №К/9901/69327/18). Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №380/624/16-ц (провадження №14-301цс18).

Тому, в даному випадку, не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, оскільки право позивача на отримання в користування земельної ділянки не є беззаперечним, а суб`єкт владних повноважень не обмежений чинним законодавством надавати такі дозволи як іншим особам так і проводити земельні торги.

Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких звертається заявник, то суд звертає увагу, що у заяві про забезпечення позову не йдеться про ефективний захист порушених прав, за захистом яких позивач звернеться до суду. Обгрунтування заявника базуються виключно на припущеннях, а призначення торгів не є беззаперечним свідченням порушення прав та інтересів заявника.

З огляду на це відсутні підстави забезпечення позову, передбачені у п.2 ч.1 ст.150 КАС України.

Щодо очевидності ознак протиправності та порушення прав позивача, то пропри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх якість : вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч.2 ст.2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про очевидність порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до ст.150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Тобто, в даному випадку заявником не надано доказів унеможливлення захисту порушених прав, свобод та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або доказів, що в майбутньому для відновлення цих прав, свобод та інтересів необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також доказів очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, що в свою чергу, має бути досліджено при вирішенні справи по суті та стане предметом розгляду справи в суді.

А отже, з урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову належить відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 150, 151, 154, 243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Копію ухвали направити сторонам до відома.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Л.О. Житняк