Постанова

від 12.01.2021 по справі 826/2643/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/2643/18 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд Рітейл до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 листопада 2017 року №0057171409,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фуд Рітейл звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, апелянт, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 листопада 2017 року №0057171409, посилаючись на те, що порушення, зазначені в акті фактичної перевірки, пояснюються звичайною технічною помилкою, яка мала незначний характер та була виправлена, а в іншому випадку, дотримання установленого порядку звітності було неможливе з огляду на причини, що не залежали від позивача (відсутність енергопостачання).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2020 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 03 листопада 2017 року №0057171409.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій ГУ ДПС у м. Києві просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі вимог чинного законодавства, застосовано штрафні санкції на суму 93 332,25 грн. за неоприбуткування готівкових коштів у касовій книзі та КОРО. Проведеною перевіркою встановлені порушення пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15 грудня 2004 року, а саме: уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та у повній сумі оприбутковуватися.

Судом першої інстанції, на думку апелянта, зазначених обставин не враховано, в основу рішення покладено лише позицію позивача у справі.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року, після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року, відкрито апеляційне провадження у справі №826/2643/18, встановлено строк до 02 грудня 2020 року для подання відзиву на апеляційну скаргу. Іншою ухвалою від 12 листопада 2020 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 02 грудня 2020 року.

Від ТОВ Фуд Рітейл надійшов відзив на апеляційну скаргу, з якого вбачається, що апелянтом не наведено аргументів та доказів на підтвердження неправильності або неповноти дослідження судом першої інстанції доказів та встановлення фактичних обставин у справі, а обмежено апеляційну скаргу виключно цитатами із законодавства. Натомість, фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції, свідчать про те, що працівники Товариства фізично не змогли здійснити роздрукування звіту через відсутність енергопостачання, що зафіксовано актом перевірки. Тому порушення, зазначені в Акті перевірки, вказують на наявність технічної помилки, яка не має суттєвого значення і була виправлена за першої нагоди, причини з яких не дотримано порядку звітності у даному випадку не залежали від Товариства, що було встановлено судом першої інстанції у рішенні від 29 липня 2020 року.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі наказу №9952 від 29 вересня 2017 року, Головним управлінням ДФС у місті Києві проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Фуд Рітейл за результатами якої складено акт від 23 жовтня 2017 року №001726, у якому встановлено порушення позивачем пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 року, а саме: товариством не оприбутковано готівку у сумі 18 666,45 грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 03 листопада 2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0057171409 про застосування штрафних санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 93 332,25 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням контролюючого органу, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДФС України, за результатами розгляду ДФС України прийнято рішення від 15 січня 2018 року, яким податкове повідомлення-рішення від 03.11.2017 року № 0057171409 залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Такі обставини стали передумовою звернення Товариства до суду з адміністративним позовом.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції від 29 липня 2020 року та оцінюючи відповідні висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, колегія суддів враховує, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06.07.1995 №265/95-ВР, відповідно до положень статті 3 якого суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані, зокрема : проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування; у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення; щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій; друкувати або створювати в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) контрольні стрічки і забезпечувати їх зберігання протягом трьох років.

Приписи наведеної норми передбачають особливості роботи РРО, які мають забезпечувати друкування таких звітів за кожний робочий день.

Згідно з положеннями статті 2 Закон №265/95-ВР реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначено Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, чинне на час виникнення спірних правовідносин (далі - Положення №637).

Відповідно до пункту 2.2 Положення №637 підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Пунктом 7.15 Положення №637 встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (РК), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Відповідно до пункту 2.6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до пункту 1.2 Положення №637 оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Отже, за наведеними приписами законодавства проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Відповідно до абзацу 3 статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.1995 №436/95, чинний на час виникнення спірних правовідносин, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Згідно зі статтею 2 вказаного Указу штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Згідно з пунктом 7.8 Положення №637 під час перевірок з`ясовується наявність у підприємства касової книги, а також відповідність її оформлення вимогам законодавства України. Крім того, перевіряється правильність ведення касової книги, оформлення в ній касових операцій із приймання та видачі готівкових коштів (у тому числі за строками), відповідність зазначених у ній сум прийнятої до каси або виданої з неї готівки даним прибуткових і видаткових касових ордерів, якість і своєчасність записів касира згідно із зазначеними в касовій книзі касовими документами, наявність підпису бухгалтера, який перевірив записи в касовій книзі за кількістю отриманих ним касових ордерів, правильність підрахунку в касовій книзі фактичних залишків готівки в касі на кінець дня тощо.

Відповідно до пункту 7.16 Положення №637 під час перевірки органами контролю повного і своєчасного оприбуткування коштів, що надійшли до каси від здійснення господарської діяльності, записи в касовій книзі звіряються за сумами та строками з даними відповідних прибуткових касових ордерів (із залученням у разі потреби таких виправдних документів : розрахункових документів, квитанцій до прибуткових касових ордерів, рахунків-фактур, товарно-транспортних і податкових накладних тощо). Перевіряється також проведення записів щодо реєстрації зазначених ордерів (за сумами і датами) у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів.

При цьому, для вирішення питання щодо дотримання порядку оприбуткування готівки слід з`ясовувати, яким чином здійснена фіксація повної суми фактичних надходжень готівки (прибуткові касові ордери або фіскальні звітні чеки), а також чи відображено в подальшому такі касові документи у відповідній книзі обліку.

Проведення розрахункових операцій через РРО, щоденне друкування фіскальних звітних чеків та зберігання таких у книзі ОРО є підтвердженням того, що готівкові кошти оприбутковані, оскільки рух таких відображено в фіскальній пам`яті реєстратора розрахункових операцій, роздруковано та вклеєно відповідний Z-звіт.

Так, відповідно до пункту 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року № 199, (далі - Вимоги) Z-звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам`яті та занесенням її до фіскальної пам`яті реєстратора.

Згідно з пунктом 13 Вимог формування Z-звіту повинно виконуватися у такій послідовності: друкування фіскального звітного чека і занесення інформації до фіскальної пам`яті; обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам`яті; друкування інформації, що підтверджує обнулення регістрів денних підсумків оперативної пам`яті та дійсність фіскального звітного чека.

Статтею 2 Закону № 265/95-ВР встановлено, що книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Відповідно до пункту 1.2 Положення №637 книга обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Відповідно до статті 8 Закону № 265/95-ВР порядок реєстрації та ведення розрахункових книг обліку розрахункових операцій встановлюються органами доходів і зборів.

Наказом Міністерства фінансів України 14.06.2016 № 547 затверджено Порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок № 547) пунктом 1 підрозділу 1 розділу ІІ якого встановлено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані зареєструвати книги обліку розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 6 підрозділу 1 розділу ІІ Порядку № 547 книга ОРО повинна бути прошнурована, послідовно пронумерована та мати належним чином установлені засоби контролю, щоб унеможливити розшнурування книги ОРО або вилучення її аркушів без порушення цілісності засобу контролю.

Згідно з пунктом 5 підрозділу 4 розділу ІІ Порядку № 547 використання книги ОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає : наявність книги ОРО в господарській одиниці, на яку ця книга зареєстрована, або на місці проведення розрахунків; здійснення записів про реквізити розрахункових квитанцій до початку використання розрахункової книжки та безпосередньо після закінчення її використання у межах робочого дня чи зміни; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в Книзі обліку розрахункових операцій (далі-КОРО) від 30.09.2015 року №3000097919Р/03 (яка зареєстрована належним чином у ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві) помилково зазначив готівкові кошти у сумі 8 533, 70 грн., отримані на підставі фіскального звітного чека від 22.03.2016 року №01513 та у сумі 8 169, 20 грн., отримані на підставі фіскального звітного чека від 23.03.2016 року №01514. Такий запис в КОРО здійснено внаслідок технічної помилки, що підтверджено поясненнями товарознавця ОСОБА_1 , що замість внесення відомостей в КОРО №3000097919Р/2, звіту від 22.03.2016 року та від 23.03.2016 року були внесені відомості в КОРО №3000097919Р/3 від 24.03.2016 року. Сума готівки в розмірі 8533,70 грн., зазначена в Z-звіті №01513 від 22.03.2016 року, та сума готівки в розмірі 8169,20 грн., що зазначена в Z-звіті №01514 від 23.03.2016 року, відображена позивачем в бухгалтерському обліку.

Оглядом КОРО № №3000097919Р/2 судом першої інстанції встановлено, що у ній підклеєні Z-звіт від 22.03.2016р. за №01513 та Z-звіт від 23.03.2016р. за №01514. Зазначені Z-звіти містять дані про операції службового внесення та службової видачі коштів, що підтверджує факт оприбуткування готівки в касі.

Наведене свідчить, що позивач вчинив відповідні дії по оприбуткуванню готівки у касі, однак допустив описку при вчиненні відповідного запису у книзі обліку розрахункових операцій.

На думку суду першої інстанції у межах спірних правовідносин не виникло правових підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за не оприбуткування готівки, оскільки допущені описки при внесені записів в КОРО не вплинули на фактичне оприбуткування отриманих сум в касу підприємства. Встановлена під час перевірки податковим органом розбіжність між відомостями книги обліку розрахункових операцій та Z-звіту не доводить факт неоприбуткування готівки у касі підприємства.

З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду та зазначає, що аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 р. у справі №826/11045/16.

Щодо порушень в частині не оприбуткування доходу 18.09.2016 року, то позивачем в акті перевірки п.4.2 зазначено, що оскільки було відсутнє енергопостачання змоги роздрукувати Z-звіт не було, тому ним 19.09.2016 року перед початком роботи був зроблений Z-звіт та внесено відомості в книгу КОРО.

Такі обставини встановлені судом першої інстанції та колегією суддів апеляційного суду під час огляду розділу першого та розділу другого КОРО на а.с.38-41.

Колегія суддів додатково зазначає, що з 05 січня 2018 року Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ від 15.04.2004р. № 637, скасовано Постановою НБУ від 29.12.2017 № 148, оскільки з цієї ж дати набрало чинності Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою НБУ від 29.12.2017 № 148, у якому надано визначення в правовій нормі п.п.18 п. 3 Р. 1 оприбуткування готівки, із якого законодавцем виключено КОРО, як одного з обов`язкових підстав для оприбуткування готівки. В п. 11 Положення №148 зазначено, що оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги/застосуванням РРО та КОРО (у разі застосування КОРО без застосування РРО), є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів/фіскальних звітних чеків (або даних розрахункових квитанцій). Тобто, якщо застосовується РРО то оприбуткуванням готівки в касах здійснюється без застосування КОРО. З цього часу оприбуткування готівки здійснюється на підставі прибуткових касових ордерів або фіскальних звітних чеків.

Відсутність факту не оприбуткування позивачем готівки в сумі 18 666,45 грн., доводить відсутність обставин недотримання позивачем вимог п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004 року, тому податкове повідомлення-рішення №0057171409 від 03 листопада 2017 року правомірно скасовано судом першої інстанції.

Також, колегія суддів зазначає, що в частині доводів щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права апелянтом жодних аргументів не наведено, не зазначено які саме матеріали, що мають значення для правильного вирішення справи, не досліджено судом першої інстанції, не наведено інших доводів на підтвердження іншої, ніж було представлено під час розгляду справи в суді першої інстанції, позиції.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судом першої інстанції при розгляді справи вірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дотримано норм процесуального права.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд залишає рішення суду першої інстанції без змін, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2020 року у справі №826/2643/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина

Судді М.І. Кобаль

Л.О. Костюк