Постанова

від 12.01.2021 по справі 640/7040/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7040/19 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів : Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Білдс Компані до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 22 березня 2019 року №16690/42059989/2 та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Білдс Компані звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22 березня 2019 року №16690/42059989/2 про відмову в реєстрації податкової накладної від 03.01.2019 р. №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої позивачем та зобов`язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 03.01.2019 р. № 1, подану позивачем, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що Комісією ГУ ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення від 04 березня 2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної від 03.01.2019 р. № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв`язку з ненаданням платником податку копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфікації, накладні.

За результатами адміністративного оскарження, Комісією з питань розгляду скарг прийнято рішення від 22.03.2019 р. № 16690/42059989/2, яким рішення ГУ ДФС у м. Києві залишено без змін, а скарга-без задоволення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Державної фіскальної служби України від 04.03.2019 р. № 1093617/42059989 про відмову в реєстрації податкової накладної від 03.01.2019 р. № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Білдс Компані ; зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 03.01.2019 р. № 1, подану Товариством з обмеженою відповідальністю Білдс Компані .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права. Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається, що судом вирішено питання про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, скасовано рішення такої особи - ГУ ДФС у м. Києві від 04 березня 2019 року, щодо якого не ставилося питання у позовній заяві. Позивачем оскаржувалося рішення ДФС України від 22 березня 2019 року про відмову у задоволенні скарги ТОВ Білдс Компані на рішення Комісії ГУ ДФС у м. Києві від 04 березня 2019 року. Натомість судом помилково прийнято рішення щодо іншого рішення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року, після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2020 року, відкрито апеляційне провадження у справі №640/7040/19, встановлено строк до 16 грудня 2020 року для подання відзиву на апеляційну скаргу. Іншою ухвалою від 25 листопада 2020 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 16 грудня 2020 року.

Від ТОВ Білдс Компані відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №682-р оголошено про початок роботи Державної податкової служби України.

Отже, правонаступником Державної фіскальної служби України є Державна податкова служба України, яка є належним відповідачем у даній справі, тому колегія суддів вважає за необхідне здійснити заміну відповідача правонаступником та продовжувати розгляд апеляційної скарги з належною назвою відповідача - ДПС України.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що рішення комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, яка узгоджується із фактичними даними. Проте, оскаржуване рішення про відмову в реєстрації поданої позивачем податкової накладної не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття такого рішення, а лише містить загальну фразу про те, що причиною його прийняття є ненадання копій документів.

Надаючи оцінку рішенню про відмову в реєстрації податкової накладної суд першої інстанції зазначає, що таке рішення є необґрунтованим, з його змісту не вбачаються дійсні та об`єктивні підстави для відмови у реєстрації податкової накладної, що підтверджували б відсутність у платника податків права на відображення у податковому обліку з ПДВ заявлених операцій, а, отже, й підтверджували б правомірність відмови в такій реєстрації. Наявність таких обставин судом з матеріалів справи також не встановлено.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції від 23 грудня 2019 року та оцінюючи відповідні висновки, викладені у рішенні, колегія суддів враховує, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, позивач - ТОВ Білдс Компані звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України та просив визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду скарг ДФС України від 22 березня 2019 року №16690/42059989/2 про залишення без задоволення скарги ТОВ Білдс Компані на рішення Комісії ГУ ДФС у м. Києві від 04 березня 2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної від 03 січня 2019 року №1 в ЄДПН, поданої ТОВ Білдс Компані та зобов`язати відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 03 січня 2019 року.

Оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень міститься в матеріалах справи на а.с. 22.

Колегія суддів звертає увагу, що обґрунтування позовних вимог, виходячи із змісту позову, дійсно стосуються обставин прийняття ГУ ДФС у м. Києві рішення від 04 березня 2019 року про відмову у реєстрації податкової накладної позивача №1 від 03 січня 2019 року, проте, прохальна частина чітко викладена, позивач, якого представляв адвокат Сич О.Ю. , просить визнати протиправним та скасувати саме рішення Комісії з питань розгляду скарг ДФС України від 22 березня 2019 року №16690/42059989/2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2019 року відкрито провадження у справі №640/7040/19 з визначенням такого кола учасників процесу: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Білдс Компані , відповідач - Державна фіскальна служба України. Інші особи до участі у справі упродовж її розгляду не залучалися, заяви клопотання про зміну, уточнення позовних вимог сторонами не подавалися, за ініціативою суду зазначені питання не вирішувалися.

Отже, предметом розгляду суду першої інстанції мало стати рішення Комісії з питань розгляду скарг ДФС України від 22 березня 2019 року №16690/42059989/2.

Водночас, за результатами розгляду справи №640/7040/19 судом першої інстанції ухвалено рішення від 23 грудня 2019 року, яким визнано протиправним та скасовано рішення Комісії ГУ ДФС у м. Києві від 04 березня 2019 року №1093617/42059989 про відмову в реєстрації податкової накладної від 03 січня 2019 року №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої ТОВ Білдс Компані . При цьому жодних обґрунтувань стосовно необхідності виходу за межі позовних вимог судом першої інстанції у рішенні від 23 грудня 2019 року не наведено.

Тобто, судом першої інстанції вирішено питання стосовно протиправності рішення суб`єкта владних повноважень - Комісії ГУ ДФС у м. Києві без залучення такої особи до участі у справі, без надання можливості скористатися правами учасника процесу під час розгляду справи по суті позовних вимог.

Окрім того, судом першої інстанції вирішено питання стосовно рішення, щодо якого позивачем жодних питань не ставилося.

Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права..

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 4 частини третьої зазначеної статті Кодексу порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо: суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Отже, у даній справі №640/7040/19 судом першої інстанції допущено порушень як матеріального, так і процесуального права, у зв`язку з чим рішення від 23 грудня 2019 року підлягає скасуванню у повному обсязі.

Приймаючи нову постанову по суті позовних вимог у даній справі, колегія суддів враховує, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною другою наведеної статті, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ).

Спеціальним законодавчим актом, який регулює спірні правовідносини, є Податковий кодекс України (надалі - ПК України).

Аналіз положень пунктів 56.1, 56.2 та 56.10 статті 56 ПК України свідчить про те, що законодавцем, дійсно, закріплено право платника податків на оскарження рішення податкового органу, прийнятого за результатами розгляду його скарги, до суду.

Водночас згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Тобто, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Так, рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, в даному випадку оскаржуване рішення про відмову в задоволенні скарги від 22 березня 2019 року № 16690/42059989/2, прийняте Комісією з розгляду скарг ДФС України, не є юридично значимим для позивача, оскільки не створює жодних правових наслідків, на відміну від рішення Комісії ГУ ДФС у м. Києві про відмову у реєстрації податкової накладної.

З урахуванням того, що рішення про результати розгляду скарги не має безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, підстави для скасування такого рішення та для задоволення позовних вимог позивача відсутні.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Білдс Компані .

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню лише у разі задоволення позовних вимог. Оскільки колегія суддів відмовляє позивачу у задоволенні позову, підстави для відшкодування сплаченого судового збору відсутні.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року у справі №640/7040/19 скасувати, прийняти нову постанову у справі, відповідно до якої у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Білдс Компані до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення від 22 березня 2019 року №16690/42059989/2, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина

Судді Л.О. Костюк

О.Є. Пилипенко