Постанова

від 13.01.2021 по справі 140/5546/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/5546/20 пров. № А/857/10553/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Хворостівського навчально-виховного комплексу Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року, прийняте суддею Костюкевич С.Ф. у місті Луцьку у справі за позовом Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області до Хворостівського навчально-виховного комплексу загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад про застосування заходів реагування,-

встановив:

Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області (надалі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Хворостівського навчально-виховного комплексу Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад (далі - відповідач) про застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації будівлі навчального закладу за адресою: Волинська область, Любомльський район, село Хворостів, вулиця Дружби 185а до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року задоволено позов.

Задовольняючи позов, суд проаналізував матеріали перевірки 2018 року, де майже всі порушення пропонувались до виконання. Видавався припис із зазначенням порушень та наданням терміну для їх усунень. Щороку посадові особи притягалися до адміністративної відповідальності, однак це не стимулювало їх до виконання заходів пожежної та техногенної безпеки.

Відповідачем не надано належних доказів, які б вказували та підтверджували усунення всіх порушень, що виявлені позивачем під час планової перевірки, відтак подальша експлуатація приміщення відповідача створює загрозу життю та здоров`ю людей.

Суд також зазначив, що існування (не усунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування (маються покликання на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26.06.2018 року у справі № 823/589/16).

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Хворостівський навчально-виховний комплекс Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що на час ухвалення спірного судового рішення відповідачем було усунуто шість порушень з восьми, однак, позивачем не було проведено позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

З метою усунення порушення, зокрема, обробки дерев`яних елементів горищних покриттів (крокви, лати) засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності навчального корпусу та інших будівель на території закладу, згідно договору №78 від 12.08.2020 року виготовлено проектну документацію по просочуванню дерев`яних конструкцій покрівлі на об`єкті. Також проводиться розробка проектної документації на встановлення системи протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5.-56:2014 Системи протипожежного захисту .

Також повідомлено, що у навчальному закладі працює сторож, а наявність протипожежної системи захисту може врятувати лише у нічний час, коли відсутні учні та працівники навчального закладу.

Таким чином, беручи до уваги усунуті відповідачем порушення та з урахуванням того, що не усунуті порушення не є такими, що створюють реальну загрозу життю і здоров`ю людей, апелянт вважає, що відсутні підстави для застосування такого крайнього заходу реагування як повне зупинення експлуатації будівлі.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що позивачем не надано доказів усунення всіх восьми порушень, а лише чотирьох, про які зазначено у запереченні. Вважає вірним покликання суду першої інстанції на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.06.2018 року у справі №823/589/19, про те, що існування хоча б одного порушення, яке загрожує життю та здоров`ю людей є самостійною підставою для застосування заходів реагування.

Крім того, звертає увагу на те, що звернення від відповідача про проведення позапланової перевірки до Управління ДСНС України у Волинський області не надходило.

Покликається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 28.02.2019 року у справі №810/2400/18, де зазначено, що захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень. Крім того, такий має спонукаючий характер.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а судове рішення - без змін.

Відповідно по п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до Кодексу цивільного захисту України, статті 5 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , доручення Прем`єр-міністра України №44205/1/1-19 від 11 грудня 2019 року та наказу Любомльського районного відділу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області від 27 грудня 2019 року № 17 з 15 січня 2020 року по 22 січня 2020 року провідним інспектором Любомльського РВ УДСНС України у Волинській області здійснено позапланову перевірку будівлі навчального Хворостівського навчально-виховного комплексу Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад , що розташований за адресою: Волинська область, Любомльський район, село Хворостів, вулиця Дружби 185а, щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.

За результатами позапланової перевірки будівлі відповідача, складений акт позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 22.01.2020 року №25, яким встановлені порушення вимог Кодексу цивільного захисту України, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 року №1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 року за № 252/26697.

Так, при здійсненні перевірки було встановлено порушення вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту, в тому числі Кодексу цивільного захисту України, Правил пожежної безпеки в Україні, серед яких, зокрема:

дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) не оброблені засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності;

посадова особа не пройшла навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки;

не обладнано приміщення системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту ;

на шляхах евакуаційних виходів застосовуються будівельні матеріали з вищими показниками пожежної небезпеки, ніж: Г2, В2, Д2, Т2;

замір опору ізоляції і перевірка спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання не проводиться 1 раз на 2 роки;

не забезпечено будівлю установками від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів;

технічне обслуговування наявних вогнегасників не здійснюється;

навчання керівного складу, працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки, не здійснено;

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем частково усунено виявлені контролюючим органом правопорушення, що свідчить про добросовісність намірів відповідача та вжиття відповідних заходів.

Водночас на час розгляду справи доказів, які б свідчили про повне усунення відповідачем порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, надано не було. Не усунуті порушення продовжували створювати загрозу життю й здоров`ю людей.

Відповідно до пункту 26 статті 2 КЦЗ України небезпечний чинник - це складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини.

Отже, законодавець пов`язує настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.

Ужиття заходів реагування на порушення тих чи інших правил пожежної безпеки слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи.

У пунктах 24, 33 частини 2 КЦЗ України містяться визначення таких термінів:

- надзвичайна ситуація - це обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності;

- пожежна безпека - це відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Таким чином, пожежі відносяться до надзвичайних ситуацій, а загроза життю й здоров`ю людей виникає не лише при наявності порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що безпосередньо можуть до неї призвести, але й при наявності інших порушень у вигляді нездійснення заходів щодо захисту людей від впливу небезпечних чинників при вже виниклій пожежі.

Настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі або надзвичайної ситуації з обставинами, які можуть призвести до займання, розповсюдження вогню та вплив небезпечних факторів пожежі (продуктів горіння, чадного газу та підвищених температур), створюють реальну загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Поняття порушення, яке створює загрозу життю та/або здоров`ю людей є оціночним. Водночас установлені в цій справі порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, оскільки стосуються протипожежних норм.

У Рішенні від 02 листопада 2004 року №15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для застосовування до відповідача заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі навчального закладу до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Крім того, слід зазначити, що застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації будівлі є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Водночас поняття загроза життю та/або здоров`ю людини є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

Зазначене вище відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові 30 вересня 2020 у справі №№160/1736/19.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосований до відповідача захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері пожежної безпеки в закладі освіти. Цей захід не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

При цьому, відповідач у разі усунення недоліків в повному обсязі, виявлених Управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, не позбавлений можливостей звернутися із заявою про скасування заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), застосованих судом за результатом розгляду адміністративної справи.

З приводу покликання апелянта на те, що суд першої інстанції станом на день прийняття оскаржуваного судового рішення не з`ясував, що шість із восьми порушень були усунуті, колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідачем ні під час розгляду справи в першій інстанції, ні під час її апеляційного перегляду жодними належними та допустимими доказами не доведено усунення всіх порушень, викладених в акті перевірки.

Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії , заява № 303-A, п. 29).

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Хворостівського навчально-виховного комплексу Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у справі № 140/5546/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 13.01.2021 року.