Рішення

від 02.12.2020 по справі 359/11527/19

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/11527/19

Провадження № 2/359/1260/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

02 грудня 2020 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.,

при секретарі - Степаненко А.О.,

за участі позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінавіа про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку -

ВСТАНОВИВ:

17.12.2019 р. до Бориспільського міськрайонного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника позивача-адвоката Чугаєнко О.М., направлена поштою 12.12.2019р., та відповідно до якої просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінавіа на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати при звільненні, який станом на день звернення до суду становить 75475,65 грн. (а.с.1-5).

В обґрунтування позову зазначає, що з 01.11.2010 р. позивач знаходилася в трудових відносинах з ТОВ Фінавіа . Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області по справі №359/3422/19 від 15 жовтня 2019 року припинено трудові відносини між нею та відповідачем з 12 квітня 2019 року у зв`язку із її звільненням за власним бажанням, на підставі ст.38 КЗпП. Відповідно до довідки про доходи №19 від 05.03.2013 року заборгованість відповідача перед позивачем за два останні місяці, за які здійснювалися нарахування, складає 10948,71 грн. Стверджує, що станом на день звернення до суду відповідачем не погашено заборгованість та у порушення вимог чинного законодавства не проведено повного розрахунку при звільненні. Також, зазначила, що її середньоденний заробіток складає 451,95 грн., розрахунок нею проведений особисто, відповідно до Постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року. Враховуючи період затримки з 12.04.2019 по 12.12.2019 р., який складає 167 робочих днів, просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 75475,65 грн.

Ухвалою від 18 грудня 2019 року (а.с.19) відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду.

29.09.2020 р. позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи (а.с.50-60).

Ухвалою суду від 23.10.2020(а.с.61), яка відображена у протоколі судового засідання, клопотання позивача задоволено та долучено до матеріалів справи: відомості з ДРФО-ПП про суми виплачених доходів та утриманих податків, форма ОК-5 Індивідуальні відомості про застраховану особу, виписка з банківського рахунку.

02.12.2020 р. позивачем до суду подано клопотання про уточнення розрахунку середнього заробітку станом на 02.12.2020 р.( а.с.65,66), в обґрунтування якого зазначила, що розгляд вказаної справи призначено на 02.12.2020р., з чого кількість робочих днів з 12.04.2019 по 02.12.2020 р. складає 411 днів. А отже, середній заробіток у зв`язку з затримкою ви плат при звільненні за період з 12.04.2019 по 02.12.2020 р. становитиме 185751,45 грн.(451,95грн.х411 днів) З урахуванням даного розрахунку, просила суд: задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача 185751,45 грн. середнього заробітку.

Ухвалою суду від 02.12.2020 р.(а.с.76), яка відображена у протоколі судового засідання, клопотання було задоволено, прийнято до розгляду та приєднано до матеріалів справи разом з наведним розрахунком.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Одночасно зазначила, що нею були оплачені витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 грн., докази чого приєднані до позовної заяви, а тому просила суд також стягнути вказані судові витрати з відповідача. Не заперечувала щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ТОВ Фінавіа у судове засідання повторно представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за місцезнаходженням юридичної особи та за місцезнаходженням засновників юридичної особи, про причини неявки суд не повідомили, заяви про розгляд справи за відсутності представника та відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Відповідно до вимог ст. ст. 223,280,281 Цивільного процесуального кодексу України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, оскільки позивач проти такого розгляду не заперечує.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч. 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 наказом №106-ОС від 10.11.2010 року, була прийнята на посаду економіста 1 категорії відділу контролю виробничих витрат Директорату обліку та контролю доходів, що підтверджується копією наказу (а.с.10) та копією трудової книжки позивача з наявними в ній записами (а.с. 60).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2019 року у справі № 359/3422/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Фінавіа , третя особа Бориспільська міськрайонна філія Київського обласного центру зайнятості, про розірвання трудового договору, виплату заборгованості із заробітної плати, надання статусу безробітної, позов задоволено частково, а саме: припинено трудові відносини між ТОВ Фінавіа та ОСОБА_1 ; зобов`язано ТОВ Фінавіа внести запис в трудову книжку, видану на ім`я ОСОБА_1 , з таким змістом : Звільнена за власним бажанням, на підставі ст..38 КЗпП України, з 12 квітня 2019 року . В задоволенні іншої частини позовних вимог-відмовлено. Рішення набрало законної сили 21.11.2019 р. (а.с.72,73).

Факт роботи позивача у ТОВ Фінавіа також підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків (а.с.51).

Як вбачається з довідки форми ОК-5 Індивідуальні відомості про застраховану особу , виданої Пенсійним фондом України (а.с.52-55), ОСОБА_1 нараховувалася заробітна плата ТОВ Фінавіа у період з листопада 2010 року по січень 2013 року включно. Заробітна плата позивачу перераховувалася відповідачем на банківський рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 у АТ КБ Приватбанк , що підтверджується випискою по банківському рахунку, наданою АТ Приватбанк (а.с.56-58).

На підтвердження заборгованості по заробітній платі, позивачем надано довідку про доходи №19 від 05.03.2013 року (а.с.11), яка належним чином не оформлена: не підписана відповідними посадовими особами та не завірена печаткою підприємства.

Разом з тим, судовим наказом Бориспільського міськрайонного суду Київської області у справі №359/11570/19 від 20 грудня 2019 року( а.с.71), стягнуто з ТОВ Фінавіа на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену суму заробітної плати в розмірі 10948грн.71коп. Судовий наказ набрав чинності 06.02.2020 р.

Також ця обставина була предметом дослідження в іншій цивільній справі №359/9225/13-ц за позовом прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в Київській області і інтересах ОСОБА_1 до ТОВ Фінавіа про стягнення заробітної плати, у якій рішенням Бориспільського міськрайонного суду київської області від 04 листопада 2013 року встановлено, що згідно з довідкою про доходи №19 від 05.03.2013р. заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_1 складає 10948,71 грн. (а.с.74-75).

Відповідно до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, розмір заборгованості по заробітній платі позивача встановлений судовим рішенням у цивільній справі, яке набрало законної сили, і становить 10948грн.71коп.

Будь-яких доказів, на підтвердження факту погашення невиплачених коштів нарахованої заробітної плати перед позивачем, відповідачем не надано та не зазначено джерел їх здобуття.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини; cама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу (пункт 20 постанови).

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, обов`язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Відповідачем не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б доводили, що невиплата ОСОБА_1 нарахованої суми заробітної плати при звільненні та за рішенням суду відбулася за відсутності вини ТОВ Фінавіа .

Середній заробіток для виплати працівникові компенсації за час затримки розрахунку при звільненні визначається відповідно ст.27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Згідно з п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Як встановлено рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 04 листопада 2013 року у вищевказаній цивільній справі №359/9225/13-ц за позовом прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в Київській області і інтересах ОСОБА_1 до ТОВ Фінавіа про стягнення заробітної плати (а.с.74-75) нарахована ОСОБА_1 заробітна плата за два останні місяці роботи, за які здійснювалися нарахування, за січень та лютий 2013 року складає: 18 529,80 грн.( 12 254, 46 грн + 6 275,34 грн = 18 529,80 грн.).

Кількість робочих днів за січень - лютий 2013 року, враховані позивачем при розрахунку, становить 41 день (21 день січень 2013 року + 20 днів лютий 2013 року), а отже, враховуючи вимоги ст.13 ЦПК України, суд в межах заявлених позовних вимог враховує, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 за останні два місяці роботи перед звільненням, за які їй нараховувалась заробітна плата, складає 451,95 грн.( 18529,80/41 день= 451,95 грн.).

При цьому середньомісячний заробіток позивача за січень-лютий 2013 року становить 9264,90 грн. (18529,80 грн./2 = 9264,90грн.), що також було встановлено у вищевказаній цивільній справі №359/9225/13-ц за позовом прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в Київській області і інтересах ОСОБА_1 до ТОВ Фінавіа про стягнення заробітної плати (а.с.74-75).

Як вбачається з уточненого розрахунку середнього заробітку станом на 02.12.2020 р., позивач рахує, що термін затримки становить 411 днів: за період з 12 квітня 2019 року по 02 грудня 2020 року, тобто з дати звільнення, встановленої рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 15 жовтня 2019 року (а.с.72-73) по дату ухвалення рішення у даній справі. У зв`язку з цим розрахований позивачем середній заробіток за час затримки розрахунку складає: 185751 грн.45 коп.( 451,95 грн.х411 днів= 185 751грн. 45 коп.).

Проте, з урахуванням встановлених в ході судового розгляду обставин справи, зокрема, матеріального становища відповідача, який, як визнано позивачем, припинив свою господарську діяльність, а також, що позивач, будучи обізнаною про ці обставини, також фактично припинивши трудові відносини з позивачем, лише в квітні 2019 року звернулась до суду з позовом про розірвання трудового договору, та лише в грудні 2019 року з даним позовом щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, такий розмір середнього заробітку, вочевидь не відповідає загальним засадам цивільного судочинства - справедливості та співмірності, а отже підлягає зменшенню.

При цьому, суд враховує висновки, викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року № 716/9584/15-ц, зокрема наступне.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію, обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи. Зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутися до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду погодилась із правовою позицією ВСУ від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 щодо застосування принципу співмірності і з тим, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, у частині врахування критеріїв, за якими можна зменшити розмір відшкодування, і вважала, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений, виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, із чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

А тому, зважаючи на те, що відповідач протягом семи місяців, з моменту встановленої судовим рішенням дати звільнення позивача до її звернення з даним позовом до суду, а також з моменту винесення 20.12.2019 р. судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми зарплати в розмірі 10948,71грн.( а.с.71), в добровільному порядку не вжив жодних заходів для відновлення порушених прав позивача, суд вважає допустимим стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку, обмеживши його сумою 27792 грн. 70 коп., що є співмірним та дорівнює трьохмісячному середньому заробітку позивача (9264,90 грн. х 3 міс. = 27794,70грн.). Такий розмір середнього заробітку, суд вважає, справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 3 п.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Частиною 3 ст. 137 ЦПК України визначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Положеннями ч. 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому за змістом ч. 6 цієї статті обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано суду наступні докази: ордер серії КС № 734952 від 12.12.2019, складеного на підставі договору про надання правової допомоги № 31/2019 від 06.11.2019р. укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Чугаєнко О.М. (а.с.16); детальний опис наданих послуг правничої допомоги від 12.12.2019 р., у якому зазначено перелік і вартість наданих послуг правничої допомоги( а.с.13); рахунок-фактура № 038 від 06.11.2019 р. на оплату юридичних послуг (а.с.14); виписка із банку про оплату правової допомоги в розмірі 2500грн. (а.с.15).

При цьому суд враховує, що за відсутності клопотання відповідача підстави для зменшення документально підтверджених витрат позивача на адвокатську допомогу у суду відсутні.

Отже, понесені позивачем витрати на правничу допомоги підлягають стягненню з відповідача в розмірі 2500,00 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст.5 Закону України Про судовий збір позивач звільнена від сплати судового збору, як інвалід ІІ групи (а.с.12), з відповідача, у відповідності до вимог ст..141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір на користь держави у сумі 768 грн. 40коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,12,13,81,82,89,137,141,223, 258,259,263-265,266,273, 280-284 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінавіа (зареєстроване місцезнаходження: Київська область, м.Бориспіль, аеропорт, код ЄДРПОУ 36962749) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 27794 гривні 70 копійок (двадцять сім тисяч сімсот дев`яносто чотири гривні сімдесят копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінавіа (зареєстроване місцезнаходження: Київська область, м.Бориспіль, аеропорт, код ЄДРПОУ 36962749) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу в сумі 2500 гривень (дві тисячі п`ятсот гривень).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінавіа (зареєстроване місцезнаходження: Київська область, м.Бориспіль, аеропорт, код ЄДРПОУ 36962749) судовий збір на користь держави в розмірі 768 гривень 40 копійок (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Бориспільським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 11 грудня 2020 року.

Суддя: І. В. Муранова-Лесів