Рішення

від 05.01.2021 по справі 462/5685/20

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/5685/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2021 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

судді Постигач О.Б.

за участю секретаря судового засідання Тимощук І.І.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення частки майна померлого та визнання права власності ,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визначити, що частки ОСОБА_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ) у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку кадастровий номер 4610136300:02:002:0028, що розташована за адресою АДРЕСА_1 становили по 1/3 частині, визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності по Ѕ частині у праві спільної часткової власності на земельну ділянку кадастровий номер 4610136300:02:002:0028, що розташована за адресою АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Свої позовні вимоги мотивує тим, що 27.06.1996 року ухвалою Львівської міської ради народних депутатів №410 було передано у спільну сумісну власність ОСОБА_4 (мати), ОСОБА_4 (дочка), ОСОБА_5 (дочка), земельну ділянку площею 410 кв.м. для обслуговування будинку АДРЕСА_1 . Усі співвласники проживали і були зареєстровані за вказаною адресою. 03.10.1996 року видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ЛВ №30002003. 04.07.2019 року земельну ділянку було зареєстровано у Державному земельному кадастрі і присвоєно кадастровий номер 4610136300:02:002:0028. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер співвласник - ОСОБА_4 (мати). На момент її смерті ОСОБА_5 (дочка) та ОСОБА_4 (дочка) постійно проживали за місцем відкриття спадщини та фактично вступили в управління та володіння часткою спадкодавця у праві власності на земельну ділянку. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер співвласник - ОСОБА_5 (дочка). Належне померлій майно було прийнято у порядку спадкування за законом її чоловіком - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер співвласник - ОСОБА_4 (дочка). Належне померлій майно було прийнято у порядку спадкування за законом ОСОБА_3 . Станом на день подання позовної заяви, співвласниками будинку АДРЕСА_1 являються ОСОБА_2 та ОСОБА_3 30.07.2020 року позивач, як спадкоємець звернувся до Другої Львівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частину земельної ділянки, що належала спадкодавцю, ОСОБА_5 30.07.2020 року листом вих. №672/02-14 останньому було повідомлено, що нотаріус не може визначити склад спадкового майна, а саме яка частка земельної ділянки належала спадкодавцю та запропоновано звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

В судовому засіданні представник позивача позовну заяву підтримав, дав пояснення аналогічно наведеним у позовній заяві.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, однак 20.10.2020 року представник відповідачки подала до суду заяву про розгляд справи без їх участі, в якій зазначила, що позов підтримують в повному обсязі /а.с. 38/.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, копії матеріалів спадкових справ, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав відповідно до п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтею 1 Протоколу 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено: кожна фізична або юридична особа має право володіти мирно своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Вимогами ст. 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Стаття 1216 Цивільного кодексу України передбачає, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч.1 ст. 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно п. г ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно ч 1 ст. 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Разом з тим, ч. ч. 1, 2 ст. 372 Цивільного кодексу України, передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Згідно ч. 1 ст. 86 Земельного кодексу України, земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до ч. 4 та ч. 5 ст. 89 Земельного кодексу України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року №20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Частиною 1ст. 131 Земельного кодексу України також передбачена можливість набуття права власності на земельну ділянку на підставі успадкування.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належала на праві приватної спільної сумісної власності земельна ділянка площею 0,041 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право приватної власності від 03.10.1996 р., витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку /а.с. 4-5, 6-11/.

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_4 , яка являється матір`ю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла /а.с. 12, 13, 14/.

З довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки ЛКП Левандівка від 14.09.2020 року вбачається, що померла ОСОБА_4 по день смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 /а.с. 22/.

З врахуванням вимог ст. 1268 ЦК України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 успадкували 1/3 земельної ділянки площею 0,041 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала їхній матері, в результаті чого їхні частки у спільній сумісній власності вказаної земельної ділянки становили по 1/2.

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла /а.с. 15/.

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 померла /а.с. 16/.

Судом також встановлено, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 являється позивач ОСОБА_2 , який є її чоловіком, що підтверджується копією свідоцтва про одруження /а.с. 79 зворот/.

Частиною 1 статті 1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до статті 67 Закону України Про нотаріат , свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Згідно з пунктами 4.12, 4.15, 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п.10, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування згідно ст. 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

21.05.2018 року ОСОБА_2 звернувся в Другу Львівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, в тому числі частини земельної ділянки, площею 0,041 га, яка надана для обслуговування житлового будинку /а.с. 75 зворот/.

Листом від 30.07.2020 року Друга Львівська державна нотаріальна контора відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті ОСОБА_5 , на частину земельної ділянки, площею 0,041 га, розташованої на АДРЕСА_1 з покликанням на те, що державний акт на право приватної власності на вищевказану земельну ділянку, виданий без визначення частки, а тому нотаріус не може визначити склад спадкового майна, а саме яка частка земельної ділянки належала спадкодавцю, та запропоновано звернутися до суду. /а.с. 23-24/.

За таких обставин суд вважає, що невизначеність часток у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку є перешкодою для позивача в оформленні ним спадкових прав, а тому позовні вимоги позивача щодо визначення, що частки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку кадастровий номер 4610136300:02:002:0028, що розташована за адресою АДРЕСА_1 становили по 1/3 частині підлягають до задоволення.

На допустимості обраного позивачем способу захисту цивільного права наголошує Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справі у п.3.4. Інформаційного листа № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування, де зазначає, що у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З приписів ч.1 ст.5 ЦПК України вбачається, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Щодо вимоги позивача про визнання за відповідачем ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину у праві спільної часткової власності на земельну ділянку кадастровий номер 4610136300:02:002:0028, що розташована за адресою АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , то така до задоволення не підлягає, у зв`язку із неналежним способом захисту прав останньої, яка в даній справі не є позивачем і яка має право особисто звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Беручи до уваги вищевикладене та те, що відповідач визнала позов, і визнання позову відповідачем не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, ст. ст 16, 328, 368, 372, 1216-1217, 1225, 1268 ЦК України, ст. ст. 81, 86, 89, 13, 120 Земельного кодксу України, суд, -

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Визначити, що частки ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку кадастровий номер 4610136300:02:002:0028, що розташована за адресою АДРЕСА_1 становили по 1/3 частині.

Визнати за ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) право власності на Ѕ частину у праві спільної часткової власності на земельну ділянку кадастровий номер 4610136300:02:002:0028, що розташована за адресою АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .

В задоволенні решти позивних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення подається до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний см. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 січня 2021 року.

Суддя Постигач О.Б.