Рішення

від 14.01.2021 по справі 910/16142/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

14.01.2021Справа № 910/16142/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/16142/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг України (код 35571472; 02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, 1-В)

до Товариства з обмеженою відповідальністю ОКТОПУС ЕНЕРДЖІ (код 40378476; 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 29 В, оф.5)

про стягнення 107 197,47 грн.

без виклику представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ОКТОПУС ЕНЕРДЖІ (далі - відповідач) про стягнення 107 197,47 грн. за Договором про фінансовий лізинг від 12.07.2018 №00015957 (далі - Договір).

Об`єктом лізингу за даним Договором є транспортний засіб - автомобіль марки VW Golf SportWagen S 2.0 TDI, 2015 року виробництва, Шасі № НОМЕР_1 , Двигун № НОМЕР_2 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/16142/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

17.11.2020р. через відділ діловодства суду подано відзив на позовну заяву, яким відповідач проти задоволення позову заперечує в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна та Товариством з обмеженою відповідальністю ОКТОПУС ЕНЕРДЖІ укладено договір про фінансовий лізинг №00015957, за яким позивач зобов`язався передати відповідачу у користування об`єкт лізингу - транспортний засіб VW Golf SportWagen S 2.0 TDI , а відповідач - прийняти його і сплачувати лізингові платежі.

Сторони узгодили, що Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу є додатком до договору про фінансовий лізинг №00015957 від 12.07.2018 та є його невід`ємною частиною.

Розділом 5 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу встановлено: - Об`єкт лізингу буде доставлений та переданий позивачем безпосередньо відповідачу відповідно до умов договору;

- Відповідач забезпечує оформлення доставки об`єкта лізингу шляхом підписання сторонами акту прийому-передачі;

- Будь-які дефекти об`єкта лізингу фіксуються в акті прийому-передачі. Якщо з боку відповідача немає заперечень в акті прийому-передачі, об`єкт лізингу вважається таким, що був прийнятий відповідачем в ідеальному стані та у відповідності до вимог останнього.

Позивач 24.07.2018 передав відповідачу об`єкт лізингу - транспортний засіб - автомобіль марки VW Golf SportWagen S 2.0 TDI, 2015 року виробництва, Шасі № НОМЕР_1 , Двигун № НОМЕР_2 , що підтверджується актом прийому-передачі від 24.07.2018.

Сторонами у справі укладено додаток до договору про фінансовий лізинг №00015957 від 12.07.2018 у якому погоджено графік покриття витрат та виплат лізингових платежів.

За розрахунком позивача, невиконання відповідачем зобов`язань з оплати лізингових платежів у період з листопада 2019 року по січень 2020 року призвело до виникнення заборгованості в розмірі 24664,14 грн. та стало підставою для відмови Позивача від договору.

Згідно частини першої статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

У відповідності до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 6.5 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу щомісячні лізингові платежі перераховуються відповідачем на рахунок, зазначений у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів.

Згідно графіку покриття витрат та виплат лізингових платежів строк оплати лізингових платежів за період листопад 2019 - січень 2020 є таким, що настав.

Позивач стверджує, що відповідач за період листопад 2019 - січень 2020 оплатив лізингові платежі тільки частково (на суму 4 956,84 грн.), у результаті чого існує прострочена заборгованість у розмірі 24664,14 грн.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України Про фінансовий лізинг Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно пункту 12.6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу позивач має право в односторонньому порядку розірвати договір/відмовитися від договору, та також право на повернення об`єкту лізингу, зокрема, якщо лізингоодержувач не сплатив один наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов`язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.

Позивач 20.01.2020 надіслав відповідачу повідомлення про відмову від договору про фінансовий лізинг № 00015957 від 12.07.2018 з вимогою про сплату заборгованості та повернення об`єкту лізингу.

Відповідно до пункту 13.6 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу якщо позивач не зможе здійснити свої права повернення об`єкту лізингу, позивач має право на вилучення об`єкта лізингу у відповідача в примусовому порядку відповідно до виконавчого напису нотаріуса.

Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку не виконав вимоги позивача про повернення об`єкта лізингу, позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кірюхової Н.С. про вчинення виконавчого напису.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н.С. 05.02.2020 вчинено виконавчий напис про повернення об`єкту лізингу за договором про фінансовий лізинг № 00015957 від 12.07.2018.

На підставі зазначеного виконавчого напису 10.02.2020 постановою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Д.П. відкрито виконавче провадження № 61219755.

В результаті примусового виконання виконавчого напису, приватним виконавцем Мойсеєнко Д.П. 10.02.2020 повернуто позивачу транспортний засіб, який є об`єктом лізингу за договором про фінансовий лізинг № 00015957 від 12.07.2018, що підтверджується актом про повернення майна від 10.02.2020.

Спір у даному спорі виник у зв`язку із наявністю заборгованості зі сплати лізингових платежів.

Доказів оплати відповідачем вказаної позивачем суми заборгованості суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача основної суми боргу у загальному розмірі 24664,14 грн. є обґрунтованою, а отже такою, що підлягає задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 632,18 грн. - 3% річних та 390,15 грн. - інфляційних втрат.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку суми 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено вірно.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача 632,18 грн. - 3% річних та 390,15 грн. - інфляційних втрат.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 81 511, 00 грн. понесених витрат, пов`язаних з відшкодуванням сум неоплачених лізингових платежів.

Пунктом 8.2.3 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу визначено, що у випадку прострочення сплати лізингових платежів до відповідача застосовуються такі санкції, зокрема, компенсація будь-яких витрат, понесених позивачем та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених відповідачем у відповідності до контракту.

Позивач зазначає, що поніс витрати у розмірі 81 511, 00 грн. на юридичне супроводження вилучення об`єкту лізингу та його зберігання.

Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що зазначені витрати не мають обов`язкового характеру та необхідних ознак збитків.

Згідно частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. При цьому, розмір збитків має бути підтверджений документально.

Згідно з приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки. Під збитками розуміються витрати, зроблені стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток, втрачена вигода, на як

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Отже, при вирішенні даного спору на позивача покладається обов`язок довести розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, факт порушення відповідачем його обов`язку та причинний зв`язок між цим порушенням і збитками.

Суд зазначає, що виходячи із змісту статті 623 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України , витрати на оплату юридичних та інших послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов`язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про фінансовий лізинг.

Отримання позивачем послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, підготовки процесуальних документів для відкриття виконавчого провадження, супроводження повернення об`єкту лізингу, послуг по доставці об`єкта лізингу, його відповідальному зберіганню, юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів, представництва інтересів позивача в суді, тощо не є обов`язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть вчиняти вказані дії та представляти її інтереси, є її правом. Таким чином, суд погоджується з твердженням відповідача про те, що зазначені позивачем витрати на юридичне супроводження вилучення об`єкту лізингу та його зберігання не мають обов`язкового характеру та необхідних ознак збитків

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 81 511, 00 грн. понесених витрат, пов`язаних з відшкодуванням сум неоплачених лізингових платежів.

Позивач також просить стягнути з відповідача 13 800, 00 грн. витрат на професійну правову допомогу.

Згідно частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В той же час, позивачем не надано жодних доказів понесення витрат на правову допомогу, зокрема, позивачем не надано ні актів надання послуг, ні рахунків, ні платіжних доручень про здійснення оплати наданих послуг, тобто належних та допустимих доказів надання правничої допомоги та понесення витрат на правову допомогу матеріали справи не містять.

Таким чином, позивачем у встановлений законом строк не подано до суду доказів щодо обсягу наданих йому правничих послуг та обґрунтування їх вартості.

Враховуючи наведене, суд залишає без розгляду заявлену вимогу про відшкодування з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 800, 00 грн.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог в частині оплати лізингових платежів.

За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, позов підлягає частковому задоволенню.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг України до Товариства з обмеженою відповідальністю ОКТОПУС ЕНЕРДЖІ про стягнення 107 197,47 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Октопус Енерджі (код 40378476; 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 29 В, оф.5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна (код 35571472; 02152, м. Київ, пр. Павла Тичини, 1-В) 24 664 (двадцять чотири тисячі шістсот шістдесят чотири) грн. 14 коп. - основного боргу, 632 (шістсот тридцять дві) грн. 18 коп. - 3 % річних, 390 (триста дев`яносто) грн. 15 коп. - інфляційних втрат та 503 (п`ятсот три) грн. 68 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14.01.2021.

Суддя І.Д. Курдельчук