Постанова

від 13.01.2021 по справі 280/3540/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 січня 2021 року м. Дніпросправа № 280/3540/20 (суддя Новікова І.В., м. Запоріжжя)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 280/3540/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Бердянськбудтрест до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Бердянськбудтрест 27 травня 2020 року звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, згідно з яким, просить визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем 27.12.2019 року податкове повідомлення-рішення №0005240513.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасовано, оскільки висновки відповідача, щодо нереальності господарської операції позивача з ФОП ОСОБА_1 та ненадання позивачем доказів реального отримання послуг від контрагента викладені у акті №160/08-01-05-13/33609949 від 23.12.2019 року (далі - акт перевірки) на підставі якого було прийнято оскаржене рішення є безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судом встановлено наявність обставин реальності спірної господарської операції позивача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відтворює зміст відзиву на позов та доводів викладених в ньому щодо ненадання позивачем до перевірки документів які підтверджують статус ФОП ОСОБА_1 як уповноваженого представника позивача; документів, що підтверджують сприянню в укладанні договорів позивача; відсутності у документах чіткого змісту про фактичне виконання робіт; реальності можливості виконання контрагентом робіт, з посиланням на не взяття судом першої інстанції їх до уваги та не надання їм належної оцінки.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач зазначаючи про її необґрунтованість, просить у задоволені скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем у період з 09.12.2019 по 17.12.2019 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань, що викладені у запереченнях від 03.09.2019 (вхідний від 06.09.2019 №1119/10) на акт перевірки від 16.07.2019 №439/08-01-14-14/33609949 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 01.07.2016 по 31.03.2019, за результатами якої складено акт від 23.12.2019 №160/08-01-05-13/33609949 (далі - акт перевірки) (т.1 а.с.15-28).

В цьому акті контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ «Бердянськбудтрест» п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 163073,00 грн., в т.ч. по періодам IV квартал 2016 року на суму 163073 грн.

За результатами проведеної перевірки та на підставі виявлених порушень відповідачем 23.12.2019 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0005240513, яким позивачу збільшено зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 203841,25 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням - 163073,00 грн. та 40768,25 грн. за штрафними санкціями (т.1, а.с.13).

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, виходить з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового Кодексу України (далі - ПК). Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначенні господарські операції пов`язані не з фактом підписання договорів, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (далі - ПК).

Так, згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, позивач у письмовій формі уклав з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) договір №1/09 про надання агентсько-посередницьких послуг, відповідно до умов якого позивач (замовник) доручає, а виконавець зобов`язується надати замовнику за плату наступні послуги: пошук потенційних покупців товарів, робіт, послуг; вивчення ринку купівлі-продажу товарів, робіт послуг; від імені замовника проводити переддоговірну роботу з потенційними покупцями товарів, робіт, послуг, сприяти укладенню договорів замовника з потенційними покупцями.

15.03.2016 сторонами укладено додаткову угоду до Договору №1/09 про надання агентсько-посередницьких послуг від 08.02.2016, відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов`язується надати замовнику за плату наступні послуги: пошук потенційних покупців товарів, робіт, послуг, в.т.ч. і за бюджетні кошти; вивчення ринку купівлі-продажу товарів, робіт, послуг; від імені замовника проводити переддоговірну роботу з потенційними покупцями товарів, робіт, послуг, сприяти укладанню договорів з потенційними покупцями; надавати послуги в сфері публічних закупівель, в порядку передбаченому Законом України «Про здійснення державних закупівель» , здійснювати підготовку документів у відповідності до процедури, передбаченої Законом України «Про здійснення державних закупівель» , в інтересах та за згодою замовника здійснювати формування тендерних пропозицій, запитів документів, формування витягів, довідок, та т.і.

Відповідно до пункту 3.1.3 додаткової угоди сторони обумовили виплату винагороди Виконавцеві у розмірі: 6,6% від суми коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок замовника, за придбану продукцію по укладених угодах при використанні послуг виконавця в сфері бюджетних закупівель; 30% від суми коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок замовника, за придбану продукцію по укладених угодах з новими комерційними контрагентами, що укладені при використанні послуг виконавця.

За результатами виконаних робіт сторонами договору складено звіт про виконання агентсько-посередницьких послуг до договору від 08.02.2016 №1/09 від 30.12.2016, відповідно до якого виконавець у період з 08.02.2016 по 30.12.2016 здійснив наступні дії направлені на пошук покупців, зацікавлених у придбанні послуг та товарі Замовника: здійснив пошук покупців; провів переддоговірну роботу з суб`єктами господарювання діяльності; сприяв заключенню договорів з наступними підприємствами: ТОВ «Кам Трейд» та ДП «Адміністрація морських портів України» Бердянська філія ДП АМПУ.

Відповідно до зазначено звіту, обсяг коштів, що надійшли на підприємство позивача від ТОВ «Кам Трейд» складає 2166375,96 грн., у зв`язку з чим винагорода виконавця складає 650319,49 грн., від Бердянської філії ДП «Адміністрація морських портів України» 3873370,17 грн., винагорода - 255642,43 грн (т.1 а.с.46).

Також на підтвердження виконання умов договору з ФОП ОСОБА_1 сторонами договору було складено акт здачі-прийняття робіт №ЛЮ-0000026 від 30.12.2016 року (т.1 а.с.47), та позивачем надано суду договори укладені між позивачем та контрагентами - ТОВ «Кам Трейд» , Бердянська філія ДП «Адміністрація морських портів України» , виписку по рахунку з банку, які підтверджують зарахування коштів від ТОВ «Кам Трейд» , Бердянська філія ДП «Адміністрація морських портів України» на рахунок позивача.

Отже правильно встановивши зазначені обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що отримані послуги мають безпосереднє відношення до господарської діяльності позивача, оскільки кінцевої метою їх надання є збільшення об`ємів продажу товару позивача та в результаті господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_1 оскільки встановлені обставини справи свідчать про виконання послуг, оплату їх вартості, використання у власній господарській діяльності.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов`язку не виконав.

Щодо тверджень відповідача викладених в апеляційній скарзі про не взяття судом першої інстанції до уваги доводів відповідача та не надання їм належної оцінки, слід зазначити, що таки твердження не відповідають дійсності, оскільки згідно з текстом оскарженого рішення суду першої інстанції, судом першої інстанції було надано правильну оцінку всім доречним доводам відповідача які мали відношення до предмету спору.

Фактично доводи відповідача зводяться до здійснення судом апеляційної інстанції нового судового розгляду, у зв`язку з незгодою відповідача з судовим рішенням першої інстанції.

Враховуючи це, слід зазначити, що у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «…Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті домогтися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду…» .

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 280/3540/20 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 13 січня 2021 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко