Постанова

від 14.01.2021 по справі 420/5632/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/5632/20

Головуючий в І інстанції: Стефанов С.О.

Дата та місце ухвалення рішення: 22.09.2020 р.

м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді - доповідача -Шеметенко Л.П. судді -Стас Л.В. судді -Турецької І.О. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю ФФА-Фрут на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року по справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю ФФА-Фрут про стягнення суми податкового боргу у розмірі 16 576,17 грн., -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 р. Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ФФА-Фрут , в якому з урахуванням уточненої позовної заяви, просило стягнути з усіх відкритих рахунків в банках, обслуговуючих товариство з обмеженою відповідальністю ФФА-Фрут (ЄДРПОУ 40509647), у тому числі: АТ КІБ , МФО банку 322540, номер рахунку № НОМЕР_1 (долар США, євро, українська гривня), дата відкриття 28.04.2017 року; АТ УКРБУДІНВЕСТБАНК , МФО банку 380377, номер рахунку № НОМЕР_2 (українська гривня, долар США), дата відкриття 12.04.2017 року, № НОМЕР_3 (українська гривня, долар США, євро) від 06.09.2016 року; Акціонерний Банк Південний , МФО банку 328209, номер рахунку № НОМЕР_4 (українська гривня, долар США), дата відкриття 01.06.2016 року; Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО банку 899998, номер рахунку № НОМЕР_5 (українська гривня), дата відкриття рахунку 29.07.2016 року суму заборгованості по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 16576 грн. 17 коп. на бюджетний рахунок UA 098999980313010029000015007, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код 38016923, КБК 14010100, отримувач коштів УК у м. Одесі / Малиновський р-н./14010100.

В обґрунтування позовних вимог, контролюючий орган посилався на те, що станом на 14.03.2020 року, відповідно до розрахунку податкового боргу, довідки-розрахунку заборгованості до бюджету та інтегрованої картки платника, податкова заборгованість ТОВ "ФФА-Фрут" перед бюджетом по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) становить 16 576,17 грн.

Позивач зазначив, що вказана сума заборгованості не була погашена товариством, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю ФФА-Фрут подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі, просило скасувати рішення суду та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилався на те, що при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості у сумі 16 576, 17 грн., Головне управління ДПС в Одеській області не врахувало здійснення списання з банківського рахунку ТОВ ФФА-Фрут грошової суми у розмірі 8 105 грн., що підтверджується банківською квитанцією.

Враховуючи зазначене, апелянт вважає протиправним стягнення заборгованості в сумі 16 576,17 грн., у зв`язку з чим просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2020 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

16.12.2020 року Головне управління ДПС в Одеській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому посилалось на те, що жодних списань/проплат у розмірі 8105 грн. згідно ІКП не відбувалось. У відзиві позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю ФФА-Фрут є юридичною особою (код ЄДРПОУ 40509647), основним видом діяльності якої є оптова торгівля фруктами та овочами (46.31); перебуває на обліку як платник податків у Північному управлінні у м. Одесі, Малиновській ДПІ Головного управлінні ДПС в Одеській області з 26.05.2016 року та зареєстроване за №155216095666; місцезнаходження юридичної особи: вул. Агрономічна, буд.205, м. Одеса, 65028.

06 лютого 2019 року Головним управління ДФС в Одеській області було сформовано та направлено товариству з обмеженою відповідальністю ФФА-Фрут податкову вимогу №3441-51 від 06 лютого 2019 рок на суму 8105 грн.

Вказана податкова вимога була вручена товариству 16.04.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.

Судом першої інстанції також встановлено, що податкова вимога №3441-51 від 06 лютого 2019 року є узгодженою, що не заперечувалось відповідачем.

Звертаючись з даним позовом до суду першої інстанції, позивач посилався на те, що згідно інтегрованої картки платника податків ТОВ ФФА-Фрут , станом на 14.03.2020 року за підприємством рахується податкова заборгованість у розмірі 16 576,17 грн., яка не сплачена ним у добровільному порядку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з чим погоджується і колегія суддів, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пп. 16.1.4. п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою (п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.56.11. ст.56 ПК України, не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

При цьому, відповідно до вимог п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

У відповідності з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Отже, факт узгодження податкового зобов`язання має наслідком обов`язок платника податку сплатити таке зобов`язання у встановлений законом строк. Невиконання обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу.

Стягненню несплачених у зазначені вище строки грошових зобов`язань передує певна процедура, визначена Податковим кодексом України.

Так, Податковим кодексом України визначено, що за правилами пункту 59.1 статті 59, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Також податкова вимога надсилається (вручається) коли платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.4 ст.59 Податкового кодексу України).

Приписами п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Зміст вказаних правових норм свідчить, що законодавець встановлює певні процедури, яких має дотриматись контролюючий орган до звернення до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу - направлення платнику податків податкового повідомлення-рішення (у випадку донарахування податкового зобов`язання контролюючим органом), узгодження суми податкового зобов`язання; направлення податкових вимог.

При цьому, момент узгодження суми податкового зобов`язання законодавець пов`язує або з подачею податкової декларації, або з отриманням платником податків податкового повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов`язання, за винятком випадків оскарження такого податкового повідомлення-рішення.

Аналіз норм діючого у період виникнення спірних правовідносин законодавства, що регламентує процедуру, яка передує виникненню у податкового органу права на стягнення сум податкового боргу, дає підстави стверджувати про відсутність обов`язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу.

Згідно з пунктами 95.1 та 95.2 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до абз.1 п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2019 року контролюючим органом було направлено відповідачеві податкову вимогу, яка була вручена товариству 16.04.2019 року.

З позовом про стягнення податкового боргу контролюючий орган звернувся 30.06.2020 року.

У підтвердження безперервності податкового боргу позивач надав інтегровану картку платника податків ТОВ "ФФА-Фрут" з податку на додану вартість за період з 31.12.2018 року по 31.12.2019 року, з якої вбачається, що заборгованість товариства після формування податкової вимоги лише збільшилась та станом на грудень 2019 року склала вже 16576,17 грн.

В позові ГУ ДПС в Одеській області посилалось на те, що заборгованість товариства у зазначеній вище сумі складається із податкового боргу, який виник в результаті наступних нарахувань:

- за податковою декларацією від 18.01.2019 року № 9307301421 на суму 4871,89 грн.;

- за податковою декларацією від 20.02.2019 року № 9026896074 на суму 1 101 грн.;

- за податковою декларацією від 19.03.2019 року № 9050892363 на суму 1293 грн.,

- за податковою декларацією від 01.04.2019 року № 9060949580 на суму 450 грн.;

- згідно податкового повідомлення-рішення від 22.02.2019 року № 0020705106 на суму 294,10 грн.;

- згідно податкового повідомлення-рішення від 22.02.2019 року № 0020715106 на суму 95,01 грн.;

- згідно податкового повідомлення-рішення від 07.08.2019 року № 0102035106 на загальну суму 7334 грн., з яких 5 867 грн. основний платіж, 1 467 грн. - штрафні санкції;

- згідно податкового повідомлення-рішення від 24.09.2019 року № 0121385104 на суму 110,10 грн.,

- згідно податкового повідомлення-рішення від 24.09.2019 року № 0121375104 на суму 426,42 грн.;

- пені на суму 600,65 грн.

В матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які підтверджують факти отримання товариством вказаних вище податкових повідомлень-рішень. Докази оскарження їх в адміністративному чи судовому порядку в матеріалах справи відсутні, що свідчить про їх узгодженість станом на момент розгляду даної справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем було дотримано вимоги податкового законодавства щодо процедури, яка передує зверненню до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу, проте зазначені заходи не призвели до задовільного результату - сума боргу відповідачем погашена не була, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Єдиною підставою для відмови у задоволенні позову, на яку посилалось ТОВ "ФФА-Фрут" як у відзиві на позовну заяву, так і в апеляційній скарзі, є те, що позивачем, при пред`явленні позову про стягнення заборгованості в сумі 16576,17 грн., не враховано грошову суму у розмірі 8105 грн., списану з банківського рахунку товариства.

З цього приводу суд першої інстанції вірно зазначив, що надана у підтвердження такого списання банківська квитанція не є належним доказом у справі, оскільки є неналежної якості та не засвідчена в установленому законом порядку, з неї неможливо встановити чи дійсно було перераховано кошти та чи проведена вказана сума банком в установленому порядку.

В свою чергу, слід зазначити, що інтегрована картка платника податку також не містить відомостей щодо зарахування зазначеної суми у рахунок погашення податкових зобов`язань з ПДВ за грудень 2018 року.

При цьому, в матеріалах справи наявні результати проведення контролюючим органом камеральної перевірки своєчасності сплати ТОВ "ФФА-Фрут" податку на додану вартість, зокрема, акт перевірки від 21.08.2019 року № 6200, в якому зафіксовано порушення товариством термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з ПДВ по податковій декларації № 9307301421 від 18.01.2019 року, а також прийняті у зв`язку із цим податкові повідомлення-рішення від 24.09.2019 року № 0121375104, №0121385104.

Будь-яких доказів оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень відповідачем не надано.

З огляду на викладене, враховуючи те, що товариством не надано доказів погашення наявного податкового боргу у розмірі 16 576,17 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ГУ ДПС в Одеській області підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

З урахуванням того, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ФФА-Фрут - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судове рішення складено у повному обсязі 14.01.2021 р.

Суддя - доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька