Рішення

від 13.01.2021 по справі 569/18131/20

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року місто Рівне Справа №569/18131/20

Рівненський міський суд Рівненської області в складі Левчука О. В.,

за участі секретаря судового засідання Крижова В. С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

про визначення частки померлої у праві спільної сумісної власності,

учасники справи у судове засідання не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в якому просить визначити, що частка ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві приватної спільної сумісної власності на земельну ділянку загальною площею 0,0496 га з кадастровим номером 5610100000:01:025:0143, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та 2, цільового призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, становить 1/5 її частини (тобто 0, 00992 га або 99,2 кв м).

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її тітка, ОСОБА_6 , що стверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . За час життя тітка склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського округу Рівненської області Матвейчук М.О., зареєстрованого 07.02.1996 у реєстрі № 39, в якому ОСОБА_6 заповіла позивачці все своє майно. Після смерті тітки відкрилася спадщина на її майно, у тому числі на частку у праві приватної спільної сумісної власності на земельну ділянку. Позивачка у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса Мурашко Людмили Олександрівни із заявою про прийняття спадщини, 10 липня 2020 року нотаріусом Мурашко Л.О. видано для ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме - на квартиру АДРЕСА_2 та зареєстроване її речове право на дане житло. Проте, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, на якій розташований будинок, оскільки земельна ділянка належить співвласникам на праві спільної сумісної власності та частки кожного зі співвласників не виділені, у зв`язку з чим неможливо встановити склад спадкового майна, позивачці рекомендовано звернутись до суду за захистом своїх прав. Тобто, позивачка є спадкоємицею своєї тітки за заповітом, однак не може реалізувати своє право на отримання свідоцтва про право на спадщину, так як частки співвласників за життя тітки не були визначені, і визначити їх у нотаріальному порядку не має можливості через смерть однієї зі співвласників.

Тому у ОСОБА_1 є перешкоди в оформленні спадкових прав у нотаріальному порядку, через що вона вимушена в судовому порядку здійснювати захист своїх спадкових прав на земельну ділянку.

В судове засідання позивачка не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, у якій вказала, що позов підтримує повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, вказав, що позовні вимоги визнає повністю.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, подала клопотання про розгляд справи без її участі, вказала, що позовні вимоги визнає повністю.

Відповідачка ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, подала клопотання про розгляд справи без її участі, вказала, що позовні вимоги визнає повністю.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, вказав, що позовні вимоги визнає повністю.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Рівненським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, тітка позивачки ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд встановив, що 10.07.2020 нотаріусом позивачці було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом р.№ 1302 на квартиру АДРЕСА_2 . Право власності на квартиру АДРЕСА_2 зареєстроване за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису 37265126 від 10.07.2020, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 215874591 від 10.07.2020.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 380520 від 19.06.2006, земельна ділянка площею 0,0496 га з кадастровим номером 5610100000:01:025:0143, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та 2, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд належала на праві спільної сумісної власності померлій тітці позивачки ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (відповідачам по справі) на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до листа № 22301-16 від 09.11.2020 приватного нотаріуса Мурашко Л.О., у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на належну померлій тітці позивачки частку земельної ділянки ОСОБА_1 відмовлено, оскільки частка померлої тітки у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку не була визначена за її життя.

Тому у позивачки є перешкоди в оформленні спадкових прав у нотаріальному порядку, і вона вимушена в судовому порядку здійснювати захист своїх спадкових прав на земельну ділянку.

Згідно з копією Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0005243332020 від 13.07.2020, земельна ділянка площею 0,0496 га з кадастровим номером 5610100000:01:025:0143, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та 2, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд належала на праві спільної сумісної власності померлій тітці позивачки ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (відповідачам по справі) на праві спільної сумісної власності.

Позивачка у своїй позовній заяві вказує, що є спадкоємицею своєї померлої тітки за заповітом, однак не може реалізувати своє право на отримання свідоцтва про право на спадщину, так як частки співвласників не визначені, і визначити їх у нотаріальному порядку немає можливості через смерть однієї зі співвласників.

Відповідно до ч.1 ст.355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної сумісної власності (спільне майно).

Згідно із ч.1 ст.368 ЦК України спільна власності двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними; розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (ч.1, ч.2 ст.369 ЦК).

За правилами ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Згідно ст.1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).

Відповідно до ст.361 ЦК України розпорядження часткою у праві спільної часткової власності співвласником може здійснюватися самостійно. Отже, для здійснення права розпорядження часткою, в тому числі і для передачі права власності, необхідно, щоб частка в праві спільної власності була визначена.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Аналогічні положення містить і статті 370 ЦК України щодо виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

Відповідно до ст.89 Земельного кодексу України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюється за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом. Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає за рішенням суду (п. г ч.1 ст.87 ЗК України).

За нормами ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав №5 від 7 лютого 2014 року частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при відкритті після нього спадщини. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

Оскільки земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності 5 співвласників (серед яких співвласницею була і померла ОСОБА_6 ), то відповідно їх частки вважаються рівними і кожному належить 1/5 частини земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 та 2 в м.Рівне .

Згідно з пунктом г ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Аналізуючи сукупність наведених та досліджених судом доказів, суд приходить до висновку, що способом захисту прав позивачки буде визначення частки померлої у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, що дасть можливість отримати у нотаріальному порядку свідоцтво про право на спадщину за заповітом на належну її тітці частку земельної ділянки.

За таких обставин та враховуючи, що іншого способу захисту прав позивачки немає, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визначення частки померлої у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку задовольнити.

Визначити, що частка ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві приватної спільної сумісної власності на земельну ділянку загальною площею 0, 0496 га з кадастровим номером 5610100000:01:025:0143 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, належної померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №380520, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 2 - становить 1/5 її частини (тобто 0, 00992 га або 99,2 кв.м.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 );

відповідач: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 );

відповідач: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 );

відповідач: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ).

Повний текст судового рішення складено та підписано 14.01.2021.

Суддя Левчук О.В.