Рішення

від 11.01.2021 по справі 908/2846/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/188/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2021 Справа № 908/2846/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

розглянувши матеріали справи № 908/2846/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Здорово" (14037, м. Чернігів, вул. Інструментальна, буд. 30)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Логістик" (69120, м. Запоріжжя, вул. Вороніна, буд. 31, кв. 96)

про стягнення 29 207,41 грн.

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика Здорово" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою від 03.11.2020 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Логістик" про стягнення основного боргу в сумі 23358,32 грн., пені в сумі 4435,53 грн., трьох процентів річних в сумі 771,93 грн. та інфляційних витрат в сумі 641,63 грн. за договором купівлі-продажу (поставки) № 0901/19-01 від 09.01.2019, що разом складає 29207,41 грн.

При цьому в пункті 1 прохальної частини поданої позовної заяви позивач просить здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Разом з тим в пункті 3 прохальної частини позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2020 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 11.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2846/20, клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено частково, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою запропоновано відповідачу не пізніше п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, проте не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надати відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заяв із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд судом справи № 908/2846/20, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення останньому копії ухвали від 11.11.2020.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 11.01.2021.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.

Позов мотивовано тим, що 09.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика Здорово", далі Постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега Логістик", далі Покупець, був укладений договір купівлі-продажу (поставки) № 0901/19-01, далі Договір.

Відповідно до п. 1.1. - 1.3., 1.5. Договору за цим Договором Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця Товар в порядку, обсязі та в строки, обумовлені даним Договором, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах,обумовлених у цьому Договорі. Найменування Товару: консервна продукція, власного виробництва. Кількість і асортимент Товару вказується у видаткових накладних на Товар (складених на підставі заявок Покупця), які є невід`ємною частиною цього Договору. Загальна сума цього Договору визначається як сума всіх видаткових накладних на Товар, які є невід`ємною частиною даного Договору, за період дії цього Договору.

Згідно із п. 2.1. Договору оплата вартості Товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника: протягом 21 (двадцяти одного) календарних днів, з дня підписання супровідних документів на прийнятий Товар згідно виставленого рахунку або на умовах, що узгоджені у додаткових угодах до цього Договору, які є невід`ємною частиною Договору.

Умовами п. 3.1. - 3.5. Договору сторони визначили, що поставка Товару здійснюється на умовах DDР - склад (торговий об`єкт) Покупця або EXW - склад Постачальника (відповідно, до правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року). Завантаження Товару на складі Постачальника здійснюється силами і за рахунок Постачальника, розвантаження: Товару на складі (торговому об`єкті.) Покупця здійснюється силами і за рахунок Покупця. Постачальник зобов`язаний здійснити поставку всього обсягу заявленого до постачання Покупцем Товару, протягом 3 (трьох) банківських днів з дата отримання передоплати, якщо інші умови поставки не узгоджені в специфікації на поставку Товару. Узгодження поставки здійснюється в наступному порядку: Покупець, не, пізніше ніж за 3 (три) робочих дні до планованого дня поставки, направляє Постачальнику заявку на поставку Товару, в якій вказується асортимент, кількість Товару, вид тари, умови поставки згідно п. 3.1. Договору (напрям заявки може проводитися за допомогою факсимільного зв`язку, електронної пошти, або врученням під розписку за підписом уповноваженої особи Постачальника). Постачальник на основі отриманої заявки Покупця складає рахунок або специфікацію, в якій вказується асортимент, кількість Товару, ціна та вартість Товару, вид тари, умови поставки та оплати, та направляє її Покупцю протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту отримання заявки Покупця (направлення рахунку та/або специфікації здійснюється в тому ж порядку, що і отримання заявки). За цим Договором допускається постачання Товару частинами, однак від цього не залежить загальний термін виконання Постачальником своїх зобов`язань з поставки Товару у цілому, а Покупець не вправі відмовитися від приймання Товару, поставленого по частинах, за умови дотримання Постачальником умов Договору про якість Товару. Право власності на Товар переходить до Покупця при передачі Товару (кожної його частини, партії) Постачальником Покупцеві у місці поставки. Передача права власності на Товар оформляється шляхом підпису на видатковій накладній уповноваженої особи та відбитком печатки (штампа) Покупця. Повноваження осіб, які здійснюють прийомку Товару від імені Покупця, підтверджується разовою довіреністю або оформленням генеральної довіреності.

Відповідно до п. 3.6. Договору Постачальник зобов`язується у момент передачі Товару Покупцеві передати останньому наступні документи на Товар:

- рахунок-фактуру;

- видаткову накладну;

- товаро-транспортну накладну;

- декларацію виробника (посвідчення якості).

Пунктами 5.1., 5.2. Договору сторони визначили, що передача (приймання-здача) Товару Постачальником Покупцеві здійснюється в місці поставки. Приймання Товару Покупцем здійснюється відповідно до Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і за якістю, затверджених постановою Держарбітражу СРСР при Раді Міністрів СРСР (П-6, П-7, відповідно).

Згідно із п. 8.1., 8.2. Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2019 р., а в частині оплати, до повного виконання прийнятих на себе зобов`язань. У випадку, якщо жодна зі сторін за 10 (десять) календарних днів до дня закінчення строку дії цього Договору не заявить письмово про його припинення, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.

Заяви сторін про наміри припинення Договору в матеріалах справи відсутні, відтак вказаний договір вважається продовженим в силу умов п. 8.2. Договору.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 217097,22 грн., що підтверджується підписаними між ними без заперечень видатковими накладними, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:

- видатковою накладною № 452 від 18.03.2019 на суму 44308,92 грн.;

- видатковою накладною № 720 від 25.04.2019 на суму 13168,08 грн.;

- видатковою накладною № 984 від 06.06.2019 на суму 46422,06 грн.;

- видатковою накладною № 1167 від 27.06.2019 на суму 29672,64 грн.;

- видатковою накладною № 1458 від 02.08.2019 на суму 37199,40 грн.;

- видатковою накладною № 2317 від 15.11.2019 на суму 14069,82 грн.;

- видатковою накладною № 51 від 10.01.2020 на суму 32256,30 грн.

Про факт поставки товару позивачем відповідачу також свідчать підписані між сторонами товарно-транспортні накладні, засвідчені копії яких містяться у справі, а саме:

- товарно-транспортна накладна № Р452 від 18.03.2019 на суму 44308,92 грн.;

- товарно-транспортна накладна № Р720 від 25.04.2019 на суму 13168,08 грн.;

- товарно-транспортна накладна № Р984 від 06.06.2019 на суму 46422,06 грн.;

- товарно-транспортна накладна № Р1167 від 27.06.2019 на суму 29672,64 грн.;

- товарно-транспортна накладна № Р1458 від 02.08.2019 на суму 37199,40 грн.;

- товарно-транспортна накладна № Р2317 від 15.11.2019 на суму 14069,82 грн.;

- товарно-транспортна накладна № Р51 від 10.01.2020 на суму 32256,30 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі підписаної між сторонами накладної № Л0000000007 від 08.04.2020 відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 14467,80 грн.

Докази у справі свідчать, що відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 179271,10 грн., що підтверджується виписками банку по рахунку позивача, які містяться в матеріалах справи, а саме:

- 11.07.2019 оплачено 27477,00 грн.;

- 27.06.2019 оплачено 30000,00 грн.;

- 04.09.2019 оплачено 21000,00 грн.;

- 24.09.2019 оплачено 21000,00 грн.;

- 22.10.2019 оплачено 20000,00 грн.;

- 01.11.2019 оплачено 51294,10 грн.;

- 28.05.2020 оплачено 1500,00 грн.;

- 11.06.2020 оплачено 2000,00 грн.;

- 22.07.2020 оплачено 5000,00 грн.

Позивач в позові вказує, що відповідач в порушення умов укладеного Договору не виконав в повному обсязі зобов`язання з оплати вартості поставленого товару, у зв`язку з чим просить стягнути з останнього заборгованість в сумі 23358,32 грн.

Матеріали справи свідчать, що позивач з метою досудового врегулювання спору надіслав на адресу відповідача лист-вимогу за вих. № 552 від 08.09.2020, в якій зазначив, що станом на 08.09.2020 прострочена заборгованість за договором № 0901/19-01 від 09.01.2019 складає 23358,32 грн. та просить погасити вказану заборгованість у строк до 30.09.2020. Факт надіслання вказаного листа-вимоги на адресу відповідача підтверджується описом вкладення від 08.09.2020 та накладною № 1403703438807 від 08.09.2020.

Вказаний лист-вимога залишений відповідачем без відповіді та виконання.

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за Договором, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 13.12.2019 по 02.11.2020 в сумі 4435,53 грн. на підставі п. 6.2. Договору. Так, вказаним пунктом передбачено, що за відмову в оплаті вартості поставленого Постачальником Покупцеві товару, а також несвоєчасну або неповну оплату товару, Покупець зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов`язання незалежно від його тривалості.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов`язання з боку відповідача, в зв`язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 13.12.2019 по 02.11.2020 в сумі 771,93 грн. та інфляційні витрати за загальний період з листопада 2019 по вересень 2020 в сумі 641,63 грн.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладені договори поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну та суму договору, порядок приймання товару, умови поставки товару, порядок здійснення оплати, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, договори вважаються укладеними згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 217097,22 грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі підписаної між сторонами накладної № Л0000000007 від 08.04.2020 відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 14467,80 грн.

Докази у справі свідчать, що відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 179271,10 грн., що підтверджується виписками банку по рахунку позивача, які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, з урахуванням повернення товару та здійснених часткових оплат заборгованість за поставлений товар складає 23358,32 грн.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов`язання з оплати вартості поставленого товару за Договором залишились невиконаними в повному обсязі з боку відповідача.

Порядок здійснення оплати за товар між сторонами узгоджено в розділі 2 Договору, а саме в пункті 2.1., яким визначено, що оплата вартості Товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника: протягом 21 (двадцяти одного) календарних днів, з дня підписання супровідних документів на прийнятий Товар згідно виставленого рахунку або на умовах, що узгоджені у додаткових угодах до цього Договору, які є невід`ємною частиною Договору.

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що Постачальник зобов`язується у момент передачі Товару Покупцеві передати останньому наступні документи на Товар:

- рахунок-фактуру;

- видаткову накладну;

- товаро-транспортну накладну;

- декларацію виробника (посвідчення якості).

При цьому згідно із п. 3.5. Договору право власності на Товар переходить до Покупця при передачі Товару (кожної його частини, партії) Постачальником Покупцеві у місці поставки. Передача права власності на Товар оформляється шляхом підпису на видатковій накладній уповноваженої особи та відбитком печатки (штампа) Покупця.

З аналізу умов вищевказаних пунктів Договору суд дійшов висновку про те, що строк оплати товару настав протягом 21 календарного дня після підписання сторонами видаткових накладних, які засвідчують передачу права власності на товар.

Таким чином, з урахуванням п. 2.1. Договору строк оплати товару, поставленого за вищевказаними видатковими накладними настав.

Втім, відповідач не розрахувався з позивачем у встановлений Договором строк за поставлений згідно його умов товар на суму 23358,32 грн., чим порушив умови п. 2.1. Договору.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань за Договором щодо не здійснення своєчасної оплати за поставлений товар, а також доведено порушення відповідачем строку оплати товару, встановленого умовами Договору, а наявність заборгованості в розмірі 23358,32 грн. підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат та повернення товару. Відповідач доказів сплати боргу за Договором станом на день розгляду справи суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Здорово" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Логістик" про стягнення заборгованості в сумі 23358,32 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов`язання з оплати поставленого товару з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати вартості поставленого товару в сумі 4435,53 грн. за загальний період з 13.12.2019 по 02.11.2020 на підставі п. 6.2. Договору.

Так, пунктом 6.2. Договору встановлено, що за відмову в оплаті вартості поставленого Постачальником Покупцеві товару, а також несвоєчасну або неповну оплату товару, Покупець зобов`язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов`язання незалежно від його тривалості.

З аналізу змісту умов п. 6.2. Договору суд дійшов висновку, що вказаним пунктом передбачено нарахування пені за період більший ніж встановлено приписами ч. 6 ст. 232 ГК України.

Оскільки несвоєчасне виконання відповідачем обов`язку з оплати вартості поставленого товару підтверджено наявними у справі доказами, а розрахунок пені за загальний період з 13.12.2019 по 02.11.2020 виконаний у відповідності до умов п. 6.2. Договору, відтак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Здорово" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Логістик" про стягнення пені в сумі 4435,53 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором нарахував відповідачу три проценти річних за загальний період з 13.12.2019 по 02.11.2020 в сумі 771,93 грн. та інфляційні витрати за період з листопада 2019 по вересень 2020 в сумі 641,63 грн.

Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару, а наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних за період з 13.12.2019 по 02.11.2020 виконаний у відповідності до вимог ст. 625 ЦК України, проте при зазначенні загальної суми трьох процентів річних позивачем допущено помилку, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 771,92 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і коли строк виконання зобов`язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов`язання після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно із п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Так, з розрахунку інфляційних витрат позивача вбачається, що інфляція нарахована останнім на суму боргу за товар за видатковою накладною № 2317 від 15.11.2019 за листопад 2019 та січень 2020.

Однак, строк оплати товару за видатковою накладною № 2317 від 15.11.2019 (21 календарний день з дня підписання видаткової накладної) настав 06.12.2019, прострочка виникла з 07.12.2019.

Враховуючи те, що строк оплати товару настав 06.12.2019, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача інфляційних витрат за листопад 2019.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат суд дійшов висновку про їх перерахунок у зв`язку з допущенням позивачем помилок, а саме позивачем не враховано при нарахуванні інфляційних витрат те, що у зв`язку з частковими оплатами відповідачем боргу 28.05.2020, 11.06.2020 та 22.07.2020 розмір боргу зменшувався.

Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок інфляційних витрат за допомогою програми «Законодавство» .

Інфляційні витрати розраховані судом наступним чином:

1) на заборгованість за видатковою накладною № 2317 від 15.11.2019, строк оплати якої настав 06.12.2019, прострочка виникла з 07.12.2019, враховуючи зменшення боргу у зв`язку з оплатами 28.05.2020 - 1500,00 грн., 11.06.2020 - 2000,00 грн., 22.07.2020 - 5000,00 грн. та на заборгованість за видатковою накладною № 51 від 10.01.2020, строк оплати якої настав 31.01.2020, прострочка виникла з 01.02.2020, враховуючи повернення товару 08.04.2020 на суму 14467,80 грн.

- за листопад 2019 інфляційні витрати на суму боргу 14069,00 грн. не підлягають нарахуванню, оскільки строк оплати настав 06.12.2019;

- за січень 2020 інфляційні витрати від суми боргу 14069,00 грн. складають 28,14 грн.;

- за період з лютого 2020 по березень 2020 від суми боргу 46326,00 грн. інфляційні витрати складають 230,52 грн.;

- за квітень 2020 від суми боргу 31858,00 грн. інфляційні витрати складають 254,86 грн.;

- за травень 2020 від суми боргу 30358,00 грн. інфляційні витрати складають 91,07 грн.;

- за червень 2020 від суми боргу 28358,00 грн. інфляційні витрати складають 56,72 грн.;

- за період з липня 2020 по вересень 2020 від суми боргу 23358,00 грн. інфляційні витрати складають -70,73 грн. .

Так, з урахуванням викладеного загальний розмір інфляційних витрат складає 590,58 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Здорово" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Логістик" про стягнення інфляційних витрат підлягають задоволенню частково в сумі 590,58 грн.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Як вказано вище позивач в пункті 3 прохальної частини позовної заяви просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката в сумі 5000,00 грн. слід зазначити наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката , необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3, 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт ;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012 року, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

В якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав договір про надання правової допомоги від 26.10.2020, укладений між Чуйко Володимиром Вікторовичем, далі Адвокат, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика Здорово", далі Клієнт, відповідно до умов п. 1.1. якого Адвокат зобов`язується надавати Клієнту правову допомогу в справі щодо захисту прав та інтересів ТОВ Фабрика Здорово в правоохоронних органах, прокуратурі, судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування з питання що стосуються стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю Омега Логістик (далі Справа), а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Умовами п. 3.1., 3.2. вказаного договору визначено, що за надання правової допомоги та покриття фактичних витрат, пов`язаних з їх розглядом Клієнт сплачує Адвокату гонорар (винагороду) в розмірі що визначається відповідно до рахунків та /або актів приймання-передачі послуг. Оплата гонорару, премії та перерахування коштів, необхідних для покриття фактичних витрат, здійснюється в безготівковій формі платіжним дорученням на поточний рахунок Адвоката з зазначенням відповідного призначення платежу чи в касу адвоката.

Згідно із п. 4.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту досягнення позитивного результату або виконання адвокатом всіх дій, необхідних для досягнення позитивного результату по Справі.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 4 статті 129 ГПК України.

Позивач надав суду підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт від 03.11.2020 до договору про надання правової допомоги від 26.10.2020, відповідно до якого вартість виконаних робіт складає 5000,00 грн. Разом з тим позивач надав розрахунок витрат на правову допомогу.

За змістом статті 126 та частини 4 ст. 129 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

В якості підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду платіжне доручення № 6975 від 30.10.2020, згідно з яким сплатив 5000,00 грн. за надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 26.10.2020.

Також позивач надав суду оригінал ордеру на надання правової допомоги серії ЧН № 082809 від 02.11.2020 на адвоката Чуйко Володимира Вікторовича та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000013 від 11.04.2014.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову в даній справі витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 4991,26 грн.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 128, 129, 233, 236, 238, ч. 4 ст. 240, 247-252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Здорово" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Логістик" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Логістик", 69120, м. Запоріжжя, вул. Вороніна, буд. 31, кв. 96, ідентифікаційний код 35147992, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Здорово", 14037, м. Чернігів, вул. Інструментальна, буд. 30, ідентифікаційний код 37330979, заборгованість в сумі 23358 (двадцять три тисячі триста п`ятдесят вісім) грн. 32 коп., пеню в сумі 4435 (чотири тисячі чотириста тридцять п`ять) грн. 53 коп., три проценти річних в сумі 771 (сімсот сімдесят одна) грн. 92 коп., інфляційні витрати в сумі 590 (п`ятсот дев`яносто) грн. 58 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 2098 (дві тисячі дев`яносто вісім) грн. 33 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4991 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто одна) грн. 26 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика Здорово" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Логістик" відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 13.01.2021 року.

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.