Рішення

від 30.11.2020 по справі 910/6933/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.11.2020Справа № 910/6933/20

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В. , розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (03038, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЯМСЬКА, будинок 28 ЛІТЕРА А; ідентифікаційний код 19411125)

до Товариства з додатковою відповідальністю "Магнет Екоммерс" (02660, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОТКАЦЬКА, будинок 42; ідентифікаційний код 41197098)

про відшкодування завданої шкоди в розмірі 60 039,65 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс" (далі - позивач, Альянс) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Магнет Екоммерс" (далі- відповідач, Товариство) про відшкодування завданої шкоди в розмірі 60 039,65 грн, що складається з 60 000,00 грн страхового відшкодування та 39,65 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як агент позивача здійснив порушення умов укладеного договору доручення 08-17А про надання страхових посередницьких послуг від 05.06.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/6933/20, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Відповідач у визначений процесуальним законом строк відзив до суду не надав.

Щодо повідомлення відповідача та направлення ухвали про відкриття провадження в справі суд відзначає наступне.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 27.05.2020 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до наявного в матеріалах справі рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105474250551 вказана поштова кореспонденція не була вручена відповідачу, у зв`язку із закінченням терміну зберігання .

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 27.05.2020 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2020, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

05.06.2017 між Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Магнет Екоммерс" був укладений договір доручення про надання страхових посередницьких послуг № 08-17А (далі - договір доручення).

Відповідно до п. 1.1 Договору доручення предметом є надання Агенту права діяти від імені і в інтересах Страховика на всій території України, у відповідності з вимогами чинного законодавства, з метою залучення страхувальників і укладання з ними договорів по видам страхування, на які Страховик має відповідну ліцензію, згідно затверджених ним правил, тарифів та інструкцій.

17.01.2019 Відповідачем було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АО № 0087849 (далі - договір страхування) між позивачем та ПП "Ремводпласт плюс" (далі - Страхувальник), відповідно до умов якого забезпеченим транспортним засобом є автомобіль КТС KTMZ62, д.н. НОМЕР_1 (далі - забезпечений ТЗ).

05.02.2019 відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю забезпеченого автомобіля, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля ДАФ, д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Мар`їнського районного суду Донецької області від 09.04.2019 водія забезпеченого ТЗ - ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статті 124 КУпАП України, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу.

На підставі Угоди № 38-19р від 25.07.2019 та сформованих страхових актів № 312/19/50/ЦВ04/01/2 та № 312/19/50/ЦВ04/02/2 позивач здійснив виплату страхового відшкодування потерпілій особі у розмірі 60 000,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 07609 від 30.07.2019 на суму 20 534,47 грн та платіжного доручення № 07610 від 31.07.2019 на суму 39 465,53 грн.

Згідно п. 3.5 Договору доручення "агент протягом двох робочих днів з моменту отримання від Страхувальника страхового платежу перераховує на рахунок Страховика страхові платежі за укладеними договорами страхування. Агент має право на відрахування своєї комісійної винагороди зі страхових платежів, належних Страховику".

Відповідно до Додатку № 1 до Договору доручення ставка комісійної винагороди при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів складає до 20%".

Відповідно до Звіту про укладені договори комісійна винагорода Відповідача за укладений Поліс склала 20% від розміру платежу, тобто 386 грн. 50 коп.

Відповідно до п. 4.1.2 Договору доручення "за несвоєчасне перерахування Агентом Страховику страхових платежів за укладені договори страхування (продані поліси), Агент сплачує Страховику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення".

Відповідно до п. 4.1.3 Договору доручення, якщо Агент порушив строк перерахування Страховику страхового платежу, а в період між початком дії договору страхування (полісу) та внесення страхового платежу на поточний рахунок або в касу Страховика сталась страхова подія, Агент несе відповідальність перед Страховиком у розмірі суми виплаченого відшкодування.

Так, договір страхування укладений 17.01.2019, грошові кошти у розмірі страхового платежу - 1932 грн. 49 коп. були сплачені Страхувальником в день укладення Договору страхування, про що свідчить копія Полісу серії АО № 0087849. ДТП сталася 05.02.2019.

Страховий платіж з вирахуванням комісійної винагороди 20 % (1545 грн. 99 коп.) було перераховано Відповідачем на рахунок Позивача лише 14.02.2019, тобто вже після настання страхового випадку, про що свідчить копія Звіту про дебетові і кредитові операції по рахунку Позивача за 14.02.2019, де в призначенні платежу зазначено, що це страховий платіж згідно договору серії АО № 0087849 від 17.01.2019.

Таким чином, відповідно до умов Договору доручення Агент був зобов`язаний у строк до 18.01.2019 включно перерахувати Позивачу страховий платіж у розмірі 1545 грн. 99 коп. (якщо з урахуванням розміру комісійної винагороди).

Оскільки, страховий платіж був сплачений відповідачем після настання страхової події, позивач стверджує, що має право вимагати відшкодування на свою користь агентом 60 000,00 тобто всієї суми сплаченого страхового відшкодування.

16.08.2019 на адресу відповідача була скерована претензія, в якій позивач просив Товариство сплатити суму заборгованості та штрафні санкції за прострочення строку сплати страхового платежу. Вказана вимога залишилась без виконання, що зумовило звернення із даним позовом до суду, в якому Альянс просить суд стягнути з відповідача 60 000,00 грн страхового відшкодування та 39,56 грн пені за період з 19.01.2019-13.02.2019.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором доручення, який підпадає під правове регулювання норм статей 1000 -1010 Цивільного кодексу України.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя (стаття 1000 Цивільного кодексу України).

За приписами статей 1001-1003 ЦК України договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя. Повірений має право на плату за виконання свого обов`язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджений обов`язок відповідача здійснити оплату страхового платежу на користь позивача у строк до 18.01.2019. Однак, всупереч вказаних умов такий платіж був здійснений Товариством лише 14.02.2019. При цьому, у період з 17.01.2019 по 14.02.2019 сталась страхова подія (05.02.2019).

З системного аналізу вказаних фактів, підтверджених належним доказами, долученими до матеріалів справи, слідує про наявність підстав для застосування приписів пункту 4.1.3 договору доручення, яким передбачений обов`язок Товариства сплатити на користь позивача повну суму сплаченого страхового відшкодування - тобто 60 000,00 грн.

Водночас відповідачем не надано суду доказів на спростування вказаних вище судом обставин та фактів.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що сума страхового відшкодування, яка склала 60 000,00 грн., підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Товариства вищезазначеної суми підлягають задоволенню в повному обсязі.

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Беручи до уваги встановлені вище обставини щодо строку виконання обов`язку сплати страхового платежу та строку фактичного його виконання, перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача пені в розмірі 39.65 грн.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" до Товариства з додатковою відповідальністю "Магнет Екоммерс" про відшкодування завданої шкоди в розмірі 60 039,65 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Магнет Екоммерс" (02660, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОТКАЦЬКА, будинок 42; ідентифікаційний код 41197098) на користь Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (03038, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЯМСЬКА, будинок 28 ЛІТЕРА А; ідентифікаційний код 19411125) страхового відшкодування в розмірі 60 000,00 грн (шістдесят тисяч гривень 00 копійок), 39,65 грн (тридцять дев`ять гривень 65 копійок) пені та 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) судового збору.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ