Ухвала

від 15.01.2021 по справі 479/36/21

КРИВООЗЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

479/36/21

2/479/134/21

У Х В А Л А

15 січня 2021 року смт.Криве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Репушевської О.В.,

за участі секретаря судового засідання Штуфра А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ПІВДЕНЬ", про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним з моменту вчинення,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Кривоозерського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ПІВДЕНЬ", про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним з моменту вчинення, разом із позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив заборонити ОСОБА_1 або уповноваженим ним особам (фізичними/юридичними) вчиняти будь-які дії, які б перешкоджати ТОВ "Агрофірма Корнацьких" користуватися земельною ділянкою, площею 5.1508 га, кадастровий номер:4823980400:02:000:0101, а також заборонити ТОВ "ТАС АГРО ПІВДЕНЬ" вчиняти будь-які дії щодо користування земельною ділянкою, площею 5.1508 га, кадастровий номер: 4823980400:02:000:0101, до остаточного вирішення справи у суді.

В обґрунтування заяви зазначав, що між ОСОБА_1 та ТОВ "Агрофірма Корнацьких" 01 січня 2005 року було підписано договір оренди №63/К земельної ділянки, кадастровий номер: 4823980400:02:000:0101, строком на 50 років. На день подачі до суду заяви про забезпечення позову договір оренди землі №63/К не визнано недійсним, розірваним та/або припиненим, в порядку встановленому законом. Однак, як стало відомо позивачу 27 липня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ "ТАС АГРО ПІВДЕНЬ" було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано державним реєстратором виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області. На його думку, є всі підстави вважати, що ОСОБА_1 та ТОВ "ТАС АГРО ПІВДЕНЬ", використовуючи договір від 27 липня 2020 року, можуть реально чинити перешкоди у здійснені законної господарської діяльності ТОВ "Агрофірма Корнацьких" на спірній земельній ділянці.

Учасники процесу не повідомлялися про розгляд заяви у відповідності до вимог ч.1 ст.153 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням учасників справи, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Заборона вчиняти певні дії є видом забезпечення позову, передбаченим п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України.

У п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 02 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", зазначено, що суди при вирішенні питання про забезпечення позову мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу

Як вбачається з роз`яснень, викладених у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 02 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність, та брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також, відповідно до пункту 20 постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно суд за клопотанням позивача може вжити заходи забезпечення позову, наприклад, заборонити вчиняти певні дії.

Із викладеного слідує, що заходи забезпечення позову застосовуються для гарантування виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

За змістом ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до положень ч.3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що стороною позивача не доведено належними та допустимими доказами факту користування земельною ділянкою площею 5.1508 га саме відповідачами, та дій, які б перешкоджати ТОВ "Агрофірма Корнацьких" користуватися цією земельною ділянкою. Вказане свідчить про ненадання позивачем відомостей, які є необхідними для вирішення питання про застосування заходу забезпечення позову через недоведеність викладених у заяві обставин.

Сама ж заява про забезпечення позову не містить посилання на безсумнівні та вагомі мотиви, які б свідчили на реальну небезпеку, за якої невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду.

Також позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про неможливість та недоцільність забезпечення позову у зазначений представником позивача спосіб, у зв`язку з чим дійшов висновку про необхідність відмови у задоволені заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.149, 153, 157 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Корнацьких" до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАС АГРО ПІВДЕНЬ", про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним з моменту вчинення - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Кривоозерський районний суд Миколаївської області на протязі п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя :