Постанова

від 13.01.2021 по справі 620/757/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/757/19 Суддя (судді) першої інстанції: Поліщук Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Кобаля М.І., Пилипенко О.Є.

при секретарі судового засідання Шуст Н.А.

представника відповідача Бисикало Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пассервіс до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 грудня 2018 року №0015165105,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Пассервіс до Головного управління ДПС у Чернігівській області з вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення від 13 грудня 2018 року №0015165105 форми Н , згідно якого до позивача застосовано штраф у сумі 72 711,11 грн за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних за січень 2017 - вересень 2018 років, зазначаючи, що ТОВ Пассервіс звільнене від оподаткування операцій податком на додану вартість на підставі підпункту 197.1.8 пункту 197.1. статті 197 Податкового кодексу України (операції з постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом). Позивач зазначає, що Товариством складено зведені податкові накладні, в яких зазначено, що вони не підлягають наданню покупцю (отримувачу) з причини типу 09 складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, вважає, що у разі порушення платником податку граничного строку реєстрації або відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, складених при визначенні податкових зобов`язань з податку на додану вартість відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (далі по тексту ПК України), до такого платника податку застосовуються штрафні санкції, визначені відповідно до статті 120-1 цього Кодексу, крім податкових накладних, складених відповідно до підпункту б пункту 198.5 статті 198 ПК України (в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197 цього Кодексу). У зв`язку із зазначеним вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 13 грудня 2018 року № 0015165105 форми Н в частині нарахованого штрафу у сумі 72 607,78 грн за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних за січень 2017 - вересень 2018 років. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, яка обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано суттєві обставини справи, зокрема, що у разі, якщо податкова накладна зареєстрована постачальником в ЄРПН без порушення термінів реєстрації, встановлених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, то отримувач товарів/послуг, керуючись пунктом 198.5 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно пункту 189.1 статті 189 розділу V Податкового кодексу України, не пізніше останнього дня місяця, в якому таку податкову накладну було складено.

Задовольняючи позов, судом першої інстанції на думку апелянта надано невірну оцінку обставин справи, зокрема тому, що складені платниками податків зведені податкові накладні щодо операцій, які звільняються від оподаткування, містять умовну суму податку на додану вартість, перенесену з податкових накладних продавця (постачальника).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року, після усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги згідно ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2020 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Чернігівській області, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти поданих заяв та клопотань до 16 грудня 2020 року. Іншою ухвалою від 25 листопада 2020 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13 січня 2021 року.

Від позивача - ТОВ Пассервіс письмового відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні представник Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області Бисикало Т.А. підтримала апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній. Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Пассервіс в судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача (апелянта), колегія суддів приходить до наступних висновків.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 11.03.2019 ТОВ Пассервіс 03.04.2006 зареєстровано як юридична особа, основний вид економічної діяльності - пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (код КВЕД 49.31), має ліцензію серії АГ № 586437 на надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом, дозволений вид робіт внутрішні перевезення пасажирів автобусами, видану згідно рішення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті від 16.08.2011 №182. Строк дії ліцензії з 07.09.2011 необмежений.

Виконавчим комітетом Ніжинської міської ради (Організатор) та позивачем (Перевізник) укладено договори на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, згідно з якими Організатор надає Перевізникові право на перевезення пасажирів на міських маршрутах, а Перевізник зобов`язується надавати транспортні послуги населенню на умовах, передбачених договорами та Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176, а саме:

- договір від 14.02.2015 № 02-15 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міському маршруті № 14 Залізничний вокзал - вул. Незалежності - вул. Космонавтів - на період з 14.02.2015 до 13.02.2020 і додатковий договір до нього від 04.12.2015 № 2 (а.с. 10-11, 20, том 1);

- договір від 21.02.2015 № 03-15 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міському маршруті № 39 Заводська - вул. Космонавтів - на період з 21.02.2015 до 20.02.2020 (а.с. 12-14, том 1);

- договір від 03.04.2015 № 06-15 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міському маршруті № 4 вул. Космонавтів - дачний масив (поблизу с.Хвилівка) - на період з 03.04.2015 до 02.04.2020 і додатковий договір до нього від 12.03.2016 № 1 (а.с. 14-16, том 1);

- договір від 13.11.2015 № 08-15 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на міському маршруті № 7 ЗАТ Ніфар - залізничний вокзал - на період з 14.11.2015 до 13.11.2020 і додатковий договір до нього від 10.03.2016 № 1 (а.с. 17-19, том 1).

Контролюючим органом (відповідачем у справі) 28.11.2018 проведено камеральну перевірку позивача з питань дотримання позивачем строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з січня по грудень 2017 року та з січня по вересень 2018 року, про що складено акт перевірки №1795/25-01-51-05-34282744, відповідно до якого встановлено порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 розділу V ПК України і проведено розрахунок штрафу за порушення граничних строків реєстрації 45 податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, який становить 72711,12 грн (за ставкою 10% - 64269,30 грн та за ставкою 20% - 8441,81 грн).

На підставі Акту перевірки 13.12.2018 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0015165105, яким до позивача застосовано штраф у сумі 72 711,12 грн, у тому числі за затримку реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 642692,87 грн застосовано штраф у розмірі 10 % у сумі 64 269,30 грн та за затримку реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 42209,03 грн застосовано штраф у розмірі 20 % у сумі 8 441,81 грн.

Зазначені вище документи складені за результатом перевірки податкових накладних від 31.01.2017 № 4, від 31.03.2017 № 9, від 30.04.2017 № 11, від 31.05.2017 № 9, від 31.07.2017 № 10, від 31.08.2017 №№ 11, 12, 13, від 30.09.2017 №№ 14, 15, 16, від 30.11.2017 №№ 14, 15, від31.12.2017 №№ 8, 9, від 31.01.2018 №№ 5, 6, 7, 8, від 31.03.2018 №№ 11, 12, 13, 14, 15, 16, від30.04.2018 № 13, від 30.06.2018 №№ 16, 17, 18,19, 20, 21, від 31.07.2018 №№ 10, 11, 12, від31.08.2018 №№ 13, 14, 15, від 30.09.2018 №№ 15, 16, 17, 18, від 11.07.2017 №№ 3, 4, від 30.09.2017 № 13 (наявні в матеріалах справи).

Позивач намагався оскаржити податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку та звернувся з відповідною скаргою від 24.12.2018 № 55 до Державної фіскальної служби України, проте за результатами розгляду скарги рішенням від 22.02.2019 № 8752/6/99-99-11-06-01-25 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Такі обставини та незгода із податковим повідомленням-рішенням зумовили звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 у даній справі у задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю, а постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 апеляційну скаргу ТОВ Пассервіс - залишено без задоволення. Проте, постановою Верховного Суду від 11.02.2020 скасовано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019, а справу направлено на новий розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду з зобов`язанням під час нового розгляду справи, на підставі належних та допустимих доказів, дослідити зміст податкових накладних, за порушення строків реєстрації яких позивача притягнуто до відповідальності та застосовано штрафні санкції, зокрема, щодо операцій (підстави їх оподаткування), на які вони були складені, підстави їх складення та правове регулювання. Судове рішення, з урахуванням встановлених обставин та зібраних доказів, повинно містити обґрунтування, чому суд приймає або відхиляє той чи інший доказ, надавши правову оцінку усім доводам сторін в межах заявленого позову.

За результатами нового розгляду справи, ухвалено оскаржуване апелянтом рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року.

Аналізуючи підстави, згідно яких суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 197.1.8 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України (ПК України) звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються в установленому законом порядку. Ця норма не поширюється на операції з надання пасажирського транспорту в оренду (прокат).

Підпунктом б пункту 198.5 статті 198 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу).

Отже, якщо платник податку на додану вартість починає використовувати товари/послуги/необоротні активи, які були попередньо придбані з податком на додану вартість, в операціях, що не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, то він повинен нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість виходячи із бази оподаткування визначеної в порядку передбаченому пунктом 189.1 статті 189 Податкового кодексу України.

Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307 затверджено форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (далі по тексту Наказ №1307, Порядок № 1307 відповідно).

Відповідно до пункту 11 Порядку № 1307, в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин, у разі нарахування податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України платник податку складає окремі зведені податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, які призначаються для їх використання / починають використовуватися:

1) в операціях, що не є об`єктом оподаткування;

2) в операціях, звільнених від оподаткування;

3) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

4) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Такі зведені податкові накладні складаються не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду.

У разі складання зведеної податкової накладної в графі Зведена податкова накладна робиться помітка X .

У таких зведених податкових накладних у графі Отримувач (покупець) платник податку зазначає власне найменування (П.І.Б.), у рядку Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця) проставляється умовний ІПН 600000000000 , а у верхній лівій частині зазначається відповідний тип причини відповідно до пункту 8 цього Порядку (04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість; 13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності).

Відповідно до пункту 16 Порядку №1307 до розділу Б податкової накладної вносяться дані у розрізі опису (номенклатури) постачання товарів/послуг.

У разі складання зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, у цій графі платником зазначаються дати складання та порядкові номери податкових накладних, складених на такого платника податку при постачанні йому товарів/послуг, необоротних активів, за якими він визначає податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України.

У графі 10 зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, вказується вартість (частина вартості) товару/послуги, необоротного активу, на яку нараховується податок відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Кодексу, згідно з основною ставкою податку та ставкою податку 7 відсотків, які застосовуються при нарахуванні податкових зобов`язань.

До розділу А податкової накладної (рядки I-X) вносяться узагальнюючі дані за операціями, на які складається така податкова накладна, а саме:

у рядку I зазначається загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість;

у рядках II-IV зазначаються суми податку на додану вартість, нараховані виходячи з обсягів постачання, зазначених у рядках V та VI;

у рядках V-IX зазначаються загальні обсяги постачання товарів/послуг в розрізі кодів ставок, зазначених у графі 8 нижньої табличної частини податкової накладної.

У податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, рядки VII-IX не заповнюються.

Податкові накладні, які дійсно зареєстровані позивачем з порушенням граничного строку, встановленого пунктом 201.10 статті 201 ПК України, містять відмітки про те, що вони не підлягають наданню отримувачу (покупцю) з причини 09 або 02 (складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість або складена на постачання неплатнику податку відповідно).

Разом з тим, податкові накладні від 11.07.2017 № 3, 4 та від 30.09.2017 № 13 не підлягають наданню отримувачу (покупцю) з причини тип 02 - Складена на постачання неплатнику податку і складені вони на операції, що оподатковуються за основною ставкою, саме тому графа 8 нижньої табличної частини (розділ Б) податкових накладних заповнена.

Водночас, зведені податкові накладні від 31.01.2017 № 4, від 31.03.2017 № 9, від 30.04.2017 № 11, від 31.05.2017 № 9, від 31.07.2017 № 10, від 31.08.2017 №№ 11, 12, 13, від 30.09.2017 №№ 14, 15, 16, від 30.11.2017 №№ 14, 15, від 31.12.2017 №№ 8, 9, від 31.01.2018 №№ 5, 6, 7, 8, від 31.03.2018 № 11, 12, 13, 14, 15, 16, від 30.04.2018 № 13, від 30.06.2018 №№ 16, 17, 18, 19, 20, 21, від 31.07.2018 №№ 10, 11, 12, від 31.08.2018 №№ 13,14,15, від 30.09.2018 №№ 15,16,17,18 складені позивачем з дотриманням вимог Порядку № 1307 і мають тип 09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість .

Отже, податкові накладні, що мають тип 09 , складені на операції, що були звільнені від оподаткування ПДВ, оскільки ТОВ Пассервіс має ліцензію з надання послуг з перевезення пасажирів і здійснює постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом на території міста Ніжин Чернігівської області згідно договорів, укладених з виконавчим комітетом Ніжинської міської ради, про що свідчать наявні у справі матеріали.

Отже, положення підпункту б пункту 198.5 статті 198 ПК України застосовані позивачем правомірно.

Твердження апелянта про те, що податкові накладні (з типом 09 ), що є предметом даного спору, не заповнені у відповідності до Порядку № 1307 є недоведеними, оскільки у зведених податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, рядки VII-IX не заповнюються. Код ставки податку на додану вартість 20 , який зазначений в рядку V розділу А податкової накладної, не свідчить про те, що податкові накладні складені на постачання товарів / послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість, а є умовними податковими накладними, де код ставки ПДВ 20 переноситься з податкових накладних контрагентів, на підставі яких складаються зведені податкові накладні. Тому Товариство при складенні зведених податкових накладних не могло всупереч правил заповнення, встановлених Порядком №1307, заповнювати рядки VII-IX.

У пункті 120-1.1 статті 120-1 ПК України закріплено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу у визначених у відсотковому співвідношенні розмірах (10%, 20%, 30%, 40%, 50%) від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування.

Штраф визначається у відповідності до суми податку на додану вартість, зазначеної у податкових накладних, що зареєстровані з порушенням. Саме розмір сум податку на додану вартість, які отримують свою безпосередню фіксацію в рамках таких податкових накладних, є основою для нарахування штрафних санкцій.

Складені платниками податків зведені податкові накладні щодо операцій, які звільняються від оподаткування, містять умовну суму податку на додану вартість, перенесену з податкових накладних продавця (постачальника).

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що оскільки позивачем зареєстровані податкові накладні з порушенням строку, визначеного законом, складені на неплатника податку (код причини 02 ), то сума податку на додану вартість визначена податковим органом, як база нарахування штрафних санкцій є правомірною у загальній сумі 103,33 грн. лише за порушення строку реєстрації податкових накладних від 11.07.2017 №№ 3, 4 та від 30.09.2017 № 13, що визнається позивачем у справі.

В іншій частині оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0015165105 є безпідставним, оскільки штрафні санкції, передбачені пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, не застосовуються у разі порушення граничного строку реєстрації податкових накладних, що не надаються отримувачу (покупцю), складені на постачання товарів/послуг для операцій які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Питання застосування норми права пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України в частині розуміння виключних випадків звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних вже досліджувалися й Верховним судом, зокрема позиція з цього приводу викладена у постанові від 04.09.2018 у справі №816/1488/17 та від 13.08.2019 у справі № 2040/7988/19. Верховним Судом роз`яснено, що винятки із загальних правил сформульовано чітко та виходячи з синтаксичного аналізу побудови норми права та дійсної мети законодавця, можна зробити висновок, що внесені Законом України від 21.12.2016 № 1797-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні зміни запровадили виключні випадки звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, і такі виключення стосуються реєстрації двох видів податкових накладних: 1) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 2) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Тобто для застосування виключень і звільнення від відповідальності обов`язковою умовою є звільнення операції від оподаткування або її оподаткування за нульовою ставкою.

Зміст операції є визначальним при вирішенні питання про наявність/відсутність підстав для притягнення платника податку до відповідальності на підставі статті 120-1 ПК України.

Дослідивши зведені податкові накладні від 31.01.2017 № 4, від 31.03.2017 № 9, від 30.04.2017 № 11, від 31.05.2017 № 9, від 31.07.2017 № 10, від 31.08.2017 №№ 11, 12, 13, від 30.09.2017 №№ 14, 15, 16, від 30.11.2017 №№ 14, 15, від 31.12.2017 №№ 8, 9, від 31.01.2018 №№5, 6, 7, 8, від 31.03.2018 № 11, 12, 13, 14, 15, 16, від 30.04.2018 № 13, від 30.06.2018 №№ 16, 17, 18, 19, 20, 21, від 31.07.2018 №№ 10, 11, 12, від 31.08.2018 №№ 13,14,15, від 30.09.2018 №№15,16,17,18 та врахувавши зміст операцій на які вони були складені, колегія суддів, як і суд першої інстанції вважає, що штрафні санкції, передбачені пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України за порушення граничних строків для їх реєстрації, в даному випадку не застосовуються.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 13.12.2018 № 0015165105 форми Н правомірно визнано судом першої інстанції протиправним та скасовано в частині нарахованого штрафу у сумі 72 607,78 грн. за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних за січень 2017- вересень 2018 років.

Як встановлено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У підсумку, з урахуванням зазначеного вище у сукупності, суд першої інстанції не припустився помилки, або неправильного застосування норм матеріального права, дійшовши висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення відповідача.

Колегія суддів не вбачає також процесуальних порушень з боку суду першої інстанції, на які посилається відповідач, а саме на неповне з`ясування обставин справи та не дослідження важливих для справи доказів.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення та не змінює судового рішення, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 312, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина

Судді М.І. Кобаль

О.Є. Пилипенко