Рішення

від 14.01.2021 по справі 620/5350/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2021 року Чернігів Справа № 620/5350/20

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лобана Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати відмову управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації щодо компенсації вартості на проїзд за 2020 рік протиправною;

- зобов`язати управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації виплатити компенсацію ОСОБА_1 за квитки на проїзд у 2020 році, згідно до Закону України Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в сумі 920 гривень 90 копійок.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії та має право на стовідсоткову знижку вартості проїзду один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом, однак відповідачем протиправно відмовлено позивачу у виплаті компенсації витрат на проїзд до місця лікування у 2019 році з підстави відсутності видатків на такі цілі. Вказує, що відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для невиконання гарантій, узятих на себе державою щодо визначеної категорії осіб.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи і встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов.

Управлінням соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач хоча і має право на безоплатний проїзд один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом, однак фінансування видатків місцевих бюджетів з державного бюджету на зазначені цілі не передбачено. Починаючи з 01.01.2016 фінансування витрат, зокрема на компенсацію вартості проїзду, здійснюється в тому числі і за рахунок коштів місцевого бюджету, однак органами місцевого самоврядування району відповідні програми прийняті не були. Вказує, що управління соціального захисту населення є структурним підрозділом Ріпкинської районної державної адміністрації, входить до системи органів виконавчої влади, тобто не є органом місцевого самоврядування, а тому не є належною стороною у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 09.12.2019 (а.с. 6).

Позивач звернувся до відповідача із заявою про компенсацію проїзду в сумі 920,90 гривень залізничним транспортом згідно з проїзними документами 23.07.2020 з м. Київ до м. Білгород-Дністровський та 19.08.2020 з м. Одеси до м. Київ (без урахування вартості за надані послуги - користування постільною білизною та напоїв) (а.с. 4, 5).

Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації листом від 15.09.2020 за вих. № 05-10/30873 відмовило позивачу в зазначеній компенсації, посилаючись на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» не передбачена субвенція державного бюджету місцевим бюджетам на надання компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, а органами місцевого самоврядування не прийняті відповідні місцеві програми (а.с. 3).

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі також - Закон) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

За приписами пункту 19 частини першої статті 20 Закону особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: безплатний проїзд один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом з правом першочергового придбання квитків.

У свою чергу, абзацами 1, 2 пункту 13 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936 (у редакції до 26.10.2016) (далі - Постанова № 936), було передбачено, що відшкодування громадянам один раз на рік вартості проїзду міжміським транспортом до будь-якого населеного пункту України та у зворотному напрямку (без врахування пересадок) здійснюється за рахунок відповідних субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетом та за місцем реєстрації громадян на підставі проїзних квитків, пред`явлених управлінню (відділу) праці та соціального захисту населення райдержадміністрації, виконкому міських, районних у містах рад. При цьому сума відшкодування вартості проїзду залізничним транспортом не повинна перевищувати вартості проїзду у плацкартному або купейному вагоні швидкого поїзду, а також у вагонах другого класу швидкісного поїзду.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 759 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936 та від 14.05.2015 № 285» було внесено зміни до Постанови № 936, якими виключено абзаци 1 та 2 пункту 13, що встановлювали відшкодування громадянам один раз на рік вартості проїзду за рахунок відповідних субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на підставі проїзних квитків, поданих управлінню соціального захисту населення.

При цьому суд враховує, що гарантоване право осіб, постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи, на компенсацію безплатного проїзду один раз на рік до будь-якого пункту України і назад в повному обсязі визначено пунктом 19 частини першої статті 20 Закону, а Закон України має вищу юридичну силу над постановою Кабінету Міністрів України, у зв`язку з чим громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до першої категорії, гарантується відповідне право на відшкодування вартості проїзду.

Посилання відповідача на відсутність виділених з Державного бюджету України коштів, а також на незатвердження відповідних місцевих програм як на підстави невиконання покладеного на нього обов`язку щодо проведення компенсації вартості квитків за проїзд за 2019 рік, суд вважає необґрунтованими, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов`язків, що узгоджується з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Кечко проти України» , «Бурдов проти Росії» ).

Така ж правова позиція і Конституційного Суду України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Неодноразово і Верховний Суд України у своїх рішеннях вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).

З матеріалів справи вбачається, що позивач має статус особи, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), та відповідно до проїзних документів у 2020 році здійснила проїзд залізничним транспортом 23.07.2020 з м. Київ до м. Білгород-Дністровський та 19.08.2020 з м. Одеси до м. Київ (без урахування вартості за надані послуги - користування постільною білизною та напоїв), вартість яких у сумі складає 920,90 грн (а. с. 4, 5).

Отже, враховуючи, що чинним законодавством України гарантовано право осіб, постраждалих від наслідків Чорнобильської катастрофи, на компенсацію в повному обсязі за рахунок державного бюджету вартості проїзду міжміським транспортом до будь-якого населеного пункту України та у зворотному напрямку один раз на рік, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій, у той час як позивач навів достатньо обставин на підтвердження позовних вимог, а відтак позов необхідно задовольнити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати відмову управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації щодо компенсації вартості на проїзд за 2020 рік, викладену у листі від 15.09.2020 вих. № 05-10/30873, протиправною.

Зобов`язати управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації виплатити компенсацію ОСОБА_1 за квитки на проїзд у 2020 році, згідно до Закону України Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в сумі 920 гривень 90 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).

Відповідач: Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації (вул. Святомиколаївська, 114, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000, код ЄДРПОУ - 03196127).

Повний текст рішення виготовлено 14 січня 2021 року.

Суддя Д.В. Лобан