Рішення

від 15.01.2021 по справі 922/3560/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3560/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз постач", м. Харків

до Відділу освіти Чугуївської районної державної адміністрації, смт. Кочеток

про стягнення коштів у розмірі 117 977,14 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області, в порядку спрощеного позовного провадження, перебуває справа № 922/3560/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз постач" до Відділу освіти Чугуївської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості за поставлений природний газ у січні - лютому 2020 року у розмірі 117 977,14 грн. (разом з ПДВ).

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, про відкриття позовного провадження був повідомлений належним чином, шляхом скерування судової кореспонденції за адресою, вказаною у позовній заяві позивачем, та яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на підтвердження чого в матеріалах справи наявне рекомендоване поштове відправлення за трек номером 6102253717334.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі від 17 листопада 2020 року, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

29 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Магагаз постач" (постачальник, позивач у справі) та Відділом освіти Чугуївської районної державної адміністрації (споживач, відповідач у справі) укладено договір № 61 на постачання природного газу (далі за текстом - договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу протягом 2019 року газ природний (товар), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (пункт 1.1. договору). За підсумками розрахункового періоду, який становить один календарний місяць, споживач зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу, на підставі якого (та/або за даними ГРМ) постачальник готує два примірники акта приймання-передачі природного газу, який повинен бути підписаний споживачем протягом двох днів з дати одержання оригіналу акта або надати мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання (пункт 4.1., 2.9.1, 2.9.2, 2.9.3. договору). Пунктом 3.2. договору визначено, що ціна газу становить 10 584,00 грн. та може змінюватись протягом дії договору через її узгодження, шляхом підписання додаткової угоди. Сторони домовились, що ціна газу, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором (пункт 3.2., 3.3., 3.4. договору). За пунктом 4.2. договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу може сплачувати до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу. Остаточний розрахунок по оплаті по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (пункт 4.2.3 договору). Договір за пунктом 11.1, набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з дати укладання та до 31 грудня 2019 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою № 1 від 26 лютого 2019 року контрагентами було викладено у новій редакції пункти договору, які регулюють обсяги природного газу, який підлягає поставці, та його ціну за 1000 куб. м.

За додатковою угодою № 1 від 28 грудня 2019 року сторони погодили продовжити дію договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, що не перевищує 20% суми, визначеної в договорі, укладеного в попередньому році та визначили, що договір діє до 31 березня 2020 року, а в частині розрахунків до повного їх виконання.

Як вказує позивач у позовній заяві, на виконання умов договору останній передав відповідачу у січені та лютому 2020 року за актами приймання-передачі № 75, № 190, № 190/1, № 190/2 природний газ, проте відповідач оплату за переданий газ здійснив не в повному обсязі, залишок заборгованості складає 117 977,14 грн. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення основної заборгованості,з метою захисту законних прав та інтересів підприємства-позивача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України(далі по тексту - ЦК, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 Господарського кодексу України, далі по тексту - ГК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень стаття 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З наданих позивачем доказів вбачається, що останній взяті на себе зобов`язання щодо постачання природного газу на користь відповідача виконав належним чином. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу № 75 та № 190, які підписані як з боку постачальника, так і з боку споживача. Втім, у зв`язку з тим, що постачальником, внаслідок технічної помилки, застосовано у січні та лютому 2020 року ціну природного газу за 1000 куб м. без урахування умов додаткової угоди від 28 грудня 2019 року, останнім було направлено споживачу для підписання акти приймання - виконання за № 75, № 190/1 та № 190/2 із скорегованими даними. Дані акти залишились не підписаними споживачем.

При цьому, суд звертає увагу, що за умовами пунктів 4.1., 2.9.1, 2.9.2, 2.9.3. договору визначено, що за підсумками розрахункового періоду, який становить один календарний місяць, споживач зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу, на підставі якого (та/або за даними ГРМ) постачальник готує два примірники акта приймання-передачі природного газу, який повинен бути підписаний споживачем протягом двох днів з дати одержання оригіналу акта або надати мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання.

Доказів звернення відповідача до позивача з приводу незгоди із обсягом поставленого природного газу, вказаного в актах приймання-передачі за січень та лютий 2020 року або розрахованою сумою, матеріали справи не містять, а отже відповідач погодився із визначеними даними та, відповідно взяв на себе обов`язки на досягнення мети - здійснити у визначений строк своєчасну оплату поставленого природного газу.

Згідно статті 526 ЦК України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частини 2 статті 193 ГК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За пунктом 4.2. договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу може сплачувати до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу. Остаточний розрахунок по оплаті по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (пункт 4.2.3 договору).

Разом з тим, відповідач у визначений договором строк оплату за переданий природний газ в повному обсязі не здійснив, на дату подання позову за ним рахується заборгованість в розмірі 117 977,14 грн.

Відсутність бюджетного фінансування, відповідно до вимог статті 629 Цивільного кодексу України, не звільняє зобов`язану сторону своєчасного виконувати зобов`язань за договором. Дана правова позиція повністю узгоджується з висновком Європейського суду з прав людини (справа "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 листопада 2005 року).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач у встановлений договором строк свій обов`язок по перерахуванню грошових коштів за переданий природний газ в січні та лютому 2020 року виконав з порушенням строків, встановлених в договорі, допустивши прострочення договірних зобов`язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), у зв`язку з чим він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), суд дійшов висновку про те, що такими діями відповідача були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у зв`язку з чим задовольняє позовні вимоги позивача, стягнувши з відповідача загальну суму заборгованості в розмірі 117 977,14 грн.

Аналіз положень чинного законодавства України дає підстави для висновку, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов`язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов`язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання. Виходячи із цих загальних засад, має встановлюватися і наявність або відсутність вини: особа має визнаватися невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів для належного виконання зобов`язання при тому ступені турботливості та обачності, що вимагалася від неї за характером зобов`язання та умовами обороту.

Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, які саме заходи були вжиті відповідачем з метою належного виконання взятих на себе зобов`язань перед позивачем. Крім того, відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження повної оплати поставленого природного газу позивачу у встановлені договором строки, у зв`язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що підтверджені достовірними доказами.

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки щодо оплати поставленого природного, позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням наведеного.

Судові витрати зі сплати позивачем при поданні позову судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, пунктом 2 частини 1 статті 129, статтями 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарського суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відділу освіти Чугуївської районної державної адміністрації (63513, Харківська область, Чугуївський район, селище міського типу Кочеток, вулиця Осіння, будинок 18, ідентифікаційний код юридичної особи 04591400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегагаз постач" (61022, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 39, офіс 125, ідентифікаційний код юридичної особи 40292876) основну заборгованість в розмірі 117 977,14 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) в розмірі 2 102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "15" січня 2021 року.

Суддя Н.В. Калініченко

cправа № 922/3560/20