Постанова

від 15.01.2021 по справі 813/2182/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2021 року

м.Київ

справа № 813/2182/17

адміністративне провадження № К/9901/35697/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ТРЕЙД" на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року (головуючий суддя Богаченко С.І., судді: Рибачук А.І., Старунський Д.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ТРЕЙД" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Львівській області, Франківського відділення Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

16 червня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю БІО ТРЕЙД (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Львівській області, Франківського відділення Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо незабезпечення автоматичного збільшення суми, що полягає у нездійсненні збільшення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від`ємного значення за грудень 2015 року в розмірі 316 159 грн. та зобов`язати Державну фіскальну службу України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від`ємного значення в розмірі 316 159 грн.

Ухвалою від 13 липня 2017 року Львівський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, обґрунтовуючи таке своє рішення посиланнями на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, зазначаючи, що право на справедливий суд як таке займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, а основною його складовою є доступ до суду, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року позов задоволено.

Вважаючи, що зазначена постанова прийнята з порушенням норм матеріального права і неповним з`ясуванням обставин, що мали значення для справи, Державна фіскальна служба України, Головне управління ДФС у Львівській області та Залізнична об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області звернулись до суду з апеляційною скаргою, в якій просили її скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року скасовано та залишено адміністративний позов без розгляду на підставі статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - КАС України) у зв`язку із пропуском особою, що його подала, строку звернення до суду та невстановленням судом поважних причин для поновлення останнього.

Не погоджуючись із постановленою апеляційним судом ухвалою, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, зазначаючи про невстановлення судом дійсної дати початку перебігу строку звернення до суду, тобто дати, коли Товариство дізналось про порушення своїх прав.

Відповідачі своїм правом на подання письмових заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не скористались.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

При цьому за змістом статті 7 КАС України принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом; обов`язковість судових рішень.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як передбачено статтею 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

При цьому процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

За загальним правилом перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла та повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Поважними ж причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Як вже вказувалось в цій постанові та встановлено судом, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі 16 червня 2017 року.

Залишаючи останній без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду, Львівський апеляційний адміністративний суд виходив із того, що про порушення своїх прав Товариство дізналось 23 листопада 2016 року із листа-відповіді Державної фіскальної служби України №25317/6/99-99-12-03-01-15, яким його повідомлено про те, що для вирішення питання платника щодо збільшення в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку він має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, необхідно внесення змін до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України й за результатами розгляду подібних звернень ДФС розробила відповідні пропозиції, які підтримані робочою групою з підготовки законопроекту щодо податкової реформи при Міністерстві фінансів України.

Однак, при цьому суд не надав оцінки листу контролюючого орагну як такому, як і не дослідив питання його отримання Товариством (з урахуванням часу поштового обігу), адже дата "23 листопада 2016 року" є лише датою його складення відповідачем.

В той же час в касаційній скарзі Товариство вказує, що лист-відповідь надсилався йому контролюючим органом засобами поштового зв`язку та був одержаний лише 22 грудня 2016 року.

Враховуючи викладене, касаційний суд вважає висновок суду апеляційної інстанції про залишення поданої Товариством позовної заяви без розгляду передчасним.

Як передбачено в частині 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ж із частинами 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Однак рішення суду попередньої інстанції не відповідає вимогам зазначеної статті, а тому у відповідності до статті 353 КАС України підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ТРЕЙД" задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2017 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко