Постанова

від 20.04.2010 по справі 2-а-1071/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

20 квітня 2010 р.           Справа № 2-а-1071/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Сауляка Юрія Васильовича,

при секретарі судового засідання:   Подолян Н.В.,  

за участю представників сторін:

позивача      :   ОСОБА_1,

відповідача :   не з'явився за заявою,

третьої особи - ДПІ у Печерському районі м. Києва: не з'явився за заявою,

третьої особи - ТОВ "Мегабуд-Холдинг": не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1   

до:   державного реєстратора Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та товариства з обмеженою відповідальністю "Мегабуд-Холдинг"  

про: визнання недійсним запису щодо проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ "Мегабуд-Холдинг"

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 заявлено позов до державного реєстратора Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача: Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та ТОВ «Мегабуд-Холдинг», про визнання недійсним запису №1070102000000035359 від 04.12.2008 року про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Мегабуд-Холдинг», вчиненого державним реєстратором Печерської районної у м. Києві державної адміністрації.

Позов мотивовано тим, що 24.02.2010 року державним реєстратором Печерської районної у м. Києві державної адміністрації проведено реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «Мегабуд-Холдинг» (код ЄДРПОУ 36256905). Установчими документами вказаного товариства передбачено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є його єдиним засновником, директором та головним бухгалтером. Проте, позивач зазначає, що до фінансово-господарської та підприємницької діяльності ТОВ «Мегабуд-Холдинг» ніякого відношення немає, оскільки жодних документів, які визначені ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб – підприємців» до органів державної реєстрації не подавав та не підписував їх. Дане підприємство було зареєстровано без відома позивача. Позивач в позовній заяві виклав припущення, що можливо зазначене товариство була зареєстровано на його ім’я в період, коли він у 2008 році працював в м. Києві і у нього із автомобіля було викрадено паспорт громадянина України. Проте по даному факту ОСОБА_1 в міліцію не встиг звернутися, так як через декілька днів невідомі особи підкинули викрадений паспорт під його автомобіль.

Таким чином, позивач у позовній заяві стверджує, що про діяльність ТОВ «Мегабуд-Холдинг» йому нічого невідомо, фінансово-господарською діяльністю підприємства позивач не займався та й взагалі не мав такого наміру, звіти до ДПІ останній не подавав та не підписував, банківським рахунками товариства не користувався, крім того, на вчинення вищезазначених дій нікого не уповноважував.

У зв’язку із викладеним, ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом про визнання недійсним запису №1070102000000035359 від 04.12.2008 року про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Мегабуд-Холдинг».

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та надані у справу докази.

На даний позов відповідачем надано письмові заперечення вхід. номер 7216 від 12.04.2010 року, згідно із якими, останній вважає, що державна реєстрація ТОВ «Мегабуд-Холдинг» була проведена правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства України, так як на момент її проведення підстав у державного реєстратора для відмови у проведенні державної реєстрації не було, а надані для реєстрації документи відповідали вимогам, встановленим Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (а.с.29-30).

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача – ДПІ у Печерському районі надіслала письмове клопотання вхідний номер 7611 від 15.04.2010 року, в якому зазначила, що не заперечує проти задоволення позовних вимог (а.с.44).

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача – товариство з обмеженою відповідальністю «Мегабуд-Холдинг» свого представника в судове засідання не направила, хоча про розгляд адміністративної справи повідомлялася завчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.42).

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає ІНФОРМАЦІЯ_3, про що свідчить адресна довідка від 24.02.2010 року та паспорт громадянина України серії АА №373424 (а.с.14, 7).

З витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців судом встановлені наступні відомості про ТОВ «Мегабуд-Холдинг»: повна назва - товариство з обмеженою відповідальністю «Мегабуд-Холдинг»; реєстраційний номер юридичної особи – 10040311436; ідентифікаційний код – 36256905; дата реєстрації – 04.12.2008р.; місцезнаходження - 01015, м. Київ, Печерський район, вул. Цитадельна, будинок 6/8; розмір статутного фонду – 60500 грн.; засновник – ОСОБА_1, індекс 24313, Вінницька область, Тростянецький район, село Гордіївка, розмір внеску до статутного фонду – 60500 грн.; основний вид діяльності – будівництво будівель (а.с.9-10).

Крім того, з реєстраційної інформації по платнику податків (а.с.16) вбачається, що ТОВ «Мегабуд-Холдигн» є платником податків до ДПІ у Печерському районі м. Києва (дані платника ПДВ: код реєстру – 362569026551, дата заяви – 25.12.2008р., дата видачі свідоцтва – 30.12.2008р., номер свідоцтва – 100158149).

В поясненнях ОСОБА_1, наданих Тростянецькій об’єднаній державній податкові інспекції у Вінницькій області, позивач зазначив, що в кінці 2008 року у нього викрали паспорт громадянина України, а через неділю він його знайшов. Про реєстрацію ТОВ «Мегабуд-Холдинг» на ім’я ОСОБА_1 позивачеві нічого не відомою. До фінансово-господарської та підприємницької діяльності ТОВ «Мегабуд-Холдинг» ніякого відношення позивач не має, оскільки жодних документів до органів державної реєстрації не подавав та не підписував їх. Ні власне майно, ні грошових коштів ОСОБА_1 до установчого фонду не вносив, а також не затверджував в присутності нотаріуса статут підприємства. Також, позивач пояснив, що не видавав доручення в присутності нотаріуса іншій особі на здійснення реєстрації підприємства в державних установах та банківських структурах. Дозволу на отримування печатки не отримував. А також не здійснював реєстрацію товариства в органах державної податкової служби та не укладав від імені товариства жодних угод. З пояснень вбачається, що жодної причетності до створення ТОВ «Мегабуд-Холдинг» позивач не має.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» вiд 15.05.2003  № 755-IV державна реєстрація  юридичних осіб та фізичних осіб -  підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті  міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві  та  Севастополі   державній адміністрації  за  місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи – підприємця.

Частиною першою статті 24 цього Закону передбачено, що для проведення   державної  реєстрації юридичної особи засновник (засновники)  або  уповноважена ними  особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи; примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках,  передбачених законом; два примірники установчих документів; документ, що засвідчує  внесення  реєстраційного  збору  за проведення державної реєстрації юридичної особи.

У відповідності до п. 2 ст. 17 Закону до відомостей, що містять в єдиному державному реєстрі, зокрема, відносяться: місцезнаходження юридичної особи,  дата та номер запису про проведення  державної  реєстрації юридичної  особи,  дати  та  номери  записів про внесення змін до нього, дата та номер запису про скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Ч.1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» передбачено, що  підставами  для  відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи є: невідповідність відомостей, які вказані в реєстраційній картці на проведення державної  реєстрації  юридичної особи, відомостям, які зазначені в документах, що подані для проведення державної реєстрації юридичної особи; невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону; порушення порядку створення юридичної особи, який встановлено законом, зокрема: наявність обмежень на зайняття    відповідних посад, встановлених законом щодо осіб,  які зазначені як  посадові  особи органу управління юридичної особи; невідповідність відомостей про засновників (учасників) юридичної особи відомостям щодо них, які містяться в Єдиному державному реєстрі;  наявність обмежень щодо вчинення засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженою ними особою юридичних  дій,  які встановлені  абзацом  четвертим  частини  другої статті  35 цього Закону; наявність в  Єдиному  державному  реєстрі  найменування,  яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися; використання  у найменуванні юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування  органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється  Кабінетом  Міністрів  України; встановлена  іншими   законами   заборона  використання   у найменуванні юридичної особи певних термінів, абревіатур, похідних термінів.  Відмова у проведенні державної реєстрації юридичної  особи  з інших підстав не допускається.

П. 2 ст. 27 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” передбачено, що за  наявності  підстав  для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний  реєстратор  зобов'язаний  не пізніше  трьох  робочих  днів  з  дати  надходження документів для проведення державної реєстрації видати  (надіслати  рекомендованим листом з описом вкладення) засновнику або уповноваженій ним особі повідомлення про відмову  в  проведенні  державної  реєстрації  із зазначенням підстав для такої відмови та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації юридичної особи, відповідно до опису.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Суд оцінюючи надані у справу докази, виходить із такого принципу адміністративного судочинства як змагальність, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Так, ОСОБА_1 на підтвердження свої позовних вимог зазначив, що ТОВ «Мегбуд-Холдинг» було зареєстровано невідомими особами на його ім’я в період, коли він у 2008 році працював в м. Києві і у нього із автомобіля було викрадено паспорт громадянина України. З цього приводу позивач в міліцію не встиг звернутися, так як через кілька днів невідомі особи підкинули викрадений паспорт під його автомобіль.

Однак вказане є лише припущенням позивача і воно не може бути взяте до уваги судом, оскільки нічим не підтверджено і не містить під собою жодного правового підґрунтя, виходячи із наступного.

Судом під час судового засідання була досліджена копія довіреності, надіслана відповідачем у справі, згідно із якою 4 грудня 2008 року ОСОБА_1 уповноважив громадянку ОСОБА_2 та громадянку ОСОБА_3 (мешканок м. Києва)  представляти свої інтереси у відповідному уповноваженому органі державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності міста Києва при реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю «Мегабуд-Холдинг», а також в органах податкової адміністрації, податкової міліції, державної статистики, органах внутрішніх справ, щодо одержання дозволу на виготовлення печатки  та штампів господарського товариства, органах соцстраху, інших підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності, підпорядкування та галузевої належності. За вказаною довіреністю представникам надавалося право: подавати від імені позивача документи, одержувати належні йому документи, в тому числі свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, довідку форми 4-ОПП, свідоцтво платника ПДВ, свідоцтво платника єдиного податку, дозвіл органу внутрішніх справ на виготовлення печатки і штампів підприємства, виготовлені печатку та штампи на підприємстві-виготовлювачеві, крім того, позивач доручив ОСОБА_2 прийняти від нього як засновника (учасника) товариства з обмеженою відповідальністю «Мегабуд-Холдинг» майно згідно акту-прийому передачі для формування статутного капіталу цього ж товариства, розписуватись на документах та в їх одержанні, вносити плату за державну реєстрацію (реєстраційний збір) та інші належні  з нього  платежі, а також вчиняти всі юридично значимі дії, безпосередньо пов'язані з цією довіреністю і в межах наданих повноважень. Довіреність видана без права передовіри, строком на шість місяців і дійсна по 04.07.2009 року (а.с.36).

При порівняні підписів ОСОБА_1 на зазначеній вище довіреності (а.с.36) та у його паспорті громадянина України (а.с.7), судом встановлено, що навіть без наявності будь-яких спеціальних знань в галузі судового почеркознавства можна зробити висновок, що вони зроблені однією і тією ж особою, а саме, позивачем.

Таким чином, доводи позивача щодо викрадення у нього паспорту та пояснення щодо непричетності до видачі довіреності іншій особі від свого імені судом оцінюються критично, ставляться під сумнів та не можуть бути взяті до уваги.

Крім того, твердження позивача, яке міститься в поясненнях, наданих Тростянецькій об’єднаній державній податкові інспекції у Вінницькій області, відносно того, що він не видавав доручення в присутності нотаріуса іншій особі на здійснення реєстрації підприємства в державних установах та банківських структурах, спростовуються в силу вимог Закону України «Про нотаріат» вiд 02.09.1993 № 3425-XII, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністра юстиції України від  03.03.2004  N 20/5, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і  розпорядженнями  Кабінету  Міністрів України, а на території  Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської  та Севастопольської   міських  державних адміністрацій.

Статтею 43 цього Закону встановлено, що не допускається  вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб - її учасників або їх уповноважених представників. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які  звернулися  за  вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом або за  іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина,  який звернувся за вчиненням  нотаріальної  дії (паспорт  громадянина  України,  паспорт  громадянина  України для виїзду за кордон,  дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця  або  документ,  що  його  замінює, посвідчення   інваліда  чи  учасника  Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни,  посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.

Аналогічні вимоги до вчинення нотаріальних дій містить Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зокрема, глава ІІ «Загальні правила вчинення нотаріальних дій» та розділ 16 глави ІІІ «Посвідчення довіреностей» .

Системний аналіз положень вказаних вище нормативно-правових актів свідчить, що  нотаріальні дії, які вичиняються на вимогу певної особи, вичиняються саме в присутності цієї особи.

Тобто, в даному випадку є всі правові підстави говорити про те, що нотаріус при видачі та посвідченні довіреності ОСОБА_1, посвідчував її саме в його присутності і останньому як мінімум про це відомо, так як нотаріус по-іншому вчинити не міг. Суд виходить з того, що нотаріус в даному випадку діяв відповідно до норм чинного законодавства, оскільки не доведено протилежного.

Жодних інших доказів, які б свідчили про непричетність ОСОБА_1 до заснування і реєстрації ТОВ «Мегабуд-Холдинг», а також щодо протиправності дій державного реєстратора під час реєстрації товариства, окрім його пояснень, які не знайшли свого підтвердження в ході розгляду адміністративної справи, ним не надано.

Натомість, підстав щоб не взяти до уваги заперечення відповідача щодо правомірності реєстрації товариства, наданих в силу ст. 71 КАС України, згідно із якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд не вбачає.

Тобто, судом встановлено, що державний реєстратор, перевіряючи достовірність документів поданих для реєстрації ТОВ «Мегабуд-Холдинг», не знайшов підстав для відмови у реєстрації, оскільки їх фактично не було, а довірені позивачем особи, цілком на законних умовах, виражали волю ОСОБА_1 щодо державної реєстрації ТОВ «Мегабуд-Холдинг».

У відповідності до ч. 2  ст. 19 Конституції України органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України. Таким чином, відповідач на момент реєстрації товариства підстав для її відмови не вбачав, окрім того доказів позивачем щодо неправомірності його дій не надано, а відтак у суду є всі підстави вважати, що він діяв правомірно.

Враховуючи встановлені по справі обставини та норми ч. 1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», згідно якими, якщо відомості,  які  підлягають  внесенню  до  Єдиного  державного реєстру,  були внесені  до  нього,  то  такі  відомості вважаються  достовірними і можуть  бути  використані  в  спорі з  третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, суд вважає, що державна реєстрація ТОВ «Мегабуд-Холдинг» відбувалася в межах діючого законодавства, а відтак не підлягає скасуванню, оскільки позивач не надав достатніх доказів, які б підтвердили обґрунтованість його доводів.

Відтак, позивачем не доведено переконливості наданих суду доказів, на підтвердження позовних вимог.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суд також бере до уваги, що згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах  щодо  оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на   підставі,   у  межах  повноважень  та  у  спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України;

2) з  використанням  повноваження  з   метою,   з   якою   це повноваження надано;

3) обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з  урахуванням  права  особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності відповідно до якого органи  державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані  діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно якої орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

На підставі всього вищевикладеного, суд вважає, що державний реєстратор Печерської районної у м. Києві державної адміністрації виконував свої обов’язки в межах наданих йому державою повноважень, а тому в позові слід відмовити.

Оскільки в позові ОСОБА_1 відмовлено, то враховуючи положення ст. 94 КАС України, суд вважає, що здійснені позивачем судові витрати по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено:   21.04.10р.  

Суддя                                                                   Сауляк Юрій Васильович

20.04.2010