Ухвала

від 15.01.2021 по справі 161/21325/20

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/21325/20 Провадження №11-сс/802/29/21 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія: арешт майна Доповідач: ОСОБА_2

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

слідчого ОСОБА_7 ,

представника володільця

майна адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 січня 2021 року (ЄРДР №22020030000000070),

В С Т А Н О В И В

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 січня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС - криміналіста СВ УСБУ у Волинській області ОСОБА_9 про арешт майна, зареєстрованого за Баківцівською сільською радою (вул. Червоного Хреста, 12-а, с. Баківці, Луцького р-ну, Волинської обл., код ЄДРПОУ 04526271), яке знаходиться у фактичному розпорядженні Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області, а саме на земельні ділянки з кадастровими номерами: 0722880500:04:000:0008,0722880500:03:000:0014,0722880500:04:000:0007,0722880500:03:000:0015,0722880500:03:000:0001,0722880500:03:000:0002,0722880500:04:000:0002,0722880500:03:000:0007,0722880500:03:000:0003,0722880500:05:000:0002,0722880500:04:000:0003,0722880500:04:000:0001,0722880500:03:000:0008,0722880500:03:000:0011, 0722880500:04:000:0006.

Слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що прокурором та слідчим не доведено наявність підстав, передбачених ст.170 КПК України, а саме майно не відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України. Крім того, питання про арешт земельних ділянок неодноразово вирішувалось судом, та було встановлено відсутність підстав для застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження, а також, стороною обвинувачення не здобуто нових доказів, які б давали підстави накладення арешту.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу. Вважає, що слідчим суддею допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту дослідження матеріалів клопотання та справи і прийнято рішення, яке не враховує всіх обставин та містить невідповідність висновків фактичним обставинам справи, вказує, що ухвала є незаконною та необґрунтованою, слідчий суддя повинен був задовольнити клопотання, оскільки не враховано те, що вказане майно є об`єктом злочину та в подальшому може бути відчужене. У своїй апеляції просить ухвалу слідчого судді скасувати та задовольнити клопотання про арешт майна. Крім того, вважає, що ОСОБА_8 , з огляду на розпорядження Кабінету Міністрів України №708-р від 12.06.2020, як представник Баківцівської сільської ради, правонаступником майна якої є Боратинська сільська рада, не є представником володільця майна.

В заперечені на апеляційну скаргу представник володільця майна адвокат ОСОБА_8 зазначає, що власником майна є Баківцівська сільська рада, просить в задоволенні апеляційної скарги прокурора відмовити та залишити ухвалу слідчого судді без змін.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, думку прокурора та слідчого, які, кожен зокрема, підтримали апеляційну скаргу та просили задовольнити клопотання слідчого про арешт майна, представника володільця майна адвоката ОСОБА_8 , котрий заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

В статті 2 КПК України зазначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відмовляючи в задоволенні клопотання, слідчий суддя дотримався в повній мірі вказаних вимог закону.

Згідно з ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Всупереч вимогам ст.ст. 170, 173 КПК України, звертаючись з клопотанням прокурор та слідчий не вказали яким чином буде досягнута мета накладення арешту збереження речових доказів, як це визначено ч.2 ст.170 КПК України, не перевірили наявності підстав накладення арешту та обмежилися лише формальним посиланням на доведення підстав, передбачених ст.170 КПК України.

З матеріалів клопотання неможливо зробити висновок, яким чином земельні ділянки можуть мати значення речових доказів у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.364 КК України.

Разом з тим, доказів, окрім постанови про визнання речовими доказами, що майно відповідає критеріям, передбаченим ст.98 КПК України, стороною обвинувачення не надано.

Крім того, з огляду на предмет земельні ділянки, обмеження права власності володільця майна, призведе до надмірного обмеження правомірного використання та розпорядження, втрату ефективності їх використання, що позначиться на інтересах третіх осіб.

Також, як було встановлено при розгляді клопотання в суді першої інстанції, питання арешту земельних ділянок неодноразово вирішувалося судом, та відсутність підстав для його задовлення, як і відсутність нових доказів, які б доводили необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Тому, з доводами, які викладені в ухвалі слідчого судді, повністю погоджується і апеляційний суд.

Інші доводи прокурора не заслуговують на увагу, оскільки в самому клопотанні про арешт майна належним чином не мотивовані підстави для його задоволення.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності повноважень у ОСОБА_8 , як представника володільця майна, з огляду на наявність ордеру серії ВЛ №000081158 від 14.01.2021, не заслуговують на увагу.

У відповідності до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, розглянувши клопотання, обгрунтовано відмовив в накладенні арешту на вищевказане майно, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 січня 2021 року про відмову в накладенні арешту на майно без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді