Ухвала

від 17.12.2020 по справі 907/484/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а ,

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХвала

про вжиття заходів забезпечення позову

"17" грудня 2020 р. м. Ужгород Справа № 907/484/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал про забезпечення позову у справі №907/484/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал , м. Тячів, до відповідача Закарпатської митниці Держмитслужби, м. Ужгород, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державної митної служби України, м. Київ, про зобов`язання вчинити дії та стягнення 24 862 972,20 грн.

за участю представників:

від позивача - Сосула Олександр Михайлович, директор

від відповідача - Пензов Сергій Вікторович, посвідчення КА №000421

від 3-ї особи відповідача - Максимова В.В.

в с т а н о в и в:

ТОВ Термінал звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Закарпатської митниці Держмитслужби, в якому просить суд зобов`язати Закарпатську митницю Держмитслужби відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом вчинення дій у вигляді вжиття комплексу заходів, спрямованих на відновлення функціонування митного посту Тячів з визначенням цьому структурному підрозділу відповідного коду, та як наслідок відновлення функціонування місця доставки (прибуття) митних вантажів на території ТОВ Термінал за адресою: Закарпатська обл., Тячівський р-н., м. Тячів, вул. Пролетарська (Залізнична), 2, з присвоєнням відповідного коду, який буде внесено до Переліку місць доставки, а також стягнення 24 862 972,20 грн. з яких: 16 200 000,00 грн. - упущеної вигоди у вигляді доходів від надання послуг місця доставки митних вантажів , яку позивач міг реально отримати починаючи з моменту ліквідації митного підрозділу - 21.03.2016 до моменту пред`явлення цього позову; 1 971 143,17 грн. - збитки, понесені позивачем на утримання майна, персоналу та інших потреб з метою виконання умов договору №251 від 01.06.2012 в період з березня 2016 року по січень 2020 року; 240 873,00 грн. - моральної шкоди за період з квітня 2016 року по липень 2020 року (включно); 3 000 000,00 грн. - шкоди у вигляді втрати гудвілу та ділової репутації; 2 450 956,00 грн. - неодержаного доходу (упущеної вигоди) у вигляді орендної плати за приміщення, яке безпідставно не повернуте митницею; 1 000 000,00 грн. - збитків, які завдані внаслідок відшкодування ФОП Кухар І.С. штрафу за договором оренди №77-г від 01.07.2016, посилаючись на порушення умов договору №251 від 01.06.2012 про співробітництво, ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 524 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Разом з позовною заявою ТОВ "Термінал" звернулось із заявою про вжиття заходів забезпечення позову (з урахуванням уточнень від 15.07.2020), в якій просило заборонити Закарпатській митниці Держмитслужби або будь-яким іншим особам до вирішення спору в даній справі вчиняти будь-які дії, за наслідками яких за адресою: Закарпатська обл., Тячівський р-н, м. Тячів, вул. Армійська, 147 або на будь-якій іншій території, що перебуває у власності, користуванні чи на будь-якому іншому праві належить ТОВ "Турбо Плюс Авто" (код ЄДРПОУ - 40546432), ТОВ "Тирба+ВТС" (код ЄДРПОУ - 41438085) або ТОВ "Тирба Транс" (код ЄДРПОУ - 42556458) буде розміщено структурний підрозділ (митний пост, сектор митного оформлення тощо) Закарпатської митниці Держмитслужби, а також будь-яких дій, пов`язаних зі створенням за цією адресою або на території цих осіб місця доставки митних вантажів (включаючи дії, пов`язані з внесенням відомостей до Переліку місць доставки).

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач вказав те, що у випадку задоволення позову в цій справі існує велика імовірність того, що структура Закарпатської митниці Держмитслужби через свою обмежену штатну чисельність й відсутність резервів для створення нового структурного підрозділу митниці без її збільшення не дозволятиме відновити цей митний пост, а відтак і відновити діяльність місця доставки ТОВ "Термінал" за адресою: Закарпатська обл., м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, що безпосередньо стосується предмета спору в цій справі.

На підтвердження своїх доводів позивач посилається на лист Закарпатської митниці Держмитслужби від 11.03.2020 №7.7-08-1/7.7-18/18/1341, у якому ТОВ "Термінал" повідомлено про неможливість відновлення митного поста "Тячів" через обмеження штатної чисельності й відсутність резервів для створення нового структурного підрозділу митниці без її збільшення.

З цих підстав позивач вважає, що реформування відповідачем своїх структурних підрозділів у м. Тячів Закарпатської обл. шляхом їх виключення, доповнення чи зміни штатного складу утруднить виконання можливого рішення суду про задоволення позову та унеможливить відновлення порушених прав у межах цього судового провадження без звернення до суду з новими позовами.

Також заявник зазначає, що такий захід забезпечення позову гарантуватиме конкурентні умови відновлення діяльності місця доставки позивача на тих самих умовах, які існували до моменту порушення його прав.

Відповідач та третя особа заперечили проти задоволення вищезазначеної заяви про забезпечення позову, зазначивши, що в разі вжиття заходів забезпечення позову буде порушено виключну компетенцію митних органів у здійсненні державної митної справи, заблоковано можливість здійснення реформування та вдосконалення системи митних органів України. Захід забезпечення позову, який позивач просить вжити, є втручанням у дискреційні повноваження органу виконавчої влади. Також, на думку відповідача та третьої особи, у випадку забезпечення позову буде створено передумови для монопольного становища позивача, а в цілому регіону Закарпатської області унеможливило нормальне функціонування зовнішньоекономічної діяльності.

Зазначають про відсутність обставин, які б вказували на неможливість виконання судового рішення (у разі задоволення позову) без заборони функціонування інших структурних підрозділів митниці в м. Тячів Закарпатської області.

Закарпатська митниця наголошує на тому, що виконання можливого судового рішення про відновлення функціонування митного поста "Тячів" та місця доставки на території ТОВ "Термінал" за адресою: Закарпатська обл., м. Тячів, вул. Пролетарська 2 жодним чином не залежить від наявності або відсутності інших структурних підрозділів митниці в м. Тячів. Крім того, покликаються на те, що лист Закарпатської митниці від 11.03.2020 №7.7-08-1/7.7-18/18/1341 не вказує на неможливість відновлення функціонування митного поста "Тячів". Зазначають, що у своїх доводах позивач свідомо підміняє поняття недоцільності , на яке вказує митниця у названому листі, на неможливість відновлення митного поста . При цьому посилання позивача на те, що структура митниці не дозволятиме відновити митний пост є, на думку відповідача та третьої особи, безпідставними.

Позивач посилаючись на порушення норм законодавства про захист економічної конкуренції та на обмеження конкуренції, намагається шляхом заборони діяльності інших суб`єктів господарської діяльності створити для себе монопольне становище. Захід забезпечення позову, який позивач просить вжити, фактично зупинить процес оптимізації у сфері державної митної справи, реформування системи митних органів, вдосконалення митного законодавства.

Закарпатська митниця наголошує на тому, що у спірних правовідносинах збільшення кількості суб`єктів господарювання в м. Тячів Закарпатської області, які надають відповідні послуги суб`єктам ЗЕД, матиме позитивний вплив на розвиток конкуренції та недопущення монополізації окремими суб`єктами ЗЕД у вказаній сфері. При цьому відновлення можливо порушених прав позивача, не повинно супроводжуватись порушенням закону, які гарантують розвиток конкуренції.

Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за своєю правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України.

Згідно з положеннями цієї статті господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову, виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

За змістом статей 136, 137 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а докази мають відповідати вимогам встановленими статтями 76-79,80, 91, 96 ГПК України.

У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову.

Відповідно до частини першої, пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з вимогою немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У спорах немайнового характеру має досліджуватися питання: чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 917/258/19, від 22.07.2019 у справі 914/120/19, від 27.05.2019 у справі № 923/65/19.

Таким чином, звертаючись з відповідною заявою, позивач, серед іншого, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову; наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення і предметом позовної вимоги; взаємопов`язаність заходу забезпечення з обставиною утруднення виконання чи невиконання рішення господарського суду, а саме, що обраний спосіб забезпечення спроможний запобігти відповідним утрудненням; імовірність утруднення виконання рішення або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів - саме з урахуванням предмета позову і неможливість виконання позовних вимог у випадку їх задоволення тощо.

Суд звертає увагу на те, що обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів .

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Як вже зазначалося, подана заява про забезпечення позову була обґрунтована наявністю у заявника припущень, що невжиття таких заходів забезпечення позову може у подальшому унеможливити виконання рішення та відновлення порушених прав заявника.

Згідно з частиною першою статті 544 Митного кодексу України призначенням митних органів є створення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення безпеки суспільства, захист митних інтересів України.

Статтею 545 Митного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, спрямовує, координує та контролює діяльність митниць, здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом та іншими законами України, в межах своїх повноважень видає накази, організує та контролює їх виконання.

Частинами першою, четвертою та п`ятою статті 546 Митного кодексу України встановлено, що митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи; митниця здійснює свою діяльність на території однієї, двох чи більше адміністративно-територіальних одиниць України. Зони діяльності митниць визначаються положеннями про ці митниці; створення, реорганізація та ліквідація митниць здійснюються в порядку, визначеному законом.

Статтею 547 Митного кодексу України встановлено, що митний пост є митним органом, який входить до складу митниці як структурний підрозділ і в зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи. Зони діяльності митних постів визначаються положеннями про ці пости. Положення про митні пости затверджуються керівниками відповідних митниць за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику. Створення, реорганізація та ліквідація митних постів здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, визначеному законодавством.

Таким чином, вжиття такого виду забезпечення позову як заборона вчиняти будь-які дії щодо розміщення структурного підрозділу (митного посту, сектору митного оформлення тощо) Закарпатської митниці, а також будь-яких дій, пов`язаних зі створенням за відповідною адресою місця доставки митних вантажів (включаючи дії, пов`язані з внесенням відомостей до Переліку місць доставки), є втручанням у дискреційні повноваження державного органу, що фактично унеможливлює реалізацію зазначеним державним органом своїх повноважень, передбачених законом.

Окрім того, вжиття заходів забезпечення позову щодо невизначеного кола осіб, а саме - будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії , створює перешкоди у діяльності невизначеного кола осіб та є порушенням прав цих осіб, зокрема осіб, які не залучені до участі у цій справі. У контексті предмета позову і позовних вимог матеріали справи не містять доказів необхідності вжиття таких заходів забезпечення позову.

Суд погоджується з обґрунтованими доводами відповідача та третьої особи про те, що позивачем не вмотивовано висновку щодо відсутності можливості виконання судового рішення (у разі задоволення позову) без заборони функціонування інших структурних підрозділів митниці в м. Тячів Закарпатської області.

Таким чином, заява позивача про забезпечення позову ґрунтується на припущеннях, не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких можна було б дійти висновку про доцільність та необхідність забезпечення позову у визначений заявником спосіб та ймовірність утруднення виконання рішення господарського суду, у разі його невжиття.

Таким чином, суд вважає, що заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, не відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів з міркувань наведених вище.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Закарпатської області -

У Х В А Л И В :

відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал про забезпечення позову у справі №907/484/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Ремецькі О.Ф.