Рішення

від 24.12.2020 по справі 910/12776/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.12.2020Справа № 910/12776/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лабораторія електромагнітних інновацій

до Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк

про зобов`язання вчинити дії

за участю представників сторін

від позивача Косик Т.О. (довіреність від 01.09.2020, адвокат)

від відповідача Каракоця О.Р. (довіреність № 4543-К-О від 23.10.2018, адвокат)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю Лабораторія електромагнітних інновацій (далі - ТОВ Лабораторія електромагнітних інновацій , позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк (далі - АТ КБ ПриватБанк , відповідач) про зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що є клієнтом відповідача, у Львівському відділенні АТ КБ ПриватБанк ним були відкриті наступні банківські рахунки: НОМЕР_1 UAH, НОМЕР_2 RUR, НОМЕР_3 EUR, НОМЕР_4 та НОМЕР_5 UAH. Починаючи з жовтня 2018 року, відповідач неодноразово звернувся до позивача з листами щодо актуалізації даних юридичної особи - клієнта банку. Позивач надав на вимогу банку необхідні відомості, однак, не зважаючи на це, вказані рахунки позивача були заблоковані банком.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив зобов`язати відповідача відновити здійснення фінансових операцій шляхом негайного розблокування рахунків НОМЕР_1 UAH, НОМЕР_2 RUR, НОМЕР_3 EUR, НОМЕР_4 та НОМЕР_5 UAH та забезпечення позивачеві можливості вільно користуватися і розпоряджатися грошовими коштами на вказаних рахунках.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 відкрито провадження у справі № 910/12776/20 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.09.2020.

09.09.2020 до суду надійшов поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав, що проаналізувавши документи, надані позивачем на запит банку з приводу актуалізації даних юридичної особи - клієнта банку, відповідачем був визначений ряд недоліків таких документів, позивачем було надано запитувані банком відомості не у повному обсязі, у зв`язку з чим відповідач вважав, що банківські рахунки позивача були заблоковані банком правомірно. Враховуючи викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

14.09.2020 до суду надійшло подане позивачем клопотання про участь у справі в режимі в режимі відеоконференції, яке було задоволено ухвалою суду від 18.09.2020.

28.09.2020 до суду надійшла подана позивачем відповідь на відзив, у якій позивач навів свої заперечення щодо аргументів, викладених відповідачем.

29.09.2020 судом було оголошено перерву в підготовчому засіданні до 13.10.2020.

05.10.2020 до суду надійшло подане позивачем клопотання про участь у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програми Microsoft Teams, яке було задоволено ухвалою суду від 06.10.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 05.11.2020.

22.10.2020 до суду надійшло подане позивачем клопотання про участь у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програми Microsoft Teams, яке було задоволено ухвалою суду від 23.10.2020.

05.11.2020 судом відкладено розгляд справи на 12.11.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2020 викликано АТ КБ ПриватБанк , як відповідача, у наступне судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 12.11.2020.

09.11.2020 до суду надійшло подане позивачем клопотання про участь у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програми Microsoft Teams, яке було задоволено ухвалою суду від 10.11.2020.

10.11.2020 до суду надійшло подане відповідачем клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Судове засідання, призначене на 12.11.2020, не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Удалової О.Г. у відпустці (самоізоляція).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 викликано ТОВ Лабораторія електромагнітних інновацій , як позивача, АТ КБ ПриватБанк , як відповідача, у наступне судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 03.12.2020.

30.11.2020 до суду надійшло подане позивачем клопотання про участь у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програми Microsoft Teams, яке було задоволено ухвалою суду від 01.12.2020.

03.12.2020 судом було оголошено перерву у судовому засіданні до 10.12.2020.

08.12.2020 до суду надійшло подане позивачем клопотання про участь у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програми Microsoft Teams, яке було задоволено ухвалою суду від 09.12.2020.

10.12.2020 у судовому засіданні відповідач подав додаткові пояснення, у яких вказав, що банківські рахунки позивача, щодо яких заявлені позовні вимоги у даній справі, були закриті у зв`язку з реорганізацією відділення банку, позивачу були відкриті нові рахунки, проте розблокування рахунків, які є предметом позову в межах даного спору, є неможливим.

Судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 24.12.2020.

14.12.2020 до суду надійшло подане відповідачем клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

22.12.2020 до суду надійшло подане позивачем клопотання про зміну предмету позову, в якому позивач просив суд зобов`язати відповідача відновити здійснення фінансових операцій шляхом негайного розблокування нових рахунків НОМЕР_6 UAH, НОМЕР_7 UAH, НОМЕР_8 EUR, НОМЕР_9 та НОМЕР_10 , відкритих у зв`язку з реорганізацією банку.

24.12.2020 у судовому засіданні суд розглянув вищевказану заяву позивача та оголоси в протокольну ухвалу про відмову в її задоволенні, з огляду на те, що позивачем був порушений строк її подання, встановлений приписами ч. 3 ст. 46 ГПК України, згідно з якими позивачу надано право змінити предмет позову до закінчення підготовчого засідання.

У судовому засіданні позивач заявлені ним позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 24.12.2020 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

14.05.2014 ТОВ Лабораторія електромагнітних інновацій звернулось до АТ КБ ПриватБанк з заявою про приєднання до умов і правил надання банківських послуг.

17.03.2014 ТОВ Лабораторія електромагнітних інновацій подало до АТ КБ ПриватБанк заяву про відкриття рахунків, до якої долучило картки зі зразками підписів посадових осіб Товариства.

Згідно з довідкою № 08.7.0.0.0/140320164403 від 20.03.2014, виданою АТ КБ ПриватБанк , клієнту - ТОВ Лабораторія електромагнітних інновацій були відкриті наступні рахунки: НОМЕР_11 EUR, НОМЕР_12 , НОМЕР_13 UAH, НОМЕР_14 UAH, НОМЕР_15 UAH та НОМЕР_16 USD.

У подальшому на виконання постанови Правління Національного банку України Про запровадження міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні № 162 від 28.12.2018 усі номери банківських рахунків були приведені банком у відповідність до Національного стандарту України Фінансові операції. Правила формування міжнародного номера банківського рахунку (IBAN) в Україні. (IBAN Registry:2009, NEQ) ДСТУ-Н 7167:2010 , затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 454 від 11.10.2010.

Таким чином, станом на серпень 2020 року ТОВ Лабораторія електромагнітних інновацій мало відкриті у Львівській філії АТ КБ ПриватБанк (МФО 325321) наступні рахунки: НОМЕР_1 UAH, НОМЕР_2 RUR, НОМЕР_3 EUR, НОМЕР_17 USD, НОМЕР_5 UAH та НОМЕР_18 .

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ Лабораторія електромагнітних інновацій стверджувало, що банком були неправомірно заблоковані його рахунки НОМЕР_1 UAH, НОМЕР_2 RUR, НОМЕР_3 EUR, НОМЕР_4 та НОМЕР_5 UAH.

У свою чергу, відповідач, зокрема, вказав, що вищевказані банківські рахунки позивача були закриті у зв`язку з реорганізацією банківського відділення, що за умови задоволення даного позову унеможливлює виконання рішення суду про відновлення здійснення фінансових операцій шляхом негайного розблокування вказаних рахунків та забезпечення позивачеві можливості вільно користуватися і розпоряджатися грошовими коштами, розміщеними на них.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача, суд керувався таким.

Судом встановлено, що на підставі наказу АТ КБ ПриватБанк № СП-2020-7117347 від 18.09.2020 Про міграцію філій Кіровоградське РУ , Західне ГРУ та Закарпатське РУ на баланс ГО філії Західне ГРУ (МФО 325321) та Закарпатське РУ (МФО 312378) було реорганізовано у Західне головне регіональне управління (МФО 305299).

Пунктом 134 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 (далі - Інструкція), встановлено, що Банк здійснює процедуру відкриття нових рахунків і закриття раніше відкритих рахунків клієнтів у разі зміни за ініціативою банку всіх або окремих (одного або кількох) банківських реквізитів: найменування банку, коду банку, номеру рахунку.

Процедура відкриття банком нових рахунків і закриття раніше відкритих рахунків клієнтів (зміна рахунків) здійснюється у разі, зокрема, проведення реорганізації в межах одного банку (п. 135 Інструкції).

Факт закриття спірних рахунків не заперечувався позивачем та був підтверджений ним у заяві про зміну предмету позову, де позивач вказав спірні банківські рахунки та зазначив, що такі рахунки є закритими, а натомість банком були відкриті позивачу нові банківські рахунки.

За приписами ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Таким чином, судом встановлено та не заперечується сторонами спору, що банківські рахунки ТОВ Лабораторія електромагнітних інновацій НОМЕР_1 UAH, НОМЕР_2 RUR, НОМЕР_3 EUR, НОМЕР_4 та НОМЕР_5 UAH, відкриті у Львівській філії/Західне ГРУ (МФО 325321), станом на момент розгляду та вирішення даного спору закриті.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

У рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об`єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У ст. 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

У ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Верховним Судом у постанові від 02.06.2020 по справі №910/2354/19 вказано, що під час вирішення спору суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також з`ясувати, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, визначеним чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Одночасно, слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України .

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору положень статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Як ефективний необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Проте, за висновками суду, обраний позивачем способи захисту не є ефективними у розмінні ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та ніяким чином не призведуть до відновлення можливості ТОВ Лабораторія електромагнітних інновацій користуватись та розпоряджатись його грошовими коштами, розміщеними на спірних банківських рахунках, оскільки такі рахунки були закриті банком у зв`язку з реорганізацією його філії.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому суд вказує, що підстави для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору відсутні, оскільки грошові кошти позивача на нових відкритих банком рахунках також заблоковані, про що стверджує позивач у поданій ним заяві про зміну предмету позову, водночас, відповідач таке твердження позивача не спростовує та не заперечує.

Відповідно до вимог 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 18.01.2021.

Суддя О.Г. Удалова