Постанова

від 16.12.2020 по справі 9901/604/18

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 9901/604/18

Провадження № 11-164заі20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,

за участю:

секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,

позивача - ОСОБА_1

представників позивача - Манойленко К. В., Цвєткової К. В.,

розглянула у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування рішення, стягнення моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року (судді Смокович М. І., Бевзенко В. М., Білак М. В., Радишевська О. Р., Уханенко С. А. ),

УСТАНОВИЛА:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, у якій з урахуванням уточнень, просив:

1) визнати протиправними дії ВККС, вчинені в ході кваліфікаційного оцінювання судді Окружного адміністративного суду м. Києва ОСОБА_1 , щодо:

- неналежного оформлення суддівського досьє ОСОБА_1 № 02565;

- незаконного проведення іспиту в частині виконання практичного завдання не в письмовій формі та без заповнення ОСОБА_1 зошита для виконання практичного завдання;

- зазначення у суддівському досьє № 02565 неповної та недостовірної інформації;

- повідомлення недостовірної інформації стосовно наявності у ВККС під час проведення співбесіди із ОСОБА_1 повного суддівського досьє № 02565;

-незаконного включення до резолютивної частини рішення ВККС від 25 квітня 2018 року № 528/ко-18 інформації про рекомендацію розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади (далі - рішення № 528/ко-18);

2) визнати протиправною бездіяльність ВККС, допущену під час кваліфікаційного оцінювання судді ОСОБА_1 щодо:

- невзяття до уваги та ухилення від дослідження пояснень ОСОБА_1 , оформлених у вигляді презентацій;

- незазначення у рішенні № 528/ко-18 мотивів його ухвалення;

- невстановлення, за яким саме критерієм кваліфікаційного оцінювання суддя Окружного адміністративного суду м. Києва ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді;

3) визнати протиправним і скасувати рішення № 528/ко-18;

4) зобов`язати ВККС провести кваліфікаційне оцінювання судді Окружного адміністративного суду м. Києва ОСОБА_1 відповідно до вимог законодавства України;

5) стягнути з ВККС на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послався, зокрема, на низку процедурних порушень, допущених під час проведення кваліфікаційного оцінювання як на етапі Іспит , так і на етапі Дослідження досьє і проведення співбесіди , які в підсумку, на його думку, безсумнівно вплинули на остаточний результат кваліфікаційного оцінювання судді ОСОБА_1 .

Позивач, з-поміж іншого, зазначив, що оскаржуване рішення є невмотивованим, оскільки замість вказівки на мотиви його ухвалення в ньому лише перелічені засоби встановлення невідповідності судді займаній посаді. У рішенні

№ 528/ко-18 не зазначено, за яким саме критерієм чи критеріями позивач не відповідає займаній посаді, не наведено жодної аргументації щодо рівня встановлених балів.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 15 квітня 2020 року закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що рішення № 528/ко-18 з висновком рекомендувати Вищий раді правосуддя

(далі - ВРП) розглянути питання про звільнення з посади судді Окружного адміністративного суду м. Києва ОСОБА_1 є тим рішенням, яке не може бути самостійним предметом судового розгляду. Ці обставини унеможливлюють подальший розгляд справи й ухвалення рішення по суті спору, а є підставами для закриття провадження у справі, оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Так, на переконання скаржника, суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний з рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, має право оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС. При цьому рекомендаційний характер має лише останній абзац спірного рішення, а всі інші за своєю правовою природою є імперативними приписами, що порушують права та законні інтереси позивача, у зв`язку із чим таке рішення може бути оскаржено до суду.

ОСОБА_1 стверджує, що оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції обмежено його право на безпосереднє звернення до суду та відмовлено в доступі до правосуддя у випадку, коли можливість судового оскарження відповідного акта прямо передбачена законом.

ВККС відзиву на апеляційну скаргу не подала.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Судудійшла висновку про таке.

Суд першої інстанції встановив такі фактичні обставини.

Указом Президента України від 12 травня 2010 року № 601/2010 Про призначення суддів ОСОБА_1 призначено на посаду судді Фастівського міськрайонного суду Київської області.

19 листопада 2010 року Указом Президента України № 1046/2010 Про призначення суддів ОСОБА_1 призначено на посаду судді Окружного адміністративного суду м. Києва у межах п`ятирічного строку.

12 травня 2015 року п`ятирічний строк повноважень судді ОСОБА_1 на посаді завершився.

Рішенням від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 ВККС відповідно до пункту 20 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів (далі - Закон № 1402-VIII) призначила кваліфікаційне оцінювання 999 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема й судді Окружного адміністративного суду м. Києва ОСОБА_1 . Тим самим рішенням запроваджено тестування морально-психологічних якостей і загальних здібностей суддів під час їх кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.

Відповідно до рішення Комісії від 29 січня 2018 року № 7/зп-18 проведення іспиту під час кваліфікаційного оцінювання суддів на відповідність займаній посаді, установленого рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 для 63 суддів місцевих судів (адміністративної юрисдикції; додаток № 7 до вказаного рішення), було призначено на 2 березня 2018 року.

Цим же рішенням Комісія визначила, зокрема, таку черговість стадій складення іспиту: перша стадія - анонімне письмове тестування; друга стадія - виконання практичного завдання. Комісія встановила також, що мінімально допустимий бал іспиту - 50 відсотків від максимально можливого бала у разі набрання суддею: 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за складення анонімного письмового тестування; 50 і більше відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання.

29 березня 2018 року рішенням № 63/зп-18 Комісія затвердила кодовані і декодовані результати складеного суддями 2 березня 2018 року іспиту та вирішила питання про допуск до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів, які набрали необхідну мінімальну кількість балів. Вказане рішення стосувалося 56 суддів, які брали участь в іспиті 2 березня 2018 року, в тому числі й судді ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації з додатків 1 та 2 до рішення ВККС від 29 березня 2018 року № 63/зп-18 (витяги з яких є у матеріалах справи), результатами етапу Іспит у межах кваліфікаційного оцінювання суддів, призначеного на підставі рішення ВККС від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17, суддя ОСОБА_1 набрав: 85,5 бала за складення анонімного письмового тестування і 68,5 бала за виконання практичного завдання; всього - 154 бали.

Оскільки набрана позивачем кількість балів є вищою за мінімально допустимий бал іспиту, визначений рішенням Комісії від 29 січня 2018 року № 7/зп-18, його допустили до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання Дослідження досьє і проведення співбесіди .

Також ОСОБА_1 пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.

25 квітня 2018 року відбулась співбесіда із суддею ОСОБА_1 (у межах кваліфікаційного оцінювання) і за наслідками дослідження та обговорення його суддівського досьє Комісія ухвалила спірне рішення № 528/ко-18, яким:

- визначила, що суддя Окружного адміністративного суду м. Києва ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів набрав 611 балів;

- визнала суддю Окружного адміністративного суду м. Києва ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді;

- рекомендувала ВРП розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду м. Києва.

Комісія визначила, що за критерієм компетентності (професійної, особистої, соціальної) суддя ОСОБА_1 набрав 368 балів. За критерієм професійної компетентності, як зазначено в спірному рішенні, позивача оцінили на підставі результатів іспиту, дослідження інформації, яка міститься в суддівському досьє, та співбесіди за показниками, визначеними пунктами 1-5 глави 2 розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі - Положення № 143/зп-16) ; за критеріями особистої та соціальної компетентності позивача оцінили на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє та співбесіди з урахуванням показників, визначених пунктами 6, 7 глави 2 розділу II Положення № 143/зп-16.

Також у Рішенні зазначено, що за критерієм професійної етики, який оцінювався за показниками, визначеними пунктом 8 глави 2 розділу ІІ Положення

№ 143/зп-16, суддя ОСОБА_1 набрав 120 балів. За цим критерієм його оцінили, як зазначено в спірному рішенні, на підставі результатів тестувань особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє та співбесіди.

За критерієм доброчесності, який Комісія оцінювала на підставі результатів тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, а також дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє, та співбесіди за показниками, визначеними пунктом 9 глави 2 розділу ІІ Положення

№ 143/зп-16, ОСОБА_1 набрав 123 бали.

За результатами кваліфікаційного оцінювання суддя ОСОБА_1 набрав 611 балів, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за всіма критеріями.

З урахуванням наведеного Комісія дійшла висновку про невідповідність судді ОСОБА_1 займаній посаді і з посиланням на статті 83-86, 88, 93, 101 Закону

№ 1402-VIII прийняла спірне рішення № 528/ко-18.

Окрім того, слід зазначити, що ВРП рішенням від 19 грудня 2019 року відмовила у задоволенні подання ВККС про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду м. Києва на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України.

Не погодившись із рішенням ВККС № 528/ко-18 ОСОБА_1 звернувся із цим позовом до суду з мотивів, про які зазначено вище, просить спірне рішення скасувати, а також визнати протиправними дії і бездіяльність ВККС під час проведення кваліфікаційного оцінювання.

У цій справі Велика Палата Верховного Суду насамперед вважає за необхідне чітко окреслити предмет спору, а відтак надати правову оцінку спірним правовідносинам.

Аналіз установлених у цій справі обставин у зіставленні з обґрунтуванням позовних вимог та правовим регулюванням спірних відносин дають підстави для висновку, що звернення з цим позовом до суду зумовлене незгодою позивача власне з правомірністю спірного рішення ВККС за результатами його кваліфікаційного оцінювання, яким позивача визнано таким, що не відповідає займаній посаді, тому рекомендовано ВРП звільнити із займаної посади судді.

Суд першої інстанції встановив, що Комісія прийняла рішення № 528/ко-18 за результатами другого етапу кваліфікаційного оцінювання Дослідження досьє і проведення співбесіди , проведеного відповідно до рішення ВККС від 20 жовтня 2017 року № 106/зп/17.

Рішення № 528/ко-18, окрім посилання на визначені законом підстави проведення кваліфікаційного оцінювання та підстави його прийняття, містить відомості про суму балів, які набрав позивач за кожним із критеріїв кваліфікаційного оцінювання. Позаяк сумарна кількість балів становить менше 67 відсотків за усіма показниками кваліфікаційного оцінювання (611), Комісія дійшла висновку про невідповідність позивача займаній посаді судді.

Водночас Комісія у тому самому рішенні рекомендувала ВРП розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду м. Києва .

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності вказаним Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.

Пунктом 20 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIII установлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) , оцінюється колегіями ВККС у порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС.

Згідно зі статтею 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Підставою для призначення кваліфікаційного оцінювання є, зокрема, рішення ВККС про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.

На виконання вимог Закону № 1402-VІІІ Комісія рішенням від 3 листопада 2016 року затвердила Положення № 143/зп-16 , а рішенням від 4 листопада 2016 року № 144/зп-16 - Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 34 розділу ІІІ Положення рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Зокрема, у мотивувальній частині рішення зазначаються отримані суддею (кандидатом на посаду судді) бали з оцінювання відповідних критеріїв, відомості про загальну кількість балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, посилання на визначені Законом № 1402-VІІІ підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків. За наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у мотивувальній частині також зазначаються мотиви його прийняття або відхилення. Резолютивна частина має містити висновок про те, чи підтвердив суддя (кандидат на посаду судді) здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді або чи відповідає суддя займаній посаді, а також кількість балів, набраних суддею за результатами успішного проходження процедури кваліфікаційного оцінювання.

Пунктами 10 та 11 розділу V Положення встановлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.

Рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимального можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен із критеріїв бала, більшого за 0.

За частинами другою, четвертою статті 84 Закону № 1402-VІІІ за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання ВККС ухвалює одне з рішень, визначених цим Законом. Кваліфікаційне оцінювання проводиться прозоро та публічно, у присутності судді, який оцінюється, та будь-яких заінтересованих осіб. У розгляді питання про кваліфікаційне оцінювання судді можуть бути присутніми представники органу суддівського самоврядування.

У частинах першій, другій статті 85 Закону № 1402-VІІІ передбачено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККС. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються ВККС. Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. ВККС, зокрема, зобов`язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.

Відповідно до частин першої, другої статті 88 Закону № 1402-VІІІ ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС.

Відповідно до частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

Згідно із частинами сьомою, восьмою статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом, а рішення Комісії щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з огляду на наведені положення законодавства, зокрема частини восьмої статті 101 Закону № 1402-VIII, яка передбачає умову, за якої можна оскаржити рішення ВККС, що містить рекомендацію щодо вчинення певних дій чи прийняття рішень, а також з огляду на встановлені обставини справи і відповідні їм правовідносини провадження в цій справі підлягає закриттю.

У цій справі предметом спору є рішення, у якому Комісія, окрім іншого, висловила рекомендацію звільнити позивача з посади судді у зв`язку зі встановленою невідповідністю займаній посаді.

Якщо зважити на положення частини восьмої статті 101 Закону № 1402-VIII, то рішення № 528/ко-18, незважаючи на рекомендацію ВККС, можна оскаржити після того, як його буде актуалізовано через рішення органу, який за законом вправі розглядати рішення з рекомендацією і ухвалювати за ним відповідне рішення. Встановлення законом такої умови не обмежує і не позбавляє права кожного, хто його має, на оскарження рішень ВККС до адміністративного суду, а лише визначає, з настанням якої події рішення ВККС щодо надання рекомендації можуть оскаржуватися в судовому порядку.

З викладеного також убачається, що рішення № 528/ко-18 про оцінювання є підставою для відповідної рекомендації про звільнення, тому обставини його прийняття повинні перевірятися судом лише разом з ухваленим після нього рішенням ВРП за результатами такої рекомендації.

У контексті подібних (схожих) фактичних передумов до такого самого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла раніше у справі № 9901/637/18, який сформулювала у постанові від 26 лютого 2020 року. У цій постанові з покликанням на наведені норми законодавства зазначила, що кваліфікаційне оцінювання є спеціальною процедурою, що має на меті визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

При цьому виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.

Водночас за змістом статей 1, 3 Закону України від 21 грудня 2016 року

№ 1798-VIII Про Вищу раду правосуддя (далі - Закон № 1798-VIII) прийняття рішення про звільнення судді з посади належить до компетенції ВРП.

Тобто вирішення питання про звільнення судді належить виключно до компетенції ВРП після розгляду на її засіданні подання ВККС про звільнення судді. За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар`єри судді, є обов`язковим для виконання та викликає відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку.

Водночас за нормами Закону № 1402-VIII (стаття 88) рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, суддя (кандидат на посаду судді) має право оскаржити до адміністративного суду.

При цьому рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме собою не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання ВККС про звільнення судді ВРП може і не погодитися з висновком ВККС.

Оскільки процедура кваліфікаційного оцінювання, підбиття її підсумків (у ВККС) і застосування наслідків (рішенням ВРП) є стадіями єдиного провадження, рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не має самостійних правових наслідків, а є частиною цього кваліфікаційного провадження.

Звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП. У межах кваліфікаційного провадження ВРП має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, зокрема вплинули на об`єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов`язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України.

ВРП може ухвалити рішення про відмову в задоволенні подання про звільнення судді з посади. У цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення.

Отже, з огляду на наведене правове регулювання, а також статус та повноваження ВРП і ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, Велика Палата Верховного Суду вважає, що передбачене частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП.

Ураховуючи концепцію належного врядування, зміст якої, зокрема, розкритий у практиці Європейського суду з прав людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватися щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП.

Окрім того, під час розгляду цієї справи установлено, що ВРП рішенням від 19 грудня 2019 року № 3552/0/15-19 відмовила в задоволенні подання ВККС про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Окружного адміністративного суду м. Києва на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України через невмотивованість Рішення Комісії.

Узагальнюючи наведене, можемо констатувати, що рішення ВККС № 528/ко-18 з рекомендацією ВРП розглянути питання про звільнення з посади судді Окружного адміністративного суду м. Києва ОСОБА_1 є тим рішенням, яке не може бути самостійним предметом судового розгляду. Ці обставини унеможливлюють не тільки розгляд справи по суті спору, але й апеляційний перегляд судового рішення, ухваленого за наслідками судового розгляду справи по суті спору, на предмет його законності й обґрунтованості та є підставами для закриття провадження у справі, оскільки її не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь з відповідача 1 млн грн моральної шкоди Велика Палата Верховного Суду зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

За наявності підстав така вимога може бути заявлена у порядку цивільного судочинства (частина друга статті 48, частина четверта статті 58 Цивільного процесуального кодексу України).

Оскільки вимога про визнання дій та бездіяльності відповідача не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, то в силу частини п`ятої статті 21 КАС не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і похідна вимога позивача про стягнення моральної шкоди.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду скаржником не спростовані.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315, частини першої статті 316 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 266, 308, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяВ. С. Князєв Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко Судді:В. В. БританчукГ. Р. Крет Ю. Л. ВласовЛ. М. Лобойко М. І. ГрицівК. М. Пільков Д. А. ГудимаВ. В. Пророк В. І. ДанішевськаЛ. І. Рогач Ж. М. ЄленінаВ. М. Сімоненко О. С. ЗолотніковІ. В. Ткач Л. Й. КатеринчукС. П. Штелик