Постанова

від 12.01.2021 по справі 520/12552/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 р.Справа № 520/12552/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Губарєвої В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 року, (головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., повний текст складено 07.09.20 року) по справі № 520/12552/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок ЛТД"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крок ЛТД" (далі - ТОВ "Крок ЛТД", позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 12.09.2019 00000140518.

Позовні вимоги мотивовано тим, що податкове повідомлення-рішення прийнято безпідставно, оскільки ґрунтується на помилкових висновках контролюючого органу про порушення позивачем норм чинного законодавства, що не відповідають фактичним обставинам. У свою чергу, реальність господарських операцій Товариства з його контрагентом підтверджена належними доказами.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 12.09.2019 00000140518.

Головне управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач), не погоджуючись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази, встановлено обставини у справі та застосовано норми матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції не вірно надано оцінку доказів, не враховано, що додані до перевірки документи не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту в розумінні приписів податкового законодавства, оскільки зазначені документи не підтверджують рух товару, його розвантаження, навантаження, зберігання, оприбуткування, що, з урахуванням податкової інформації щодо контрагента, свідчить про відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентом.

Зазначає, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення слугували висновки податкового органу про безтоварність господарської операції позивача з ПП Юнісвіт , оскільки у останнього відсутнє джерело походження товару, що унеможливлює рух товару за ланцюгом постачання, трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності та інші засоби для здійснення господарської діяльності, господарські взаємовідносини носять характер фіктивності, створені без мети настання правових наслідків. Крім того, товарно-транспортна накладна, видана контрагентом позивача, оформлена з порушенням вимог законодавства, що не дає змогу підтвердити факт транспортування товару, встановити місце розвантаження, також до перевірки не надано специфікацію, паспорт якості, наявність яких передбачена умовами договору.

Позивач не надав відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що ГУ ДПС у Харківській області з 08.08.2019 по 14.08.2019 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Крок ЛТД" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП Юнісвіт за серпень 2018 року, за результатами якої складено акт від 21.08.2019 2855/20-40-14-12-09/30591211 (а.с. 10-20).

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем пп. а п. 198.1, абзаців 1, 2 пп. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит, на загальну суму 188 700 грн, у т.ч. у серпні 2018 року у сумі 188 700 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, у розмірі 188 700 грн., у серпні 2018 року.

12.09.2019 ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення 00000140518 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму на 235 875,00 грн (за основним платежем - 188 700,00 грн, штрафні санкції - 47 175,00 грн) (а.с. 9).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарської операції з ПП Юнісвіт належними первинними документами, а тому збільшення позивачу грошового зобов`язання по податку на додану вартість є неправомірним.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п.198.1ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК Україниподатковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1ст.193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно доп.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11ст.201цьогоКодексу.

Згідно п.200.1ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбаченихстаттею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеномустаттею 50 цього Кодексу.

Згідно з п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно доЗакону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цьогоКодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цьогоКодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відповідно до ч. 1ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, вбачається, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Судовим розглядом встановлено, що видами діяльності підприємства позивача є: ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення (основний); неспеціалізована оптова торгівля; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; установлення та монтаж машин і устатковання; дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук.

Штатна кількість працівників у спірний період на підприємстві позивача становила 24 особи (за посадами (професіями): директор, комерційний директор, фінансовий директор, головний бухгалтер, заступник директора з персоналу, головний інженер, слюсар-ремонтник, комірник, менеджери).

В перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ПП Юнісвіт .

29.08.2018 між позивачем (покупець) та ПП Юнісвіт (постачальник) укладено договір 29/08-2018, за умовами якого позивач придбав каталізатор ванадієвий СВД К-ДК 1,85 т. по ціні 510 000,00 за тонну без ПДВ. Загальна сума договору разом з ПДВ склала 1 132 200,00 грн (а.с. 33-34).

Відповідно до п.п. 1.2, 2.2, 2.3, 2.5 договору кількість, номенклатура ресурсів зазначаються в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору. Ресурси постачаються автомобільним транспортом на умовах DDP, м. Харків, склад покупця, транспортні витрати несе продавець. Поставка ресурсів здійснюється згідно специфікації у відповідності до Інкотермс в редакції 2010 року за цінами, вказаними у специфікації.

Згідно з п. п. 3.1, 3.2 договору якість, упаковка, маркування ресурсів повинні відповідати нормам, відповідним сертифікатам виробника, діючим стандартам (ТУ, ГОСТ) для даного виду ресурсів. Гарантія відповідності ресурсів підтверджується сертифікатом або паспортом якості продавця або виробника.

Колегія суддів зазначає, що за умовами DDP у відповідності до Інкотермс в редакції 2010 року продавець здійснює поставку покупцю товару з оплатою мита.

В підтвердження виконання договору позивачем як до податкового органу, так і до суду надано: видаткову накладну від 29.08.2018, податкову накладну від 29.08.2018 № 103, рахунок на оплату від 29.08.2018 № 24, товарно-транспортну накладну від 29.08.2018 № Р208, платіжні доручення від 04.09. 2018, 11.09.201828.09.2018, 03.10.2018 (а.с. 27, 39- 46, 49).

Оплата товару здійснена в безготівковий спосіб шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, в підтвердження чого надано платіжні доручення від 04.09.2018, 11.09.2018, 03.10.2018.(а.с.41-43)

За висновками позивача та суду першої інстанції, придбаний товар реалізовано шляхом продажу ТОВ "Зоря" (м. Рубіжне , Луганської області) , згідно договору від 29.08.2018 № 2089 , за умовами якого позивач продав каталізатор окислеення серністого газу каталізатор ванадієвий СВД (К-ДК) за ціною 1 528 200, 00 грн. (а.с.28-31). В підтвердження подальшого продажу товару позивачем до суду надано , видаткову накладну від 30.08.2018, довіреність про видачу товару від 3008.2018 , відомості із банку щодо оплати від 30.08.2018,товарно-транспортну накладу від 30.08.2018 .

Судом першої інстанції не надано жодної оцінки наявним в матеріалам справи доказам, не перевірено доводи податкового органу щодо не підтвердження руху товару.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, позивачем 29.08.2018 укладено два договори , за одним з яких ним придбано каталізатор ванадієвий, за іншим продано.

Колегія суддів зазначає, що специфікація до договору від 29.08.2018 із ПП " Юніствіт", яка є невід`ємною частиною договору , ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Згідно товарно-транспортної накладної від 29.08.2018 зазначено, що перевезення товару здійснювалося силами постачальника із залученням перевізників ТОВ Талариа Трейд з пункту навантаження м. Мерефа, провул. Яковівський, б. 10, до ТОВ " Крок", проте пунт розвантаження, час виїзду машини, не зазначеною (т. 1 а.с. 49). Також матеріали справи не містять доказів приймання товару безпосередньо представником позивача від ПП "Юнісвіт" та наявності у ПП "Юнісвіт" складських приміщень.

Під час апеляційного розгляду справи позивачем не підтверджено належними доказами, ким та за допомогою якого обладнання відбувалося відвантаження товару, враховуючи його вагу (1,85 тонни кожний)

Згідно ТТН від 30.08.2018 згідно якої ТОВ "Крок", із залученням автомобільного перевізника ТОВ СП"Дельта консалтинг" перевозило товар вагою п`ять тон, також не містить конкретно зазначеного місця навантаження та пункту розвантаження, оскільки зазначено лише навантаження "м. Харків". (а.с.47)

Суд апеляційної інстанцій зауважує, що наявність у позивача товарно-транспортних накладних на відпуск товару, не є безумовним свідченням його прийняття та обліку, від контрагента, оскільки у вказаних документах відсутня будь-яка інформація про дату та час виїзду з підприємства, дату та час прибуття до вантажоодержувача, пункт розвантаження, що не дає можливості їх ідентифікувати, визначити рух товарно-матеріальних цінностей.

Доводи позивача щодо подальшої реалізації з метою отримання прибутку придбаного у ПП "Юніствіт" товару іншому контрагенту, зокрема ТОВ " Зоря" , як свідчення товарності проведених господарських операцій, суд не приймає до уваги , оскільки наявні у матеріалах справи документи на підтвердження вказаних обставин є лише свідченням реалізації певного товару покупцю, а не придбання його за договором поставки від 29.08.2018 саме у ПП "Юніствіт" .

Таким чином, факт придбання, транспортування, та подальше використання в господарській діяльності позивача товару отриманого від ПП "Юнісвіт" не підтверджено належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, що є обов`язковою умовою для визнання господарських операцій товарними.

Суд апеляційної інстанцій зазначає, що наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Формальна наявність договорів, податкових накладних та товарно-транспортних документів не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а з усіх доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

Колегія суддів, не заперечуючи, що обов`язок надання доказів правомірності свого рішення покладений на відповідача як суб`єкта владних повноважень, вважає за необхідне вказати, що позивач, у свою чергу, не звільнений від обов`язку надання документів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, в даному випадку - реальності господарських операцій між позивачем та ПП "Юнісвіт".

Отже, надані позивачем первинні документи не розкривають зміст господарської операції позивача з ПП "Юнісвіт", не дають можливості встановити фактичне проведення вантажно-розвантажувальних операцій та встановлення інформації про осіб, що здійснювали відвантаження та отримання товару; ненадання специфікації до договору, сертифікатів походження товару, а також доказів на підтвердження його якісних характеристик, відповідність придбаного товару вимогам ДСТУ, інших доказів на підтвердження фактичного виконання умов договору з наведеним вище контрагентом позивачем не надано.

Слід вказати, що такі обставини, як відсутність документів щодо відображення складського обліку та внутрішнього переміщення ТМЦ, придбаних у постачальника, окремі неточності та недоліки у заповненні товарно-транспортної накладної, наявність податкової інформації про відсутність необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарських операцій, одномоментний перехід товару по ланцюгу постачання, самі по собі поодинці не є підставою вважати господарську операцію безтоварною, однак, у своїй сукупності вони ставлять під сумнів реальність господарської операції.

За відсутності відповідних пояснень та беззаперечних доказів реального характеру господарської операції колегія суддів вважає, що первинні документи, оформлені за результатами відносин із вказаним контрагентом, не є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат.

Доводи податкового органу про відсутність у позивача сертифікатів відповідності та паспортів якості , не свідчать беззаперечно про безтоварність господарської операції, оскільки вказані документи не доводять факту участі в операціях з придбання товару позивача чи його контрагента за договором.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладеного договору, відсутність належно оформлених первинних документів, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарської операції, колегія суддів приходить до висновку, що доводи контролюючого органу знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого ст.74 КАС України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Надані позивачем первинні бухгалтерські документи під час перевірки та адміністративного оскарження рішень податкового органу не відображали реальне вчинення операцій на виконання договору.

Дані щодо діяльності контрагента не можуть бути тими доказами, на підставі яких і лише яких може бути зроблений висновок про неправомірність податкової поведінки платника податків. Однак, якщо вони відповідають вимогам норм статей 72, 73, 74, 75 КАС, суд повинен дати їм оцінку у відповідності з правилами оцінки доказів в адміністративному судочинстві, встановленими нормами статті 90 КАС. Згідно з частиною першою цієї статті суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що містяться у справі, мотивує їх відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини третя, четверта зазначеної статті).

В сукупності, надаючи оцінку наданим первинним документам, колегія суддів виходить з невідповідності інформації, зазначеної в первинних документах про здійснення господарської операції, оскільки жодних документів, які б підтверджували фактичне отримання позивачем товару безпосередньо від контрагента немає.

Також судом апеляційної інстанції враховано інформацію податкового органу бази ЄРПН та ВМД , а також складеної ГУ ДПС у Харківській області від 28.12.2018 № 216/20/40-57-05-033/40479838 згідно яких податковою адресою ПП " Юніствіт" у перевіряємий період зазначено м. Харків, проспект Московський , б.94 кімната 307 А, проте відомості щодо перебування у контрагента позивача у власності або користуванні приміщення за адресою м. Мерефа, провул. Яковівський, 10, зазначеною в ТТН від 29.08.2018 відсутні; також не встановлено придбання ПП " Юніствіт" за весь період діяльності "каталізатора ванадієвого СВД К-ДК". Отже зазначені обставини свідчать про неможливість надання товару контрагентом позивача в зв`язку з відсутністю майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, виробничих активів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Вищезазначені доводи контролюючого органу у сукупності з встановленими у ході перевірки обставинами піддають сумніву достовірність наданих позивачем первинних документів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу, що господарська операція позивача з ПП "Юнісвіт" не підтверджена належними доказами, рух активів не підтверджений, надані ТОВ " Крок ЛТД" первинні документи, не опосередкуванні реальним рухом активів, а отже відсутні підстави для податкового обліку зазначеної господарської операції.

Відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 12.09.2019 00000140518 діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а відтак, відсутні підстави для визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно ст. 317 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 року по справі № 520/12552/19 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Крок ЛТД" відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 18.01.2021 року