Постанова

від 12.01.2021 по справі 520/4560/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 р.Справа № 520/4560/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., м. Харків, повний текст складено 04.08.20 року по справі № 520/4560/2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД ГАРАНТ УКРАЇНИ"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУД ГАРАНТ УКРАЇНИ" (далі за текстом також - позивач, ТОВ "БУД ГАРАНТ УКРАЇНИ") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі та текстом також - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просило скасувати винесені Головним управлінням ДПС у Харківській області стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю БУД ГАРАНТ УКРАЇНИ : податкове повідомлення-рішення форми В4 від 10.01.2020 за №00000060518; податкове повідомлення-рішення форми Р від 10.01.2020 за № 00000050518.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2020 року позов задоволено.

Скасовано винесені Головним управлінням ДПС у Харківській області стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД ГАРАНТ УКРАЇНИ» : податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 10.01.2020 за №00000060518; податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 10.01.2020 за № 00000050518.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД ГАРАНТ УКРАЇНИ" суму сплаченого судового збору у розмірі 8700,00 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Харківській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а викладені у ньому висновки не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю БУД ГАРАНТ УКРАЇНИ з ТОВ Промсен , ТОВ Компанія Електромаш , ТОВ Спецбуд-Схід , ТОВ Кріосед , ТОВ Роулі Груп , ТОВ Баумейстер не спричинили настання реальних правових наслідків, ураховуючи недоліки у складених первинних документах, а також за наявності результатів опрацювання зібраної податкової інформації щодо таких контрагентів. Посилається на невірне застосування судом першої інстанції приписів п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) та вказує на неврахування судом першої інстанції протоколів допиту свідків щодо ТОВ Промсен , ТОВ Компанія Електромаш . Просить врахувати правові позиції Верховного Суду, сформовані у постановах від 06.09.2019 у справі № 820/2835/18, від 27.01.2020 у справі № 640/19386/18.

За результатами апеляційного розгляду ГУ ДПС у Харківській області просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Звертає увагу, що твердження відповідача, наведені у апеляційній скарзі, є хибними та спростовуються положеннями чинного законодавства України. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 КАС України.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлень від 28.11.2019 за № 3029 та № 3030, виданих Головним управлінням ДПС у Харківській області та Наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 26.11.2019 за № 2494, фахівцями контролюючого органу проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю БУД ГАРАНТ УКРАЇНИ з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість щодо господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками ТОВ Промсен (код за ЄДРПОУ 42306052) за листопад - грудень 2018 року, ТОВ Компанія Електромаш (код за ЄДРПОУ 39754674) за серпень - вересень 2018 року, листопад 2018 року, ТОВ Спецбуд-Схід (код за ЄДРПОУ 42395509) за грудень 2018 року, ТОВ Кріосед (код за ЄДРПОУ 42416675) за листопад 2018 року, ТОВ Роулі Груп (код за ЄДРПОУ 42535705) за грудень 2018 року, ТОВ Баумейстер (код за ЄДРПОУ 42561177) за березень 2019 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власні господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг) відповідно до затвердженого плату документальної позапланової перевірки.

За наслідками перевірки складено акт від 11.12.2019 за № 1137/20-40-05-18-09/41593766 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ БУД ГАРАНТ УКРАЇНИ (надалі також - акт перевірки) (а.с. 24-69 том 1).

За висновками акта перевірки ТОВ БУД ГАРАНТ УКРАЇНИ порушено:

- пп. а п. 198.1, абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 за № 2755-V1 (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 466 556 грн, у т.ч. за серпень 2018 року - у сумі 20 775 грн, за вересень 2018 року - у сумі 70 017 грн, за листопад 2018 року - у сумі 86 898 грн, за грудень 2018 року - у сумі 275 851 грн, за березень 2018 року - у сумі 13 015 грн.

Вищезазначене порушення призвело до:

- заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету, у розмірі 453 541 грн, у т.ч. за серпень 2018 року - у сумі 20 775 грн, за вересень 2018 року - у сумі 70 017 грн, за листопад 2018 року - у сумі 86 898 грн, за грудень 2018 року - у сумі 275 851 грн, чим порушено пп. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 за № 2755-VІ;

- завищення від`ємного значення податку на додану вартість у розмірі 13015 грн за березень 2019 року, чим порушено пп. в 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за № 2755-VІ.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.01.2020 за № 00000060518, № 00000050518 (а.с. 79-81 том 1).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивачем подано скаргу (а.с. 82-103 том 1).

Рішенням від 19.03.2020 скарга залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (а.с. 104-111 том 1).

Скориставшись правом на оскарження рішень Головного управління ДПС у Харківській області у судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.01.2020 за № 00000060518, № 00000050518.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, дійшов висновку, що господарські операції позивача з визначеними контрагентами мають реальний характер, здійснені позивачем із дотриманням норм чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення від 10.01.2020 за № 00000060518, № 00000050518 є протиправними та підлягають скасуванню; посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також на податкову інформацію надану іншими контролюючими органами не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів контрагентів позивача, а отже, не є належним доказом в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи та виходить з такого.

Відповідно до п. 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об`єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов`язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг відповідно до приписів п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За приписами п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 вказаної статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно з п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов`язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від`ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об`єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов`язання) та від`ємником (податковим кредитом). Від`ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії -"віднімання", і в силу дії об`єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. Водночас, платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (надалі також - Закон № 996-ХІV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.1, 2.2, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з викладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Водночас, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій створює наслідки для податкового обліку платника податків.

Проте, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицію Верховного Суду, викладеною у постановах від 02.04.2019 у справі № 826/14331/13-а, від 10.04.2020 у справі № 823/1389/16.

Отже, відповідно до наведеного нормативного регулювання податкових правовідносин, у цій справі суд апеляційної інстанції перевіряє реальність господарських правовідносин позивача з його контрагентами з урахуванням поданих сторонами доказів, щодо оцінки яких виник спір, протягом періоду, який перевірявся контролюючим органом.

Як убачається із матеріалів справи, за результатами перевірки встановлено, що протягом серпня, вересня, листопада, грудня 2018, березня 2019 року постачальниками ТОВ «БУД ГАРАНТ УКРАЇНИ» (податковий номер 41593766) були підприємства: ТОВ «Промсен» (код за ЄДРПОУ 42306052) за листопад - грудень 2018 року; ТОВ «Компанія Електромаш» (код за ЄДРПОУ 39754674) за серпень - вересень 2018 року, листопад 2018 року; ТОВ «Спецбуд-Схід» (код за ЄДРПОУ 42395509) за грудень 2018 року; ТОВ «Кріосед» (код за ЄДРПОУ 42416675) за листопад 2018 року; ТОВ «Роулі Груп» (код за ЄДРПОУ 42535705) за грудень 2018 року; ТОВ «Баумейстер» (код за ЄДРПОУ 42561177) за березень 2019 року.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою достовірності відображення показника рядка 10.1 Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України за основною ставкою податкової декларації з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, встановлено його завищення всього у сумі ПДВ 466556,00 грн, у т.ч. за серпень 2018 року у сумі 20775 грн; за вересень 2018 року у сумі 70017 грн; за листопад 2018 року у сумі 86898 грн; за грудень 2018 року у сумі 275851 грн; за березень 2018 року у сумі 13015 грн.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Компанія Електромаш .

Між ТОВ БУД ГАРАНТ УКРАЇНИ (в якості покупця) та ТОВ Компанія Електромаш (в якості продавця) укладено договори від 20 серпня 2018 року № 2/118П; від 03 вересня 2018 року № 3/118П; від 26 листопада 2018 року № 7/11П.

Предметом договорів визначено, що продавець зобов`язується передати належний йому товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаними договорами позивачем до матеріалів справи надано видаткові накладні: № 38 від 29.08.2018 на суму 124 651,20 грн, № 28 від 25.09.2018 на суму 179 966,26 грн, № 37 від 25.09.2018 на суму 240 136,84 грн, № 58 від 28.11.2018 на суму 28 936,44 грн, а також податкові накладні: № 37 від 29.08.2018; № 28 від 25.09.2018; № 37 від 25.09.2018; № 16 від 28.11.2018, платіжні доручення: від 31.08.2018 № 30 на суму 124651,20 грн.; від 27.09.2018 № 52 на суму 420103,09 грн.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Кріосед .

Між позивачем (в якості генерального підрядника) та ТОВ Кріосед (в якості субпідрядника) укладено договори, а саме:

- договір субпідряду від 16 жовтня 2018 року № 9 /11, за умовами якого субпідрядник зобов`язується виконати роботи за завданням генпідрядника по об`єкту: Реконструкція нежитлової будівлі аптеки №117 під Кегичівський Будинок дитячої та юнацької творчості Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області смт. Кегичівка, вул. Волошина, 49, Кегичівський район, Харківська область, а генпідрядник зобов`язується прийняти і оплатити такі роботи;

- договір субпідряду від 16 жовтня 2018 року № 10/11, за умовами якого субпідрядник зобов`язується виконати роботи за завданням генпідрядника по об`єкту: Реконструкція нежитлової будівлі аптеки №117 під Кегичівський Будинок дитячої та юнацької творчості Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області смт. Кегичівка, вул. Волошина, 49, Кегичівський район, Харківська область;

- договір субпідряду від 16 жовтня 2018 року № 11/11, за умовами якого субпідрядник зобов`язується виконати роботи за завданням Генпідрядника по об`єкту: Реконструкція нежитлової будівлі аптеки № 117 під Кегичівський Будинок дитячої та юнацької творчості Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області смт Кегичівка, вул. Волошина, 49, Кегичівський район, Харківська область.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаними договорами позивачем до матеріалів справи надано: акти виконаних робіт - від 16.11.2018 на суму 65833,98 грн, від 16.11.2018 на суму 198000,00 грн, від 16.11.2018 на суму 198000,00 грн; податкові накладні - № 65 від 16.11.2018, № 67 від 16.11.2018, № 68 від 16.11.2018; платіжні доручення - від 26.11.2018 № 111 на суму 65833,98 грн, від 26.11.2018 за № 112 на суму 198000,00 грн, від 26.11.2018 за № 113 на суму 198000,00 грн.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Промсен .

Між позивачем (в якості покупця) та ТОВ Промсен (в якості продавця) укладеної договори:

- від 26 листопада 2018 року № 6/11П, за яким продавець зобов`язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити за нього на умовах договору;

- від 14 грудня 2018 року № 18/12П, за продавець зобов`язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити за нього на умовах договору.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаними договорами позивачем до матеріалів справи надано: видаткові накладні - № 000026 від 28.11.2018 на суму 30615,64 грн, № 000012 від 17.12.2018 на суму 59564,60 грн; податкові накладні - № 24 від 28.11.2018, № 10 від 17.12.2018; платіжне доручення № 144 від 17.12.2018 на суму 30615,64 грн.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Спецбуд-Схід .

Між позивачем (в якості генерального підрядника) та ТОВ Спецбуд-Схід (в якості субпідрядника) укладено договори субпідряду від 19 листопада 2018 року № 14/11 та від 28 листопада 2018 року № 16/11.

Відповідно до п.1.1 вказаних договорів субпідрядник зобов`язується виконати роботи за завданням генпідрядника по об`єкту: Реконструкція нежитлової будівлі аптеки №117 під Кегичівський Будинок дитячої та юнацької творчості Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області смт. Кегичівка, вул. Волошина, 49, Кегичівський район, Харківська область, а генпідрядник зобов`язується прийняти і оплатити такі роботи.

З вказаним контрагентом укладено договори субпідряду від 29 листопада 2018 року № 17/11-1, № 17/11-2, від 30 листопада 2018 року № 18/11, за якими субпідрядник зобов`язується виконати роботи за завданням Генпідрядника по об`єкту: Капітальний ремонт Кегичівського районного Будинку культури, за адресою: 64003 Харківська область, селище Кегичівка, вул. 1 Травня, 9 (коригування), а генпідрядник зобов`язується прийняти і оплатити такі роботи.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаними договорами позивачем до матеріалів справи надано: акти виконаних робіт - від 10.12.2018 на суму 160 247,10 грн, від 17.12.2018 на суму 237 585,60 грн, від 17.12.2018 на суму 148 976,86 грн, від 20.12.2018 на суму 228 935,40 грн, від 21.12.2018 на суму 210 682,00 грн. від 21.12.2018 на суму 235 662,38 грн; податкові накладні - № 37 від 10.12.2018, № 38 від 10.12.2018, № 40 від 17.12.2018, № 52 від 17.12.2018, № 53 від 20.12.2018, № 54 від 21.12.2018, № 55 від 21.12.2018; платіжні доручення - від 17.12.2018 за № 140 на суму 160247,10 грн, від 17.12.2018 за № 141 на суму 240370,64 грн, від 21.12.2018 за № 159 на суму 237585,60 грн, від 26.12.2018 за № 175 на суму 148976,86 грн, від 26.12.2018 за № 176 на суму 228935,40 грн, від 28.12.2018 за № 177 на суму 235662,38 грн, від 28.12.2018 за № 178 на суму 210682,00 грн.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Роулі Груп .

Між ТОВ БУД ГАРАНТ УКРАЇНИ (як покупцем) та ТОВ Роулі Груп (як продавцем) укладено договір від 03 грудня 2018 року № 13/12П, за яким продавець зобов`язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити за нього на умовах договору.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаними договорами позивачем до матеріалів справи надано: видаткову накладну № РН-000004 від 03.12.2018 на суму 133 081,70 грн, податкову накладну № 4 від 03.12.2018, платіжне доручення № 180 від 28.12.2018 на суму 133081,70 грн.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Баумейстер .

Між ТОВ БУД ГАРАНТ УКРАЇНИ (як генпідрядником) та ТОВ Баумейстер (як субпідрядником) укладено договір субпідряду від 14 січня 2019 року №1/26-1, за яким субпідрядник зобов`язується виконати роботи за завданням генпідрядника по об`єкту: Капітальний ремонт покрівлі та внутрішніх приміщень Вовківського сільського Будинку культури в с. Вовківка Кегичівського району Харківської області (коригування), а генпідрядник зобов`язується прийняти і оплатити такі роботи.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаними договорами позивачем до матеріалів справи надано: акт приймання виконаних робіт від 23.03.2019 на суму 78090,11 грн, податкову накладну № 28 від 25.03.2019.

Придбані у ТОВ Спецбуд-Схід (код за ЄДРПОУ 42395509) у грудні 2018 року та у ТОВ Баумейстер (код за ЄДРПОУ 42561177) роботи в подальшому реалізовано Вовківській сільській раді (код за ЄДРПОУ 21228569) згідно з укладеним договором про закупівлю № 26 від 20.11.2018 (т.1 а.с. 130-145).

Згідно з п. 1.1. вказаного договору предмет договору - капітальний ремонт покрівлі та внутрішніх приміщень Вовківського сільського Будинку культури в с. Вовківка Кегичівського району Харківської області (коригування) (ДК021:2015 45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт).

Додатковою угодою № 1 від 20.11.2018 до вказаного договору змінено строк виконання робіт: до 31 грудня 2019 року.

Додатковою угодою № 1 (без дати) змінено строк виконання робіт: до 31 грудня 2020 року.

Виконання робіт підтверджується актом та довідкою за грудень 2018 на суму 760345,20 грн, у т.ч. ПДВ - 126724,20 грн, актом та довідкою за лютий 2019 на суму 692622,00 грн, у т.ч. ПДВ - 115437,00 грн.

Придбані у ТОВ Кріосед (код за ЄДРПОУ 42416675) у листопаді 2018 року роботи в подальшому реалізовано Відділу освіти молоді і спорту Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області (код за ЄДРПОУ 02146127) згідно з укладеним договором № 118 від 11.07.2018 (т.1 а.с. 165-171).

Згідно з п. 1.1. вказаного договору предмет договору: Реконструкція нежитлової будівлі аптеки №117 під Кегичівський Будинок дитячої та юнацької творчості Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області в смт. Кегичівка, вул.Волошина, 49, Кегичівський район, Харківська область (ДК 021:2015 45450000-6-інші завершальні будівельні роботи (Реконструкція нежитлової будівлі аптеки № 117 під Кегичівський Будинок дитячої та юнацької творчості Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області).

Факт виконання робіт підтверджується актом та довідкою за листопад 2018 на суму 2070862,31 грн, у т.ч. ПДВ - 345143,72 грн.

Придбані у ТОВ Спецбуд-Схід (код за ЄДРПОУ 42395509) роботи в подальшому реалізовано Департаменту капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації (код за ЄДРПОУ 04014080) згідно з договором про закупівлю робіт №22-18 від 24.09.2018 (т. 1 а.с. 191-198).

Згідно з п. 1.1. вказаного договору Замовник-Розпорядник коштів доручає, а генеральний підрядник забезпечує виконання робіт відповідно до проектно-кошторисної документації та у встановлений цим договором строк по об`єкту: Капітальний ремонт Кегичівського районного Будинку культури, за адресою: 64003 Харківська область, селище Кегичівка, вул. 1 Травня, 9 (коригування) (код ДК 021:2015 45000000-7 Будівельні роботи та поточний ремонт)

Факт виконання робіт підтверджується актом та довідкою за грудень 2018 на суму 315507,59 грн, у т.ч. ПДВ - 52584,60,43 грн, актом та довідкою за грудень 2018 на суму 417657,60 грн, у т.ч. ПДВ - 69609,60 грн (т. 1 а.с. 200-210).

Придбані у ТОВ Промсен (код за ЄДРПОУ 42306052) у листопаді - грудні 2018 року, у ТОВ Компанія Електромаш (код за ЄДРПОУ 39754674) у серпні - вересні 2018 року, листопаді 2018 року, ТОВ Роулі Груп (код за ЄДРПОУ 42535705) у грудні 2018 року будівельні матеріали включено до актів приймання виконаних будівельних робіт з реконструкції нежитлової будівлі щодо Капітального ремонту Кегичівського районного Будинку культури, поточного ремонту покрівлі та фасаду Кегичівської центральної районної бібліотеки.

З аналізу руху господарських операцій позивача з контрагентами, зумовлених необхідністю виконання договірних зобов`язань ТОВ БУД ГАРАНТ УКРАЇНИ перед Вовківською сільською радою, Відділом освіти молоді і спорту Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області, Департаментом капітального будівництва Харківської обласної державної адміністрації, убачається, що від проведених господарських операції з придбання ТМЦ та робіт з метою виконання зобов`язань за договором про закупівлю № 26 від 20.11.2018, договором № 118 від 11.07.2018, договором про закупівлю робіт № 22-18 від 24.09.2018 ТОВ БУД ГАРАНТ УКРАЇНИ отримало прибуток, який був урахований при обчисленні податкових зобов`язань підприємства у відповідний період, оскільки вартість таких робіт є вищою за вартість робіт, придбаних позивачем.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що наявні в матеріалах справи видаткові накладні, акти виконаних робіт є первинними документами та не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону № 996-XIV, статті 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а тому є належними та допустимими доказами, підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин.

Надані позивачем до матеріалів справи копії належним чином оформлених документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано достатніх доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що податкове законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 за №363, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку витрат та податкового кредиту.

Крім того, податковий кредит за спірними господарськими операціями сформований ТОВ БУД ГАРАНТ УКРАЇНИ за фактом придбання ТМЦ та робіт, а не транспортних послуг. Тому докази транспортування є додатковими (допоміжними) до підтвердження обставин реальності цих операцій, а товарно-транспортні документи в спірному випадку не є документами, на підставі яких формувався податковий кредит.

Відтак, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів (робіт) та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна не може бути підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов`язково мають бути підтверджені витрати на послуги з перевезення вантажів, а не придбання товару (робіт).

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.06.2019 у справі № 815/2968/15, від 19.02.2019 у справі № 825/1493/14, від 04.09.2018 у справі № 820/908/18, від 02.10.2018 у справі № 804/7239/15, а також у постановах від 11.09.2018 у справах № 804/4787/16, №815/6105/17 та № 820/477/18.

Щодо висновків контролюючого органу про неможливість здійснення господарських операцій з реалізації товарів (виконання робіт) у зв`язку із відсутністю трудових ресурсів для виконання задекларованих обсягів з продажу товарів (виконання робіт), відсутністю обов`язкових звітів форми 1-ДФ щодо чисельності штатних працівників у контрагентів позивача, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що такі посилання контролюючого органу не можуть бути покладені в основу судового рішення як докази відсутності реальності господарських операцій з придбання ТОВ БУД ГАРАНТ УКРАЇНИ ідентифікованих товарів та робіт у контрагентів позивача.

Колегія суддів зазначає, що згідно із пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Окрім того, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

За умови подання платником податку на додану вартість належним чином оформлених документів, які згідно з правовими нормами повинні бути виписані на господарські операції певного виду, та підтвердження суми податку на додану вартість податковими накладними, зареєстрованими відповідно до вимог статті 201 ПК України, задекларований податковий кредит вважається підтвердженим (правомірним), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.

Це відповідає нормі абзацу першого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Така норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 Податкового кодексу України, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексу України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов`язання зі сплати податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальниками товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом норм пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зокрема, в постановах від 18.05.2018 у справі № П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі № 802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі № 826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі № 2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі № 826/9039/16, від 10.09.2018 у справі № 826/8016/13-а, від 10.09.2018 у справі № 826/25442/15, від 11.09.2018 у справі № 810/2677/17, від 18.11.2019 у справі № 808/3356/17, від 17.09.2019 у справі № 500/2733/18.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не є вичерпними ознаками нереальності вчинених господарських операцій, якщо з інших даних вбачається фактична рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу, а основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. У свою чергу, доказів проведення перевірки, яка б встановила факт неможливості контрагентом позивача вчиняти зазначений вище правочини, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Такі висновки сформовано Верховним Судом у постанові від 12 грудня 2019 у справі № 814/1439/17.

Отже, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач порушує вимоги податкового законодавства.

Не подано ГУ ДПС у Харківській області і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ БУД ГАРАНТ УКРАЇНИ як платника податку на додану вартість, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ БУД ГАРАНТ УКРАЇНИ розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ БУД ГАРАНТ УКРАЇНИ та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Потреба в укладенні згаданих правочинів обумовлена необхідністю здійснювати господарську діяльність з урахуванням видів діяльності ТОВ БУД ГАРАНТ УКРАЇНИ .

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію відносно контрагентів позивача, як підтвердження неможливості здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, як-то: неподання податкової звітності, відсутність трудових ресурсів, відсутність інформації про власні та орендовані фонди, відсутність інформації про транспортування товарів, наявності ознак фіктивності у ТОВ Компанія Електромаш та ТОВ Промсен , є безпідставним, оскільки така інформація, призначена для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу, носить виключно інформативний характер, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 18.12.2019 у справі № 825/3891/14 та від 22.11.2019 у справі № 817/2887/14.

Процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

З урахуванням зазначеного, посилання відповідача на отримані від ОВС відділу ОВЕЗ ОУ ГУ ДФС у Харківській області протоколи допиту свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як підставу нереальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ Компанія Електромаш та ТОВ Промсен , колегією суддів не беруться до уваги.

Колегія суддів зазначає, що сам факт заперечення причетності до створення та ведення фінансово-господарської діяльності підприємств не може бути беззаперечним свідченням безтоварності спірних операцій, натомість, факт виконання зобов`язань з боку позивача та його зазначених вище контрагентів за укладеними договорами підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність відповідних господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В даному випадку до перевірки, рівно як і до матеріалів справи, надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між сторонами правочинів та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Отже, враховуючи зазначене вище та те, що в межах розгляду даної адміністративної справи судовим розглядом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необґрунтованість висновків акта від 11.12.2019 за № 1137/20-40-05-18-09/41593766 про порушення позивачем норм податкового законодавства та, як наслідок, про наявність правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 10.01.2020 за № 00000060518, № 00000050518.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень належним чином під час судового розгляду не довів, у зв`язку з чим позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються неведеним вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, оскільки зміст апеляційної скарги, яка частково дублює відзив на позовну заяву, поданий до суду першої інстанції, містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а також не зазначено в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано, відтак, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Висновки суду першої інстанції правовим позиціям Верховного Суду, сформованим у постановах від 06.09.2019 у справі № 820/2835/18, від 27.01.2020 у справі № 640/19386/18, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, не протирічать та з ними узгоджуються.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 року по справі № 520/4560/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 18.01.2021 року