Постанова

від 14.01.2021 по справі 520/5653/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 р.Справа № 520/5653/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Губарєвої В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ВІРНІСТЬ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2020, головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І., м. Харків, повний текст складено 10.08.20, по справі № 520/5653/2020

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ВІРНІСТЬ"

до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

30.04.2020 Сільськогосподарський виробничий кооператив ВІРНІСТЬ (надалі по тексту - позивач, СГВК ВІРНІСТЬ ) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (надалі по тексту - ГУ ДПС у Харківській області, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило суд визнати неправомірними та скасувати складені Головним управлінням ДПС у Харківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43143704) відносно Сільськогосподарського виробничого кооперативу Вірність (ідентифікаційний код юридичної особи 30739511):

- податкове повідомлення-рішення від 23.01.2020 №00000010516 в частині 25972,66 грн, з яких: 20778,13 грн - за грошовим зобов`язанням за податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість; 5194,53 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- податкове повідомлення - рішення від 23.01.2020 №00000020516 в повному обсязі;

- податкове повідомлення - рішення від 04.02.2020 №00000030516 в повному обсязі.

В обґрунтування позову зазначено, що вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки винесені за відсутності повноважень у ГУ ДПС в Харківській області. При цьому, при донарахуванні ПДВ до суми доходу було безпідставно включено операції, здійснені у період з 01 по 10 січня 2019 року на суму 52 429,80 грн. З огляду на відсутність можливості складати та надсилати на реєстрацію податкові накладні до моменту реєстрації платником податку на додану вартість вважає безпідставним застосування штрафу за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових нпакладних на суму ПДВ - 72240 грн та порушення граничного строку реєстрації податкових накладних у розмірі 136 000 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 по справі № 520/5653/2020 у задоволенні адміністративного позову Сільськогосподарського виробничого кооперативу ВІРНІСТЬ (62020, Харківська обл., Краснокутський район, село Мурафа, вулиця Молодіжна, будинок 1) до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 по справі № 520/5653/2020 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що в порушення частини 2 статті 19 Конституції України, частин 1-3 статті 242, пункту 3 частини 4 статті 246 КАС України не надано правової оцінки доводам позивача щодо відсутності у відповідача повноважень на винесення податкових повідомлень-рішень відносно позивача, в порушення пункту 183.2 статті 183 ПК України, частини 5 статті 242 КАС України не враховано позицій Верховного суду, висловлених у постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 813/8772/14, від 26.11.2019 у справі № 802/1854/15-а, від 18.02.2020 у справі № 817/2342/16, за висновками яких контролюючим органом безпідставно донараховано податкові зобов`язання за перші 10 днів січня 2019 р. - тобто за період, коли позивач ще не був та не повинен був бути зареєстрованим платником ПДВ, а отже притягнуто до відповідальності за відсутності складу об`єктивної сторони складу правопорушення - протиправної дії, як наслідок, завишено ще й штраф за несвоєчасну сплату ПДВ. Також, в порушення підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України, частини 2 статті 242 КАС України та закріпленого у пункті у підпункті 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 ПК України принципу рівності суб`єктів господарювання і платників податків судом першої інстанції не враховано, що податок на додану вартість є непрямим податком, а тому при донарахуванні несплачених податкових зобов`язань має використовуватися метод ділення на 6 (а не ділення на 5 ). внаслідок чого було безпідставно завишено і податкові зобов`язання позивача, і накладені на нього штрафи.

В порушення частини 1 статті 19, частини 2 статті 58 та статі 61 Конституції України, пункту 54.5 статті 54, статті 109, пункту 120-1.2 статті 120-1 та пункту 183.10 статті 183 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а також положень Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань, пов`язаних з обов`язковою реєстрацією осіб як платників податку на додану вартість, що затверджена наказом ДПС від 06.07.2012 № 588 залишено в силі акти відповідача про притягнення до фінансової відповідальності за не складення податкових накладних за відсутності складу правопорушення, враховуючи, що у спірний період позивач не мав можливості зареєструвати податкові накладні за період, в якому він не був зареєстрованим як платник податку на додану вартість.

Відповідач не погодився з доводами апеляційної скарги та надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд апеляційної інстанції залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу- без задоволення, посилаючись на те, що ГУ ДПС у Харківській області є контролюючим органом в розумінні ПК України, а суб`єктивне тлумачення позивача положень п.41.1 ст.41 ПК України та абз.2 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.2018 № 1200 є помилковими. Стверджує, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством, а тому скасуванню не підлягають. Щодо доводів про безпідставне донарахування ПДВ за період з 01 по 10 січня 2019 року за податковим повідомленням-рішенням від 23.01.2020 № 00000010516 зазначив, що п.183.10 ст. 183 ПК України не містить виключень з періоду застосування такої відповідальності перших 10 днів місяця, що настав за місяцем, в якому було досягнуто перевищення, а тому донарахування за цей період, враховуючи, що перевищення граничного обсягу оподаткованих операцій із постачання товарів, робіт (послуг) СВК Вірність мало місце у грудні 2018 року, але подання заяви на обов`язкову реєстрацію платником податку на додану вартість відбулося 26.03.2019, є правомірним.

Вважає, що внаслідок того, що позивач в силу п. 183.10 ст. 183 ПК України, як і будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подав до контролюючого органу реєстраційну заяву, він несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням Державної податкової служби у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку СВК ВІРНІСТЬ , за результатами якої складено акт перевірки №1421/20-40-05-16-07/30739511 від 27.12.2019, за висновками якого встановлені наступні порушення:

- п. 187.1 ст. 187, п. 185.1 ст. 185, п. 183.2, п. 183.10 ст. 183, п. 181.1 ст.181, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, що призвело до заниження сплати податку на додану вартість на загальну суму 72240 грн, у т.ч. за: січень 2019 року - 28578 грн, лютий 2019 року - 23278 грн, березень 2019 року - 18960 грн, квітень 2019 року 1424 грн;

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, оскільки не виписано та відповідно не зареєстровано податкові накладні на загальну суму ПДВ 72240 грн, у т.ч. січень 2019 року - 28578 грн, лютий 2019 року - 23278 грн, березень 2019 року - 18960 грн, квітень 2019 року - 1424 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, контролюючим органом складено податкові повідомлення-рішення від 23.01.2020 № 00000010516, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 90300 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 72240 грн та за штрафними санкціями у розмірі 18060 грн, та № 00000020516, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 36120 грн.

Позивачем оскаржено вищевказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС України від 02.04.2020 № 11914/6/99-00-08-05-02-06 у задоволенні скарги відмовлено.

При цьому, відповідачем додатково було винесено податкове повідомлення-рішення від 04.02.2020 року №00000030516.

Позивач звернувся зі скаргою до ДПС України на податкове повідомлення-рішення від 04.02.2020 №00000030516.

Рішенням ДПС України від 07.04.2020 №12498/6/99-00-06-05-05-06 у задоволенні скарги відмовлено.

Вважаючи, оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 23.01.2020 № 00000020516 та від 04.02.2020 №00000030516, та податкове повідомлення-рішення від 23.01.2020 №00000010516 в частині донарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 25972,66 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 20778,13 грн та за штрафними санкціями у розмірі 5194,53 грн, протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності та обґрунтованості спірних податкових-повідомлень-рішень, оскільки позивачем не виконано обов`язок зареєструватися платником податку на додану вартість з січня 2019, встановлений приписами п. 181.1 ст. 181 та п.183.2 ст. 183 ПК України, у зв`язку з чим він несе відповідальність на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, як передбачено п. 183.10, ст. 183 ПК України, та повинен скласти та надіслати податкові накладні на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо доводів апелянта про відсутність у відповідача повноважень на винесення податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає наступне.

19 червня 2019 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби , пунктом 1, 2 якої утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1, реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2.

Згідно з додатком 1 до вказаної постанови утворено Головне управління ДПС у Харківській області.

Головне управління ДФС у Харківській області реорганізовано у Головне управління ДПС у Харківській області (додаток 2 до постанови КМУ №537 від 19.06.2019).

За правилами ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи (ч.3 ст.105 ЦК України).

Відповідно до пункту 12 постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 "Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади" орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Установлено, що Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227 затверджено Положення про Державну податкову службу України (далі по тексту ДПС України).

Згідно з п.1 цього Положення Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р вирішено погодитися з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 р. № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

29.08.2019 в.о. начальника ГУ ДПС у Харківській області було винесено наказ № 18 Про початок діяльності Головного управління ДПС у Харківській області .

З урахуванням вищевказаних положень нормативно-правових актів з вказаної дати Головним управлінням ДПС у Харківській області розпочато виконання області функцій і повноважень ГУ ДФС у Харківській області, що припиняється.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 № 846 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України , надалі - постанови КМУ №537) передбачено, що територіальні органи Державної податкової служби є правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

Як установлено пунктом 3 постанови КМ України №537 від 19.06.2019, територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до п.п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Враховуючи наведені вище положення чинного законодавства, обставини виникнення спору, колегія суддів дійшла висновку, що ГУ ДПС у Харківській області, як територіальний орган Державної податкової служби України, у спірних правовідносинах є контролюючим органом та наділений відповідними повноваженнями зокрема щодо проведення перевірок платників податків та прийняття, за їх результатом, податкових повідомлень-рішень, у тому числі і відносно СГВК ВІРНІСТЬ .

З огляду на вищевикладене, твердження позивача про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були винесені за відсутністю повноважень на здійснення функцій контролюючого органу, колегія суддів є хибними та такими, що зроблені при помилковому тлумаченні норм діючого законодавства України.

Колегією суддів встановлено, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 23.01.2020 № 00000010516, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 90300 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням у розмірі 72240 грн та за штрафними санкціями у розмірі 18060 грн слугували висновки податкового органу про порушення позивачем п. 187.1 ст. 187, п. 185.1 ст. 185, п. 183.2, п. 183.10 ст. 183, п. 181.1 ст.181, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, що призвело до заниження сплати податку на додану вартість на загальну суму 72240 грн, у т.ч. за: січень 2019 року - 28578 грн, лютий 2019 року - 23278 грн, березень 2019 року - 18960 грн, квітень 2019 року - 1424 грн.

Надаючи оцінку вказаному податковому повідомленню-рішенню, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з пунктом 181.1 статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Відповідно до пункту 183.2 статті 183 ПК України у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

З акту перевірки №1421/20-40-05-16-07/30739511 від 27.12.2019 колегією суддів встановлено, що згідно з розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за 2018 рік, наданого до декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2018 рік, загальна сума від здійснення господарських операцій позивача з постачання товарів (власного виробництва) за 12 місяців 2018 року становить 1058600 грн, з огляду на що у СГВК ВІРНІСТЬ виник обов`язок зареєструватися платником податку на додану вартість з 01.01.2019 по 10.01.2019.

Проте, позивач звернувся до податкового органу з заявою про реєстрацію платником податку на додану вартість лише 26.03.2019.

Пунктом 183.10 статті 183 ПК України передбачено, що будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

З урахуванням наведених норм, якщо особа, у якої обсяг оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг за останні 12 місяців перевищив 1000000 грн, не подала до органу державної податкової служби заяву, то обов`язок нарахування та сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість у такої особи виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 1000000 грн.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 лютого 2020 року по справі №817/2342/16.

Отже, у податкового органу виникло право, відповідно до вимог пункту 183.10 статті 183 Податкового кодексу України, нарахувати позивачеві податкові зобов`язання з податку на додану вартість та притягнути його до відповідальності за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, виключно з 11.01.2019.

Проте, відповідачем нараховані податкові зобов`язання з податку на додану вартість та застосовані штрафні санкції по операціям, які були вчинені позивачем починаючи з 01.01.2019.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що податковим органом протиправно визначено позивачеві суму податкових зобов`язань та штрафних санкції з податку на додану вартість, виходячи з більшої, за наявну, бази об`єкту оподаткування податком на додану вартість, тобто охоплено за період, за який позивач не мав обов`язку сплачувати податок на додану вартість.

Мотивованих пояснень щодо правомірності документування порушенням пункту 181.1 статті 181 ПК України та нарахування позивачеві сум податкових зобов`язань з податку на додану варість відповідно до пункту 183.10 статті 183 Податкового кодексу України саме з 01.01.2019 контролюючим органом не надано, що свідчить про те, що відповідачем не доведено правильності розрахунку грошових зобов`язань при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 23.01.2020 № 00000010516.

Колегія суддів зазначає, що встановивши невідповідність частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми податкових зобов`язань та/або штрафних (фінансових) санкцій. Разом з тим, рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

В контексті викладеного колегія суддів зазначає, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень. Водночас, визнання рішення контролюючого органу недійсним повністю у такій ситуації, дає йому можливість визначити в установленому Законом порядку правильне рішення, зокрема через прийняття нового рішення.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.06.2020 по справі № 819/1785/17, яка є обов`язковою для врахування судом апеляційної інстанції.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (ч.2 ст.9 КАС України).

Однак, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Беручи до уваги наведене, з метою забезпечення ефективного захисту прав позивача у спірних відносинах, колегія суддів дійшла висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення від 23.01.2020 № 00000010516 в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.2020 №00000020516, від 04.02.2020 №00000030516, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Отже, вказаним нормами встановлено, що складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як було встановлено колегією суддів в ході розгляду цієї справи, позивач звернувся до податкового органу з заявою про реєстрацію платником податку на додану вартість тільки 26.03.2019, та зареєстрований платником податку на додану вартість з 08.04.2019.

З огляду на приписи п. 201.8 п. 201 ПК України позивач не мав можливості виписати та зареєструвати податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

У разі реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції, передбачені абзацом другим цього пункту та пунктом 120-1.1 цієї статті, не застосовуються.

Отже, нормою пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України визначено відповідальність саме зареєстрованого платника податку на додану вартість за відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки позивач в силу приписів пункту 201.8 статті 201 ПК України не був зареєстрованим до 08.04.2019 платником податку на додану вартість та не мав права виписувати та реєструвати податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних, притягнення його до відповідальності на підставі п. 120-1.2 ст. 120-1 ПК України є протиправним.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позивач у розумінні п. 183.10 ст. 183 ПК України, несе відповідальність за ненарахування або несплату податку на додану вартість, а не за нереєстрацію податкових накладних, оскільки на момент виникнення спірних відносин він не був зареєстрованим платником податку та не мав права виписувати та реєструвати податкові накладні, а мав лише обов`язок нараховувати та сплачувати суми податку на додану вартість.

З огляду на наведене, колегію суддів дійшла висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 23.01.2020 №00000020516, від 04.02.2020 №00000030516 є протиправними та підлягають скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України , суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч.1 ст. 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

З огляду на викладене вище, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 по справі № 520/5653/2020 прийнято при неповному з`ясуванні обставин у справі та з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подання позову в сумі 2102,00 грн, згідно з платіжним дорученням від 27.04.2020 № 14.04, також позивачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3153,00 грн, згідно з платіжним дорученням від 21.10.2020 № 9.10.

З урахуванням висновків колегії суддів у цій справі, на користь позивача з відповідача слід стягнути судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 5255,00 грн.

Разом з цим, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про застосування заходів реагування у зв`язку зі зловживанням відповідачем процесуальними правами шляхом стягнення в дохід державного бюджету штрафу у сумі від 0,3 до 3 розмірів прожиткового мінімуму, оскільки викладені представником позивача обставини у розумінні ст.45 КАС України не є зловживанням процесуальними правами.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ВІРНІСТЬ" - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 по справі № 520/5653/2020 скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу ВІРНІСТЬ (62020, Харківська обл., Краснокутський район, село Мурафа, вулиця Молодіжна, будинок 1) до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.01.2020 №00000010516, від 23.01.2020 №00000020516 та від 04.02.2020 №00000030516.

Стягнути на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу ВІРНІСТЬ (62020, Харківська обл., Краснокутський район, село Мурафа, вулиця Молодіжна, будинок 1, код ЄДРПОУ 30739511) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 43143704) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 5255 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять гривень) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова Судді (підпис) (підпис) В.Б. Русанова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 18.01.2021 року