Ухвала

від 18.01.2021 по справі 640/10545/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 січня 2021 року

м. Київ

справа № 640/10545/19

адміністративне провадження № К/9901/33730/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі №640/10545/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІЗИНГФІНАНС до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛІЗИНГФІНАНС звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 травня 2019 року:

- № 00007271402 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 227543,00грн, з яких: 182034,00грн за основним платежем та 45509,00грн за штрафними санкціями;

- №00007281402 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 93595,00грн, з яких: 74876,00грн за основним платежем та 18719,00грн за штрафними санкціями;

- №00007291402 про визначення завищення від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 93674,00грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Головне управління Державної податкової служби у місті Києві 08 грудня 2020 року звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2020 року касаційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з тим, що касаційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку; статті 330 КАС України, оскільки до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору у розмірі та порядку визначеному законом, та встановлено заявнику строк на усунення недоліків, терміном у десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, протягом якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву про поновлення строку касаційного оскарження, вказавши підстави та надавши відповідні докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції зі скаргою у строк визначений законом та надати документ про сплату судового збору.

Вказану ухвалу Верховного Суду було вручено представнику заявника 30 грудня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0102931841219.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху відповідачем, в межах відведеного судом строку, на адресу суду направлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції та документ про сплату судового збору.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Надаючи оцінку доводам викладеним у вказаному клопотанні, суд виходить з наступного.

В обґрунтування підстав для поновлення строку касаційного оскарження позивач вказує на наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав, передбачених статтями 44, 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку в найкоротші строки.

Так, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві строк на касаційне оскарження ним не пропущено, оскільки поштове відправлення відправлено на адресу Верховного Суду 20 листопада 2020 року, а доставлено в поштову скриньку суду 08 грудня 2020 року, що підтверджується копією накладної кур`єрської доставки №202320.

Таким чином, наведені відповідачем обставини щодо своєчасного звернення з касаційною скаргою до Верховного Суду підтверджуються належними доказами.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з наступного.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року №1402-VIII.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом розгляду у справі №640/10545/19 є вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 травня 2019 року № 00007271402 про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 227543,00грн, з яких: 182034,00грн за основним платежем та 45509,00грн за штрафними санкціями; №00007281402 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 93595,00грн, з яких: 74876,00грн за основним платежем та 18719,00грн за штрафними санкціями; №00007291402 про визначення завищення від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 93674,00грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав судам достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення оскаржуваних рішень.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не вбачається.

Суд за результатами оцінки елементів спору у справі №640/10545/19 дійшов висновку про те, що така справа є справою незначної складності.

Обставини, які є критерієм для віднесення вказаної справи до категорії таких, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у розумінні частин третьої та четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, а також випадки, які б виключали можливість застосування положень частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Отже, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року у справі щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини п`ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі №640/10545/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІЗИНГФІНАНС до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева І.Я.Олендер