Ухвала

від 14.01.2021 по справі 701/1339/19

МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №701/1339/19

Провадження №1-кп/702/13/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

14 січня 2021 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої-судді : ОСОБА_1

з секретарем судового засідання: ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.08.2019 за № 12019250000000227, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 3 ст. 206-2, ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.10.2018 за № 12018250000000233

за участю сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження прокурора- ОСОБА_5 ,

представників потерпілих адвокатів- ОСОБА_6 , ОСОБА_7

захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката- ОСОБА_8

обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4

потерпілі: ОСОБА_9 , Хілкер Хуберт, Бьокер Отто, Холенбах Райнер, Офенхаузен Герхард, представник ТОВ «Вікторія» ОСОБА_10 , перекладач ОСОБА_11 : не з`явились,

в с т а н о в и в :

В провадженні Монастирищенського районного суду Черкаської області знаходиться обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 , за ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_4 за ч.3ст.206-2,ч.1,3,4ст.358ККУкраїни (справа № 701/1339/19).

На адресу суду надійшло клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_12 .

Клопотання обґрунтоване наступним.

Органом досудового розслідування установлено, що ОСОБА_3 у вересні 2018 року, діючи умисно, разом та за попередньою змовою з ОСОБА_4 із корисливих мотивів, протиправно заволодів майном ТОВ «Вікторія.» (код ЄДРПОУ 38543846) в тому числі часткою його засновника шляхом вчинення правочинів з використанням підроблених документів, що заподіяло велику шкоду ТОВ «Вікторія» (ЄДРПОУ 32860788), за наступних обставин.

Відповідно до наказу № 13/12 від 19.06.2012 ОСОБА_3 призначений на посаду директора ТОВ «Вікторія», код ЄДРПОУ 32860788.

Так, протягом 2018 року, точної дати в ході розслідування не встановлено, ОСОБА_4 вступив у злочинну змову з ОСОБА_3 , метою якої було незаконне заволодіння майном ТОВ «Вікторія.», код ЄДРПОУ 38543846, в тому числі часткою його засновника.

В подальшому, 24.09.2018 ОСОБА_3 не маючи відповідних повноважень, діючи в інтересах ОСОБА_4 всупереч інтересам засновника та в порушення положень Статуту ТОВ «Вікторія», перебуваючи у м. Черкаси склав Рішення учасника ТОВ «Вікторія.», код ЄДРПОУ 38543846, № 1/09 від 24.09.2019, в яке вніс завідомо неправдиві відомості щодо місця та часу проведення загальних зборів Товариства, а саме: АДРЕСА_1 , а також часу початку зборів 09 год. 00 хв. 24.09.2018.

Відповідно до Рішення № 1/09 від 24.09.2019 на зборах вирішили: дозволити продаж частки учасника ТОВ «Вікторія.» (код ЄДРПОУ 38543846), належної ТОВ «Вікторія» (ЄДРПОУ 32860788) у розмірі 100 % статутного капіталу, фізичній особі ОСОБА_4 ; змінити склад учасників ТОВ «Вікторія.» (код ЄДРПОУ 38543846) на наступний: ТОВ «Вікторія» (код ЄДРПОУ 32860788) виходить зі складу учасників ТОВ «Вікторія.» (код ЄДРПОУ 38543846), а ОСОБА_4 входить до складу учасників ТОВ «Вікторія.» (код ЄДРПОУ 38543846), з часткою володіння 100 % статутного капіталу.

Продовжуючи свій злочинний умисел на підставі вказаного рішення 24.09.2018 ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 перебуваючи в м. Черкаси склали фіктивний договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Вікторія.» (далі Договір купівлі-продажу частки), умови якого в частині внесення коштів на розрахункові рахунки, відкриті на ТОВ «Вікторія», за купівлю корпоративних прав товариства не мали намір виконувати.

У пункті 1 Договору купівлі-продажу частки зазначено, що продавець ТОВ «Вікторія» продає покупцю ОСОБА_4 свою частку у розмірі 100 % у статутному капіталі ТОВ «Вікторія.», що еквівалентно 2029800,00 гривень.

Пунктом 1.4 Договору купівлі-продажу частки передбачено, що продавцю ТОВ «Вікторія» належить частка у статутному капіталі ТОВ «Вікторія.» у розмірі 100 % статутного капіталу Товариства.

У пунктах 2.1, 2.2 Договору купівлі-продажу частки зазначено, що ціна частки складає 100 % та відчужується за ціною 2029 800,00 гривень.

Оплата вартості Частки, вказаної у пункті 2.1 Договору, здійснюється покупцем протягом 15-ти календарних днів після підписання договору. Валютою платежу за цим договором є грошова одиниця України гривня.

У підпункті 3.2.1 пункту 3.2 Договору купівлі-продажу частки зазначено, що покупець ОСОБА_4 зобов`язаний оплатити продавцю ТОВ «Вікторія» вартість Частки у статутному капіталі ТОВ «Вікторія.» згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору та прийняти частку у власність.

У подальшому, в цей же день ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 склали акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Вікторія.» (ЄДРПОУ 38543846), який було посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_13 , відповідно до якого: ТОВ «Вікторія» на виконання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Вікторія.» від 24.09.2018 передало, а ОСОБА_4 прийняв частку у статутному капіталі ТОВ «Вікторія.», код ЄДРПОУ 38543846, у розмірі 100 %. Номінальна вартість цієї частки складає 2029 800,00 гривень; Сторони не мають одна до одної матеріальних претензій у зв`язку з передачею зазначеної у акті частки статутного капіталу ТОВ «Вікторія.».

Після цього, переслідуючи свій злочинний умисел спрямований на заволодіння майном ТОВ «Вікторія.» ОСОБА_4 , перебуваючи в м. Черкаси, склав Рішення учасника ТОВ «Вікторія.», код ЄДРПОУ 38543846, № 2/09 від 24.09.2019, в яке вніс завідомо неправдиві відомості щодо місця та часу проведення загальних зборів Товариства, а саме: АДРЕСА_1 , часу початку зборів 10 год. 00 хв. 24.09.2018, а також факту присутності під час зборів діючого на той час директора ТОВ «Вікторія.» ОСОБА_14 , який підтвердив свій намір щодо свого звільнення з посади і запропонував обрати на цю посаду ОСОБА_4 .

Ураховуючи вказані факти, зазначеним рішенням було призначено директором Товариства ОСОБА_4 , а також затверджена нова редакція Статуту ТОВ «Вікторія.».

Після затвердження Рішення учасника ТОВ «Вікторія.», код ЄДРПОУ 38543846, № 2/09 від 24.09.2019, а також нової редакції Статуту Товариства ОСОБА_4 та ОСОБА_3 близько 14.05 год. прибули до Маньківської районної державної адміністрації, де ОСОБА_4 в присутності ОСОБА_3 подав державному реєстратору наступні документи: Рішення учасника ТОВ «Вікторія.», код ЄДРПОУ 38543846, № 1/09 від 24.09.2019, Рішення учасника ТОВ «Вікторія.», код ЄДРПОУ 38543846, № 2/09 від 24.09.2019, нову редакцію Статуту ТОВ «Вікторія.», акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Вікторія.» (ЄДРПОУ 38543846) від 24.09.2018.

На підставі зазначених документів державний реєстратор Маньківської районної державної адміністрації ОСОБА_15 здійснила наступні реєстраційні дії щодо ТОВ «Вікторія.»: державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи: 24.09.2018 10121050006000608: зміна місцезнаходження, зміна складу або інформації про засновників; внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах: 24.09.2018 10121070007000608; зміна додаткової інформації, зміна керівника юридичної особи.

У подальшому, з метою надання вказаним протиправним діям законного характеру ОСОБА_4 та ОСОБА_3 складено фіктивний акт звірки розрахунків від 08.10.2018 за Договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Вікторія.» від 24.09.2018, в який внесли неправдиві відомості про те, що станом на 08.10.2018 покупець, в особі ОСОБА_4 здійснив повний розрахунок із Продавцем ТОВ «Вікторія», в особі ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Вікторія.» від 24.09.2018, шляхом передачі готівкових грошових коштів у розмірі 2029 800,00 гривень.

Однак, відповідно до висновку судово-економічної експертизи №СЕ2019/121 від 12.07.2019 факту отримання коштів від ОСОБА_4 за Договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Вікторія.» від 24.09.2018 за період з 01.09.2018 по 31.03.2019 не встановлено.

Таким чином, ОСОБА_4 за попередньою змовою з ОСОБА_3 заволодів майном товариства, в тому числі часткою 100 % статутного капіталу ТОВ «Вікторія.», засновником якого є ТОВ «Вікторія», що складає відповідно до висновку судово-економічної експертизи №СЕ2019/121 від 12.07.2019 10118 500,00 гривень, чим завдав шкоди ТОВ «Вікторія» (ЄДРПОУ 32860788) на вказану суму, що більш ніж в 11485 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на час вчинення кримінального правопорушення, тим самим заподіяв останньому велику шкоду.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 за попередньою змовою з директором ТОВ «Вікторія.» ОСОБА_4 , знаходячись у невстановленому в ході досудового розслідування місці на території м. Черкаси, в листопаді 2018 року, але не пізніше 13.11.2018, переслідуючи умисел на розірвання договорів суборенди 159 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих в адміністративних межах с. Зюбриха Монастирищенського району Черкаської області, склали завідомо підроблені офіційні документи, які посвідчують факти, що мають юридичне значення, а саме 159 угод б/н від 13.11.2018 про дострокове розірвання договорів суборенди земельних ділянок, укладених у 2016 році між ТОВ «Вікторія.» код ЄДРПОУ 38543846 (суборендодавець) та ТОВ «Вікторія» код ЄДРПОУ 32860788 (суборендар), в реквізити яких, достовірно знаючи, що з 10.10.2018 ОСОБА_3 не є керівником ТОВ «Вікторія» та не має законних повноважень підписувати офіційні документи від імені даного товариства, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 внесли недостовірні відомості про те, що ОСОБА_3 є директором ТОВ «Вікторія». Після цього вищевказані 159 угод б/н про дострокове розірвання договорів суборенди земельних ділянок від 13.11.2018 були підписані ОСОБА_3 від імені ТОВ «Вікторія» та ОСОБА_4 від імені ТОВ «Вікторія.», а також посвідчені печатками вказаних підприємств.

В подальшому, 13.11.2018 зазначені 159 угод б/н про дострокове розірвання договорів суборенди земельних ділянок були подані ОСОБА_4 приватному нотаріусу Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_16 для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

23.11.2020 Монастирищенським районним судом Черкаської області винесено ухвалу, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_3 строком на 60 діб, до 21.01.2021 з визначенням можливості внесення застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у розмірі 1050 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2 017 050 грн.

Санкцією злочину, передбаченого ч. 3 ст. 206-2 КК України, який відноситься до категорії тяжких, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років та з конфіскацією майна.

Метою обрання запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3 є не тільки порушення вимог ч. 6 ст. 182 КПК України, а і забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам з його боку переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Таку поведінку можливо спрогнозувати, враховуючи попередні дії підозрюваного, які полягали у систематичній неявці для проведення слідчих (процесуальних) дій до органу досудового розслідування та суду.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_3 офіційно не зареєстрований за жодним місцем проживання, у останнього відсутнє постійне місце роботи чи навчання, що вказує на відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, в тому числі, відсутність у нього родини та утриманців.

ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності (засуджений Любомльським районним судом Волинської області 28.03.2017 за ч. 1 ст. 305, ч. 1 ст. 309, ст. 70 КК України до штрафу у розмірі 30005 грн.) Також, ОСОБА_3 має документи для виїзду за кордон та у 2019 році виїжджав за межі України.

Отже, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 ухилявся від явки до органу досудового розслідування для проведення слідчих та процесуальних дій, перебував у розшуку, не має міцних соціальних зв`язків, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, виїзджав за межі України у 2019 році, порушував вимоги ухвали слідчого судді від 16.10.2019 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому є достатньо підстав вважати, що останній може продовжити переховуватись від суду в тому числі шляхом виїзду за межі України, а також вчиняти нові злочини.

Вказані обставини в сукупності з іншими обставинами дають підстави вважати про можливу негативну поведінку обвинуваченого у разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Станом на час звернення до суду з вказаним клопотанням, ризики, наведені у ньому, які передбачено ст. 177 КПК України мають місце та продовжують існувати. Враховуючи той факт, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім як, тримання під вартою не може запобігти ризикам, наведеним у клопотанні, виникла необхідність у продовженні стосовно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного та враховуючи той факт, що строк запобіжного заходу стосовно ОСОБА_3 закінчується 21.01.2021, з метою проведення об`єктивного, повного та всебічного судового розгляду по даному кримінальному провадженню просить продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» строком на 60 діб з визначенням можливості внесення застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у розмірі 1050 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , що складає 2 017 050 грн.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 підтримав повністю, просить його задоволити. Додатково пояснив, що договір найму житла, наданий стороною захисту не спростовує наявності ризиків, зазначених в клопотанні та не свідчить про наявність підстав у відмові в задоволенні клопотання. Вважає, що в підтвердження ризику вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення чи продовження вчинення кримінального правопорушення в якому він обвинувачується є кількість епізодів злочинної діяльності.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 проти клопотання прокурора заперечував повністю. Заявив клопотання про зміну йому запобіжного заходу на більш м`який, який не пов`язаний з триманням під вартою у виді домашнього арешту з покладенням на нього певних обов`язків, зокрема і обов`язку носити електронний браслет, за місцем розташування квартири, яка зазначена в договорі найма житлового приміщення. На виклики до органу досудового розслідування він з`являвся, про оголошення його в розшук дізнався в момент свого затримання. Ухвалу про оголошення його в розшук не оскаржував. Вважає, що до нього можливо застосувати більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, що дасть достатню можливість його контролювати та зменшити розмір застави.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_8 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 . Підтримав позицію обвинуваченого. Вважає клопотання прокурора не достатньо обгрунтованим. Обвинувачений вже доводив до відому суду, що залишав місце свого проживання з метою виконати ухвалу суду та здати слідчому свої документи для виїзду за кордон. Обвинувачений має місце проживання згідно договору найму житлового приміщення. Заперечує правомірність врахування судом наявності обвинувачення ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 125 КК України в силу принципу презумпції невинуватості. Вважає, що відносно нього можливо обрати більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт та підтримав клопотання обвинуваченого в цій частині.

Представник потерпілих ОСОБА_6 , підтримав клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , проти клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу та зменшення розміру застави заперечує. Крім цього, вважає, що договір найму житлового приміщення, поданий стороною захисту є нікчемним, оскільки не містить всіх істотних умов договору, зокрема його ціни, а тому не повинен братися судом до уваги. Рішенням в господарському спорі вже встановлено протиправність дій обвинуваченого ОСОБА_3 , а тому вважає, що немає підстав змінювати йому запобіжний захід.

Представник потерпілих ОСОБА_7 підтримала клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , проти клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу та зменшення розміру застави заперечує. Додатково пояснила, що відносно ОСОБА_3 внесено відомості до ЄРДР за спричинення легких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_17 , а тому вважає, що підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_3 немає. Крім цього, вважає, що площа житла за договором найму, який наданий стороною захисту не відповідає нормам площі житла визначеним законодавством.

Обвинувачений ОСОБА_4 вважає, що клопотання прокурора не підлягає до задоволення, клопотання ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт з застосуванням електронних засобів контролю підтримав повністю.

В судове засідання потерпілі: Хілкер Хуберт, Бьокер Отто, Холенбах Райнер, Офенхаузен Герхард, представник ТОВ «Вікторія» ОСОБА_10 , перекладач ОСОБА_11 не з`явились по невідомій суду причині. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Потерпілий ОСОБА_9 подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши думку учасників судового засідання, вивчивши клопотання, докази надані сторонами кримінального провадження, матеріали кримінального провадження в межах розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 , суд приходить до наступних висновків.

Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18цього Кодексу ( ч. 1, 2 ст. 331 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Запобіжний західувиглядітримання підвартоюнеможе бутизастосований, окрімякдоранішене судимоїособи,якапідозрюєтьсяабо обвинувачуєтьсяувчиненні злочину,заякийзаконом передбаченопокаранняувиді позбавленняволінастрок понадп`ятьроків ( п. 4 ч. 2ст. 183 КПК України).

Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 206 2, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України.

Санкція ч. 3 ст. 206 2 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна та відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до положень ч. 1ст. 183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу.

Суд, відповідно дост. 178 КПК Українита практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно ч. 3ст. 199 КПК Україниклопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених устатті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою ( ч. 5 ст. 199 КПК України).

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, передбачені у ч. 1 ст. 194 КПК України.

Згідно з практикою ЄСПЛ термін «обґрунтована підозра», означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення (п. 175 рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року). При цьому, практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.

Суд вважає, що органом досудового розслідування доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.206-2, ч. 3 ст.358, ч. 2 ст.366 КК України, доказами, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що ОСОБА_3 міг вчинити кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст.206-2, ч. 3 ст.358, ч. 2 ст.366КК України, які були досліджені при обранні ОСОБА_3 міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а в подальшому і при вирішенні питання про продовження строку тримання його під вартою.

Згідно ч. 1ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За практикою ЄСПЛ, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).

До ризиків, на які можна посилатись при вирішенні питання про взяття особи під варту, крім іншого належать: 1)ризик переховування і тоді в рішенні суду мають бути зазначені обставини, які дають підстави очікувати, що такий ризик може справдитись, наприклад дані, що ця особа раніше ухилялась від слідства та суду, 2) перешкоджання здійсненню правосуддя. Цей ризик може полягати у вчиненні підозрюваним особисто чи спільно з іншими особами незаконних дій, спрямованих на фальсифікацію чи знищення доказів; небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, 3) вчинення нових кримінальних правопорушень. Він може згадуватись тоді, коли попередня поведінка особи дає підстави очікувати, що вона не має наміру зупинятись у своїх злочинних діях.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення із під варти. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Так, ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності (засуджений Любомльським районним судом Волинської області 28.03.2017 за ч. 1 ст. 305, ч. 1 ст. 309, ст. 70 КК України до штрафу у розмірі 30 005 грн.). Не зважаючи на те, що в силу ст. 89 КК України ОСОБА_3 вважається таким, що немає судимості, суд вважає, що дана обставина в сукупності з іншими обставинами має значення для характеристики обвинуваченого та дає підстави вважати про можливу ймовірність вчинення ним злочинів. Крім цього, суд також враховує і кількість епізодів кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_3 обвинувачується органом досудового розслідування.

Також, судом враховується, що ОСОБА_3 офіційно не зареєстрований за жодним місцем проживання, ухилявся від явки до органу досудового розслідування для проведення слідчих та процесуальних дій, як наслідок оголошений та перебував у розшуку, що підтверджується відповідною ухвалою, яка ніким не скасована, не змінена. Він немає міцних соціальних зав`язків, зокрема не перебуває в зареєстрованому шлюбі, немає неповнолітніх дітей чи інших утриманців, порушував вимоги ухвали слідчого судді від 16.10.2019 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що відповідно було досліджено та знайшло своє підтвердження при обранні йому міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому є достатньо підстав вважати, що останній може продовжити переховуватися від суду, в тому числі шляхом виїзду за межі України.

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу обвинуваченого, в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні, а стороною захисту суду не надані.

Так, підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що метою продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою є забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам з його боку переховуватися від суду. Таку поведінку можливо очікувати та можливо очікувати, що такий ризик справдиться, враховуючи попередні дії обвинуваченого, які полягали у неявці для проведення слідчих (процесуальних) дій до органу досудового розслідування і як наслідок оголошення його в розшук.

Суд вважає, що посилання обвинуваченого на те, що він з`являвся на всі виклики до суду та слідчого а також на те, що здав на зберігання слідчому документи для виїзду за кордон, не є достатнім для зміни йому запобіжного заходу на більш м`який, оскільки судом оцінюється як характеризуюча обвинуваченого обставина сама можливість виїзду обвинуваченого за кордон та наявність ухвали слідчого про оголошення його в розшук. Вказані обставини стороною захисту не спростовані.

Суд вважає, що доводи обвинуваченого про те, що він не порушував ухвалу слідчого судді, не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім цього, дані обставини, зокрема наявність чи відсутність даних, які б свідчили про порушення ухвали слідчого судді, оцінені при обранні ОСОБА_3 міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою та їм надана належна правова оцінка.

Так, суд розглянувши питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою та доцільності зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, зменшення розміру застави, оцінивши доводи всіх учасників судового засідання, дійшов висновку, що оскільки в матеріалах кримінального провадження наявні докази збереження на даний час тих ризиків, які існували на час обрання та продовження запобіжного заходу і які передбачені уст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду, враховуючи попередні дії обвинуваченого, які полягали у неявці для проведення слідчих (процесуальних) дій до органу досудового розслідування та суду, та те, що ОСОБА_3 не зареєстрований зажодним місцемпроживання, перебував у розшуку, немає саме міцних соціальних зав`язків, утриманців, порушував вимоги ухвали слідчого судді від 16.10.2019 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому є об`єктивні підстави вважати про можливість ухилення обвинуваченого від суду, вчинення нового кримінального правопорушення, інші більш м`які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановлених ст. 177 КПК України, а тому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 підлягає до задоволення, та вважає за необхідне продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою на 60 діб, тобто до 14.03.2021, включно із визначенням розміру застави на підставі ст. 182,183 КПК України.

Посилання обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_8 щодо наявності у нього постійного місця проживання, оскільки відповідно до договору найму (оренди) житла від 11.01.2021, де наймодавець передає, а наймач - ОСОБА_18 приймає у строкове платне користування житлове приміщення (квартиру) протягом строку встановленого даним договором, з метою проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не спростовує наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які описані вище та не є достатньою підставою, для застосування відносно ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу, зокрема домашнього арешту.

Крім цього, на день розгляду клопотання суду не надано взагалі будь-яких доказів про особисті обставини життя обвинуваченого, які станом на день вирішення питання про продовження строку тримання під вартою можуть свідчити на користь зменшення ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, які існували на момент обрання йому міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому суд вважає, що вищезазначені ризики не змінилися, не зменшилися і вони продовжують існувати.

За вказаних вище обставин суд вважає за необхідне в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід відмовити.

Суд вважає, що посилання представника потерпілих на наявність пред`явленого обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, не може в даному випадку обґрунтовувати існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України в силу вимог ч. 1 ст. 62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ч. 3ст. 183 КПК Українислідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У рішенні від 12.03.2009 у справі «Олександр Макаров проти Росії» №152117/07 ЄСПЛ вказав, що «... сума застави повинна оцінюватися головним чином по відношенню заінтересованої особи, його активів... іншими словами, ступенем впевненості, яка можлива в тому, що перспектива втрати забезпечення у випадку його неявки в суд послужить достатнім фактором, виключаючи з його сторони будь-яке бажання зникнути».

Розмір застави, згідно вимог ч.4 ст. 182 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання сховатися.

Виходячи зі змісту ч. 4ст. 182 КПК Українирозмір застави визначається судом і повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Будь-яких належних та допустимих доказів, всупереч положенням ч. 5 ст. 132 КПК України, непомірності раніше визначеної судом застави та підстав для її зменшення стороною захисту суду не надано.

Суд вважає, що саме лише посилання обвинуваченого на непомірність застави, без надання належних чи допустимих доказів для підтвердження даного факту не може бути підставою для її зменшення, а тому вважає, що клопотання обвинуваченого в частині зменшення розміру застави не підлягає до задоволення.

Частиною 5ст. 182 КПК Українипередбачено, що розмір застави визначається у межах, щодо особи обвинуваченого у вчиненні тяжкого злочину.

На підставі ст. 182,183 КПК Українизаставу необхідно визначити в розмірі 1050 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2 017 050 грн., яка буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбаченихКПК України,з покладенням на обвинуваченого у разі внесення застави обов`язків, передбачених ч. 5ст. 194 КПК України.

Тримання особипідвартоюзавжди можебутивиправдано,занаявностіознак того,що цьоговимагаютьсправжніінтереси суспільства,які,незважаючинаіснування презумпціїневинуватості,переважаютьінтересизабезпечення повагидоособистої свободи.

Згідно практики ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 176, 177, 183, 184, 331, 369-372, 392 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 задоволити.

Продовжити застосуванняобвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 206-2, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК Українизапобіжний західувиглядітриманняпід вартоюзутриманням вДержавнійустанові«Черкаськийслідчийізолятор»строкомна 60діб,починаючи з14січня 2021рокудо14березня 2021рокувключно.

Визначити розмір застави в сумі 1050 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2 017 050 грн., у випадку внесення якої, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з під варти.

У випадку внесення застави ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави з покладенням на нього строком на 60 днів з дня внесення застави наступних обов`язків:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду у провадженні якого перебуває кримінальне провадження відносно нього;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду у провадженні яких перебуває кримінальне провадження відносно нього;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) носити електронний засіб контролю.

Застосування електронного засобу контролю здійснюється слідчим або уповноваженими працівниками органу поліції визначеного слідчим.

Роз`яснити ОСОБА_3 та заставодавцю (якщо особа буде відмінна від ОСОБА_3 ), що у разі якщо ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього цією ухвалою обов`язки застава звертається в дохід держави. Питання про звернення застави в дохід держави вирішується судом.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зменшення розміру застави, відмовити повністю.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_3 , захиснику обвинуваченого ОСОБА_3 , прокурору, представникам потерпілих, та направити уповноваженій службовій особі Державної установи "Черкаський слідчий ізолятор", начальнику ІТТ № 2 ГУНП в Черкаській області.

Ухвала про продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду на протязі 7 днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено та оголошено 18 січня 2021 року об 11 год 00 хв.

Суддя ОСОБА_1