Ухвала

від 11.01.2021 по справі 757/41857/20-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/902/2021 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: 757/41857/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2021 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернатива В» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року,

за участю:

представника ТОВ «Альтернатива В» ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30.09.2020 року задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на майно у кримінальному провадженні № 12020000000000311, відповідно до переліку, зазначеного у резолютивній частині ухвали.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_6 подав в інтересах ТОВ «Альтернатива В» апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30.09.2020 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотанні прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020000000000311 від 24.03.2020 року та дослідити долучені до апеляційної скарги документи.

Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, представник зазначає, що ухвала слідчого судді була постановлена без виклику представника ТОВ «Альтернатива В», а її текст отримано Товариством лише 10.12.2020 року. Крім того, адвокат зазначає, що звертався до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про ознайомлення з матеріалами провадження, проте йому було відмовлено у наданні справи для ознайомлення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт зазначає, що майно, на яке накладено арешт ухвалою слідчого судді, належить ТОВ «Альтернатива В», що підтверджується наданими представником договором оренди, договорами про надання юридичних послуг та ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва про повернення вказаного майна, яке було вилучене під час обшуку, ТОВ «Альтернатива В».

Апелянт стверджує, що клопотання про арешт майна було подане прокурором без додержання вимог п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України. Зокрема, прокурором не надано доказів, які би свідчили про необхідність накладення арешту на вищевказане майно, а постанова про визнання майна речовим доказом не містить даних на підтвердження того, що арештоване майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України. Крім того, прокурором додані до клопотання копії, не засвідчені належним чином.

Адвокат зазначає, що обшук було проведено не в тому приміщенні, в якому було надано дозвіл ухвалою слідчого судді, приміщення будівлі за адресою: м. Київ, пров. Редутний, буд. 3 літ. В-3, перебуває у користуванні ТОВ «Альтернатива В» на підставі договору оренди з власником ОСОБА_9 , а ТОВ «Альтернатива В» є іншим суб`єктом права та здійснює окрему, незалежну від власника приміщення діяльність з надання юридичних послуг.

Майно, вилучене в ході проведення обшуку, перебуває у власності вказаного Товариства, а накладення арешту на останнє призводить до зупинення або надмірного обмеження підприємницької діяльності останнього.

А клопотанні прокурора та ухвалі слідчого судді відсутня мета для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, а вилучене майно не має жодного відношення до кримінального провадження № 12020000000000311, оскільки в матеріалах провадження відсутні будь-які докази, які би підтверджували протиправну діяльність ТОВ «Альтернатива В», пов`язану з фізичними та юридичними особами, зазначеними у фабулі кримінального провадження.

Крім того, представник зазначає, що оскаржуваною ухвалою в порушення норм кримінального процесуального законодавства, було накладено арешт на нетбук, ноутбук, системні блоки, жорсткі диски та мобільний телефон, оскільки не було встановлено, що на вказаній техніці містяться відомості, що можуть бути доказами у кримінальному провадженні.

Додатково, апелянт зазначає про існування ухвали Печерського районного суду міста Києва про повернення ТОВ «Альтернатива В» вилученого під час обшуку 24.07.2020 року майна, після постановлення якої, прокурор звернувся з клопотанням про арешт зазначеного майна повторно.

В судове засідання у справі прокурор не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ТОВ «Альтернатива В», який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити в повному обсязі, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Оскільки з матеріалів судового провадження вбачається, що розгляд клопотання слідчого було здійснено без участі представника ТОВ «Альтернатива В», а копію оскаржуваної отримано Товариством лише 10.12.2020 року. Апеляційну скаргу, згідно номеру відправлення, що міститься на конверті, направлено 11.12.2020 року, тому строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді не пропущено, у зв`язку з чим такий строк не підлягає поновленню.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, Головним слідчим управлінням Національної поліції здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12020000000000311 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.03.2020 року, за фактами складання працівниками ряду суб`єктів господарської діяльності завідомо підроблених офіційних документів, які посвідчують певні факти, що мають юридичне значення, вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб; за фактом вчинення членами організованої групи осіб умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів та державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах; за фактами вчинення правочинів із коштами та іншим майном одержаним внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, в особливо великому розмірі вчинене організованою групою осіб, в особливо великому розмірі; за фактом одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй службового становища вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 368 КК України.

За результатами проведення досудового розслідування зазначено, що 24.05.2019 року наказом директора Національного інституту раку №83 створено комісію з відбору страхових компаній у складі: ОСОБА_10 (заступник директора з адміністративно-господарської роботи), ОСОБА_11 (завідувача сектору правового забезпечення), ОСОБА_12 (головний бухгалтер). Цим же наказом було затверджено порядок відбору страхових компаній, які здійснюють страхування фінансових ризиків повного або часткового невиконання договорів про закупівлю переможцями процедур закупівель в закупівлях, замовником яких є Національний інститут раку.

27.05.2019 ТДВ «СК «ГЕРМЕС» (код 41408223) скерувало до Національного інституту раку свою пропозицію, а також копії необхідних документів для акредитації її, як страхової компанії яка може забезпечити страхові гарантії для учасників торгів, замовником яких виступає Національний інститут раку.

03.06.2019 року рішенням Комісії з відбору страхових компаній прийнято рішення про визначення ТДВ «СК «ГЕРМЕС» (код 41408223) як однієї із компаній, яка може здійснювати страхування фінансових ризиків повного або часткового невиконання договорів про закупівлю переможцями процедур закупівель в закупівлях, замовником яких є Національний інститут раку.

В подальшому суб`єкти господарської діяльності, які ставали переможцями процедур закупівель в закупівлях, замовником яких є Національний інститут раку змушені були укладали договори страхування із ТДВ «СК «ГЕРМЕС» (код 41408223) і до моменту перерахування ними коштів на рахунки ТДВ «СК «ГЕРМЕС» (код 41408223) Національний інститут раку кошти для виконання ними замовлень згідно виграної процедури не перераховував.

Як встановлено за результатами проведення слідчих (розшукових) дій ОСОБА_10 (заступник директора з адміністративно-господарської роботи), який був головою комісії з відбору страхових компаній Національного інститут раку до 27.05.2019 року займав посаду директора ТДВ «СК «ГЕРМЕС» (код 41408223). Засновниками ТДВ «СК «ГЕРМЕС» (код 41408223) були ОСОБА_13 , яка є матір`ю заступника директора Національного інституту раку ОСОБА_14 . Окрім цього, засновником ТДВ «СК «ГЕРМЕС» (код 41408223) є ТОВ «Східноєвропейська інвестиційна компанія» (код 41367842) керівником якої до 29.07.2019 року був ОСОБА_14 , а співзасновником його мати ОСОБА_13 .

Окрім цього, згідно аналізу документів поданих ТДВ «СК «ГЕРМЕС» (код 41408223) до Національного інституту раку, а саме у відповідності до Статуту ТДВ «СК «ГЕРМЕС» (код 41408223) зазначено, що представником ще одного із співзасновників ТДВ «СК «ГЕРМЕС» (код 41408223) громадянина Туреччини ОСОБА_15 виступав ОСОБА_11 , який займав посаду завідувача сектору правового забезпечення Національного інституту раку.

Таким чином, в ході слідства у кримінальному провадженні встановлено пов`язаність членів комісії з відбору страхових компаній Національного інституту раку, а також керівництва Національного інституту раку із ТДВ «СК «ГЕРМЕС» (код 41408223).

Крім цього, цього за результатами проведених слідчих (розшукових) дій встановлено, що заступник директора Національного інституту ОСОБА_16 разом з іншими не встановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, для вчинення кримінальних правопорушень направлених на отримання неправомірної вигоди, а також легалізації коштів здобутих протиправним шляхом використовують наступні суб`єкти господарської діяльності, а саме: ТОВ «Східноєвропейська Інвестиційна Компанія» (код 41367842), ТОВ «Страхова Компанія «Гермес» (код 41408223), ТОВ «Армбудсервіс» (код 38619967), ТОВ «Укрмеддіяльність» (код 43399829), ТОВ «Онкосем Україна» (код 42534041), ТОВ «Гросслер» (код 42598257), ТОВ «Фармстор-Україна» (код 41665931), ТОВ «Медсервісгруп» (код 38606078), які безпосередньо підконтрольні йому та членам його родини.

За результатами проведення слідчих (розшукових) дій зазначено, що до протиправної діяльності направленої на отримання неправомірної вигоди службовими особами Національного інституту раку України причетна група осіб до якої серед інших входять службові особи інституту, а саме: ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17

24.07.2020 року на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 16.07.2020 року проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено і вилучено речі та документи.

Постановою слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_18 від 27.07.2020 року вказані предмети, речі та документи визнано речовими доказами в кримінальному провадженні.

29.09.2020 року прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020000000000311.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30.09.2020 року задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на майно у кримінальному провадженні № 12020000000000311, повний перелік якого зазначено у резолютивній частині ухвали.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12020000000000311, слідчий суддя, виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою забезпечення його збереження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

З таким висновком слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94, 132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

За ч. 2 цієї ж статті, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;

4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Згідно ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України, при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

З урахуванням цього, слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Наведені прокурором у клопотанні про арешт майна підстави, у зв`язку з якими майно відповідає критеріям, визначенимст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положеньст. 171 КПК України, наведені у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання, тоді як саме клопотання не є доказом будь-яких обставин.

Як вбачається з матеріалів провадження, метою накладення арешту у даному кримінальному провадженні є забезпечення збереження речових доказів.

Таким чином, відповідно до матеріалів провадження, прокурор, звернувшись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження його як речового доказу, долучив до матеріалів провадження постанову слідчого СГ Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_18 про визнання майна речовими доказами від 27.07.2020 року згідно якої майно, на яке він просить накласти арешт, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12020000000000311 від 24.03.2020 року, шляхом винесення про це постанови, в якій зазначено підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положенняст. 98 КПК України, а тому доводи представника про те, що органом досудового розслідування не надано доказів, які би свідчили про необхідність накладення арешту на вищевказане майно, а постанова про визнання майна речовим доказом не містить даних на підтвердження того, що арештоване майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України слід визнати безпідставними.

Крім того, доводи представника ТОВ «Альтернатива В» про те, що додані до матеріалів провадження документи не засвідчені належним чином не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки на зворотному аркуші останньої сторінки клопотання міститься підпис слідчого, яким засвідчено, що копії документів, якими обґрунтовується клопотання, повністю відповідають оригіналам, прошиті, пронумеровані та скріплені печаткою «Для пакетів № 3 ГСУ НП України», а Кримінальним процесуальним Кодексом України не передбачено обов`язкового доручення до матеріалів клопотання оригіналів процесуальних документів.

Вказане свідчить, що, всупереч доводам апеляційної скарги представника, на цьому етапі кримінального провадження невжиття даних заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна призведе до його відчуження, пошкодження,знищення,перетворення, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

З урахуванням вищевикладеного, доводи представника про те, що вилучене майно не має жодного відношення до кримінального провадження № 12020000000000311, оскільки в матеріалах провадження відсутні будь-які докази, які би підтверджували протиправну діяльність ТОВ «Альтернатива В», пов`язану з фізичними та юридичними особами, зазначеними у фабулі кримінального провадження, не можуть бути прийнятими колегією суддів, оскільки вказані представником обставини підлягають доведенню слідчими та/або прокурорами під час проведення досудового розслідування.

Крім того, підтверджень того, що арештоване майно належить ТОВ «Альтернатива В» представником не надано.

Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Згідно ухвали слідчого судді від 16.07.2020 року, що міститься в матеріалах, доданих до клопотання, було надано дозвіл на проведення слідчими слідчої групи у кримінальному провадженні № 12020000000000311 від 24.03.2020 року, а також прокурорами групи прокурорів у вказаному кримінальному провадженні обшуку в будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу обшуку від 24.07.2020 року, обшук було проведено слідчими за адресою: АДРЕСА_1 , а тому доводи апелянта щодо проведення слідчої (розшукової) дії не в тому приміщенні, в якому було надано дозвіл ухвалою слідчого судді, не можуть бути прийняті колегією суддів.

Ухвалою слідчого судді від 16.07.2020 року про надання дозволу на проведення обшуку, було надано дозвіл, зокрема, на вилучення комп`ютерів, ноутбуків, серверів, планшетів, електронних носіїв інформації (жорстких дисків, флеш-накопичувачів, дисків тощо) з інформацією щодо фінансово-господарських операцій зазначених підприємств та фізичних осіб. Вказані речі та документи, на думку органу досудового розслідування, мають суттєве значення для встановлення істини у вказаному кримінальному провадженні, а тому доводи представника щодо незаконного накладення арешту на вказане майно є необґрунтованими.

Крім того, повторне звернення органу досудового розслідування з клопотанням про накладення арешту на майно кримінальним процесуальним законодавством не заборонено, а тому вказана обставина не є підставою для скасування арешту на майно.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання органу досудового розслідування, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Інші доводи представника не є безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено, тому апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 вересня 2020 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на майно у кримінальному провадженні № 12020000000000311, відповідно до переліку, зазначеного у резолютивній частині ухвали, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтернатива В» - адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3