Рішення

від 12.11.2020 по справі 557/1460/19

ГОЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №557/1460/19

Провадження №2/557/106/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року смт.Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Пацка Д.В.

секретар судового засідання Гуменюк Н.П.

за участю представника позивача - адвоката Лук`янчука С.М.

представника відповідачів - адвоката Цимбалюк О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Гоща в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Акріс Агро до Товариства з обмеженою відповідальністю Поліссяагрокорм , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ Акріс Агро звернувся в Гощанський районний суд Рівненської області з позовом до ТОВ Поліссяагрокорм , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, 26 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ Акріс Агро укладено договір оренди земельної частки (паю), строком дії 5 років.

Зазначає, що відповідно до п. 1 договору, ОСОБА_2 передала, а ТОВ Акріс Агро прийняло в оренду земельну частку (пай) розміром 2,58 умовних кадастрових гектар, яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом на території Жаврівської сільської ради Гощанського району Рівненської області. Право не земельну частку (пай) на час укладення вищевказаного договору підтверджується сертифікатом серії РВ №0223006, виданим Гощанською районною державною адміністрацією 12 травня 1997 року.

Зазначає, що в 15 серпня 2019 року з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно за №177586015, стало відомо, що 01 лютого 2018 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5621282700:03:011:0172, площею 2,6585 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства. З вказаної інформації дізналися також, що 07 лютого 2018 року між ТОВ Поліссяагрокорм та ОСОБА_1 було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки.

Вважаючи договір оренди земельної ділянки, укладеним між відповідачами з явними порушеннями, представник позивача звернувся до суду з даним позовом та посилаючись на положення Закону України Про оренду землі , ст. ст. 2, 95, 152 Земельного кодексу України, ст. ст. 16, 203, 215, 216, 236, 792 ЦК України, просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5621282700:03:011:0172 від 07 лютого 2018 року, укладений між ТОВ Поліссяагрокорм та ОСОБА_1 , зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.08.2018 р. та скасувати його державну реєстрацію.

Відповідач ОСОБА_3 у відзиві на позовну заяву, зазначила, що вимоги позивача є необгрунтовані та такими, які не підлягають задоволенню в повному обсязі. В обгрунтування заперечень, остання зазначила, що договір оренди від 26 жовтня 2016 року є припиненим з моменту отримання державного акта на право приватної власності на землю, отже як власник земельної ділянки скористалась своїм правами та уклала договір оренди від 07 лютого 2018 року. Таким чином, посилаючись на п. 8 ППВСУ, п. 17 Перехідних положень ЗК України, ст. ст. 215, 627 ЦК України просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ Акріс Агро .

Адвокат Цимбалюк О.П., яка діє в інтересах ТОВ Поліссяагрокорм , у відзиві на позову заяву зазначила, позовні вимоги позивача є безпідставними, оскільки договір оренди земельної частки (паю), від 26 жовтня 2020 року, який був укладений між ТОВ Акріс Агро та ОСОБА_1 , вважається припиненим з моменту отримання державного акта на право приватної власності на землю (тобто з моменту реєстрації права власності). Посилаючись на п. 8 ППВСУ, п. 17 Перехідних положень ЗК України, ЗУ Про оренду землі , просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 02 жовтня 2019 року вказану вище позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 12 лютого 2020 року, підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Інші процесуальні дії по справі судом не здійснювалися.

В судовому засіданні, адвокат Лукянчук С.М., який діє в інтересах ТОВ Акріс Агро позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.

Адвокат Цимбалюк О.П., яка діє в інтересах відповідача ТОВ Поліссяагрокорм позовні вимоги не визнала, просить суд відмовити у задоволенні вказаних вимог з підстав, які викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, хоча про день та час розгляду справи був повідомлена належним чином у передбаченому законом порядку. Про причини неявки суд не повідомила.

Суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази по справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позов слід задовольнити зважаючи на таке.

Частиною другою статті 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно із частиною першою статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом встановлено, що 26 жовтня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ Акріс Агро укладено договір оренди земельної частки (паю), строком дії 5 років.

Відповідно до п. 1 договору, ОСОБА_2 передала, а ТОВ Акріс Агро прийняло в оренду земельну частку (пай) розміром 2,58 умовних кадастрових гектар, яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом на території Жаврівської сільської ради Гощанського району Рівненської області. Право не земельну частку (пай) на час укладення вищевказаного договору підтверджується сертифікатом серії РВ №0223006, виданим Гощанською районною державною адміністрацією 12 травня 1997 року.

Відповідно до п.3 договору, У випадку виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості), державної реєстрації права Орендодавця на земельну ділянку і отримання свідоцтва про право власності на земельну ділянку, Орендар має переважне право на укладення договору оренди земельної ділянки.

26 жовтня 2016 року, сторонами підписано акт приймання-передачі земельної частки відповідно до умов укладеного договору оренди від 26 жовтня 2016 року.

Договір оренди зареєстровано 03 січня 2017 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Жаврівської сільської ради Гощанського району Рівненської області за №3.

Пунктом 17 розділу Х Перехідні положення ЗК України визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Разом з тим частиною другою розділу IX Перехідні положення Закону України Про оренду землі передбачено, що громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону. Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із законодавством, що діяло на момент укладення договору оренди земельної частки (паю), такий договір відповідав чинному законодавству, був дійсним і передбачав надання орендарю зобов`язального права користування певною ділянкою, у свою чергу частина друга розділу IX Перехідні положення Закону України Про оренду землі передбачала переукладення договору після виділення земельної ділянки в натурі на тих самих умовах, але вже відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку.

Особливістю договору оренди земельного паю є й те, що йдеться не про володіння, користування та розпорядження конкретною земельною ділянкою, яку виділено на місцевості, а про право на земельну ділянку, адже сама ділянка перебувала в загальному масиві ділянок, що виділялися учасникам колективного сільськогосподарського підприємства. І хоча власник сертифікату, тобто орендодавець, за договором оренди земельного паю, не має повноважень власника щодо конкретної земельної ділянки, стосовно якої укладається договір, за договором оренди паю до орендодавця фактично переходить право користування частиною земної поверхні, яка відповідає орендованому паю, у межах загального масиву невизначених земельних ділянок, який становить собою землі відповідного колективного сільськогосподарського підприємства, що підлягають розпаюванню на місцевості як земельної ділянки. Не можна стверджувати, що після розпаювання загального масиву невизначених земельних ділянок на місцевості і виділення в натурі земельної ділянки, що відповідає орендованому паю, відповідна частина земної поверхні, якою користується орендар, зникає, відбувається лише зміна її правового статусу.(п.58-60 постанови Великої палати Верховного Суду у справі № 233/3676/19 від 01 вересня 2020 року)

Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав не нерухоме майно за №177586015 від 15 серпня 2019 року, встановлено, що 01 лютого 2018 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5621282700:03:011:0172, площею 2,6585 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства. Окрім того встановлено, що 07 лютого 2018 року між ТОВ Поліссяагрокорм та ОСОБА_1 було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки.

Частиною другою статті 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 652 ЦК України у разі зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або уклали б його на інших умовах (ч. 1). Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний (ч. 2). У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Статтею 31 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 ЗК України.

Так, виділення земельної ділянки в натурі та набуття права власності на неї жодною мірою не впливає на дійсність договору оренди земельної частки (паю) та не перешкоджає виконанню цього договору. Виділення земельної ділянки в натурі також не може бути обставиною, що є підставою для розірвання договору відповідно до статей 651, 652 ЦК України, зокрема, істотною зміною обставин . Виділення земельної ділянки в натурі не лише не обумовлена причинами, які заінтересована сторона (орендодавець) не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості і обачності (пункт 2 частини другої статті 652 ЦК України), а є прямим наслідком свідомих дій цієї сторони. Отже, припинення дії договорів оренди земельних паїв має місце лише після їх переукладення відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або в судовому порядку з визначених законом підстав.

Таким чином зміна статусу земельної ділянки чи її власника не має наслідком автоматичного припинення договору, крім випадків, коли це передбачено самим договором. (Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №233/3676/19, провадження № 14-65 цс 20, висловленими в постанові від 01 вересня 2020 року.)

Разом з тим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що задоволення позову орендодавця про розірвання договору або визнання договору автоматично припиненим внаслідок дій орендодавця щодо виділення земельної ділянки в натурі суперечить принципу pacta sunt servanda, допускаючи ухилення від виконання зобов`язань за договором за нічим не обмеженим розсудом однієї зі сторін договору.

Отже, реєстрація 01 лютого 2018 року за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5621282700:03:011:0172, площею 2,6585 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства та виділення її в натурі, на переконання суду, не є підставою для припинення дії договору оренди земельної частки (паю) від 26 жовтня 2016 року.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Згідно із частиною 2 ст. 95 ЗК України, ст. 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання угоди недійсною.

Аналогічні положення містить і частина 2 ст. 16 ЦК України, згідно якої одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 3ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно частини 1ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно частини 1ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З досліджених доказів встановлено, що договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5621282700:03:011:0172 між ТОВ Поліссяагрокорм та ОСОБА_1 право оренди за яким було зареєстровано 07 лютого 2018 року, був укладений під час дії іншого договору оренди земельної частки (паю) між ТОВ Акріс Агро та ОСОБА_1 від 26 жовтня 2016 року.

Укладення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5621282700:03:011:0172 між ТОВ Поліссяагрокорм та ОСОБА_1 , право оренди за яким зареєстровано 07 лютого 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в період дії іншого договору - договору оренди земельної частки (паю) від 26 жовтня 2016 року суперечить частині 1 ст. 95 ЗК України, ст. ст. 25, 27 Закону України Про оренду землі та порушує права позивача, як орендаря, які підлягають захисту шляхом визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним та скасування запису внесеного до державну реєстрацію речового права оренди №24805930, яке виникло на підставі договору оренди землі від 07.02.2018 року, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5621282700:03:011:0172, площею 2,6585 га, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Поліссяагрокорм .

Окрім того, судом відхиляються доводи відповідачів, оскільки такі не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову ТОВ Акріс Агро в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 258-259,263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов - задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди землі від 07.02.2018 року, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5621282700:03:011:0172, площею 2,6585 га, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Поліссяагрокорм .

Скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію речового права оренди №24805930, яке виникло на підставі договору оренди землі від 07.02.2018 року, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5621282700:03:011:0172, площею 2,6585 га, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Поліссяагрокорм .

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до "Прикінцеві положення" ЦПК України пункту 3 :

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Д.В. Пацко