Рішення

від 24.09.2020 по справі 369/2853/19

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/2853/19

Провадження № 2/369/1341/20

РІШЕННЯ

Іменем України

24.09.2020 року

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Одинцов О.С.

за участі представника позивача: Обухов В.В.

представника відповідача Лашко І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Альфа-Банк про припинення іпотеки,

в с т а н о в и в :

У березні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Альфа-Банк про припинення іпотеки. Свої вимоги мотивував тим, що 18. 07.2006 року між ОСОБА_2 та ПАТ Укрсоцбанк був укладений договір про надання не відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якого АКБ соціального розвитку Укрсоцбанк надав ОСОБА_2 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 213 500 доларів США 00 центів.

18.07.2006 року в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, було укладено іпотечний договір, відповідно до п.п. 1.1. якого ОСОБА_1 передала в іпотеку іпотекодержателю АКБ соціального розвитку Укрсоцбанк нерухоме майно: домоволодіння загальною площею 358,4 кв. м., житловою площею 72,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,3493га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з двох ділянок: ділянка № 1 площею 0,1859 га, кадастровий номер 3222488201:01:001:0013 та ділянка № 2 , площею 0,1634, кадастровий номер 3222488201:01:001:0014. Вказала, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.06.2015 року у справі 369/504/15 за позовом ПАТ Укрсоцбанк до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки судом було задоволено позов та звернуто стягнення на предмет іпотеки. В подальшому приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження та проведення прилюдні торги, однак торги призначені на 13.06.2018, 27.07.2018 та 10.09.2018 року не відбулися, також відповідач не виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно. На підставі викладено просила суд розірвати договір іпотеки №02-038/498і від 18.07.2006 року , визнати іпотечний таким, що втратив чинність та виключити відомості з Державного реєстру іпотек реєстраційний номер 1152 від 18.07.2006 року про реєстрацію договору іпотеки від 18.07.2066 року №02-038/498і, виключити відомості з державного реєстру заборон на відчуження майна, вищевказаного домоволодіння та земельної ділянки.

05.07.2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, вказали, що позовна заява є необґрунтованою та твердження позивача про припинення спірного договору не обґрунтовані . Також вказали оскільки кредитор не скористався своїм правом на проведення стягнення за виконавчим листом та задоволення своїх позовних вимог за рахунок іпотеки в строк то дані обставини не є підставою для припинення іпотеки. А тому просили відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідач заперечував проти позову у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

В силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При розгляді справи судом встановлено, що 18.07.2006 року між АКБ соціального розвитку Укрсоцбанк , правонаступником якого є АТ Укрсоцбанк , правонаступником якого є АТ Альфа-Банк та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 02-038/498і, відповідно до предмету договору позивач передав в якості забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитною лінією №08-038/335К від 18.07.2006 року наступне майно: домоволодіння загальною площею 358,4 кв. м., житловою площею 72,8 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, загальною площею 0,3493га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з двох ділянок: ділянка № 1 площею 0,1859 га, кадастровий номер 3222488201:01:001:0013 та ділянка № 2 , площею 0,1634, кадастровий номер 3222488201:01:001:0014.

18.07.2006 року між АКБ соціального розвитку Укрсоцбанк , правонаступником якого є АТ Укрсоцбанк , правонаступником якого є АТ Альфа-Банк та ОСОБА_2 укладено договір про надання не відновлюваної кредитної лінії №08-038/335к відповідно до предмету якого ОСОБА_2 отримав грошові кошти в сумі 213 500 долларів США.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України). Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. У свою чергу, Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч.1 ст. 575 ЦК України).

Також ст. 1 Закону України Про іпотеку унормовано, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про іпотеку іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до зичення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.06.2015 року щодо справи № 369/504/15-ц за позовом ПАТ Укрсоцбанк до ОСОБА_1 третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено позовні вимоги, а саме в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 08-038/335к від 18.07.2006 в сумі 212 924 долари США 51 цент, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 02.12.2014 - 3 205 879 гривень 34 копійки, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, - домоволодіння, що в цілому складається з одного жилого будинку загальною площею 358,4 кв.м., жилою площею 72,8 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, цільове призначення якої-будівництво та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, загальною площею 0,3493 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на якій знаходиться домоволодіння, та складається з двох ділянок: ділянка № 1 площею 0,1859 га, кадастровий номер-3222488201:01:001:0013 та ділянка № 2 , площею 0,1634 га, кадастровий номер - 3222488201:01:001:0014, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Відповідно до протоколів проведення електронних торгів майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 , площею 358,4 кв.м., земельної ділянки площею 0,1859 га кадастровий номер-3222488201:01:001:0013 та земельної ділянки площею 0,1634 га кадастровий номер - 3222488201:01:001:0014 за адресою АДРЕСА_1 від 13.06.2018 за стартовою ціною - 2 108 840,77 гривень, торги не відбулися - відсутність допущених учасників торгів; № 347830 від 27.07.2020 року за стартовою ціною - 1 687 072,62 гривень, торги не відбулися - відсутність допущених учасників торгів; №356657 від 10.09.2018 за ціною 1 476 188,54 гривень - відсутність допущених учасників торгів.

18.10.2018 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говоровим П.В. повернуто виконавчий документ стягувану, а саме виконавчий лист №369/504/15 виданий 11.07.2016 року про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною першою статті 509, статті 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Частиною п`ятою статті 3 Закону України Про іпотеку передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії договору іпотеки.

Закінчення строку дії кредитного договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань (частина четверта статті 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 7 Закону України Про іпотеку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України Про іпотеку в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов`язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов`язання, що вважається виконаним згідно з статтею 599 ЦК України.

Оскільки виконавчий лист щодо звернення стягнення на предмет іпотеки був повернутий у зв`язку з не реалізацію майна, а не з підстав фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, тому стягував не позбавлений права повторно пред`явити виконавчий лист до виконання, оскільки в силу вимог ч.5 ст.37 Закону України Про виконавче провадження банк не позбавлений права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 Закону України Про виконавче провадження .

Разом з цим статтею 17 Закону України Про іпотеку передбачено підстави припинення іпотеки, серед яких, зокрема, зазначено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її, а якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Таким чином, якщо договір іпотеки не припинено з визначених законом підстав, то усі права і обов`язки, набуті сторонами за цим правочином, повинні безперешкодно здійснюватися і є діючими до його повного виконання.

Надаючи обґрунтування своїм позовним вимогам позивач у позовній заяві як на підставу припинення оспорюваного іпотечного договору посилається на ст.607 ЦК України згідно якої зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Проте іпотека є одним із видів забезпечення виконання зобов`язання, яка має похідний характер від основного зобов`язання та діє до припинення основного зобов`язання, тому норми статті 607 ЦК України до застосування у даному випадку не підлягають, оскільки регулюють питання виконання основного зобов`язання, а не похідних від нього.

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в Закону України Про іпотеку . Зміст цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

Так, згідно з абзацом другим частини першої статті 17 Закону України Про іпотеку іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання. Натомість такої підстави для припинення іпотеки, як неможливість виконання зобов`язання за договором іпотеки у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає, цей Закон не передбачає.

Доводи позивача про те, що іпотекодержатель не скористувався правом придбати предмети іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечувальних вимог в рахунок ціни майна, суд оцінює критично, оскільки у стягувача не має обов`язку придбати майно, яке є предметом іпотеки.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог стст. 77-80 ЦПК України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до положень чч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на наведене, приймаючи до уваги вимоги позивача, виходячи із принципу диспозитивності, закріпленого в ст. 13 ЦПК України, про те, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, суд надходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 142, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Альфа-Банк про припинення іпотеки відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлений 02 жовтня 2020 року.

Суддя