Постанова
від 14.01.2021 по справі 922/2439/20
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2021 р. Справа № 922/2439/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А. , суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.;

за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білімед" (вх.№3292Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2020 у справі №922/2439/20 (повний текст рішення складено 12.11.2020 у приміщенні господарського суду Харківської області суддею Бураковою А.М.)

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Міський перинатальний центр" Харківської міської ради, м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білімед", м.Київ,

про визнання недійсним пункту договору та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне некомерційне підприємство "Міський перинатальний центр" Харківської міської ради (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білімед" (відповідач), в якій просило суд: - визнати недійсним пункт 1.6 договору №0-2 про закупівлю товарів від 18.03.2020 у частині нарахування податку на додану вартість у розмірі 163551,40 грн; - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білімед" на користь Комунального некомерційного підприємства "Міський перинатальний центр" Харківської міської ради безпідставно отримані кошти у вигляді податку на додану вартість за договором №0-2 про закупівлю товарів від 18.03.2020 у розмірі 163551,40 грн. Також просив стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 4555,27 грн. Позов обґрунтований тим, що відповідно до вимог пункту 71 перехідних положень Податкового кодексу України пункту 1.6 договору у частині включення податку на додану вартість до вартості товару є недійсним, а сплачений Комунальним некомерційним підприємством "Міський перинатальний центр" Харківської міської ради за договором №0-2 про закупівлю товарів від 18.03.2020 податок на додану вартість у розмірі 163551,40 грн є безпідставно отриманим відповідачем, а тому підлягає поверненню. В якості правових підстав позову позивач посилається на ст.203, 215, 216, 1212 Цивільного кодексу України, ст.216 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.11.2020 у справі №922/2439/20 позов задоволено повністю. Визнано недійсним пункт 1.6. договору №0-2 про закупівлю товарів від 18.03.2020 у частині нарахування податку на додану вартість у розмірі 163551,40 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білімед" на користь Комунального некомерційного підприємства "Міський перинатальний центр" Харківської міської ради безпідставно отримані кошти у вигляді податку на додану вартість за договором №0-2 про закупівлю товарів від 18.03.2020 у розмірі 163551,40 грн та 4555,27 грн судового збору.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції мотивував його тим, що пункт 1.6 договору в частині включення суми ПДВ до ціни договору суперечить чинному законодавству України, в саме: пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, тому є недійсним. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених, починаючи з 17.03.2020. З огляду на зазначене, господарський суд дійшов висновку, що податок на додану вартість за договором є безпідставно нарахованим та отриманим відповідачем, у зв`язку з чим підлягає поверненню позивачу.

Заявник апеляційної скарги з рішенням не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2020 у справі №922/2439/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Комунального некомерційного підприємства "Міський перинатальний центр" Харківської міської ради про визнання недійсним договору та стягнення 163551,40 грн. Судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначив, що на момент укладення спірного договору сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, у тому числі пункту 1.6 (ціна), договір №О-2 укладено у відповідності до норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та належним чином виконано усі зобов`язання, однак господарським судом не у повному обсязі встановлено фактичні обставини справи, не досліджено та не вказано у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин на момент укладення договору №О-2. Також апелянт наводить правову позицію Верховного Суду про те, що податок на додану вартість є частиною ціни, тобто є істотною умовою договору, а тому договір в цій частині не може бути визнано недійсним. На думку апелянта, господарським судом проігноровано той факт, що зміни до Податкового кодексу України внесено 02.04.2020, а договір №О-2 укладено та виконано 18.03.2020, тобто до внесення змін. Крім того, апелянт стверджує, що судом першої інстанції не надано оцінку доказу, а саме: індивідуальній податковій консультації, наданій ТОВ Білімед Державною податковою службою України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Білімед" (вх.№3292Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2020 у справі №922/2439/20. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 14.01.2021 о 10:00 год. Встановлено учасникам справи п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 11.01.2021 для подання письмових заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Білімед" адвоката Поцелова А.О. про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду 14.01.2021 у справі №922/2439/20.

22.12.2020 від позивача до суду надійшов відзив (вх.№12924) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що сторони дійсно станом на дату укладення договору (18.03.2020) погодили усі істотні умови договору, включаючи ціну договору, у тому числі суму ПДВ - 163551,40 грн, проте вартість товарів, що включені до Переліку товарів, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої коронавірусом SARS - CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2020 №224, повинна визначатися без ПДВ з настанням дати запровадження пільги, встановленої пунктом 71 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, тобто, з 17.03.2020. Ця вимога законодавства застосовується незалежно від того, чи містять договори та первинні документи, складені на постачання таких товарів, положення щодо необхідності нарахування ПДВ, чи ні, а також незалежно від дати укладення таких договорів. Платникам податку, які здійснювали постачання товарів, що включені до переліку №224 з нарахуванням ПДВ, слід забезпечити проведення коригування податкових зобов`язань з ПДВ щодо операцій, які були здійснені з дати запровадження пільги з оподаткування (з 17.03.2020) та провести перерахунки згідно з якими сума ПДВ, що була сплачена (нарахована) у складі вартості придбаних товарів та відображена в податкових накладних, складених щодо операцій з такими товарами, які відбулись з 17.03.2020 по 02.04.2020, має бути повернута покупцям або зарахована в рахунок оплати вартості наступних поставок.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке проходило у режимі відеоконференції, вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник позивача - Локуцовська Олена Володимирівна в обґрунтування участі у справі надала довіреність від 04.01.2021, зазначивши, що вона не є адвокатом, але вважає, що справа є малозначною з вимогами про визнання недійсним пункту договору .

Ураховуючи, що справа розглядалася у суді першої інстанції за правилами загального провадження, колегія суддів вважає, що справа не є малозначною, отже, у відповідності до вищезазначених норм Господарського процесуального кодексу України представником у суді при розгляді немалозначних справ є адвокат, або інша особа, яка має такі повноваження за законом, статутом, положенням, трудовим договором, інструкцією тощо, однак передбачених Господарським процесуальним кодексом України належних доказів ОСОБА_1 суду не надала . Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для залучення представника позивача до розгляду справи у судовому засіданні як належного представника.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги учасників справи, заслухавши представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

18.03.2020 між Комунальним некомерційним підприємством "Міський перинатальний центр" Харківської міської ради (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Білімед" (постачальник) укладено договір №О-2 про закупівлю товарів, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує на умовах, викладених у договорі за кодом 33170000-2 обладнання для анестезії та реанімації Єдиний закупівельний словник ДК 021:2015, НК 024:2019 "Класифікатор медичних виробів" (47244 - Апарат штучної вентиляції легенів загального призначення для інтенсивної терапії) (товар), в асортименті, кількості та за цінами, що зазначені в специфікації (додаток №1), яка додається до договору і є його невід`ємною частиною. Закупівля зазначеного обладнання проводиться на виконання рішення Ради національної безпеки оборони України від 13.03.2020 №7, введеного в дію Указом Президента України № 8 7/2020 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2".

Згідно з пунктом 1.6 договору загальна сума договору протягом усього терміну його дії визначається у розмірі 2500000,00 (два мільйони п`ятсот тисяч гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ - 163551,40 грн - місцевий бюджет. Кошти, виділені з резервного фонду бюджету міста Харкова, направлені на запобігання поширенню на території м.Харкова коронавірусу СОVID-19, рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 16.03.2020 №185.

18.03.2020 позивачем здійснено оплату за поставлений товар відповідно до умов договору згідно з платіжним дорученням №1 від 18.03.2020 у розмірі 2500000,00 грн, у тому числі ПДВ - 163551,40 грн, та відповідачем здійснено поставку (видаткова накладна №81 від 18.03.2020) апарату штучної вентиляції легенів SERVO-І (країна походження - Швеція).

У подальшому позивач звернувся до відповідача з листом №689 від 02.06.2020, в якому просив укласти додаткову угоду до договору №О-2 про закупівлю товарів віл 19.03.2020 про зменшення загальної суми договору, підписати акти коригування вартості апарату штучної вентиляції легенів та повернути кошти на загальну суму 163351,40 грн за реквізитами (а.с.23-24).

10.06.2020 ТОВ "Білімед" у листі за вих.№26/06 від 10.06.2020 зазначило про неможливість повернення сплаченого податку та вирішення питання щодо зменшення ціни договору після отримання роз`яснень від контролюючого органу (а.с.32-33).

11.06.2020 позивачем повторно направлено на адресу ТОВ Білімед лист (за вих.№ 707 від 10.06.2020) з вимогою повернути сплачену суму ПДВ (а.с.25, 26, 30).

17.06.2020 позивачем направлено відповідачу досудову вимогу за вих.№739 від 16.06.2020 про повернення сплаченої суми ПДВ у розмірі 163351,40 грн (а.с.27-28, 31).

У листі за вих.№31/06 від 19.06.2020 ТОВ Білімед посилається на податкову консультацію Державної податкової служби України від 27.04.2020 №1689/6/99-00-07-03-02-06/ІПК, де зазначено, що у випадку, якщо постачання товарів, що включені до Переліку №224, здійснювалось з нарахуванням ПДВ кінцевому споживачу (неплатнику ПДВ), у зв`язку з чим повернення сплаченого податку покупцям неможливе, коригування нарахованих сум податкових зобов`язань безпосереднім продавцем не здійснюється. Також ТОВ Білімед подано звернення на отримання індивідуальної податкової консультації до Державної податкової служби України з приводу повернення сплаченого ПДВ (а.с.37-38).

У листі за вих.№№40/07 від 09.07.2020 відповідач зазначив про відсутність правових підстав для повернення сплаченої суми ПДВ у розмірі 163351,40 грн за договором про закупівлю товарів за державні кошти від 18.03.2020, посилаючись на надану Державною податковою службою України індивідуальну податкову консультацію від 23.06.2020, в якій зазначається, якщо постачання товарів, що включені до Переліку №224, здійснювалось з нарахуванням ПДВ кінцевому споживачу (неплатнику ПДВ), у зв`язку з чим повернення сплаченого податку покупцям неможливе, коригування нарахованих сум податкових зобов`язань безпосереднім продавцем не здійснюється. Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу ІІ Податкового кодексу України податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (а.с.36, 37, 38-42).

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого .

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема, до пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, який викладено у такій редакції: Тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України .

У разі здійснення операцій, звільнених, відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій .

Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених , починаючи з 17 березня 2020 року .

Господарським судом правильно встановлено, що апарат штучної вентиляції легенів SERVO-І, придбаний позивачем у відповідача, входить до переліку товарів, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2020 №224.

Таким чином, на момент укладення договору про закупівлю товарів №О-2 від 18.03.2020 умови договору, у тому числі і пункт 1.6. договору в частині включення суми ПДВ до ціни договору, не суперечили чинному законодавству України, однак з прийняттям вищезазначеного Закону про внесення змін до пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, пункт 1.6 договору суперечить вказаним нормам Закону.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьої, п`ятою, шостою ст.203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У відповідності до частини 1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з частиною 2 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Норми Податкового кодексу України містять єдину умову, за наявності якої сплачений - ПДВ не повертається - у разі, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок.

Відповідно до пункту 192.1 ст.192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з пунктом 192.2 ст.192 Податкового кодексу України норма пункту 192.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок. Зменшення суми податкових зобов`язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов`язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами, ТОВ "Білімед" є платником ПДВ, що підтверджується інформацією в договорі №О-2 від 18.03.2020 (індивідуальний податковий номер 400877026590) та витягом з офіційного сайту Державної фіскальної служби України - з реєстру платників ПДВ.

Отже, на відповідача -ТОВ Білімед норма пункту 192.2 ст.192 Податкового кодексу України не поширюється, а відтак відсутні правові підстави для неповернення сплаченої позивачем та безпідставно отриманої відповідачем суми ПДВ у розмірі 163551,40 грн.

Щодо наведеної апелянтом правової позиції Верховного Суду у справах №910/22319/16 від 12.03.2018 у справі №911/1626/18 від 08.08.2019, №910/1259/18 від 03.10.2019, №910/12729/19 від 24.09.2020 про те, що податок на додану вартість є частиною ціни, тобто є істотною умовою договору, а тому договір в цій частині не може бути визнано недійсним, колегія суддів зазначає, що викладені правові позиції у зазначених постановах Верховним Судом прийняті за іншої фактично-доказової бази, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції в таких справах, і за інших поданих сторонами та оцінених судами доказів, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків, а також без урахування обставин, що пов`язані з наданням пільг з ПДВ при закупівлі медичного обладнання у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не надано оцінку доказу, а саме: індивідуальній податковій консультації, наданій ТОВ Білімед Державною податковою службою України.

У пункті 1 листа Міністерства юстиції України від 30.01.2009 N Н-35267-18 "Щодо порядку застосування нормативно-правових актів у разі існування неузгодженості між підзаконними актами" з приводу того, яким актом слід керуватись у разі суперечності норм підзаконного нормативно-правового акта нормам Закону України повідомлено, що у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Колегія суддів зазначає, що лист від 23.06.2020 Державної податкової служби України підписаний директором Департаменту правової роботи Мар`яною Куц та містить її думку, зокрема, у листі зазначено, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано консультацію. Даний лист не є нормативно-правовим актом, а тому не може бути узятий до уваги колегією суддів як належний доказ.

З огляду на зазначені обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податок на додану вартість за договором є безпідставно нарахованим та отриманим відповідачем, у зв`язку з чим він підлягає поверненню позивачу.

За таких обставин, господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції у повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв`язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2020 у справі №922/2439/20 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білімед" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.11.2020 у справі №922/2439/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 19.01.2021.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя І.В. Тарасова

Дата ухвалення рішення14.01.2021
Оприлюднено19.01.2021

Судовий реєстр по справі —922/2439/20

Постанова від 26.10.2021

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Бородіна Лариса Іванівна

Ухвала від 22.10.2021

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Бородіна Лариса Іванівна

Ухвала від 14.09.2021

Господарське

Східний апеляційний господарський суд

Бородіна Лариса Іванівна

Рішення від 10.08.2021

Господарське

Господарський суд Харківської області

Хотенець П.В.

Ухвала від 19.07.2021

Господарське

Господарський суд Харківської області

Хотенець П.В.

Ухвала від 05.07.2021

Господарське

Господарський суд Харківської області

Хотенець П.В.

Ухвала від 16.06.2021

Господарське

Господарський суд Харківської області

Хотенець П.В.

Ухвала від 10.06.2021

Господарське

Господарський суд Харківської області

Хотенець П.В.

Ухвала від 11.05.2021

Господарське

Господарський суд Харківської області

Хотенець П.В.

Постанова від 08.04.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Зуєв В.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні