Рішення

від 19.01.2021 по справі 911/2644/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2644/20

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

публічного акціонерного товариства Укртелеком (01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, буд. 18, код 21560766) в особі Київської міської філії публічного акціонерного товариства Укртелеком (01033, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 40, код 01189910)

до

Управління соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації (07501, Київська область, смт Баришівка, площа Миру, буд. 1, код 03193749)

про стягнення 141193,76 гривень

11.09.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Київської міської філії публічного акціонерного товариства Укртелеком до Управління соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у розмірі 141193,76 гривень за період з 01.10.2019 по 31.05.2020.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що останнім надано телекомунікаційні послуги на пільгових умовах пільговим категоріям населення на суму 141193,76 гривень. Відповідно до ст. 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Однак, всупереч положенням норм чинного законодавства відповідач не виконує обов`язку щодо відшкодування витрат, які понесені позивачем в результаті надання послуг, зокрема відповідачем не відшкодовано витрати, понесені внаслідок надання телекомунікаційних послуг в період з 01.10.2019 по 31.05.2020, протягом вказаного періоду відповідач ухилявся від звіряння розрахунків за надані пільговим категоріям населення телекомунікаційні послуги та від відшкодування їх вартості, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість за надані на пільгових умовах телекомунікаційні послуги, яка становить 141193,76 гривень.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2644/20. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

На адресу суду 05.10.2020 від відповідача надійшов відзив на позов, за змістом якого відповідач пред`явлені позовні вимоги визнав частково та вказав на те, що з урахуванням того, що Баришівською селищною радою створено відділ соціального захисту населення Баришівської селищної ради, а тому, на переконання відповідача, вказана особа також має здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг, яку необхідно залучити до участі у справі в якості співвідповідача.

09.10.2020 до суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо поданого відповідачем відзиву.

Суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для прийняття рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Укртелеком є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України Про телекомунікації , Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 295, інших законодавчих актів України.

У своїй діяльності Філія керується законодавством України, статутом товариства, цим положенням, іншими внутрішніми актами товариства, рішеннями прийнятими загальними зборами акціонерів товариства та іншими органами товариства (пункт 1.7 Положення про Київську міську філію публічного акціонерного товариства Укртелеком ). Згідно підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Положення про Київську міську філію ПАТ Укртелеком предметом діяльності філії, зокрема є надання телекомунікаційних послуг, в тому числі послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі, послуг рухомого (мобільного) зв`язку, послуг цифрового телебачення, інших послуг мультисервісних мереж та інших телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг.

Позивач в обґрунтування позову посилається на те, що в порушення вимог законодавства, відповідач не здійснив відшкодування позивачу наданих телекомунікаційних послуг зв`язку пільговим категоріям населення в період з 01.10.2019 по 31.05.2020. Протягом вказаного періоду відповідач ухилявся від звіряння розрахунків за надані пільговим категоріям населення телекомунікаційні послуги. Враховуючи, що позивачем передавались відповідачу акти звірки розрахунків, розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, проте відповідач в порушення покладених на нього обов`язків, звірку не проводив, відшкодування вартості послуг не здійснив, за останнім обліковується заборгованість в розмірі 141193,76 гривень.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч. 3 ст. 63 Закону України Про телекомунікації телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Так, Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22.10.1993, Законом України Про жертви нацистських переслідувань від 23.03.2000, Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 21.02.1991, Законом України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист від 24.03.2008, Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.11.1991 та Законом України Про охорону дитинства від 26.04.2001 встановлені пільги з оплати послуг зв`язку для окремих категорій осіб.

Отже, наведені норми законодавства закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії, якими встановлено безумовний обов`язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян, якому кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів, коштів підприємств, установ і організацій та соціальних фондів на засадах адресності та цільового використання.

Згідно з ч. 6 ст. 48, підпункту б п. 4 ч. 1 ст. 89, п. 204 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

До видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення - державні програми соціального захисту, а саме: пільги окремим категоріям громадян, що надаються, зокрема, жертвам нацистських переслідувань; ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби; звільненим з військової служби особам, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, багатодітним сім`ям.

До видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються, зокрема, жертвам нацистських переслідувань; ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, багатодітним сім`ям.

Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Водночас згідно підпункту 2 пункту 37, пункту 40 розділу І, пункту 1 розділу ІІ Закону України Про внесення змін до Бюджетного кодексу України від 14.11.2019 № 293-IX внесено до Бюджетного кодексу України, зокрема, такі зміни: - у частині першій статті 89 підпункт "б" пункту 4 виключено; - статтю 102 виключено.

Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2020 року, крім пункту 5, підпункту 8 пункту 7 і пункту 12 розділу I та підпункту 9 пункту 2 і пункту 3 розділу II цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Поряд з тим, згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, чинної до 01.01.2020, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги , а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктами 3, 10 та 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117 (в редакції станом на 30.09.2019) передбачено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи), зокрема, організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги, і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою 1 пільга , в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків.

Підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою 2-пільга .

Уповноважений орган щомісяця, зокрема: 1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; 2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає: реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою 5-пільга та реєстр розрахунків згідно з формою 7-пільга ; акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою 3-пільга .

Пунктами 1, 3 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 17 (в редакції станом на 01.01.2020) передбачено, що Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України, отримують пільги, передбачені для педагогічних, медичних, фармацевтичних працівників, працівників бібліотек, музеїв, спеціалістів із захисту рослин та працівників культури в сільській місцевості і селищах міського типу (далі - пільговики), отримують соціальні стипендії, державну допомогу постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей.

Структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи), зокрема, організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України № 373 від 17.04.2019 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003 Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги , якою, зокрема, в абзаці другому п. 3 Положення слова контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги, замінено словами розрахунку розміру пільг та їх виплати ; а пункти 10-12 Положення виключено.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг є Управління соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації Київської області, а отже, на підставі зазначених вище норм законодавства, відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій, чим спростовуються доводи відповідача стосовно того, що відділ соціального захисту населення Баришівської селищної ради має здійснювати відшкодування витрат за надані позивачем телекомунікаційні послуги.

До того ж надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов`язком позивача. Надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян. Чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги пільговим категоріям громадян за рахунок державних коштів. При цьому, зобов`язання сторін виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання.

Поряд з тим, норми Законів України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист , Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , Про охорону дитинства , якими встановлено пільги з оплати послуг зв`язку, не втратили чинність, визначені в цих Законах особи мають право користуватися послугами зв`язку на пільгових умовах, а позивач, виконуючи встановлений законом обов`язок, продовжує їх надавати, а тому вказані вище зміни до законодавчих актів не скасовують обов`язок держави в особі відповідача, як відповідного розпорядника бюджетних коштів, компенсувати витрати позивача, понесені ним внаслідок надання послуг зв`язку на пільгових умовах.

Таким чином, обов`язок відповідача з компенсації вартості наданих позивачем телекомунікаційних послуг споживачам, які мають право на пільги, виникає безпосередньо із нормативно-правових актів, і його виконання не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до приписів ст. ст. 173, 174 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що з долучених позивачем розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, актів звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються пільги (підписані та скріплені печаткою лише позивача), позивачем було надано послуг зв`язку пільговим категоріям населення за період з 01.10.2019 по 31.05.2020 загалом на суму 141193,76 гривень.

Суд зазначає, що в силу наведених вище нормативно-правових актів на відповідача покладено обов`язок щодо звіряння інформації, розрахунку з постачальниками телекомунікаційних послуг, складання Актів звіряння - форма 3-пільга тощо.

У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку по складанню Актів за формою 3-пільга , зазначені Акти складались позивачем та надсилались відповідачу листами з описом вкладення, що підтверджується доказами надсилання, копії яких долучені до позову.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідач, як орган, головною функцією якого є реалізація державної політики в галузі соціального захисту населення окремих категорій населення відповідного району, який організовує, координує та контролює надання пільг громадянам, зобов`язаний належно, відповідно до вимог чинного законодавства виконати обов`язок з виплати позивачу витрат, понесених у жовтні 2019 року - травні 2020 року внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, згідно складених позивачем та надісланих відповідачу розрахунків за передбаченою законом формою.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю в заявленому розмірі.

А саме суд приймає рішення про стягнення з Управління соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації на користь публічного акціонерного товариства Укртелеком 141193,76 гривень на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.10.2019 по 31.05.2020.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2117,91 гривень, суд у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відносить на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Київської міської філії публічного акціонерного товариства Укртелеком задовольнити повністю.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Баришівської районної державної адміністрації (07501, Київська область, смт. Баришівка, площа Миру, буд. 1, код 03193749) на користь публічного акціонерного товариства Укртелеком (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 18, код 21560766) 141193,76 гривень на відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 01.10.2019 по 31.05.2020 та 2117,91 гривень судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI Перехідні положення цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 19.01.2021.

Суддя Р.М. Колесник