Рішення

від 18.01.2021 по справі 922/3178/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3178/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

секретар судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників учасників судового процесу:

позивача - Пономаренко В.О., самопредставництво,

відповідача - не з`явився

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Східного міжобласного територіального відділення антимонопольного комітету України, місто Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Промінвест", місто Харків,

про стягнення 136 000,00 грн.,-

здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/3178/20.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Східне міжобласне територіальне відділення антимонопольного комітету України, звернувся до господарського суду Харківської області із позовної заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Промінвест" про стягнення 68 000,00 грн. штрафу та 68 000,00 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 жовтня 2020 року про відкриття провадження у справі № 922/3178/20 прийнято позовну заяву Східного міжобласного територіального відділення антимонопольного комітету України до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/3178/20 підготовче провадження.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, про відкриття позовного провадження був повідомлений належним чином, шляхом скерування судової кореспонденції за адресою, вказаною у позовній заяві позивачем та яка відповідає відомостям про місцезнаходження відповідача, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, поштовий конверти, у якому на адресу відповідача направлялась копія ухвали суду про відкриття провадження, повернулась з поштовою відміткою про невручення, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

До пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Отже, з моменту проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, починається обрахунок строку, обумовленого статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, для подачі відповідачем відзиву. При цьому відповідач не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про рух справи відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатись наданими йому процесуальними правами, проте такими можливостями не скористався. Таким чином, відповідача було повідомлено про розгляд справи та як сторона у справі відповідач повинен було вживати заходів, щоб дізнатися про стан провадження.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 30 вересня 2020 року у справі № Б-39/159-10.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду від 19 жовтня 2020 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Присутній в судовому засіданні 18 січня 2021 року представник позивача просив суд задовольнити позов із підстав, зазначених в позовній заяві. Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

18 січня 2021 року у судовому засіданні, відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представника позивача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

21 травня 2019 Адміністративна колегія Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийняла рішення № 60-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 1/01-92-18, яким визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Сталь" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Промінвест" під час підготовки до участі у процедурі закупівлі "Придбання обладнання для збирання побутових, промислових та інших відходів - придбання контейнерів для збору ТПВ" код за ДК 021-2015-34920000-2 Дорожнє обладнання, організатором якої є Департамент екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації, порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, (тендерів).

Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України надіслало Товариству з обмеженою відповідальністю "АС Промінвест" копію рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21 травня 2019 № 60-р/к у справі № 1/01-92-18 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що підтверджується поштовим конвертом з повідомленням про вручення поштового відправлення, який повернувся відправникові з довідкою АТ Укрпошта про те, що причиною цього є закінчення встановленого строку зберігання.

У випуску газети Урядовий кур`єр № 138 (6501) за 23 липня 2019 було оприлюднено інформацію про прийняті Харківським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України, зокрема рішення від 21 травня 2019 року № 60-р/к по справі № 1/01-92-18 щодо Товариству з обмеженою відповідальністю "АС Промінвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Сталь".

Станом на дату подання позову відсутні будь-які докази щодо здійснення відповідачем оплати заявлених до стягнення сум, що послугувало підставою для реалізації позивачем права на подання позову з метою захисту законних прав та інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Відносини, які виникли між сторонами у даній справі, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, а також спеціальних законів - Закону України Про захист економічної конкуренції та Закону України "Про Антимонопольний комітет України".

Так, Закон України "Про захист економічної конкуренції" визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. За визначенням статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", економічною конкуренцією (конкуренцію) є змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Як-то передбачено частиною 1 статті 25 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), держава підтримує конкуренцію як змагання між суб`єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб`єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб`єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції", суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Частина 5 статті 13 ЦК України не допускає використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісної конкуренції.

Відповідно до положень частини 1 статті 40 ГК України та частини 4 статті 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції", державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб`єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України відповідно до його повноважень.

Стаття 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначає, що Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель. Частиною 3 статті 6 і частиною 1статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. Частиною 3 статті 12-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" унормовано, що адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України утворюється головою територіального відділення Антимонопольного комітету України з числа керівних працівників територіального відділення у складі не менше ніж три особи цього територіального відділення. Згідно з частиною 7 статті 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України. Частина 5 статті 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначає, що адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має, зокрема, такі повноваження: 1) розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами; 2) приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати попередні висновки стосовно узгоджених дій. Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи (частини 1, 2 статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції"). Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції", органи Антимонопольного комітету України розпочинають розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за: заявами суб`єктів господарювання, громадян, об`єднань, установ, організацій про порушення їх прав внаслідок дій чи бездіяльності, визначених цим Законом як порушення законодавства про захист економічної конкуренції; поданнями органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; власною ініціативою органів Антимонопольного комітету України. Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", встановлено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу. Як передбачено частиною 7 статті 12-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України приймається від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України.

За матеріалами справи встановлено, що адміністративна колегія Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України проводила розгляд справи № 1/01-92-18, розпочавши її розгляд за зверненнями суб`єкта господарювання (Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсталь". При розгляді справи колегія здійснювала збір і аналіз документів, інших доказів та за результатами прийняла рішення від 21 травня 2019 року № 60-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", встановивши в діях Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Сталь" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Промінвест" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50, пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, (тендерів). Суд вважає, що здійснення розгляду справи та прийняття рішення відповідало повноваженням органу Антимонопольного комітету України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 5 Закону України "Про захист економічної конкуренції", узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб`єкта господарювання, об`єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб`єктами господарювання, що створили зазначений суб`єкт господарювання, об`єднання, або між ними та новоствореним суб`єктом господарювання, або вступ до такого об`єднання. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій. За положенням частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються: 4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом. Пункт 1 частини 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визнає антиконкурентні узгоджені дії порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Як встановлено статтею 51 Закону України "Про захист економічної конкуренції", порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об`єднання, суб`єктів господарювання: юридичних осіб, фізичних осіб, групу суб`єктів господарювання. За порушення, передбачені: пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. У разі потреби розмір доходу (виручки) може бути визначений органами Антимонопольного комітету України на підставі адміністративної інформації, отриманої з інших джерел (частини 1, 2, 5 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Своїм рішенням Адміністративна колегія Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України наклала на Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Сталь" та Товариство з обмеженою відповідальністю "АС Промінвест" штраф у розмірі 68 000,00 грн., оскільки поведінка даних суб`єктів господарювання, під час підготовки тендерних пропозицій, була узгоджена, чим було спотворено результати торгів (тендеру).

В своєму рішенні орган Антимонопольного комітету України виходив з встановленої тотожності пропозицій конкурсних торгів та нехарактерної для таких випадків схожості у зовнішньому оформленні, структурі, текстовому змісті, наявності одного і того ж контактного телефону, орендування нежитлових приміщень за однаковою адресою, пов`язаності підприємств через рахунки в банківській установі, вхід до електронного кабінету якої здійснюється з однієї той самої ІР адреси, тощо. За висновками комісії, на стадії підготовки своїх тендерних пропозицій учасники конкурсних торгів були обізнані щодо конкурсних пропозицій один одного, що дозволило їм забезпечити перемогу у торгах певному суб`єкту господарювання, а узгодження підприємствами своїх пропозицій усунуло конкуренцію та змагання між ними.

Суд вказує, що для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

Отже, для визнання порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що разом з тим призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі. Негативним наслідком при цьому є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами).

Така правова позиція наведена Верховним судом в постанові від 03 березня 2020 року у справі №907/284/19.

Варто зазначити, що змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації а змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов`язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією. В даному випадку таку змагальність виключають встановлені органом Антимонопольного комітету України України обставини, які свідчать про узгоджену поведінку підприємств, що призвело до спотворення результатів торгів.

Крім того, як роз`яснено пунктами 3 та 8.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", конкурентне законодавство не ставить застосування передбаченої ним відповідальності за порушення цього законодавства у залежність від наявності у суб`єкта господарювання вини в будь-якій формі, як і від того, чи займають відповідні суб`єкти господарювання або один з них монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Враховуючи, що під час розгляду справи № 1/01-92-18 встановлено наявність в діях підприємств (Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Сталь" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Промінвест") складу правопорушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що зумовило позивача здійснити дії по накладенню на відповідача штрафу, розмір якого відповідає вимогам статті 52 Закону, оскільки не перевищує 10% доходу (виручки) відповідача за рік, що передував року, в якому накладався штраф.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність. Як передбачено частиною 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб`єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

У зв`язку з неможливістю вручити рішення шляхом надсилання його на адресу відповідача, про що свідчить повернене позивачеві за закінченням строку зберігання поштове відправлення з рішенням, інформація про прийняте рішення була оприлюднена позивачем в офіційному друкованому органі - газеті Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр" 23 липня 2019 року. Установивши дату опублікування інформації в газеті Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр" (23 липня 2019 року) та виходячи із норми частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та дати, суд вважає, що рішення органу Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручено відповідачеві 03 серпня 2019 року.

Згідно з частиною 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Таким чином, відповідач повинен був сплатити накладений штраф (або ж у випадку незгоди з рішенням - оскаржити його) у двомісячний строк з дня одержання рішення, тобто до 02 листопада 2019 року включно, проте відповідних дій підприємство не вчинило, докази сплати штрафу чи оскарження рішення на час розгляду даної справи відсутні.

В розрізі встановленого, вбачається, що відповідач не скористався наданим законом правом на оскарження рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 21 травня 2019 року за № 60-р/к, у зв`язку з чим, господарський суд доходить висновку, що на час вирішення спору відповідне рішення є чинним, виконання його в порядку, передбаченому Законом України "Про захист економічної конкуренції", не зупинене, а строк на його оскарження до господарського суду є таким, що сплинув.

Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частина 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

У протилежному випадку, тобто не сплата впродовж двох місяців штрафу, накладеного рішенням органу Антимонопольного комітету України, зумовлює застосування до суб`єкта господарювання положень частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", яка передбачає, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування та стягнення пені, передбаченої частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов`язковий характер, не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування і в зв`язку з цим не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій в розумінні статей 238, 239, 249 ГК України, які застосовуються саме на підставі рішення уповноваженого на це органу (пункт 22 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 15 Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства ).

Суд здійснивши розрахунок заявленої до стягнення пені, враховуючи кінцеву дату на реалізацію відповідачем права на оскарження рішення Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (02 листопада 2019 року) та строку прострочення сплати штрафу за рішенням (330 днів), з огляду на визначений розмір накладеного штрафу, а також норми частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" вважає, що стягненню підлягає 68 000,00 грн. пені, як правильно визначив в позовній заяві позивач.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені. Аналогічне положення міститься в частині 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" - у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Відтак, оскільки судом встановлений факт порушеного права позивача щодо повної та своєчасної сплати штрафних санкції за порушення антимонопольного законодавства суб`єктом, на якого такі санкції покладені за рішенням органу Антимонопольного комітету України, воно підлягає захисту судом.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на відсутність доказів визнання у судовому порядку недійсним рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 21 травня 2019 року № 60-р/к, беручи до уваги норми статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", суд вважає позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 68 000,00 грн. та пені у розмірі 68 000,00 грн. обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Suominen v. Finland від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач вчасно та в повному обсязі не сплатив штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, що спричинило нарахування пені, розмір якої визначений згідно Закону України "Про захист економічної конкуренції", позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з урахуванням наведеного.

Судові витрати зі сплати позивачем при поданні позову судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 194 - 196, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Промінвест" (61044, місто Харків, проспект Московський, будинок 257, ідентифікаційний номер юридичної особи 39460242) штраф у розмірі 68 000,00 грн. та пеню у розмірі 68 000,00 грн. із зарахуванням зазначених сум до Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України за місцезнаходженням платника податків.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АС Промінвест" (61044, місто Харків, проспект Московський, будинок 257, ідентифікаційний номер юридичної особи 39460242) на користь Східного міжобласного територіального відділення антимонопольного комітету України судовий збір в розмірі 2 102,00 грн. із зарахуванням зазначеної суми на рахунок Східного міжобласного територіального відділення антимонопольного комітету України.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "19" січня 2021 р.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/3178/20