Рішення

від 13.01.2021 по справі 924/361/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"14" січня 2021 р. Справа № 924/361/20

Господарський суд Хмельницької області у складі:

судді Крамар С.І., при секретарі судового засідання Дідику Р.Р., розглянувши матеріали справи

за позовом заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури, м. Хмельницький в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м.Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Житниця Поділля", с. Щиборівка Красилівського району Хмельницької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , м. Хмельницький

про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Житниця Поділля", код ЄДРПОУ 32883721, на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 39767479) земельну ділянку з кадастровим номером 6823080800:03:014:0033, загальною площею 2га, що розташована за межами населених пунктів Волосовецької сільської ради (Меджибізька селищна територіальна громада) Летичівського району, Хмельницької області, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 02.08.2017р. №22-15670-СГ Житовозу В.М.

Представники сторін:

від прокуратури: Юхимчук М.О. - прокурор;

від позивача: Плюх В.О. - довіреність № 0-22-0.6-5/62-20 від 09.01.2020р.;

від відповідача: не з`явились;

від третьої особи: не з`явились.

В судовому засіданні, відповідно до ст. 240 ГПК України, винесено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.

31.03.2020р. на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури, м. Хмельницький в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький до ТОВ „Житниця Поділля", с. Щиборівка Красилівського району Хмельницької області про витребування у ТОВ "Житниця Поділля", на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6823080800:03:014:0033, загальною площею 2га, що розташована за межами населених пунктів Волосовецької сільської ради (Меджибізька селищна територіальна громада) Летичівського району, Хмельницької області, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 02.08.2017р. №22-15670-СГ ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог прокурор та позивач вказують, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02.08.2017 №22-15670-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки із зміною виду цільового призначення з "для ведення фермерського господарства" на вид "для ведення особистого селянського господарства" площею 2 га (кадастровий номер 6823080800:03:014:0033), що знаходиться за межами населених пунктів Волосовецької сільської ради (Меджибізька селищна територіальна громада) Летичівського району Хмельницької області та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства. На підставі зазначеного наказу приватним нотаріусом Желіховською Ю.В. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.08.2017р. №782 право власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_1 припинено та зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Житниця Поділля".

Зазначають, що всупереч вимог ст.ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, на час отримання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 , згідно наказу від 02.08.2017р. №22-15670-СГ, вдруге використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (вперше згідно наказу від 30.06.2017р. №22-13752-СГ).

Акцентують, що рішенням Летичівського районного суду від 19.11.2019р. у справі №678/1619/18 було визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02.08.2017р. №22-15670-СГ.

Ухвалою суду від 27.04.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/361/20 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та зупинено провадження у справі до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18.

Ухвалою суду від 22.09.2020р. провадження у справі №924/361/20 поновлено та призначено підготовче засідання.

12.11.2020р. ухвалою суду залучено до участі у справі третю особу - ОСОБА_1 , м. Хмельницький, продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 08.12.2020р., занесеною до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 21.12.2020р. було постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання на 14.01.2021р.

Прокурор та позивач в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Вказали, що спірна земельна ділянка вибула із власності держави поза її волею, з грубим порушенням вимог чинного законодавства та на даний час зареєстрована на праві власності за ТОВ "Житниця Поділля". Наголосили, що остання підлягає витребуванню та поверненню у власність держави.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. У наявному в матеріалах справи відзиві, відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечив, просив суд відмовити у позові, оскільки позовні вимоги заявлені необґрунтовано. Вказав, що ТОВ "Житниця Поділля" є добросовісним набувачем, який повністю сплатив обумовлену суму за купівлю нерухомого майна згідно договору від 30.08.2017р. №782, тому законних підстав для витребування у нього нерухомого майна в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України, не вбачається. Спірна земельна ділянка за існуючих обставин набута ТОВ "Житниця Поділля" у власність правомірно, в зв`язку із чим, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право останнього підлягає врахуванню і захисту.

Звернув увагу, що на момент укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки 11.08.2017р., право власності на останню було зареєстроване відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за гр. ОСОБА_1 . Зважаючи на це, він мав повне право розпоряджатись своєю власністю у будь-який спосіб не заборонений законом, в т.ч. і продати земельну ділянку. На момент здійснення правочину його право власності не було жодним чином обмежено. Акцентував, що позивач не довів належними і допустимими доказами факт, що ОСОБА_1 не мав права відчужувати належну йому на праві приватної власності спірну земельну ділянку.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, повноважного представника не направила, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена.

Пунктом 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Судом звернуто увагу, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України „Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України „Про доступ до судових рішень").

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018р. у справі №921/6/18 та від 21.03.2019 у справі №916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що сторони та третя особа мають право та дійсну можливість ознайомитися з ухвалами суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004р.).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення сторін та третьої особи про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка відповідача та третьої особи не призводить до неможливості вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Житниця Поділля" (код ЄДРПОУ 32883721) зареєстровано за адресою: 31070, Хмельницька область, Красилівський район, с. Щиборівка.

02.08.2017р. наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-15670-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" було затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки із зміною виду цільового призначення з "для ведення фермерського господарства" на вид "для ведення особистого селянського господарства" площею 2 га з кадастровим номером 6823080800:03:014:0033, що знаходиться за межами населених пунктів Волосовецької сільської ради (Меджибізька селищна територіальна громада) Летичівського району Хмельницької області та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства.

07.08.2017р. на підставі зазначеного наказу зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6823080800:03:014:0033.

30.08.2017р. між ОСОБА_1 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житниця Поділля" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який зареєстрований в реєстрі за №782. Згідно даного договору, право власності на зазначену земельну ділянку за ОСОБА_1 припинено, а дану земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6823080800:03:014:0036, що знаходиться за адресою: Волосовецька сільська рада Летичівського району Хмельницької област, . ОСОБА_1 передав у власність ТОВ "Житниця Поділля".

Даний договір підписаний сторонами та нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Романюком Н.М.

На підставі договору купівлі-продажу №782 від 30.08.2017р. згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватним нотаріусом Романюк Н.В. зареєстровано право власності (номер запису 22093540) за ТОВ "Житниця Поділля" на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6823080800:03:014:0033, що знаходиться за адресою: Волосовецька сільська рада Летичівського району Хмельницької області, з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна).

Рішенням Летичівського районного суду від 19.11.2019р. у справі № 678/1619/18 визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02.08.2017р. №22-15670-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку із зміною виду цільового призначення з "для ведення фермерського господарства" на вид "для ведення особистого селянського господарства" площею 2 га з кадастровим номером 6823080800:03:014:0033, що розташована за межами населених пунктів Волосовецької сільської ради (Меджибізька селищна територіальна громада) Летичівського району Хмельницької області.

Відповідно до змісту вищевказаного рішення суду, а також згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №200359605 ОСОБА_1 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 30.06.2017р. №22-13752-СГ отримав у приватну власність (право зареєстровано 04.07.2017р.) земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6821284800:02:035:0005) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Старопісочнянської сільської ради Городоцького району Хмельницької області, яку в подальшому 26.07.2017р. продав.

30.01.2020р. Хмельницька місцева прокуратура на адресу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надіслала лист №31/3-1278В41-20, згідно якого вказала на наявність підстав для пред`явлення позову про витребування на користь держави спірної земельної ділянки та просила повідомити про вжиті заходи для належного захисту державних інтересів.

Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області у своєму листі від 14.02.2020р. посилалося на відсутність в законі чітко визначених повноважень щодо звернення до суду за вказаною категорією та єдиної правової позиції, а також на відсутність коштів для звернення до суду з позовами вказаної категорії.

17.03.2020р. Хмельницькою місцевою прокуратурою на адресу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надіслано лист №78-108-18 про намір здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Згідно ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Судом враховано, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, судом враховано, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

У даній справі заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до підп. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016р. №308, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Хмельницької області.

Суд враховує, що заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури звертався до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з листом від 30.01.2020р. №31/3-1278В41-20, в якому повідомляв про неправомірність передання земельних ділянок громадянам, що раніше скористались правом на безоплатну приватизацію земель для аналогічних потреб.

В свою чергу, Головне управління Держгеокадастру в Хмельницькій області у листі від 14.02.2020р. вказало на відсутність подання позовів про витребування земельних ділянок.

В зв`язку із вказаним заступник прокурора Хмельницької місцевої прокуратури на підставі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" направив ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області повідомлення №78-108-18 від 17.03.2020р. про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді та звернувся до суду із даним позовом.

Враховуючи вищевикладене та з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, оскільки відсутність з боку уповноваженого органу будь-яких намірів захистити порушені інтереси держави свідчила про пасивність його дій.

Згідно ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. До позовів про права на нерухоме майно у контексті частини третьої статті 16 ГПК України відносяться позови щодо захисту речових прав на нерухоме майно, як то: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України); негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України); про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (стаття 392 того ж Кодексу) тощо. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його із чужого незаконного володіння.

Відповідно до ст. 388 ЦК Українии, предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Судом враховано, що з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння за правилами як ст. 387, так і ст. 388 ЦК України, може звертатися лише особа, яка є власником майна, чи належним його володільцем, відтак до кола предмету доказування в даному випадку входить доведення належності позивачу на праві власності або володінні, за законом чи договором, спірного нерухомого майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Летичівського районного суду від 19.11.2019р. у справі №678/1619/18, яке набрало законної сили 19.12.2019р., встановлено, що гр. ОСОБА_1 при зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із заявою надав недостовірну інформацію про те, що не використав право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Таким чином, земельна ділянка загальною площею 2га з кадастровим номером 6823080800:03:014:0033, що розташована за межами населених пунктів Волосовецької сільської ради (Меджибізька селищна територіальна громада) Летичівського району Хмельницької області, яка була передана відповідно до наказу Головного управління Дежгеокадастру у Хмельницькій області № 22-15670-СГ від 02.08.2017р. ОСОБА_1 , вибула із земель запасу державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання.

Судом враховано, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.08.2017р. №782 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6823080800:03:014:0033 за ОСОБА_1 припинено. При цьому, право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку передав ТОВ "Житниця Поділля".

Судом також враховано, що згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватним нотаріусом Романюк Н.В. від 30.08.2017р. за номером запису 22093540 зареєстровано право власності за ТОВ "Житниця Поділля" на земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6823080800:03:014:0033, що знаходиться за адресою: Волосовецька сільська рада Летичівського району Хмельницької області, з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства".

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього. У відповідності до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК України).

Судом взято до уваги, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі №183/1617/16).

Зважаючи на те, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності на підставі наказу Головного управління Дежгеокадастру у Хмельницькій області № 22-15670-СГ від 02.08.2017р., визнаного недійсним у судовому порядку згідно рішення Летичівського районного суду від 19.11.2019р. №678/1619/18 через його незаконність, суд приходить до висновку, що волі держави на таке вибуття не було.

Таким чином, доводи відповідача викладені у відзиві на позов, судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують незаконного вибуття спірної земельної ділянки із власності держави.

Крім того, судом звернуто увагу, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) напрацьовані критерії сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном згідно із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції: чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів (рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року, "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року).

Судом також при вирішенні спору взято до уваги, що у справі "Трофимчук проти України" Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа "Руїс Торіха проти Іспанії").

За таких обставин, беручи до уваги наведене вище, враховуючи встановлені обставини незаконного вибуття спірної земельної ділянки із власності держави, відсутність волі держави на вибуття з її володіння спірної земельної ділянки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими, тому позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Житниця Поділля" (31070, с.Щиборівка Красилівського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 32883721) на користь держави в особі Головного управління Дежгеокадастру у Хмельницькій області (29000, м.Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1, код ЄДРПОУ 39767479) земельну ділянку з кадастровим номером 6823080800:03:014:0033, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Волосовецької сільської ради (Меджибізька селищна територіальна громада) Летичівського району Хмельницької області, що була передана відповідно до наказу Головного управління Дежгеокадастру у Хмельницькій області № 22-15670-СГ від 02.08.2017р. ОСОБА_1 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житниця Поділля" (31070, с.Щиборівка Красилівського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 32883721) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102) 2102,00 грн. відшкодування судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення ГПК України.

Повний текст рішення складено 19.01.2021р.

Суддя С.І. Крамар

Віддрук. 6 прим. (надісл. всім реком. з повідом.):

1- до справи;

2 - позивачу (29016, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 4/1);

3- Хмельницькій місцевій прокуратурі (29001, м. Хмельницький, вул.Проскурівська, 63);

4 - відповідачу ТОВ "Житниця Поділля" (31070, Хмельницька область, Красилівський район, с. Щиборівка);

5 - Хмельницькій обласній прокуратурі;

6 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).