Рішення

від 18.01.2021 по справі 520/9797/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

18 січня 2021 р. № 520/9797/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Полях Н.А., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.А." (код ЄДРПОУ 37762018, вул. Макіївська, буд. 36, м. Харків, 61035) до Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39816845, вул. Небесної Сотні, буд. 34, м. Рівне, 33013), третя особа: Державна служба України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, просп. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135) про визнання дій протиправними та скасування акту, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "М.С.А.", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області та скасувати акт від 25.06.2020 року №034594 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та відповідно до нього розрахунок від 25.06.2020 року №34594 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

В обґрунтування позову зазначив, що в акті від 25.06.2020 року №034594 зазначено, що він складений за формою, яка є Додатком № 3 до Порядку. Однак, в даному акті не зазначено до якого саме порядку він додається. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено форму "Акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів". Формально не підтверджено, яку характеристику має вісь: "Одинична"/"Здвоєна"/"Строєна". У жодному документі, які надані позивачу за результатами зважування, не передбачено яким саме вимірювальним обладнанням було здійснено габаритно-ваговий контроль, який відсоток похибки такого обладнання та чи проходив він періодичну повірку (метрологічну атестацію) тощо. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду Панченко О.В. від 30 липня 2020р. прийнято позов до розгляду та відкрито спрощене провадження по адміністративній справі №520/9797/2020.

Відповідно до ч. 9 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно розпорядження керівника апарату Харківського окружного адміністративного суду №03-05/64 від 15.10.2020 року було призначено повторний автоматизований розподіл адміністративних справ, що залишилися нерозглянутими суддею Харківського окружного адміністративного суду Панченко О.В. станом на 15.10.2020 р., згідно актів прийому-передачі адміністративних справ від 15.10.2020 року на підставі п. 2.3.50. Положення.

Згідно проведеного повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану адміністративну справу 15.10.2020 передано в провадження судді Полях Н.А.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду.

Сторони були належним чином повідомлені про прийняття позовної заяви до розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суд наголошує, що від позивача надійшов конверт з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив, що оскаржувані дії посадових осіб Укртрансбезпеки та розрахунку плати за проїзд не створюють жодних правових наслідків для позивачу, а тому не можуть порушувати його права чи інтереси. Наголосив на тому, що відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами зафіксовано в акті проведення перевірки №227027 від 25.06.2020 р. Зауважив, що водій транспортного засобу підписав акт проведення перевірки №227027 від 25.06.2020 р., акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю без зауважень і заперечень. На підставі викладеного просив закрити провадження у справі.

У відповіді на відзив позивач наголосив, що закриття провадження по справі не можливе, оскільки один із суб`єктів не визнає рішення та дії іншого суб`єкта законними, то з цього вбачається виникнення правового спору, для розгляду якого позивач і звернувся до суду. Позивач вважає безпідставним обов`язок здійснити плату за проїзд автомобільними дорогами транспортним засобом, вагові параметри якого перевищують нормативні - на підставі розрахунку №34594 від 25.06.2020 року, в якому прямо передбачений такий обов`язок. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Третя особа не скористалася правом, наданим адміністративним процесуальним законодавством, та не надала до суду жодних пояснень, заперечень, клопотань тощо.

Суд зазначає, що приписами ст. 238 КАС України надано вичерпний перелік підстав для закриття провадження у справі. Однак, аналізуючи клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку про не можливість закриття провадження у справі №520/9797/2020, через відсутність підстав, передбачених приписами ст. 238 КАС України.

Окрім того, суд наголошує, що вимога представника відповідача міститься в прохальній частині відзиву на позовну заяву, а отже не має характеру процесуального документу, оскільки чинний КАС України визначає, що є заявою, клопотанням та запереченням.

Так, статті 166 та 167 КАС України містять чіткі вимоги до форми та змісту заяви, клопотання і заперечення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 167 КАС України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:

1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;

2) найменування суду, до якого вона подається;

3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;

4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;

5) підстави заяви (клопотання, заперечення);

6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);

7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб`єктності за відповідним законом іноземної держави (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Отже, проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що вимога, яка міститься у відзиві на позовну заяву за правовою природою не є ані клопотанням, ані заявою, ані запереченням.

Відповідно до ч. 2 ст. 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Суд наголошує, що оскільки зазначена вимога, заявлена представником відповідача у відзиві на позовну заяву, не відповідає вимогам ч. 1 ст. 167 КАС України, то вона залишається без розгляду.

Повернення в даному випадку виконати фактично неможливо, оскільки зазначена вимога міститься в процесуальному документі - відзиві на позовну заяву.

Керуючись приписами ст.ст. 171, 257, 258 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Зазначена справа розглянута пізніше, оскільки довідкою від 18.01.2021 р. по справі 520/9797/2020 підтверджено, що суддя Полях Н.А. в період з 28.12.2020 р. по 17.01.2021 р. перебувала у щорічній відпустці.

Суд наголошує, що відповідно до приписів ч. 6 ст. 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "М.С.А." (далі за текстом - ТОВ "М.С.А.") (код ЄДРПОУ 37762018) є підприємством, яке здійснює свою підприємницьку діяльність відповідно до статуту. Основним видом діяльності позивача є здійснення перевезень вантажним автомобільним транспортом (код КВЕД 49.41).

Водієм ОСОБА_1 24.06.2020 року було здійснено перевезення вантажу на замовлення вантажовідправника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на адресу вантажоодержувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегурт" за маршрутом Харків-Рівне.

Посадовими особами управління Укргрансбезпеки у Рівненській області, а саме операторами вагового комплексу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було здійснено зупинку транспортного засобу марки DAF модель 95 ХF 430 реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп марка SAMRO модель RC 26 СFF 2А реєстраційний номер НОМЕР_2 для здійснення габаритно-вагового контролю вказаним транспортним засобом.

За результатами проведення габаритно-вагового контролю було складено Довідку №034646 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, в якій зазначено що навантаження на осі, тонн у транспортного засобу марки DAF модель 95 ХF 430 реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп марка SAMRO модель RC 26 СFF 2А реєстраційний номер НОМЕР_2 складає: 1) 6,95; 2) 14,70; 3) 8,15. Повна маса транспортного засобу складає 29,50 тонн (а.с. 12).

Також посадовими особами відповідача було складено акт №034594 від 25.06.2020 р. про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с. 13).

Окрім того суб`єктом владних повноважень складено розрахунок №34594 від 25.06.2020 р. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, відповідно до якого грошова сума стягнення складає 1818,72 євро (а.с. 14).

Також посадовими особами відповідача було надано чек на оплату (а.с. 15).

Позивач не погоджуючись із діями відповідача та вважаючи свої права порушеними, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному аналізі в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд виходить з таких мотивів та норм права.

Відповідно до абз. 3 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті реорганізовується шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, а також підпорядкувавши службі, що утворюється - Державній службі України з безпеки на транспорті, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека).

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з п.8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Підпунктом 15 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року, відповідно до пунктів 3,4 якого органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи, які здійснюють контроль шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно правових актів.

Згідно з п. 16 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті під час рейдової перевірки може проводитись габаритно-ваговий контроль.

Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що реалізацію державної політики, у тому числі, з питань безпеки на наземному транспорті покладено на Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Відповідно до частини другої статті 48 Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-III "Про автомобільний транспорт" документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Частина четверта статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначає, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентним уповноваженими органами або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Дозвіл оформлюється підрозділами Державтоінспекції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів -11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м (п. 30 Порядку №879).

Відповідно до п.п.2, 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 року № 1094.

Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Згідно з п.3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затверджений наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 року №1007/1207 (далі - Порядок №1007/1207) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.

Відповідно до п.п. 3, 15 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок №879) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Відповідно до п.п.16, 18,19 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Згідно п.20 Порядку №879 за результатами точного та/або документального габаритно- вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідно до п.5 Порядку №1007/1207 працівники відповідних підрозділів МВС під час здійснення габаритно-вагового контролю: здійснюють зупинку транспортних засобів для проведення габаритно-вагового контролю у випадках, передбачених підпунктом б пункту 4 цього Порядку, з дотриманням Правил дорожнього руху; здійснюють перевірку у водія великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформленого та виданого в установленому законодавством порядку. У разі відсутності такого дозволу вживають заходів щодо проходження габаритно-вагового контролю таким транспортним засобом; у разі виявлення порушень правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, у тому числі за результатами здійснення їх габаритно- вагового контролю, вживають заходів реагування, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами.

Відповідно до пп.пп.4-8 п.4 Порядку №1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю; реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

Згідно п.2.4-2 Правил дорожнього руху у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.

Згідно з пп.5-1 п.2 Порядку №879 документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.

Відповідно до п.6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Як вбачається з матеріалів справи, при здійсненні габаритно-вагового контролю, перевіркою було встановлено перевищення вагових обмежень транспортного засобу. Так, навантаження на осі, тонн у транспортного засобу марки DAF модель 95 ХF 430 реєстраційний номер НОМЕР_1 , причіп марка SAMRO модель RC 26 СFF 2А реєстраційний номер НОМЕР_2 складає: 1) 6,95; 2) 14,70; 3) 8,15. Повна маса транспортного засобу складає 29,50 тонн (а.с. 12).

Перевищення вагових обмежень було відображено посадовими особами Укртрансбезпеки в акті №034594 від 25.06.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, згідно якого осьове навантаження на строєну вісь, тонн: нормативно допустима 40,00 т.; фактична 29,50т. Факт перевищення вагових обмежень також відображено відповідачем в довідці № 034646 від 15.06.2020 р. про результати здійснення габаритно-вагового контролю, в якій зазначено, що осьове навантаження на строєну вісь транспортного засобу 14,70 тонн, замість нормативно допустимого - 11,00 т.

Відповідно до частини першої, другої та шостої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом. Претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими законодавчими актами. Обґрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов`язаний задовольнити.

Таким чином, плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування, яка в подальшому може бути стягнута в судовому порядку за умови доведення її обґрунтованості, а встановлення 30-ти денного строку з моменту її визначення для перевізника на її внесення є визначеним законодавчо строком на її погашення в добровільному порядку у випадку, якщо перевізник погоджується зі здійсненим розрахунком.

Отже, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та акт перевірки не є юридично значимими для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а отже самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов`язки.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 7 КАС України, в якій зазначено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Так, суд зазначає, що рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення, дія чи бездіяльність прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення, дія чи бездіяльність є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Отже, висновки, викладені в акті від 25.06.2020 р. №034594 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів є відображенням дій працівників Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області і самі собою не породжують правових наслідків для позивача.

Оцінка акта перевірки, в тому числі оцінка дій посадових осіб суб`єкта владних повноважень щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Враховуючи те, що акт від 25.06.2020 року №034594 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів з викладеними у ньому фактами та висновками не можна розглядати як рішення суб`єкта владних повноважень, що породжує для позивача наслідки, оскільки він є виключно носієм доказової інформації про виявлені суб`єктом владних повноважень порушення і обов`язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення суб`єкта владних повноважень, то підстави для визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та скасування зазначеного акту від 25.06.2020 року №034594 - відсутні.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 10.09.2019 р. у справі № 826/6984/15.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховуючи правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постанові від 10.09.2019 р. у справі № 826/6984/15 та беручи до уваги зміст ч. 5 ст. 242 КАС України, зазначає, що окреслена правова позиція підлягає застосуванню в рамках розгляду справи №520/9797/2020.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що оскільки спірні акт перевірки та розрахунок плати за проїзд самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов`язки, то не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом визнання його скасування, а отже позовні не підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень надав до суду достатні, беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і довів правомірності його дій.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 258, 262, 278 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.А." (код ЄДРПОУ 37762018, вул. Макіївська, буд. 36, м. Харків, 61035) до Управління Укртрансбезпеки у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39816845, вул. Небесної Сотні, буд. 34, м. Рівне, 33013), третя особа: Державна служба України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, просп. Перемоги, буд. 14, м. Київ, 01135) про визнання дій протиправними та скасування акту - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18 січня 2021 року.

Суддя Н.А. Полях