Рішення

від 07.12.2020 по справі 754/9141/19

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/1836/20

Справа №754/9141/19

РІШЕННЯ

Іменем України

07 грудня 2020 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді Клочко І.В.,

за участю

секретаря судового засідання Янковенко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу Темп-7 про визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу Темп-7 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку набувальної давності, посилаючись на наступне.

Позивач проживає на постійній основі у квартирі АДРЕСА_1 . Вказана квартира була надана в користування її батьку ОСОБА_2 та його сім`ї, яка складалась з дружини ОСОБА_3 та доньки - позивача, відповідно до ордеру на жиле приміщення. Після розірвання шлюбу батьків, позивач залишилась проживати разом з батьком у спірній квартирі. З 16.05.1984 року після одруження позивача, остання разом зі своїм чоловіком та батьком продовжили проживати в спірній квартирі. Після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 , в спірній квартирі залишились проживати позивач та її чоловік. Згодом відносини позивача з чоловіком погіршились, а тому останні вирішили роз`їхатись. Проте, оскільки пайові внески за спірну квартиру сплачувались позивачем у період перебування у шлюбі та квартира була зареєстрована на чоловіка, у подружжя виник спір щодо поділу майна. На той час позивач разом зі своїм дідусем вирішили здійснити обмін квартир: спірна квартира була продана чоловіком позивача її дідусю ОСОБА_4 , а дідусь продав чоловікові позивача квартиру за адресою - АДРЕСА_2 . Отже, спірна квартира стала власністю дідуся позивачки - ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем була мати позивача - ОСОБА_5 , яка запевнила, що оформила право власності в порядку спадкування за собою та не заперечувала проти проживання позивачки в цій квартирі.

Після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач звернулась до голови ЖБК Темп-7 , який повідомив, що оскільки пайові внески сплачувались останньою, вона і є власником квартири на підставі довідки про сплату пайових внесків. Оскільки намірів на відчуження квартири у позивача не виникало і це її єдине місце проживання, за отриманням свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, позивач не зверталась. У 2018р. у родини позивача виник намір змінити місце проживання та переїхати до іншої країни, у зв`язку з чим позивач дізналась, що спірна квартира належить на праві власності її дідусеві ОСОБА_4 .

З огляду на викладене, позивач просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 за набувальною власністю.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 25.06.2019р. відкрито провадження по справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження (а.с.158-159).

Ухвалою суду від 04.12.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (а.с.175).

В судове засіданні представник позивача не з`явилась, про розгляд справи була належним чином повідомлена. До суду надійшла електронною поштою заява з проханням слухати справу за її відсутності, позовну заяву підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача також в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся судом.

За даних обставин, суд вважав за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Судом встановлено наступне.

Відповідно до копії ордеру, виданого 23.06.1972р., квартира АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_2 разом з сім`єю ОСОБА_3 - дружина, ОСОБА_1 - донькою (а.с.11).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_5 померла, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.14).

Згідно копії договору купівлі-продажу від 09.10.1992 року, ОСОБА_4 придбав квартиру за адресою - АДРЕСА_1 (а.с.17).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13).

За приписами ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Частинами 1 -3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1264 ЦК України, визначено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до копії довідки про реєстрацію місця проживання, зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 за адресою - АДРЕСА_1 з 04 грудня 1976 року (а.с.15).

Доказів, які свідчать про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 відсутні в матеріалах справи.

Отже, станом на день смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач ОСОБА_1 проживала зі спадкодавцем однією сім`єю до часу відкриття спадщини.

За весь час, після смерті власника квартира ОСОБА_4 підтримання квартири у належному стані було покладено на позивача і фінансово, і фізично. Представник відповідача вказані обставини не спростовували.

На сьогоднішній день позивач продовжує проживати у вказаній квартирі. Добросовісно та безперервно володіє та відкрито користується даним нерухомим майном, доглядає за квартирою та утримує її, що підтверджується квитанціями на оплату комунальних послуг та встановленні телефонного зв`язку (а.с.18-148) та не оспорювалося відповідачем.

Як убачається з матеріалів спадкових справ за життя ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 не оформила право власності на належну їй частку після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач позбавлена можливості оформити спадщину в позасудовому порядку і після смерті матері ОСОБА_5 .

Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК).

Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК) (п. 9 Постанови).

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови)

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади. (п. 13 Постанови)

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") (п. 14 Постанови).

З наведеного суд приходить до висновку, що позивач більше 10 років відкрито, безперервно володіє вищевказаним нерухомим майном, представником відповідача по справі спростувань вказаних обставин та вимог не заявлено, а тому позивач після більш 10 років такого володіння набула права власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу Темп-7 про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 .

Відповідач - Житлово-будівельний кооператив Темп-7 , код ЄДРПОУ 22882963, місцезнаходження - м. Київ, пр. Лісовий, 17-а.

Суддя