Постанова

від 18.01.2021 по справі 910/11117/14

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2021 р. Справа№ 910/11117/14

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Бовсунівська Ю.В.

за участю осіб, які можуть отримати статус учасника справи:

від заявника: не з`явився

від позивача: не з`явився

від відповідача: Казначеєва Г.Л. (за довіреністю 14.12.2020 року)

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юджин"

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Cі Пі Ес Факторинг" про видачу дублікату виконавчого документа

на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.08.2020 року про видачу дублікату наказу

у справі №910/11117/14 (судя Мандриченко О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Банк Форум" Соловйової Наталії Анатоліївни

до товариства з обмеженою відповідальністю "Юджин"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Сантос Капітал"

про стягнення 16 182 341, 21 дол. США, що еквівалентно 190 161 151, 27 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

До господарського суду міста Києва від товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Cі Пі Ес Факторинг" надійшла заява про видачу дублікату виконавчого документа.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.08.2020 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Cі Пі Ес Факторинг" про видачу дублікату наказу задоволено повністю.

Видано дублікат наказу господарського суду міста Києва від 22.07.2015 року у справі № 910/11117/14.

Не погодившись з вказаною ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю "Юджин" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 21.08.2020 року по справі №910/11117/14 та відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Cі Пі Ес Факторинг" в задоволенні заяви про видачу дублікату наказу у справі №910/11117/14 в зв`язку із заміною стягувача.

В обґрунтування наведеної позиції, викладеної у апеляційній скарзі, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що на момент звернення позивача з заявою про видачу дублікату наказу, закінчився строк для пред`явлення наказу 07.07.2016 року, а отже у позивача відсутнє право звертатися для видачі дублікату наказу у справі № 910/11117/14.

За твердженням апелянта позивачем не надано заяви на поновлення строку подання заяви для отримання дублікату такого наказу та/або поновлення строку примусового стягнення, відповідно до такого наказу, а тому суд повинен був відмовити у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого документа.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2020 року справу №910/11117/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А., суддів Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 року враховуючи перебування судді Дідиченко М.А., яка не є головуючим суддею на лікарняному, справу №910/11117/14 передано на повторний автоматизований розподіл.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу справ від 09.11.2020 року, справу №910/11117/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Поляк О.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 року прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юджин" на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.08.2020 року по справі №910/11117/14 у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуюча суддя), Пономаренко Є.Ю., Поляк О.І. до свого провадження та призначено до розгляду на 24.11.2020 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 року розгляд апеляційної скарги призначено на 15.12.2020 року о 13 год. 00 хв..

Інші учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, у зв`язку з чим, апеляційне провадження здійснюється за наявними матеріалами справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 розгляд справи було відкладено на 18.01.2021 рік.

У судовому засіданні 18.01.2021 року представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, в задоволенні заяви відмовити.

Представники заявника, позивача та третьої особи у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином. (а.с. 62-66).

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи , належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представників заявника, позивача та третьої особи за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2016 у справі №910/11117/14 позов задоволено повністю: присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Юджин" на користь публічного акціонерного товариства "Банк Форум" прострочену заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 14971364,59 дол. США; прострочену заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 641297,83 дол. США, пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів в розмірі 548118,29 дол., пеню за несвоєчасну сплату нарахованих процентів в розмірі 21560,50 дол. США. Також присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юджин" в доход Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 73080,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2015 у справі №910/11117/14 скасовано в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Юджин" на користь публічного акціонерного товариства "Банк Форум" пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів в розмірі 548118,29 дол. США, пені за несвоєчасну сплату нарахованих процентів в розмірі 21560,50 дол. США та прийнято нове рішення по справі в цій частині, яким в задоволенні позову в цій частині відмовлено. В частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юджин" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів в розмірі 14971364,59 дол. США; простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 641297,83 дол. США рішення залишено без змін. Також стягнуто з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" 70507,31 грн судового збору за розгляд позовної заяви та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юджин" 1286,34 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

22.07.2015 господарським судом міста Києва видано наказ у справі №910/11117/14.

20.07.2020 до господарського суду міста Києва від товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Cі Пі Ес Факторинг" надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження, в якій заявник просить суд замінити стягувача (Публічне акціонерне товариство "Банк Форум") на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Cі Пі Ес Факторинг".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2020 замінено стягувача у справі №910/11117/14 - Публічне акціонерне товариство "Банк Форум", його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СІ ПІ ЕС Факторинг" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 12; ідентифікаційний код 40923082).

До Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Cі Пі Ес Факторинг" надійшла заява про видачу дублікату виконавчого документа. (а.с.3-4)

Задовольняючи заяву про видачу дублікату виконавчого документа, суд першої інстанції зазначив, що оскільки заявником сплачено судовий збір за видачу дублікату наказу, господарський суд міста Києва дійшов до висновку про задоволення його вимог про видачу дубліката наказу № 910/11117/14 від 22.07.2015 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає з приводу доводів апеляційної скарги наступне.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

На час видачі господарським судом міста Києва наказу у справі №910/11117/14 від 22.07.2015 року діяв Закон України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року (далі - Закон № 606-XIV). Тоді як на час звернення заявника до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документу вже діяв Закон України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII).

З огляду на зміст частини першої статті 11 Закону № 1404-VIII строк пред`явлення виконавчого документа до виконання - це період часу, в межах якого стягувач має право пред`явити виконавчий документ до примусового виконання.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII; близький за змістом припис був відображений у частині другій статті 24 Закону № 606-XIV).

Згідно ст. 329 ГПК України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Відповідно до пункту 19.4 Розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий ... розгляд його справи ... судом, ..., який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру .

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (див. рішення від 19.03.1997 зі справи Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи Шмалько проти України ).

Колегія суддів зауважує, що як вбачається з матеріалів справи, заяву про видачу дубліката наказу подано після закінчення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, при цьому заявник звертаючись до суду з відповідною заявою не просив про поновлення такого строку.

Господарський процесуальний кодекс України не надає права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення, видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі, містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладена у постанові від 08.12.2020р. у справі № 03/77-50).

За приписами ч. 5, 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.06.2020 у справі №24/262).

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №2-836/11).

Апеляційний суд звертає увагу на те, що 22 липня 2015 року господарським судом м. Києва було видано Наказ про примусове виконання рішення по справі №910/11177/14, яким визначено строк, до якого може бути пред`явлений Наказ, а саме: до 07 липня 2016 року.

Водночас, заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Cі Пі Ес Факторинг", яке є правонаступником стягувача (Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"), звернулося до суду про видачу дублікату виконавчого документа у серпні 2020 року.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що станом на момент звернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Cі Пі Ес Факторинг" до господарського суду міста Києва з заявою про видачу дублікату виконавчого документа строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, заявник не заявляв клопотання про його поновлення, та суд відповідно не вирішував питання щодо поважності причин пропуску такого строку та не встановлював наявність підстав для його поновлення.

Натомість, суд першої інстанції заяву задовольнив, чим допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

З даного приводу колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (RYSOVSKYY v. UKRAINE, № 29979/04, § 70, ЄСПЛ, від 20 жовтня 2011 року).

Згідно з практикою ЄСПЛ, поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (пункт 39 рішення у справі C.G. та інші проти Болгарії ( C. G. and Others v. BULGARIA ), заява № 1365/07; пункт 170 рішення у справі Олександр Волков проти України , заява № 21722/11).

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31-32 рішення від 11 листопада 1996 року у справі Кантоні проти Франції ( CANTONI v. FRANCE ), заява № 17862/91; пункт 65 рішення від 11 квітня 2013 року у справі Вєренцов проти України , заява № 20372/11).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі Станков проти Болгарії від 12 липня 2007 року).

У рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України ЄСПЛ зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обгрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності)

У рішенні ЄСПЛ від 18.11.2010 у справі Мушта проти України "право на суд" не є абсолютним. Воно може підлягати обмеженням, що допускаються, оскільки право на доступ за своєю природою вимагає регулювання державою. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, що саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності. У зв`язку з цим, відповідні правила або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам по справі використовувати доступні засоби правового захисту. Про це зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Кунерт проти Польщі" (заява № 8981/14).

Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

За встановлених обставин спливу строку для пред`явлення наказу господарського суду міста Києва у справі № 910/11117/14 від 22.07.2015 року до виконання та звернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Cі Пі Ес Факторинг" із заявою про видачу дублікату виконавчого документа після закінчення строку для пред`явлення його до виконання, колегія суддів доходить висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали та прийняття постанови про відмову у видачі дублікату виконавчого документа.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Принцип справедливості судового розгляду в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі Шенк проти Швейцарії (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Cі Пі Ес Факторинг".

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 280, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юджин" задовольнити.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 21.08.2020 року про видачу дублікату наказу у справі № 910/11117/14 - скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Cі Пі Ес Факторинг" про видачу дублікату виконавчого документа - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.01.2021 р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко